Рось Анна : другие произведения.

Всiм подружкам подружка

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    ВОСЬМА КАЗКА збiрки про те, якою має бути дружба та скiльки друзiв може бути у людини


0x01 graphic

  
   Жила в селi Вiдрадному жiнка, Агапiя, але її в селi називали Гапкою, а чому так повелося i не пам'ятали. Гапка була привiтна, дружня, з усiма дружила. Зiбралася якось до мельничихи за борошном сходити, взяла кошик, шлях неблизький до села Веселого, але день довгий.
   Вийшла Гапка за двiр, а назустрiч їй подруга Ганна.
   - Куди зiбралася з кошиком, - питає Гапку, - поквапся, а то базар закривається.
   - Я не на базар, - вiдповiдає Гапка, - я до мельничихи.
   - Так мiрошник борошно привiз, якщо ти за мукою, - пiдказує Ганна, - тут ближче купити.
   - А я гостинцiв малюкам вiднесу, - вигадала на ходу Гапка. - А ти що купила?
   - Я купила баночку сметани, сиру у Прохора, гречки у Єфрема.
   - А сир смачний? - поцiкавилася Гапка.
   - Приходь на чай, пригощу, - пообiцяла Ганна подрузi.
   - Зайду, зайду, тiльки зi справами впораюся, - пообiцяла Гапка.
   "Хто з порожнiм кошиком у гостi ходить? - замислилася Ганна. - Де ж гостинцi? - знизала вона плечима i пiшла додому.
   0x01 graphic

*

   А Гапка йшла неквапливо, настрiй у неї був добрий. Проходячи повз кузню, звiдки чувся стукiт молота, вона тихенько наспiвувала придуману нею самою пiсеньку:
   0x01 graphic
   Гапочка розумна - дружить з усiма, так багато подруг в мене не дарма,
   З Харитиною дружила - вона курку вiддала,
   Ганна сиром пригостила, в гостi теж звала була.
   Повз возом їхав Кузьма. Побачивши тiтку Гапку, вiн зупинився.
   - Чи далеко зiбралися? - запитав вiн її. - Сiдайте, пiдвезу.
   Гапка сiла на вiз.
   - До млина пiдвезеш? - запитала вона.
   - Звичайно, - посмiхнувся Кузьма, - повз млину їхатиму.
   - Гарний вiз у тебе, дорого вiддав? - поцiкавилася тiтка.
   - Сам зробив, - усмiхнувся хлопець.
   - Молодець, - похвалила Гапка.
   "Треба з матiр'ю Кузьми завести дружбу. Може, дров на возi пiдвезти знадобиться", - зорiєнтувалася вона.
   По дорозi Гапка тихо наспiвувала свою пiсеньку:
   Гарбуза дала Глафiра, огiрочкiв дав сусiд,
   Феодора та Христина дали хлiба на обiд.
   Хима шарфика зв'язала iще кошик вiддала,
   Степанида дала сала та усi свої дрова.
   - Пру, - скомандував Кузьма, - приїхали. Ось i млин.
   0x01 graphic
   Тiтка Гапка злiзла з воза:
   - Дякую, Кузьмо, передавай привiт матерi, - сказала вона.
   - Дякую, передам, - здивувався Кузьма, вiн не знав, що тiтка Гапка знайома з його матусею.

*

   Мельничиха Параскєва напекла млинцiв i годувала своїх малюкiв - Андрiйка та Iванку.
   - Доброго дня, подружко, - привiтала господиню Гапка. - Ой, якi гарнi млинцi. Смачнi, мабуть, - вона проковтнула слину.
   - Гапо, привiт, я тебе за стiл не запрошую, - сказала Параскєва. - Зараз Захар Архипович з хвилини на хвилину приїде, сама знаєш, вiн не любить, коли ти засиджуєшся в гостях.
   - Розумiю, розумiю, - Гапка помахала головою. - Чи не знайдеться в тебе зайвого мiшечка муки. Ось хлiб пекти хотiла, а мука закiнчилася.
   - Що ж ти так далеко йшла? Могла б у Захара Архиповича попросити, вiн у Вiдрадному був.
   - Так, незручно, я в нього минулого разу просила, - безглуздо посмiхнулася Гапка. - Дай, думаю, схожу провiдаю найкращу подругу та дiтлахiв її, - злукавила вона. - Ой, у мене для них i цукерка є.
   - Не треба, Гапо, - зупинила її Параскєва, - вiд цукерок апетит псується, нехай млинцi їдять. Почекай мене тут.
   Параскєва шмигнула у вiдчиненi дверi i за хвилину винесла Гапцi мiшечок борошна.
   0x01 graphic
   - Ось дякую, подружко, я все поверну, - пообiцяла Гапка, знаючи, що борг вона не вiддасть.
   - Не треба, - вiдповiла Параскєва, - не збiднiємо ми вiд мiшечка. Нехай хлiб у тебе буде пишний та смачний.
   Гапка поставила мiшечок у кошик i, попрощавшись, пiшла.
   "Як же, не збiднiєш, - бурчала вона про себе, - у вас цього борошна повна комора. Могла б сама здогадатися подрузi пару мiшкiв привезти. Жадiбна ти, Параскєво. Жодного млинця з собою не дала в кошик. Мабуть, не збiднiла б. А малюки млинцi їдять, нi, щоб тiтцi запропонувати, - гнiвалася Гапка. - Пiду до села, може, хтось ще чимось пригостить чи вiз знайду назад дiстатися".

