I знову браво,
 Завiса та аплодисменти.
 Iз сцени цiєi незабутнi моменти
 Побачити мала я право.
 Преплетенi тiл,
 А навколодзеркала,
 Ну, а в дверях звiсно я.
 Без болю в серцi дивлюся
 I я зайду, не побоюся
 Цього слова, у театр.
 Я не актор, лише аматор,
 Ну, а профi у нас ви,
 Не питаю: "Як могли?!"
 Бо все простiше простого
 I немає вже нiкого
 Заради кого сльози буду лити я.
 "Ви пробачте, квiти забула купити я
 Для акторiв видатних.
 Ви не бiйтесь - ненадовго, лише речi заберу!
 I не треба кидатись у ноги - Я не прощу!
 Нi, спогади я вам лишу,
 Вони менi не знадобляться,
 Ну, а вам ще пригодяться.
 Як навiщо? Ну, а що
 Говорити i про що
 З доброзичливцями будете,
 Коли я пiду?
 А тут алiбi таке:
 I хороше, i просте!
 Просто квiтка, не життя!
 Прощавай, любов моя!"
 Любов кинулася в ноги
 Гаркнула iй: "Геть з дороги!"
 I лише аж надворi закричала я: "СВОБОДА!"