- Дуже усе дивно. Я можу, закриваючи очi, коли захочу, потрапляти кудись в iнший свiт. Там усе iнакше, але настiльки реально, що я вiдчуваю усе: подих, дотик, кожен крок, кожен рух. Але, коли я бажаю покинути цей дивовижний свiт, я лише вiдкриваю очi в своїй першiй реальностi, - i дивний свiт зникає, я знову опиняюсь в нуднiй реальностi, де я лише звичайна людина, така, як усi, де лише трохи чимось вiдрiзняюсь вiд iнших. Той дивовижний свiт кожен раз новий. I я в ньому кожен раз iнша. Але ще, що мене дивує, мене часто супроводжує в тому загадковому свiтi один хлопець, якого я не знаю в реальному життi, а в iншому вимiрi, конкретнiше, навiть, iнших вимiрах (бо їх багато, кожен раз новi) - ми коханцi, такi палкi та несамовитi, ненажери кохання та нiжностi, нам весь час мало солодких обiймiв, дуже мало, нам хочеться iще, iще, - кожен раз все бiльше та бiльше. Чому ж тодi мене тягне повернутися до себе самої, коли в iншому життi менi так добре, де я насолоджуюсь глибокими вiдносинами, поглинаюсь у кохання та в обiйми один одного до всiх iснуючих та неiснуючих меж? Вiдчуття керують нами, вимикаючи мозок. Але припинить це! Я бiльше не хочу втрачати розум. Тому... Мабуть, менi стає досить, - i я хочу спокою та впевненостi у своєму майбутньому. Я бiжу з тiєї солодкої казки, щоб зустрiти солону реальнiсть. Зустрiчай мене, мiй рiдний дiм буденностi та сiростi! А казка залишиться лише для вiльного часу, щоб я могла сховатися в нiй вiд усiх своїх негараздiв. Стривайте! Це не все! Є ще один спосiб повернутися додому: це найвищий пик насолоди, який я досягаю зi своїм знайомим незнайомцем. У той самий момент найвищого ступеня вiдчуття всепоглинаючої неповторної близькостi та самого вiдчуття, кричущого вiд найсильнiшого оргазму, коли оргазм вже вiдбувається, мить по потому, в кiнцi самого оргазму, - все розпливається в просторi, усе зникає, я знову опиняюсь в своєму справжньому життi, у той самий час, коли я тiльки що закрила очi, наче нiчого не було, нiчого не трапилось зi мною десь там, за межою уяви, нiби я закрила очi та щойно їх вiдкрила, а той уяви взагалi не було. Але мозок пам"ятає все. Кожен раз пiсля перемiщення мiй мозок пам"ятав усе. Це нiяк не укладалося в головi. Спочатку зовсiм у все це не вiрилось. А потiм я звикла до цих просторово-часових мандрiвок. Менi стало цiкаво. I кожен раз моя цiкавiсть тiльки зростала. Цi мандрiвки у просторi та часi стали звичайною справою. Моїм новим хоббi, таким собi захопленням, способом зняття стресу вiд нудотної роботи та монотонного iснування. Цi змiни стали для мене святом або такими собi короткими канiкулами, втечеєю вiд iснуючого буття. Дивно, як змiнилося моє ставлення до цього. До цього просторово-часового туризму. Ще одне... Я давно не могла наситити себе сексом, який менi потрiбен. У мене були вiдносини з чоловiками, але усе це було не те. Так, за цих чоловiкiв можна було вийти замiж, але того вiдчуття розкриття себе самої на усi 100 вiдсоткiв не було, щоб я змогла вивернутися на виворiт своїх почуттiв у момент найближчої близькостi. Я жадала цих несамовитих вiдносин, шукала, чекала, бажала усiм серцем, хотiла всiм тiлом. Молилася, просила у Господа Бога. Дiї на шляху пошукiв, постiйнi помилки та невдачi. Все! Дiстало! Досталь цього! Буду слiдувати течiї дiйсностi та насолоджуватися неймовiрним сексом, який я не знайшла в справжнiй реальностi, а отримула його у подарунок в фейерiчнiй казцi для дорослих. Досить роздумiв. Саме час розповiсти, як усе починалось. Та як усе це почалось.