*

   По дорозi зустрiлася Гапцi Нюра. Нюра все про всiх знала та розносила новини по селу.
   - Доброго дня, Гапко, що в кошику несеш, ледве ноги тягнеш. Подiлися з подругою.
   - Привiт. У мiрошника була, борошна купила, - вiдповiла Гапка. - Чим тут дiлитися, самiй хлiб нема з чого пекти.
   - А чи дорого продає борошно?- запитала Нюра.
   - Цiна, як на базарi, - почухала нiс Гапка.
   0x01 graphic
   - Могла б i дешевше продавати борошно мельничиха. Усе багатiють вони, - позаздрила Нюра. - А Єфрем iз матiр'ю мед качають, - розповiла вона новини. - Меду повно, а продають дорого. А Єфрем цього року гречку сiяв, щоб бджоли мед гречаний збирали. Їм подвiйна вигода, i мед зiбрати та гречку продати.
   "Гречаний мед смачний, - подумала Гапка. - Треба зайти до Пелагеї".
   - А Кузьма розбагатiв, - продовжувала Нюра. - Возами торгує. Йому мiрошник за вiз п'ять мiшкiв борошна вiдвалив. А Анфiса та Макар свиней розвели, вже свинки великi, взимку салом торгуватимуть. А до Василини коваль у гостi заходить. Взявся Матвiйку ковальськiй справi навчати, нiяк до Василини буде свататися.
   "Треба з Василиною потоваришувати, - подумала Гапка. - Коваль буде знайомий, знадобиться ножицi викувати або що по господарству".
   - А як там дiти мельничихи, ростуть? - несподiвано спитала Нюра.
   - Зростають, чого їм на млинцях не рости, - вiдповiла Гапка. - Параскєва їм цiлу тарiлку млинцiв насмажила, то вони їли.
   - Мабуть, i тебе почастували? - запитала Нюра.
   - Де там, мiрошника свого годує Параскєва, вiн мужик здоровий, багато їсть.
   - Ага, ага, - покивала Нюра.

*

   З-за паркану визирнула баба Варвара, дружина дiда Федора:
   - Ну, у тебе, Нюро, язик без кiсток, - не витримала вона.
   - Побiгла я, нiколи менi з вами стояти, - сказала Нюра i пiшла.
   - Ой, бабусю Варваро, привiт, - зрадiла Гапка. - Хто це у вас там бекає? - запитала вона.
   0x01 graphic
   - Це ягнята, - вiдповiла баба Варвара, - вирiшили з дiдом розвести овець.
   - Вiвцi - добра справа, знову ж таки - шерсть можна продавати. А чи можна подивитися? - запитала гостя.
   - Заходь, дивися, - запросила баба Варвара.
   Гапка увiйшла у двiр. Вона побачила бiля паркану ягнят, якi веселилися.
   - Ой, якi гарненькi, - погладила Гапка одного ягняти, поставивши кошик на траву.
   - Бе-е-е, - пробекало ягня.
   - Завжди мрiяла завести таких ягняток, - розчулилася Гапка.
   - Дiд Федiр подарував нещодавно ягня Кузьмi, - згадала бабуся.
   - От би менi хтось подарував такого ягня, - замрiяно сказала Гапка. - Ви моя найкраща подруга, бабо Варваро.
   Бабуся не розгубилася:
   - Якщо ти моя найкраща подруга, наноси менi води з колодязя, бо бочка порожня.
   - Ой, забула, - сказала Гапка, - я дуже поспiшаю. Вона схопила кошик i втекла.
   - Така ти подруга, - баба Варвара подивилася їй услiд..

