Баржанская Мария Вячеславовна : другие произведения.

Це Ліна Костенко винна

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Це тільки невелика частина повісті

  Життя дитини, воно, як порожній слоїк для камінчиків. Можно накидати вугілля, яке забруднить усе, що до нього доторкнеться, а можна оксамити, від яких очей не відірвати. Питання лише хто буде поряд, коли слоїк заповнуватиметься. Дитині або очі відкриють на чорноту вугілля або вугілля ж таки видаватимуть за оксамити. Хтось і не зрозуміє, що бруднить усе навколо, а хтось ідеальну чистоту вважатиме недосконалою.
  У такому світі жила Еріка- п'ятнадцяти річна дівчина. Вона навчалась у звичайній школі у невеликому містечку. Та це, чесно кажучи, зараз не так вже і важливо.
  Її завжди дивував той факт, що люди настільки слабкі, немов трухляві дерева, що від сильного вітру от-от розпадуться на піщинки. Чому у них не залишилось почуття самоповаги, бо ж берегти почуття інших, звичайно, добре, і навіть, дуже добре, але такі вже люди створіння, що просто не цінують цього піклування. Ревіти за кимось? Вбиватись? Побережіть себе, га. Насамперед, залишитесь ви у себе самого, ні хлопці, ні подружки, саме ви.
  Тож, тепер, важливо. Її 9-Б не дуже одностайний. Є декілька компаній, і це, мені здається, усім знайомо. Є друзі, є ненависники - короче, різноманітне товариство. Кожен сам за себе, здебільшого, ніхто нікого не цікавить. Три подружки на цьому і бал закінчився. Еріка була твердою хорошисткою. І ні, проблеми були не з алгеброю, або геометрією. Там, якраз, жодних питань не виникало. Історія, українська мова і література. А чого так усе склалося? Секрет-причина. Вона не розуміла отих літературних троп, кожен аналіз ставав чимось дуже тяжким, а у творах вона такий спєц, що ні швець, ні кравець, ні в дуду грець. Ані дзень, ані кукуріку. Так би мовити, не ллється воно.
  Вчителі фізики та математики як почнуть розповідати про те, яка вона умничка-розумничка, а вчителька історії сидить і пальцем коло скроні крутить. Ну секрет-причина, що й казати.
  Логіка Ріки меж не знала. Кмітливість теж працювала на ура. Тож і з цієї ситуації вона вигулькнула. Для себе юна дівчина-математик зрозуміла, що вірш-це закономірне повторення визначеної кількості складів. Приблизно теж саме вона зробила з іншими визначеннями.
  Це навіть смішно, та ж краще, ніж нічого і ніяк.
  Логічною та послідовною Ріка була не тільки на уроках математики. Скрізь. Ніби це хвороба. Дивна хвороба, як для привабливої дівчини, за якою впадає більшість хлопців. А заважала ця невиліковна штука саме хлопцям. Або ж більшість розбивались об її гранітний спокій. Один був такий вже сміливий, як жаба, що плига у воду й не хреститься, але і той відступив. Вона точно знала, що чекає на хлопця, який і не подумає відповідати на питання, закриє їй рота і почне "Агов, ти дівчина чи поліцай? Ти мені подобаєшся і мене не цікавить, подобаюсь я тобі чи ні. Ходімо завтра до парку, або до озера?" Оце хлопець би був, а то соромиться він першим написати! Ну що це?
  А чого хлопці вішались так на неї? Мати-природа краси на неї не пожалкувала. Русе волосся, яке влітку ставало геть світлим, а від літа до літа особливо не темнішало, тому з роками Ері ставала золотоволосою. Темно-карі очі, які схоже теж вигорають на сонці, бо в дитинстві були взагалі чорними, прикрашали засмагле обличчя, яке ніколи не бачило на собі ластовиння.
  Красива- то одне, але ж і характер у Ріки що треба: вона не терпіла брехні, руки її самі робили добро, до біса вперта , при чому і в гарному сенсі, і в поганому, вміла сподобатись будь-кому. З неї перло сильною, незламною, щиро-доброю та непідставною енергетикою, вона вміла підбадьорити, а її креативність взагалі до всякої масті козир.
  Попри все, весь цей різноманітний букет любив читати. Читання книжок-це так-то, єдиний гріх, який назавжди залишиться непокараним. Читала все, і все подобалось. Іноді, англійською, іноді російською, коли як. Єдине, чого Еріка терпіти не могла це книжки про профорієнтацію. Вона могла день і ніч розповідати чому вони їй так немилі. Якщо стисло:
  "Як бездушна книга може допомогти мені щось там обрати? Вона нічого про мене не знає. А та тьотя, яка її написала не думала про користь цієї книжки. "Слухай поклик серця" - усе, що можуть сказати такі книжки"