1
- Доброго ранку! - Привiталась дiвчина рокiв двадцяти п"яти зi своїми колегами, заходячи у свiй вiддiл, де вона працювала звичайнiсiньким iнженером по моделюванню... Це вже не так важливо.
- Доброго ранку, Мар"яно. - Вiдповiдали їй.
Мар"яна пiдiйшла до свого робочого мiсця, поклала речi, пiшла у вбиральню помити руки, повернулася, витерла руки жовтим рушником, увiмкнула комп"ютер, заварила чай окропом, який залишився в електричному чайнику пiсля колег, якi вже встигли зробити собi улюбленi напої, та сiла перевiряти мiсцеву робочу пошту, яка прийшла на її аккаунт. Ознайомилася з даними завданнями, якi прийшли електронною поштою, та почала їх виконувати.
Увесь день пройшов монотонною музикою конструкторської працi. Хтось заперечить: конструювання - це ж так цiкаво, постiйно приходиться розробляти щось нове. Це ж, взагалi, доволi творче заняття. Це ж повинно бути цiкавим, iнакше не може бути. Але для Мар"яни - це була нудотна справа. Але важлива та достойна, щоб нею займатися.
Пiсля роботи Мар"яна пiшла додому, сумна, невесела, усi в роздумах про те, що зараз вона сама, зовсiм одинока молода жiнка, яка дуже хоче кохання усього свого життя.
Мар"яна зупинилась у парку. Поблизу нiкого не було. Вона сiла на лаву та голосно заридала. Хвилин десять це не припинялося. Раптом серед повної темряви з"явився широченний слiпучий промiнь свiтла, який дивував своєю потужнiстю та несподiванiстю. Промiнь огорнув Мар"яну з усiх бокiв, з голови до нiг, а потiм зник, як i з"явився.
Мар"яна пiшла додому. Залишившись одна, вона закрила очi та уявила собi, що вона бiжить звiдси, не оглядаючись позаду.
Але раптом уява стала досить реальною, живою. Не тiєю, яку дiвчина уявила, iншою, набагато страшнiшою. Мар"яна вiдчувала себе та навколишнiй свiт, який був червоного кольору, навкруги постiйно щось горiло. Пожежа була навкруги. А дiвчина все бiгла, пробуючи знайти вихiд. А його просто не було. Це налякало жiнку, вона раптом вiдкрила очi, якi були постiйно вiдкритi по iншу сторону здорового глузду. I знов опинилась в своїй кiмнатi.
- Який жах. - Прошепотiла Мар"яна. Вона почала готувати собi вечерю.
Повечерявши, прибравши все, прийнявши душ, дiвчина лягла спати. Закривши очi, уявила себе в обiймах гарного хлопця, який облизує її пишнi груди, торкаючись внутрiшньої сторони її стегон.
I все. Уява запрацювала. Все iснуюче зникло.
Мар"яна опинилася на великому лiжку сяючого бiлого кольору, навкруги було та сама бiла чистота, жодного предмета. А бiля неї на лiжку сидiв високий синьоокий блондин, який дивився на дiвчину з великим неприхованим бажанням. Авжеж, як iнакше дивитися на абсолютно голе розкiшне тiло гарної дiвчини, яка лежить поруч i бажає бiльше усього за життя, щоб нею скорiше заволодiли.
Чекати не прийшлося. Хлопець, який теж був голий, доторкнувся до Мар"яни, почавши пестощi саме з нiг. Постiйно переходячи все вище, хлопець дiйшов до вагини, яка бажала скорiшого контакту з цим мечем насолоди. Парубок почав цiлувати пiхву, облизуючи та кусаючи клiтор. Хлопець не змусив на себе довго чекати: свiй велетенський пенiс вiн ввiв в цi дверi раю, - i Мар"яна застогнала вiд вiдчуття насолоди. Ще, iще, iще, - найвищий ступiнь пройдено! I все...
