Жування гумки смаку зимових трав, такого не iснує i всi ми це прекарсно знаємо. Тепло власного тiла , енергiя, жадiбнiсть, твоя зверхнiсть i правота. Невже iснує? Дай... лиш би не бути механiчним виродком, що думає лише... або взагалi не думає, а просто пересувається, переодягається, жує i намагається смiятись, коли повинно бути смiшно. Коли? Якби моя воля, то нiколи.
Вона, як завжди, сидiла на пiдвiконнику зi схиленою головою i не думала. Принаймнi намагалась, а потiм, пiсля чергового ранку, вона прокидалась i зустрiлачала сонним обличчям Сонце, яке нiколи не було видно з її квадратного подвiр*я. Два на два, чомусь завше виходило -один. Одне подвiр*я. Одне вiкно, навiть одне лiжко, що вже казати за одне життя. Депресiя? Натомiсть свобода думок, яких не iснує. Колись вона вмiла аналiзувати, бавилась у розумну тварину, що є стилем, егоїстичнiстю, розпустою. Шармом. Брендi-колою, а можливо i джин-тонiком... Вiдiрватись вiд противної цигарки, що вже нервує своєю присутнiстю мiж вказiвним i середнiм. Нiхто не тиснув i не звертав уваги, але все-одно вiдчуття гниття не покидало нi на мить. Це продовжувалось багато рокiв, хоча здавалось -минув один скажено-блювотний день. Сонце збуджувало на кiлька моментiв, ПВА було вiдстунє, оскiльки закордоном його було важко вiдшукати, вона це вiдчувала тому i не намагалась. Просто лежала у сидячiй позицiї, купалась в промiннi, але не отримувала жодного задоволення. На столi, а до чого тут стiл? Ну до того, що на ньому спочивали чоколяднi цукерки з начинкою -арахiсове масло. Ненавидiла арахiсове масло, а Хтось любив... НЕ Тебе i не її... але Когось. Кохалась у довгих бавовняних, переважно чорних шаликах, з кiстями або ж без них, це залежало вiд настрою, що часом бував, як хворий шлунок. Який мрiє лише про тимчасовий сон... Лягти спати посеред дня, здавалось що це буде марнотрацтвом. Але десь так о восьмiй вечора проймав жаль у виглядi голки, який встромлявся у шию, але в сонну артерiю нiколи не потрапляв. Жаль за можливiстю сну, яку ти кинула до чорного кульку i поклала по лiву сторону брукiвки посеред мiста. ТИ не одна, нас ... не рахувала, але таких кулькiв уже було чимало i всi чекали... На день... припадало двi цигарки, вiд яких майже завжди ... Не буду нервувати деяких людей, що звинувачують мене у любовi до деяких слiв... Зокрема... Гiвно, нудота i блювотиння...
Задача... нi, не так... пiдзадача. Якщо бути вiдвертою - менi це слово не подобається, я про префiкс"пiд". Хм. Ну гаразд, важливо було не думати про те, що ми всi все-одно залишаємся самотнiми.... В своїх дуках, почуттях... самотнiми.... завжди. Виконувати задачу, а потiм вмерти. Ну так природньо, на старостi, тихо i непомiтно... Задачу виконати не можливо, але можна її виконувати i добитись... кожен того, чого прагне... А якщо нiчого, то можна просто померти, якщо звичайно дадуть.