Я тебе нiколи не забуду.
I фразу промовчу до слiз просту.
Кольром, що на губах,
Тонкою долонею помах
I тiльки поцiлунок на прощання...

Я намалюю дощ i вiтер,
Нехай говорять менi,
Що немає на свiтi
Сiрих очей таких, 
Як тi, що у вiршах моiх бiлих...

Ти знову прийдеш, а потiм пiдеш
I поцiлунок один подаруєш.
Нам нiколи не вистарчить слiв на прощання
I вже не повернем ми того кохання.

Коххання було -
Не довговiчне воно.
I яблуневий цвiт в очах -
В них ти не побачиш страх.

Бо я - бiльше не боюся,
I на тебе не молюся.
Менi ти бiльше не указ
Та й зовсiм ти моiх не вартий фраз.

Та спогади не обманути
Любов у серце легко повернути.
Та "пробач" ти говорити не збираєшся
I зi мною не залишаєшся.

Ну i добре. Я тебе не потребую -
Просто знову намалюю
I попрошу показати,
Все про тебе розказати.

I знову буду в серцi холод,
I знову тiло сточить голод.
Одним спогадом не проживеш -
Коли ж ти до мене прийдеш?

Можливо, варто все ж сказати?
Просто в тебе попрохати?
Попросити:"Залишись?
В душi моiй розчинись!"

Лиш ти знову усмiхнешся -
Ти без мене обiйдешся,
Ну а я без тебе нi,
Поверни любов менi.

Чому я була слiпа?
Ти вiра, надiя i любов моя.
Так, я тебе ненавиджу,
Проте все ж тебе кохаю я.

"Я вiд тебе не втечу,-
Тобi цi слова шепчу,-
Я не хочу, щоб ти йшов,
Поверни менi любов!"

Тiльки ти знов засмiєшся
I вiд мене вiд вернешся.
Я думаю знов ти пiдеш.
Так, для цього ти й прийшов.

Та ти раптом обернувся
I до мене доторкнувся.
"Тiльки, якщо скажеш "так"!"
"А ти на брехню мастак!
Звiсно, тобi скажу "так"!"