У тому мiсцi де зiйшлися вода i небо,
I де немає володiнь землi,
Знайду я iстинний вогонь потреби,
Народжений в розi вiтрiв.

Землi нам тут не треба, нi,
Для не§ ми ще замалi
Наше право на iснування -
Перiод вiчного чекання.

Бо полум"я, яке пiдтримує повiтря,
Бо полум"я, яке губить вода,
Усi удари витримаит має,
Щоб запалати на землi iстинним вогнем...

Вогнем смертi й вогнем життя.
Вогнем ненавистi й любовi,
Вогнем, що знайде свою цiль,
Ставши вищим створiнням планети.

В темному маревi вогонь
Цей має запалати.
Має палати, щоб iншi вогнi 
Свiй шлях зумiли знайти.

А вiн, горiвши усе життя
Погаснути раптом зумiє.
Згорiвши, дорогу звiльнить комусь,
Хто теж буде iншим свiтити.

Згорiвши на небо вiн полетить,
Щоб там вже вiчно горiти.
В образi зiрки, такого ж вогню
У темрявi ночi палати.

Палати на небi, палати в водi,
Мов в дзеркалi темного неба
Й освiтити дорогу землi.
Землi... а може й менi.