Озвався свiтанок протяжним ведмежим ревом
Заплуталось сонне промiння в верхiв'ях сосен
Червоно крiзь млу просвiчували дерева
Червоно вставало над свiтом заспане сонце.
Вiльготно зiтхав молодий зеленавий червень
Яскраво-червонi суницi, криштальнi роси
Туман сповивав. А напоєнi люттю черви
Пiдгризли корiння старiй височезнiй соснi.
Вона застогнала. I ледве помiтний трепет
Пробiг §§ древнiм та все ще могутнiм тiлом.
А вiти руками тягнулись пiд синє небо
Де бiлi хмарини повiльно кудись летiли.
Приречена сосна хилилась в обiйми смерти
Симфонiю туги шумiли лiснi оркестри.
Вона похитнулась, зiтхнула ще раз, i, мертва
Упала на руки молодшим i дужим сестрам.
Падiння i трiск повторили далекi луни,
На стовбурах сльози застигли - §дкi, янтаревi.
I довго шумiли вiтри в верховiттях юних -
Спiвали про те, як вмирають старi дерева.