Ти - мiй дороговказ



Коли в життi немає вже нiчого, окрiм мрii
Приходжу я на берег озера Надii.
Його тумани менi допомагають
I до життя знов повертають.
Я згадую тi днi, коли були разом
I не зважали на те, що кругом.

Що свiт плаче i рядiє,
А хтось навiть мрiє.
Бо ми кохали,
Сонця чекали
З-за хмар.
Для нас це був удар.

Я нiколи не забуду того сонячного дня,
Коли прийшла вона й сказала, що дурня
Усi стосунки нашi. Немає кохання -
Ти пiшов. Моє iснування - вiчне чекання.
Я знаю, що маю просто йти вперед.
Лиш тiльки б знати, що там наперед.

А свiт плаче i радiє,
А хтось навiть мрiє.
А я кохала,
Сонця чекала
З-за хмар.
Для мене то був удар.

I як тепер змиритися з усiм?
Казати, що все добре всiм?
Упавши, пiднiматися i йти,
Не плакати й на землю не лягти.
Коли тобi нiхто не подасть руки
Дуже важко самiй встати й пiти.

I свiт плаче i радiє,
I хтось навiть мрiє.
I я кохала,
Сонця чекала
З-за хмар.
Це був болючий удар.

От-тiльки я це переживу
Й навiть встану i далi пiду.
I хай бiльше нема дороговказу,
Нема для мене i твого наказу.
Так, самiй легше пiднiматися i йти,
Нiж подати комусь руку й допомогти,
Як це колись зробив ти.

I знову свiт плаче i радiє,
Знову хтось десь там мрiє.
Так, я кохаю,
Так, я чекаю -
Сонця з-за хмар.

Для мене вихiд з гри твiй був удар.
Можливо, ти ще повернешся
I до мене доторкнешся.
I даси дороговказ,
З ним легше, хай вiн i наказ.
Так, ти - мiй дороговказ.