***
Морок столiть ховає тих, що дали iмена,
Гаснуть планетнi кола колами на водi.
Я пам'ятаю те, що було пiсля мене,
Тiльки забув, здається, послiдовнiсть подiй.

Гасить далекi зорi вiчностi чорний подих,
Спритний павук з галактик знов павутину сплiв.
Я пам'ятаю мови змовклих давно народiв,
Тiльки забув, здається, значення Їхнiх слiв.

Спалахи на Уранi й вихори на Венерi,
Порвану свиту неба скинув Атлант з плечей.
Я пам'ятаю очi тих, що давно померли,
Тiльки забув, здається погляди тих очей.

В пам'ятi ще бушують мiжгалактичнi вiйни,
Полум'я замерзає i спалахує лiд,
Падають зорi в Лету.
                                     Я пам*ятаю мрiЇ
Тих, що прийдуть на Землю через мiльйони лiт.