Струмочок весело дзюркотiв запопадливо омиваючи дирявi грiндерси агента Малдера. До речi, це були не грiндерси зовсiм, а купленi на секонд-хендi барвисто-рожевi, але добре замальованi чорною фарбою капцi в стилi дед-блек-дум-попса. На думку агента Малдера, вiн виглядав у них дуже готично i з пикою шляхетного лихваря-ренегата посьорбував з металевої бляшанки кров зелених чоловiчкiв з гучним написом "фанта-лимон".Якраз в той час одна с двохсот п`ятидесяти трьох мiлiардiв зiрок похiтливо пригрiвала агентiвськi суперпаранормальнi сiдницi. Малдер задоволено примружив свої чорнi, сповненi божевiльного вогню очицi й педантично обтер липкi солодкi губи комiрцем бiлої сорочки з написом на зворотi етикетки "Єсть лi iнопланєтниє цивiлiзациї", а трохи нижче аккуратно пiжонським шрифтом "Тут був нєгр". Вiдтак, у агента Малдера з`явився вотум до тривiальної прибиральницi Галi фон Каюк, що носила його одяг до пральнi спецагентiв по вiвторкам щомiсяця.
Та ми здається надто вiдiйшли вiд вищезазначеної теми, яка стосувалась передусiм присутностi примiтивної земної особини, що стояла посеред смердючої i в той же час загадково-зачаровуючої рiчки Либiдь. Причиною перебування цього пiдвида мавп, дивного Homo Sapiens було як завжди нестримне (шалене), навiть можна сказати нездорове бажання (потяг) Малдера до зелених чоловiчкiв.
Хтось пожбурив чималеньку каменюку у його чуба i вiн, з незадоволено-ображеним виглядом, перериваючи свої приємнi та експресивно-новаторськi iдеї пошукiв своїх милих улюбленцiв, повернувся до полярно-протилежного боку звiдки камiння ще не летiло. Втрафила каменюка, яка виявилася зовсiм не каменюкою, як здавалося на перший погляд, а обдзюреною старовинною i дуже огидною скам`янiлою коробкою з-пiд кавового напою "Галка" з цикорiєм, ячменем, коноплею, гашишем та ще чимось, що дуже пiдбадьорювало i отетерювало, якщо його випити голяком, так сказать, ексгiбiцiанiстично, на даху Васькiної хати. Так от, втрафивши прямiсiнько в лобову кiстку черепної коробки голови Малдера "Галка" розкололася на мiрiади манесеньких кришталеподiбних фотонових частинок (так, знаю-знаю, це безглуздя) i наче та бiдолашна Му-му, не маючи права голосу, ображена на весь свiт, назавжди зникли вони за обрiєм буття, втопившись у рiчцi, що ранiше, у часи поетеси Сапфо та її веселих подруг, називалася серед людей просто - Стiкс.
Звернувшись до суперагентського бортового комп`ютера, який вiн поцупив пiдчас зйомок 121 серiї "Зоряних Вiйн", де грав полiцейського-трансвестита (нi, стривайте, це вже зовсiм з iншої опери), Малдер прослiдкував i вирахував траекторiю падiння таємниче кинутого тупого важкого предмета i побачив у точцi, де швидкiсть "Галки" дорiвнювала нулю, сидячу на радiоактивно-мутагенного каштану, елегантно вбрану в саму лише ексцентричну хустку типу бандана, агентку Скаллi.
Мимо проходяча бабуся з онуком Стасiком, впала в кататонiчний стан з усiма його проявами. Натомiсть палкий на жiночу грацiю, Стасiк пускав слинку, яка стiкала з пiдборiддя на його бруднi штанцi, а далi потрапляла на саму бабусю, що в припадку дригалася, наче гiмно в ополонцi i викрикувала красномовно-вишуканi звороти, додаючи свiй вклад до розвитку лексичного словника української мови.
Поруч пройшов Фройд, який прохав називати його Зiггi, похитуючи головою i дiстаючи свого нотатника.