*

   Гапка побачила у полi Василину, яка жала пшеницю.
   0x01 graphic
   Вона пiдiйшла з кошиком ближче:
   - Доброго дня, подруго! Жнеш пшеничку? А що син не допомагає?
   - Доброго дня, коли не жартуєш, - вiдповiла Василина. - А Матвiйка не допомагає, бо в кузнi вiн. Подружко ти моя, кажеш? Якщо подружка, тодi бери серп у руки, допомагай. Спочатку ти менi допоможеш, а потiм i я тобi допоможу кошик донести, - посмiхнулася вона.
   Жати Гапцi зовсiм не хотiлося.
   - Поспiшаю я, iншим разом допоможу тобi, - пообiцяла Гапка i поспiшила пiти.
   - Ага, ага, - кивала Нюра, яка в цей час здалеку слухала розмову Василини та Гапки.
   "Ти помiчниця пироги їсти, - подумала Василина. - Знаємо ми таких подружок - як допомогти, так нема кому, а як за стiл - першi у черзi".
   Василина нахилилася i почала жати пшеницю.
   "Прийде Матвiйка з роботи втомлений, скаже, пiшли пшеничку жати, а в мене вже все готове, i снопики зв'язанi", - радiла вона.

*

   Гапка попрямувала у двiр до Єфрема та Пелагеї. Дивиться, а у дворi стоять повнi бiдони меду. "От би медом поживитись!" - подумала вона.
   - Привiт, подружко Пелагеє, - привiталася Гапка.
   0x01 graphic
   Пелагея здивувалася, але вiдповiла:
   - Привiт.
   - А Єфрем у Вiдрадне не поїде? - запитала Гапка.
   - Нiколи йому, мед качає. Ти б йшла, Гапко, поки тебе бджоли не покусали, - попередила Пелагея.
   Але Гапцi було шкода йти вiд такого добра.
   - А мед у вас гречаний? - запитала вона.
   - I гречаний, i травневий, i рiзнотрав'я, - вiдповiла Пелагея.
   Нюра в цей час спостерiгала з-за вулика за Пелагеєю та Гапкою.

*

   - Ж-ж-ж, - сказала одна бджола iншiй. - Хiба ж-ж-ж це подруж-ж-жка Пелагеї? Хiба ж-ж-ж це не подруж-ж-жка Василини?
   - Ж-ж-ж, - продзижчала друга бджола. - Хiба ж-ж-ж це не подруж-ж-жка Параскєви?
   - Ж-ж-ж, - вiдповiла їй третя бджола. - На мою думку, вона хоче стягнути наш мед. Бдж-ж-жоли! До бою!
   - Бiжи до будинку! - крикнула Гапцi Пелагея.
   Але Гапка вже не чула. Рiй бджiл кинувся за нею.
   - Врятуйте! Допоможiть! - кричала Гапка, тiкаючи подалi вiд вуликiв.
   - Ж-ж-ж, - страшно дзижчали бджоли бiля вуха.
   Гапка мчала, щодуху. Багато хто в селi бачив Гапку, як вона тiкала, i як за нею летiв рiй бджiл. Вони жалили Гапку i гнали її аж до млина.
   0x01 graphic
   - Ой, - вiд несподiванки скрикнула мати Кузьми Єлизавета, коли Гапка пробiгала повз їхнiй будинок.
   - Бiжи до нас у хату! - кликав Гордiй, батько Кузьми, але Гапка вiд страху нiчого не чула, так i бiгла, розмахуючи кошиком.

*

   А Нюра в цей час сидiла в хатi Пелагеї i боялася виходити надвiр, бо бджоли помiтили, як вона крутилася бiля вуликiв.
   - Зараз вони заспокояться, постривай трошки, - заспокоювала її Пелагея i напувала колодязною водою.

*

   Додому Гапка дiсталася ледь жива. Вона була втомлена, покусана, з опухлим обличчям.
   "Подруга називається, - ображалася Гапка, - не могла пригостити медом. Нiзащо постраждала! Ще мельничиха муки пожалiла, млинцями не почастувала. Я до них усiєю душею - подружки милi, а вони жадiбнi. А Василина взагалi сказала - на жни пшеницю. Менi така подруга не потрiбна! I Пелагея менi не потрiбна, i Параскєва не потрiбна! Пiду до Ганни, може, сир ще не з'їла, почастує".
   Гапка зняла компрес з обличчя i почала збиратися до подруги.
   Ганни не було вдома, її донька Настуня сказала, що мати пiшла на город.
   "Подруга називається, з дому пiшла, щоб сиром не пригощати", - ображалася Гапка.
   I було Гапцi невтямки, що подруг вона вибирала не по серцю, а за вигодою. Дружила вона з тими, хто їй щось давав. Гапка не розумiла, що люди давно розкусили її хитрiсть i така подруга не потрiбна нiкому. Ось тiльки Ганна та Харитина поралися з Гапкою за старою звичкою, сподiваючись, що Гапка перевиховується. Є душа, є i надiя.

