Наче звір у норі, зник останній вагон, У метро на пероні він мене не простив, І один лише свідок і суддя - саксофон, Саксофоне миленький, ти мене відпусти.
Пр: Помовчи, саксофон! Помовчи, не чіпай мою долю! Ти не все зрозумів, він до мене повернеться знов. Помовчи, саксофон! Прошу я, будь чуткішим до болю, Взагалі, що ти знаєш, Що ти знаєш про нашу любов.
Я забуду про все, щоб згадать його руки, В підземельний пірну незакінчений сон, Де змішались докупи різні долі і звуки: Шелест кроків людських і жебрак-саксофон.
Пр.
Зникнуть десь у пітьмі ріки сліз і пробачень, Чиїсь руки чужі мене візьміть в полон, Поведуть у метро - центр розлук і побачень, По дорозі моїй, знову ти - саксофон.