Аннотация: зрозумыэ лише людина, що хоч якимсь чином проiнформована на рахунок КульванЫстичної частини людства
Ну от. Сиджу я якось на першiй пiвпарi КУЛЬВАНЫстики, за обдертою партою, ще, напевно. сов*єтських часiв. Час вiд часу дивлюсь то на зеленi, дещо розбiленi стiни з яскраво-червоною стрiчкою пiд стелею, то на сусiда по партi, що несамовито кулупається у носi... "хоч би перетинки не розiрвав... дебiл"- подумала я.
Свербiла дупа вiд дешевих, куплених в магазинi "Молодiсть", панчох. Вiд кожного руху тiла, капрон зачiплявся за куцi краї стiльця.
- Ото Гiвно!!!, - вигукнула я сама до себе... Пiшла стрiлка. Та ще й на такому видному мiсцi...
Нiхто не обернувся, коментарiв не послiдувало, цьоця-лектор i надалi продовжувала шарудiти своїми губами, досить-таки мляво. Iнколи її голос ставав потужнiшим, бували моменти, що долiтав до стелi, не зважаючи на висоту примiщення - 4 метри. Щось дикувате було в її словах, первинне i на перший погляд здавалось повним брєдом.
Балакала про освяту, про обраних i ще усiляку чуш. В останнi двадцять хвилин у класi пiднявся шум, не зрозумiвши, що до чого, я попросилась в туалет.
Добре, що надворi була весна i вiкна вiдчиненi, а тоя б задихнулася вiд шаленого смороду студентської сечi, вiд хлорки, що на вигляд нагадує кокаїн. Запалила цигарку, спершись на пiдвiконник, в головi ехом вiдбивались останнi слова : "I кажу вам, дiти мої. Ваша задача Кульваны и серый..."
Фiльтр... дочекалися... недопалок плаває вже в унiтазi i нiхто йому не кине рятiвне коло... Обiсране сидiння... Згадалися слова одного молодого починаю чого письменника : "мед -кал бджiл".., раптово змiнились у "кал-мед бджiл"...
В чотирьох стiнах цьоця-лектор продовжувала нову тему... Я нiчого не могла второпати, одногрупники чомусь схвально кивали головами.
" I про що це вона таке чеше? Задача... i яка вона ... толком i пояснити не може... О. Каже, що у всiх вона однакова, хоча ми про це ще не здогадуємось... Ото, жене... Нове поколiння, мiтинг... Який ще мiтинг? Хочу додому, хочу спати, задрали вони всi зi своїми завданнями, Задачами, блiн.. а завтра дискотека... Сьогоднi одна дура казала, що вiдкрилась нова крамниця , там продаються голубi светрики. Як раз iз таким вирiзом, який я люблю.... Що? Нi, ця цьоця собi точно гонить, показує на мене пальцем... каже,що я своєї задачi не вiдчуваю.. Ну й сучка, ще й пальцем тикає, а нафiг менi твоя Задача, менi грошi треба на новий светрик... Тай блiн пацан має сьоня прийти... а ти про якiсь Кульваны морозиш... iди на х..."
На вулицi було прохолодно, менi все було до дупи, всi Задачi, Кульваны , Серi... Вова мав у гостi прийти, а що менi ще надо? Що? Задачу? Ну блiн, тьола да... Висмiяла мене перед усiм класом, що я типу слiпа...Ну, нiчо, вона в мене ще побачить. Як то дiйсно слiпою бути.. очi вицарапаю...
Дорогу перейти виявилось неможливо, колона людей прямувала в невизначеному напрямку... Всi якiсь такi серйознi, мовчазнi... Багато хто обернувся в мою сторону... хтось навiть призирливо плюнув... "Невже я сьогоднi так погано виглядаю?"... Показала середнiй палець i пiшла геть... Теж менi розумники найшлися.. i чого це вони такi самовпевненi стали... I футболки у них якiсь дивнi були... з надписами... О, фак, тож були кульваны... щоб їм добре було, кретини, що їм тут треба... невже , то цьоця-лектор замутила... Хтось розмовляв бiля церкви, якiсь пiдстаркуватi бабцi... голосно так говорили про якiсь плiтки.
- Ну а тепер все змiниться, кажуть звiльнили мiсто, звiльняти будуть вiд...
Далi не було чути, якийсь шепiт...
"мiсто звiльняти?! Це що за маразм...А пофiг. Менi на робту треба...
Дiвчина у короткiй спiдничцi, з накосмечиним обличчям йшла проспектом, дивилась по сторонам на красивих пацикiв, наспiвувала якусь росiйську попсову пiсеньку, їй було весело, весело вiд того, що вона собi живе, що у неї є Вова, що вона працює i має попит у хлопцiв... а що ще треба? Хiба щось ще потрiбно? Ну там якiсь грошi, тобто побiльше, светрики новi, ну морозива зараз захотiлось...а бiльше напевно нiчого i не треба... От i вся Задача...
На роботi чомусь нiкого не було видно, офiс пустував, на її столi комп*ютера чомусь не було, з сусiдньої кiмнати чулось шурхотiння паперами...
- А ... це ти? Чула, що сталось?! Таких , як ти дисквiлiфiкують, стирають i все...
- ЩО? Не зрозумiла, до мене Вова сьогоднi має прийти... А я за квартиру не заплатила, ну так їм i треба... тепер не казатимуть, що у мене борг на 500 гривень...
- Спасайся поки не пiзно...
- У мене грошей на квиток нема. Тай куди їхати? До речi, то все Кульваны мутять?
- Так. Це вони... Нам з тобою кришка... та й багато кому кришка...
- Ти це звiдки взяв?
- Яка в п... рiзниця... Я про це давно здогадувався... всi грошi з банку забрав, вiдчував, що скоро почнеться...
в той самий час ( в iншому примiщеннi, шостий поверх, 24 квартира) :
- "слiпих" нараховано 98%, змiнам пiддаються лише 5 %, а всi решта лише косять пiд *змiнених*... дається два днi на *iнсталювання* змiни.. останнiй шанс...
Задача полягає у кульваных и серому.. але ж важко зрозумiти, що воно наспрвдi озгначає... кожен знає.. але тi, хто зрозумiють . що вони взнають.. вiдмовляться вiд моїх слiв..... назвуть гiвном,... цитата "там лише тваринн iнстинкти i все..думки,думки приходять до їхнiх голiв для того аби помирати, а не жити, аби
померти,перетворитися на шось убоге та безпорадне-безпорадно -нелюдське..."
Впадло розкладати все по поличках... I так ясно.. що до чого...
Роботи. Не було... їсти не давали, лише довгi черги за так званою iндульгенцiєю... Дурнi просили у кульванiв пробачення... вибачення на вищому рiвнi.. повзали на колiнах. Бо хотiли жити, плодитись, розмножувати свої вiруснi iдеї, свою так звану культуру, дружбу, кохання... їхнi питання про собак i кiшок, про кохання на вiдстанi, про те , хто педераст , а хто нi... їхнi розмови про минулу дискотеку, хто з ким переспав. Хто кого наєбав.. i т.д. i т.п.... i їм не було соромно тратити дорогоцiнне життя на такi речi.. не соромно.. А пробачення просили вiд страху перед покаранням... плазуни....
Зрозум1ли свою Задачу? Якщо ще н1...то вам треба йти в ту довгу чергу...а якщо кажете, що це брєд, то вас 1 без черги приймуть... як 1нвал1да...