Скачков Максим : другие произведения.

Листiвка

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:

  
  З ранку на душi таке огидство було - хоч вовком зазивай. Прокинулася, очi вiдкрила, згадала миттєво, немов би i не спала - i почалося. Боже, чому ж так - якби засинати, коли приходить лихо, а прокидатися, коли все вже мине, коли все добре! Я проплакала за снiданком, нiчого не змозi проковтнути. З носа гiркi капали сльози - i падали в каву...
  Вiн їв мовчки, серйозний i замислений. Iти iз ним стало вище за мої сили - знову зi мною трапилася маленька iстерика, та вiн, спасибi йому - милий, коханий! - зрозумiв, обiйняв, сказав, що сам пiде. Перед виходом поцiлував, нiжно затуливши мої оченята своїми великими руками. На вушко прошепотiв, що кохає...
  Я зачинила дверi. Пригорнулася, слухала. Стихли кроки на сходах, дверi внизу скрипнули - а я сидiла пiд дзеркалом на полу, на сiдницi, розкинувши ноги, i ревiла, як дурка. Шкода так себе стало...
  Потiм знову пiшла пити каву. Не втрималася (а якщо тепер усе можна?), долила коньяку. Узяла з його пачки на пiдвiконнi цигарку, пiдкурила, ввiмкнула радiо. Сiла за стiл, уп'ялася в шпалеру. Так я кухню полюбила цю за мiсяць, що ми тут живемо, така вже затишна вона!.. Поки палила - намагалася думати про щось стороннє, та не вийшло. Озирнулась на годинник. Через п'ятдесят хвилин вiн повернеться додому.
  Заспокоїлася, умилася. Подивилася на себе (дурницi, все буде добре!), пiшла у залу. Лягла на диван, телек включила. Раптово якось подiяв коньяк, i я, розсмiявшись, знову розревiлася. Хусточка зовсiм мокра стала, дiстала iз шафи чисту - його. Згорнулася калачиком, з мокрими очима дивлюся в екран i жодного слова не розумiю. Такий мiй життєвий пiдсумок...
  Боже, я люблю життя! Люблю себе i... його люблю - нереально, непередавано, нескiнченно! Чому я тiльки зараз це розумiю?! Заплющила очi, i проти волi перед ними поплило життя. Дiстала iз шухляди альбоми. Фотографiї - застиглi митi з щасливих днiв. Пролистала швидко i почала спочатку. Думалося якось бiльше нi про що.
  Зняла слухалку. Якщо годинник не бреше, незабаром пiвгодини - i вiн прийде. Набрала подругу, потiм ще - усiх друзiв, хто пiдняв. Захотiлося довiдатися, про що вони зараз думають...
  - Я спала...
  - Я дивилася на кiшку у вiкнi. Вона бiгла пiд музику - красиво так...
  - Подумав, друг дзвонить...
  - Думав, як надалi буде життя розвиватися. Хочу жити окремо вiд батькiв...
  - Думав, що дзвонять зi станцiї - чекаю на машину...
  - Треба трубку зняти...
  - Не знаю, фiльм дивилася...
  - Тримала в руках фотоапарат, збиралася фотографувати. Я на морi...
  - Не могла знайти телефон, бiгла, шукала...
  - Про тебе думала...
  I усi питали:
  - А що?.. Голос у тебе сумний...
  Нiчого, усе нормально, втомилася...
  Залишилося п'ятнадцять хвилин. Чекання напружує, в животi неприємно тягне. Нi з ким подiлитися... Ненавиджу себе за те, що дозволила йому одноразовим i не новим колотися, але в нього ж дiабет, йому iнсулiн потрiбен був!..
  Посуд помити? Руки тремтять.
  А якщо ми вмремо, чи втрачу я його там?
  Здається, що вже всi сльози виплакалася. Лежу тепер на диванi, голова i рука звiсилися, тапок з ноги впав. Лежу i у пiдлогу дивлюся. Пiдлога красива...
  Клацнули дверi - вiн прийшов! Несуся до нього в одному тапку, обiймаю. Не хочу нiчого знати! Вiн поруч. Обличчя, дурень, у букет ромашок сховав, але бачу - посмiхається. З кишенi листiвку менi протягує. Всерединi - ведмiдь якийсь дурний iз сердцем, i його карлючками:
  Люблю!
  А ще - лiкарняний бланк. Серед стовпчикiв цифр, серед букв:
  - Тест на ВIЛ: негат.
  Обiймаю його, цiлую, люблю його, люблю!
  - Ми не помрем! - шепочу я.
  А вiн менi квiти дарує...
  
  Луганськ, 2003 р.
  Ред. А.I. Гая, 2005 р. copyright Скачков М.С. 2007 р.
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"