Аннотация: Глава ХХХ-8 из неоконченного романа, который находится в работе.
Глава ХХХ-8
Закінчивши школу у 17 років і задумавши вступити до якого-небудь інституту, Барбосс на початку серпня 1966 року вперше з"явився на вулицях Першої Столиці. Його насамперед вразили мешканці великого міста-вони неодмінно боляче наступали йому на ноги у трамваї, були галасливі і дуже нечемні.
Барбосс прожив у Столиці тільки декілька днів, але йому вже руки чесалися десь дістати автомата та побільше їх знищити - перестріляти.
Розуміючи, що здійснити цю свою мрію нереально, Барбосс за короткий час самотужки розробив декілька
прийомів "астрального карате", щоб якось захистити себе не тільки від брутального фізичного, але й психологічного шаленого тиску натовпу.
Розроблені ним прийоми Барбосс щодня використовував тепер у транспорті та інших місцях, де йому зустрічалися набридливі людські істоти.
Наприклад, зайшовши до трамваю, він швидким поглядом блискавично оцінював психологічну обстановку, і якщо чийсь погляд чи зовнішність йому не подобались - він спочатку, наче списом, наносив поглядом удар просто у середину лоба жертви, потім - косий рублячий удар зліва направо під 45 градусів через обличчя, і після цього вже міг спокійно іхати.
Якщо чиясь особа не викликала в нього особливого занепокоєння - він просто ставив між собою і нею прозорий товстий захисний екран розміром приблизно 2х2 метри, який діяв хвилин 15 -20, і тоді вже був спокійний.
Для особливо небезпечних індивідуумів Барбосс після нанесення двох бойових ударів (колючого та рублячого) зверху ставив додатково ще й захисний екран.
Цікаво, що в ті давні роки, коли езотерична література була абсолютно недоступна не тільки хлопцю з провінції, а й поважним науковцям, Барбосс навіть випадково не міг прочитати про такі прийоми психологічного впливу на людей, а серед його знайомих у провінції були кочегари паровозів, машиністи, офіцери, легковажні хлопці та дівчата, не було тільки магів.
Про те, що колючий удар у центр лоба у супроводі рубля чого косого удару в голову людини - це, власне, і є горезвісне "наведення порчі", Барбосс узнав тільки через 35 років і жахнувся - скількох людей він знівечив, наводячи порчу без розбору.
Він зрозумів це, тільки коли трохи навчився уму-розуму в розумних людей, та на жаль, вже нічого не можна було повернути назад, як і юність.
Також значно пізніше темний і невчений Барбосс десь прочитав заборонену брошурку, зроблену на ксероксі, де розповідалося про реінкарнацію - і підтвердив свою думку, що він особисто є чиєюсь "реінкарнацією", втіленням якогось древнього мага, скоріше за все - йога.
Бо Барбосс змалку (і взагалі все життя) був дивовижно гнучкий і спритний-хоча ніколи не займався гімнастикою і не тренувався.
Одного разу йому приснився дивний сон...(прогулянка з фюрером).З того часу Барбосс таемно вважав себе втіленням Альфреда Шпеєра - министра та особистого друга фюрера.
Восени 1979 року, перед самою Олімпіадою, що повинна була відбутися у Третьому Римі, страждалиці матусі Алі лікарі прописали декілька психотропних препаратів - в основному це були важкі психотропні препарати та спазмолітики, що містять реферін. З тієї сумної осіні Барбосс майже на десять років твердо "Став на колеса".
Справа в тому, що нещасна матуся Аля була вже років десять твердо впевнена, що всі навкруги тільки й мріють, щоб її отруїти. Несамовито борючись за своє нікому не потрібне життя, вона використовувала такі новаторські методи:
-подовгу (припустимо, по цілому тижню) взагалі нічого не їла і не пила, доводячи себе до голодного запаморочення. Барбосови нічого не зоставалося, як повернувшись ввечори з роботи, ходити навкруги неї та вмовляти, заламуючи руки. Але вона не реагувала;
-якщо іноді і брала їжу й воду, то тільки особисто з рук у Барбосса, якому одному ще довіряла, та і то не завжди - бо кожного разу ретельно його допитувала, де саме, у якій крамниці він купив ту чи іншу страву і чи не було при цьому у крамниці(чи поблизу від неї) її особистих ворогів, які могли б підсипати отруту.
Те ж саме відбувалося і з ліками - перед тим, як проковтнути пігулки, що їх прописали лікарі, добра матуся Аля вимагала, щоб Барбосс одночасно з нею, у її присутності випивав ті ж самі психотропні пігулки, які в аптеці продавалися виключно по рецепту з круглою печаткою.
Результати скоро дали себе знати.
Мама Аля отныне навсегда избавилась от чувства тревоги. В том числе и от тревоги за судьбу сына. Препараты, которыми ее щедро наделяли в больнице, подавили одни функции, но обострили другие. Впрочем, врачи вовсе не пичкали ее лекарствами. Врачи ею уже не интересовались - для них она была уже "отработанный материал". Она была неизлечима и медленно угасала, мучая себя и сына.
"И оглянулся я на все дела мои, которые сделали руки мои, и на труд, которым трудился я, делая их: и вот, все - суета и томление духа, и нет от них пользы под солнцем!
И обратился я, чтобы взглянуть на мудрость и безумие и глупость: ибо что может сделать человек после царя сверх того, что уже сделано?
И увидел я, что преимущество мудрости перед глупостью такое же, как преимущество света перед тьмою:
у мудрого глаза его - в голове его, а глупый ходит во тьме; но узнал я, что одна участь постигает их всех".