На Малдера такi нiмфоманськi викрутаси Скаллi вже давно перестали дiяти i агентка зовсiм загубила надiю, яку вона плекала 10 рокiв на те, що вiн змiнить свою ненормальну психiчно-неврiвноважено- манiякально-депресивну орiєнтацiю базовану на деструктивностi його готичної натури. Наче Сiтхарха, споглядаючий на людськi бiди китайсбкого народу на теренах кiнематографу, Скаллi дико реготала з онiмiлої, з лiхтарем пiд правим примруженим оком, пики суперпаранормального агента Малдера. До Фройда приєдналися Гегель та Нiцше i швидко почали щось заносити до своїх товстезних, сповнених садо-мазахiстичних нахилiв нотатникiв, що час вiд часу вигукували поради то однiй, то iншiй сторонi.
Рiвновагу i гармонiю цього маленького, але збудованого на виваженiй фундаментальнiй фiлософї свiту зпотворив прихiд ХIППарського гурту "ХIППокрiсi" на чолi з суперстар сучасного шоу-бiзнесу Iсуса Христенка з кримезно посадженою на дредiвськiй голiвцi растаманською шапочкою, за що вiн отримав прiзвисько Кришна-Будда, яке, до речi, дуже пасувало до його експресивно-пацифiстському iмiджу гуманiста чи гуманоїда Љ1. З`являеться Кант i долучає до своєї доповiдi нового листка iз заголовком "Сьомий доказ", додаючи до нього фотокартку ХIППарського гурту "ХIППокрiсi". Клеє обслюнявлену марку топ-сiкрет на гидко-огидний сiро-жовтий конверт.
Обгорнена в сiро-буро-малинову параноїдально-хворобливу налiпку пляшка з рiзким ароматом коров`ячого послiду i метанових органiчних сполук була вмiло, по фен-шуйськи, поставлена в самiсiньку дупу, перепрошую, в самiсiнький центр дерев`яного калiчного столика, що ще нiс на собi свiжi тiнi забутих предкiв, якi грали (змагалися в майстерностi) з неймовiрною серйознiстю i азартом в дурня, покер, бридж та звiсно в улюблену всiм найбiльш цивiлiзованим прошарком людства гру "очко", яка несла високоiнтелектуальне задоволення гравцям.
Хриплим басом солiста гурту "Eagles", тобто їжачкiв по-нашому, пролунало "Wellcom to the hotel California" i всi, включаючи Фройда та кататонiчну бабусю, посiдали за отой надибаний у дворi калiчний напiвфабрикатний столик з трилiтровою пляшечкою могаричу, придбанному у найближчому антисанiтарному i майже порожньому, наче погляд екзистенцiалiста, кiоску.
Стасiк ритмiчно длубався у носi, можливо вiдшукуючи нафтовi родовища, або таким способом намагався краще розiбратися в собi та пiзнати свої не розкритi до сих пiр талани, або ж... в малдеровiй головi промайнула, немов блискавка в сухий лiтнiй вечiр розкроїла небосхил на пульсуючi жили, думка, ...або ж... зелених чоловiчкiв. Пропустивши вiд шокуючих висновкiв цiлу грановану склянку бiлої, Малдер вирiшив, що проведе дослiдницьку роботу в зазначенiй сферi дiяльностi пiсля того, як Стасiк та iншi будуть вже невзмозi поворухнутися i впадуть додолу горiлиць.
Крiзь простiр i час з запопадливої горлянки пекельного володаря Аїда вилiзає рожевий згвалтований песик Шарiк, що шкандибає навпростець до мiсця конвенту вищеописаного благородного товариства з обмеженою кримiнально-iдеалiстичною вiдповiдальнiстю та всiма зазначеними на першому конгресi ООН правами та обов`язками. Той шанований конвент iмпресiонiстично споглядає на рожевого Шарiка, як на канкрєтного гуру, вождя нацiї. Малдер скорчує на своїй пицi уособлення абсолютного призрiння i обтираючи приклеїний котячий послiд зi свого грiндерса, що був зовсiм не грiндерсом об новi ошатнi та ладнi сандалiї нiмецького фiлософа, промовляє ледь чутним, але сповненим сталевої твердостi голосом, випромiнюючим злi нотки - "Ванючая попса!" i з гуркотом закриває старезний обшарпаний бестселер усiх часiв i народiв з антагонiстичним свiтосприйняттям про апофеозного олiгофрена махараджу Фродо Беггiнса та неодноразово описаного у творах епiстолярного жанру, всiм вiдомого персня всевладдя, що похитнув вiросповiдання найбiльш розкутих представникiв протистанської церкви - пуританiв...