*

   0x01 graphic
   - Ой, бабусi, що вам розповiм, - Нюра поспiшала до колодязя, де односельцi набирали воду.
   - Сiльське радiо новини принесло, - пожартувала Явдоха.
   - Ти не смiйся, - насупилася Нюра. - Зараз таке дiзнаєшся!
   - Ну, кажи, не томи, хочеться посмiятися, - усмiхнулася баба Параска.
   - Тут, бабусю, не до смiху, - загадково прошепотiла Нюра. - Сьогоднi мельничиха насмажила млинцiв, а мiрошник з базару приїхав, сiв за стiл, а млинцi самi в трубочку згортаються, та летять йому прямо до рота.
   - Ага, i самi в сметану мачаються, - засмiялася Катруся.
   - Ти не смiйся, на млинах знаєш, якi дива бувають! А Гапка до них за мукою заходила, то їй жодного млинця не дали, все мiрошник з'їв, навiть дiтям не дiсталося! - перехрестилася Нюра.
   - Казки! - посмiялася Явдоха. - Ось, що Гапку млинцями не частували - повiрю, а все iнше - вигадки.
   0x01 graphic
   - I про Василину не повiриш? - запитала Нюра.
   - А що Василина? Вона баба гарна, роботяща, - заступилася Прасковiя.
   - Ага, роботяща, - сказала Нюра. - Та я сама бачила, як вона казала Гапцi, йди, жни пшеницю, а я вiдпочину на сонечку.
   - I що Гапка? Жала? - запитала баба Килина.
   - Гапка вiдмовилася, - махнула рукою Нюра.
   - Звичайно, Гапка не звикла працювати, вона любить все мати задарма, - зробила висновок Явдоха.
   - Гапка вiдмовилася, а Василина навела на неї порчу, - продовжувала Нюра.
   - Яку порчу? - стрепенулась баба Параска.
   - А таку - покусали Гапку бджоли, всiм роєм на неї як накинуться. Гапка тiкати, вони за нею. Гапка в криницю i кришкою накрилася. Бджоли покружляли, покружляли над криницею i полетiли.
   - Тебе шукати, - посмiялася Явдоха. - Кажуть, ти вiд бджiл у Пелагеї в хатi ховалась.
   - А що ти на пасiцi робила? - запитала Катруся.
   - Що вона робила! Новини у бджiл дiзнавалася! - засмiялася баба Прасковiя та iншi разом iз нею.
   - Ну, вас! - образилася Нюра. - Ви ще найголовнiшого не знаєте!
   - Що? - разом спитали баби.
   0x01 graphic
   - Не знаєте, де Василина чаклувати навчилася, - загадково посмiхнулася Нюра.
   - I де ж? - недовiрливо похитала головою Явдоха.
   - У кузнi! - продовжувала Нюра. - Прийшла вона до коваля, каже, зроби менi перстень чарiвний, щоб мої накази виконував.
   Бабоньки мовчки дивилися на Нюру.
   - Коваль не хотiв спочатку, а вона перед ним танцює, звивається, що змiя. А на ногах червонi черевички. I зачарувала мужика, - зiтхнула Нюра.
   - Досить брехати, - голосно сказала Явдоха. - Заздриш, що коваль на Василину заглядається, а не на тебе.
   - Нiчого я не заздрю, - образилася Нюра, - нiколи менi з вами тут казки розповiдати, справ багато, - вона поспiшила, побачивши Глафiру.
   - Понесла сорока новини, - зауважила баба Килина.
   - Їй би казки писати, - усмiхнулася Катруся i понесла коромисло додому.
   - А Гапцi подiлом вiд бджiл дiсталося, - сказала баба Параска. - Не буде подруг з вигоди та багатства обирати.
   - I то правда, i то правда, - пiдтримала її подружка Килина. - Ми ось з тобою i в бiдi, i в радостi скiльки рокiв разом.
   - Одна в мене подружка все життя, - обняла її Параска.
   - Заздрю ??я вам, бабусi, - сказала Явдоха. - У мене немає такої подружки.
   - Зате й поганої подружки немає, це теж добре, - вiдповiла Килина. - Нареченого тобi треба пiдшукати хорошого, раз подружки немає.
   0x01 graphic
   - Скажете теж, - знiяковiла Явдоха.
   - А чим Єфрем не наречений? - запитала Параска.
   - Не погодиться Пелагея, - вiдповiла Явдоха.
   - Погодиться, ти дiвка видна, роботяща, вiн теж хлопець хоч куди, а Пелагею ми вмовимо, - пообiцяла Килина. - Обов'язково вмовимо.
   До криницi пiдiйшов дiд Федiр:
   - Чого обiймаємося, бабусi?
   - Ось, свою давню подружку обiймаю, - засмiялася Килина.
   - Так, дружба роками перевiряється, в одних мiцнiшає, в iнших ламається, - усмiхнувся дiдусь.
   - Федоре, треба нам Явдоху за Єфрема просватати, - перейшла до справи Прасковiя. - Допоможеш?
   - Гарна пара вийшла б, - схвалив дiд Федiр. - Можна допомогти.
   Явдоха зашарiлася. Нiяк вона не очiкувала, що вона у селi на доброму рахунку. "Треба ставати ще кращою, - подумала молодиця. - Коли ти до людей усiєю душею, i вони тобi добром вiдповiдають".

