Я тут, на днi 
Не рятуй мене, навiщо
Потонула я в тобi, 
Та i зрозумала я вже пiзно, 
Що не знайти вже виходу в тобi...

Мов лабiринт, мене в собi заплутав,
Що i тепер вже боляче до слiз, 
Але коли в обiйми ти мене закутав, 
Поцiлив промiнь щастя в нас наскрiзь.

Людину рятувати словом треба, 
А можна i обiймами зцiлить, 
У мене тiльки є одна потреба, 
В твоїм коханнi всю себе втопить.