  Дівчина жила з думкою, що будь-хто може стати будь-ким. Математик чи гуманітарії. Вона взагалі не любила цих понять, бо все одно, головне - бажання.
  Зрозуміти себе їй допомагали вірші, романи, повісті. Звичайні, про життя людей чи всяка філософія. Останнім часом Ріка запала на Ліну Костенко. Почитає її віршів і легше стає.
  Отак наприкінці літа вона йшла до бібліотеки. Навіть, пливла, пряма спина і легкість думок створювали таке враження. Їй з голови не виходив вірш:
  "На все є час - на голубі тумани,
  На вчинкіїв простоту, на простоту понять..."
  Отак пливе, мов листочок, що неумисно впав на воду і тепер поволі колихається, а скрізь мир та спокій у вигляді рядків з вірша.
  І Ріка так само поволі думала
  "Чому на все є час? Життя ж коротке"
  У бібліотеці вона попросила Ліну Костенко, а разом з цим оголосила своє нерозуміння бібліотекарці
  -Доброго вечора!,- гучно, на всю бібліотеку, привіталась дівчина. А голос у неї, до речі, був що треба. Дзвінкий, приємний і такий вже гучний, що хтось з гучномовцем тихіше розмовляє.
  А що Ері дуже любила, так це людей, особливо, до того моменту, коли вони ще не знайомі. Вона з усіма вітається: касир, черговий, вчителі, водії. Одне з найяскравіших спогадів дитинства - це, як вона гуляла разом з бабусею, а вона щиро віталась ледь не з кожним п'ятим, виявляється, усі ці люди - її знайомі. Так вже маленька Ері була цим захоплена, що тепер стала такою ж. Вихованість це з дитинства, як і доброта, і милосердя, і співчутливість.
  - Можна Ліну Костенко, будь ласка?
  Формуляр дівчини ніхто не питав ніколи. Важко його було з чимось переплутати: товстий і від нього,так точно, як і від Ріки перло доброю енергетикою. Це відчувається.
  - Звичайно, почекай хвилинку,- радо пошкандибала бібліотекарка за книжкою-, Ось, тримай. Зараз тільки розпишися і все.
  - Спасибі. А ви читали її вірш "На все є час-на голубі тумани..."?
  - Пам'ятаю щось. Нещодавно опублікований, так?
  - Ага! Я от не можу зрозуміти, ну як це "на все є час". Життя ж коротке. Глядь і все, зе енд, так би мовити.
  - Ну, на смак і колір усі олівці різні. Ти побачила це так. А я думаю, що не таке воно й коротке. Марно б тільки не витрачати час і все.
  Звідкись визирнув хлопець і заявив
  - А мені взагалі здається, що це вірш про те, що потрібно знаходити час, щоб догоджати собі. Про те, що все приходить вчасно. І ніяк не про скоротекучіть часу.
  - Не знаю, не знаю. До чого там догоджання собі? Не дуже якось версія, як на мене.
  - Почекай, а слова "життя прийми тепер мене" хіба цього не доводять.
  - Так стоп!,- отямила обох бібліотекарка-, бібліотека це вам не місце для дискусій. Кожна версія має право на існування. Через 15 хвилин ми зачиняємось, може, ідіть вже додому?
  - Так, вибачте. До побачення!,- попрощалась Ріка
  Двоє підлітків вийшли на вулицю. Еріка хмикнула і попрощалась, тільки вже з хлопцем.
  - Ну бувай, але вірш все-таки не про скороплинність часу.
  Дівчина кинула блискавицю-погляд. І закрутилося. Уявіть картину: стоять дівчина з хлопцем, "дуже мило" розмовляють, а якщо точніше, кричать на всю вулицю. Швидше торішній сніг наздоженеш, ніж Еріка погодиться з кимось, тому стояли вони так хвилин 20.
  Тут телефон і збентежений голос Ріки
  - Так, мам. Я...еем...що? Як це півгодини? Я вже іду додому.
  Дівчина окинула поглядом співбесідника, а той мило попрощався.
  Вона не помітила ні як потрапила додому, ні як вона провела залишок вечора, ніби вирізали 5 годин з пам'яті.
  Спати лягла доволі рано і о 12, прокинувшись, ніби нічогісінько дивного не сталося, зрозуміла, що не знає ні як звати того хлопця, ні номер мобільного, ні Instagram.
  - Я навіть не пам'ятаю, як він виглядає. Боже.,- жахнулась Еріка.
  Після цих слів вона "відключилась".
  Прокинулось дівча без будь-якого щему.
  "Значить, так повинно бути"
  Ері вірила, що немає нічого випадкового. Усе для чогось. Ці слова, в принципі, мають крихту правди, бо у будь-якому випадку, все стане на свої законні місця. Взагалі, дивні такі закономірності трапляються в житті. Іноді, настільки нічого не складається, і настільки нічого не розумієш, що хочеться ото відкрити вікно і кричати, але ти такий замучений, що все, на що ти ладен, це простогнати:
  -Гей, там, на верху, ви при повній тямі?
  Але після цих мук завжди приходить утихомирення, і через якийсь час усе впорядковується. Та чекати важко.
  
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"