Аннотация: "Ніяких вінків, тільки живі квіти!" Світлана Разумова
Ні - бутофорії вінків!
У постаменту неповернень.
Є тількі біль та сум близьких
І шепіт молитовних звернень...
Вона у спогадах жива,
Немов троянди на світанку!
Текуть в серцях живі слова
Мов тихій спів, мов колисанка...
Колезі Світлані, яка пройшла окупацію та прожила місяць у підвалі у м. Буча, довгий час тяжко хворіла. Останнє побажання - ніяких вінків, все життя вона любила живі квіти.