*

   - Принiс водички я, Варварочка, - сказав дiд Федiр, заходячи на подвiр'я.
   Ягнята одразу кинулися до вiдра.
   0x01 graphic
   - Зараз вам наллю в коритце, мої любi, - пообiцяв дiд Федiр.
   - А до мене приходила подружка, - сказала Варвара.
   - Груня? - спитав дiд.
   - Нi, Гапка, - засмiялася баба Варвара.
   - Так її вже бджоли покусали, - сказав дiд Федiр.
   - Як?!
   - Нюра, наша сорока, новини по селу розносить, покусали Гапку бджоли Єфрема. Ось так. Тепер твоя подружка нескоро з'явиться у селi.
   - Бiдолашна, - пожалiла Варвара Гапку. - Може їй подарувати ягня? Вона хотiла.
   - Так ми всю отару роздаримо, однак, - сказав дiд Федiр. - А ягнята нудьгуватимуть один за одним. Разом їм добре, бачиш, як веселяться.
   - I то правда, - погодилася жiнка.

*

   Гапка самотньо сидiла вдома за столом. Вона нудьгувала. Навiть хлiб їй пекти не хотiлося.
   Вона сидiла i думала: "Я до людей з душею, а вони невдячнi, жадiбнi".
   0x01 graphic
   Вже вечорiло, як у дверi до Гапки постукали.
   - Заходьте, не зачинено, - крикнула вона.
   На порозi з'явилися Харитина та Ганна.
   - Гапочко! Як тебе покусали бджоли! - вигукнула Харитина. - Ти що, на пасiку залiзла? А я тобi оладок напекла, пригощайся, люба.
   - А я тобi сметани принесла, якраз до оладок, ще й укуси можна змастити, - Ганна простягла баночку сметани.
   - А сиру принесла? - запитала Гапка.
   - Сир дiти з'їли, - сказала Ганна, - але Прохор завтра ще привезе, - пообiцяла вона.
   - Отак завжди, коли хочеться сиру, його немає, - образилася Гапка.
   - Ти не ображайся, подруго, самовар грiй, чаєм пригощай, - посмiхнулася Харитина.
   - Ходять тут, ходять, так i чаю не напасешся, - дорiкла господиня i пiшла грiти самовар.

*

   Коли Гапка повернулася iз самоваром, подруг в хатi вже не було, тiльки на столi стояла тарiлка оладок та баночка сметани.
   Гапка налила собi чаю i намазала оладку сметаною. "Смачно, - подумала вона, запиваючи чаєм. - А чого вони пiшли? Образилися? Подумаєш! У мене подруг пiвсела. Не скучу".
   Гапцi було i невтямки, що вона залишилася без останнiх подруг, а дружбу треба берегти i друзiв вибирати не з вигоди, а по серцю. Але щоб це розумiти, треба самому мати чисте благородне серце. Легко друзiв знайти, та важко зберегти. Ось так.

НАСТУПНА КАЗКА

ЯК ЖУРБА ТА ПЕЧАТЬ ПО СЕЛУ ХОДИЛИ


 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"