Левитина Арина : другие произведения.

Смерть Мухам

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    лист першого фiзичного коханя

  Початок - для мене це завжди так складно. Сказати все просто прямо в очi майже не можливо, напевно, надто сором"язлива. Перебороти цей комплекс не легко, iнколи намагаюся, не завжди вдається. Хочеться просто заглянути у твої наївно-досвiдченi очi i побачити порозумiння. Поки що не вдавалось, може спробую ще раз? Надiя вмирає остання, а любов? А що таке любов? Може ти менi поясниш? Не потрiбно цитувати класикiв чи сучасникiв. Не потрiбно згадувати якiсь влучнi словосполучення чи щось в цьому родi, нi, просто спробуй скласти свою власну думку на рахунок цього незрозумiлого менi слова. Вибач менi за те, що не вмiю з тобою говорити, не знаю запитань, а потiм вiдповiдей. Просто коли бачу тебе, нiмiю. Можливо, мiй погляд про щось просить тебе, але ти скорiше всього не здогадуєшся, бо стоїш поряд такий холодний i незалежний. А менi так боляче. Смуток огортає всi частини тiла i з очей котяться невидимi сльози. Не смiйся, хоча навiщо я це пишу, я й так знатиму, що ти не смiятимешся. Напевно, просто усмiхнешся iронiчною посмiшкою i вiдчуєш гордiсть за себе. Про тебе думає якась шiстнадцятирiчна дiвчинка. А може не дiвчинка? Я так надiюсь, що ти оцiниш мої слова належним чином, що ти не знехтуєш, не забудеш. Ти перший! Розумiєш? Кажуть перший запам"ятовується на все подальше iснування на Землi, а може i поза нею...
  
   ..., знаєш я ж нiколи з тобою не спiлкувалась належним чином, я не знаю хто ти, чим живеш, що вiдчуваєш, але це не має великого значення. Вистачає лише двох слiв : " ти перший..." i бiльше нiчого не потрiбно. Хочу подякувати i мiцно обняти. Я люблю реальнi, фiзичнi вiдчуття, напевно не змогла б просто подякувати словесно. Хочеться доторкнутись ще раз, хоч на один момент вiдчути повторно колишнє блаженство близькостi.
  
   Я люблю писати, вiдчувати як пiд моїми пальцями рухаються кнопки клавiатури, як стукотить серце вiд самої думки, що ти колись це читатимеш i... I що? I нiчого... Так важко з цим змиритись. Я не люблю щось закiнчувати. Я хочу впевненостi у завтрашньому днi, я хочу бути певною, що iснує Рай i Пекло, що є Бог i Вiн нас всiх дiйсно любить... Принаймнi тодi б я знала точно, що хтось мене любить. Просто так, нi за що, йому не потрiбна моя плотська любов , нi йому вистачає моєї вдячної душi.
  
   А ти приходиш i вiдходиш... Краще б так не було , але говорити про це не має сенсу, оскiльки я нiчого змiнити не можу. Лише холод огортає зi всiх бокiв, коли бачу тебе. Знаю, що можу пiдiйти, подзвонити, зустрiти, переспати, а потiм знову незмiнне буденне життя. Чи так i повинно бути. Поясни, допоможи зрозумiти суть мого чи принаймнi твого iснування. Навчи нерозумну дитину, яка тiльки-но починає пiзнавати навколишнiй свiт. Я буду слухняною ученицею. Я вислухаю до кiнця, не перебиватиму, а потiм зроблю висновки i пiду геть, як ти захочеш, не наполягатиму на продовженнi, якщо ти не хочеш. А ти не хочеш ( каже моя свiдомiсть або краще iнтуїцiя, яка рiдко пiдводить), але надiя жеврiє, наче недопалена цигарка, що валяється у мокрiй вiд роси травi.
  
   Хочеться стiльки спитати але чи це буде доречно? Я принаймнi надiюсь, що колись зможемо ще побачитись i я спитаю про все, що мене цiкавитиме, без жодних комплексiв.
  
   Ти просто живеш, працюєш, отримуєш кайф, їси, спиш, п"єш пиво i куриш R1, не думаєш про мене. Я трiшки iнакше - живу час вiд часу, вчуся iнколи, читаю ( як i ти), їм, п"ю вино, курю ( майже все-одно що) i думаю про казку. Казка - це вiчна любов, що огорне мене з нiг до голови i нiколи не покидатиме. Основний момент казки ( взаємнiсть у стосунках).
  
   Ти не вiриш у казку? Якщо вiриш, то у яку? Знаю, не говори менi, що я дитина. Просто я такою завжди була i напевно залишусь, а чи варто змiнюватись? Невже, якщо я подорослiшаю менi буде легше жити? Думаю, нi...
  
   Ти не подзвониш, не пiдiйдеш, можливо привiтаєшся, може так i повинно бути, може це на краще? Я просто любитиму i мрiятиму про казку як i ранiше. Нiчого не
  
  змiниться, навiть, якщо ти не привiтаєшся. Просто пектиме довгий час у грудях, але я звикла...
  
  
  
   Залишайся у моєму серцi таким, яким ти
  
   увiйшов вперше.
  
  
  
   Люблю i цiлую повiтряним поцiлунком. Вiтер донесе до тебе смак Orbit "Лiсовi трави" J
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"