Знову її кiмната, знову вона одна. I це була лише уява. Але щось було не так. Мар"яна подивилася у себе помiж нiг, - там було мокро, але не тiльки вiд неї самої. Було багато слизу, саме чоловiчого слизу, тiєї самої сперми, якої не могло бути, якщо це була лише уява. Виходить, було це злягання. Цей статевий акт вiдбувся. Це точно. Iнакше не могло бути. Ось вона, ця сперма, та ще скiльки. У цього чоловiка давно нiкого не було. Та годi вже: усе тiло вiдчувало на собi це злиття двох тiл. Це соїтiє все ще грало в її пiхвi великою пульсацiєю кровi, а з самої пiхви досi витiкала сперма.
Отже, ця уява реальна, але як вона працює?
Розмiрковуючи над цим, Мар"яна заснула, але все почалось спочатку.
2
Вона стоїть над прiрвою. В ясраво-червонiй сукнi. Вiтер колише її дуже довгi края сукнi, яка летить ще на кiлька метрiв вiд самої талiї.
Мар"яна стоїть одна. Навкруги однi руїни коричневого кольору, високi пагорби, глубокi низини.
Але Мар"яна на самiй високiй точцi цього свiту. Вона бачить все, як сокiл, який взлетiв якомога вище над всiма та усiм.
Мар"янi страшенно страшно. Вона хоче кричати, але не може. Якийсь густий матерiал огорнув усi цi поверхнi. Дiйсно. Це така густа атмосфера, через яку з великою працею проходить звук, втрачаючи мiць на своєму шляху.
Дiвчина починає ридати. Але нiхто її не чує. Вона сама себе не чує.
Раптом хтось узяв її за руку...
Це...
Це вiн! Отой блакитноокий блондин, який, стоячи бiля неї, здавався дiвчинi ще вище, нiж у першу мить знайомства. Десь близько двох метрiв стрункої краси, сильний, його мускули так i хотiли вирватися з полупрозорої сорочки бiлого кольору. Плотнi бiлi штанцi обтягували плоский зад та стрункi ноги.
Вiн, цей парубок, iншою рукою доторкнувся до губ ридаючої жiнки, пробуючи показати їй, що не треба так катувати себе.
Вiн поруч - i цього досить, щоб вiдчути себе захищеною.
Вiн прижав до себе дiвчину, обняв її. Та почав цiлувати, знiмаючи з неї цю довжелезну сукню з кiлькаметровими кiнцями. Знявши, хлопець кинув цю гарну сукню у прiрву.
Вона довго летiла, дуже довго. Вiтер грався з нею, як з хмаринкою, не даючи приземлитися сукнi ще тривалий час.
Закоханi довго спостерiгали, як летить ця гарна тканина, а потiм набридло їм чекати, - i вони поринули у величезну хмару вiдчуттiв. Але на цей час вже не поспiшали. I оргазм найвищого ступеня прийшовся на той самий час, коли вже в реальному свiтi Мар"яни настав ранок.
Мар"яна прокинулась - i на часах було шiсть годин. Хоча в минулий раз час не проходив - дiвчина прийшла до себе в ту саму хвилину, в яку вона замислилася, вiддавшись уявi. Тодi вона повернулася назад у минуле, проживши хвилини в iншому вимiрi, а в своєму рiдному не пройшло й секунди потому, як вона пiшла сама до себе, у свiй внутрiшнiй свiт iлюзiй.
Отже, на цей раз час пройшов. Настав ранок. Потрiбно було готуватися та збиратися на роботу.
3
Мар"яна пiшла на роботу.
Нiчого нового не вiдбувалося.
Звичайне життя проходить своєю чередою.
На роботi пiд кiнець робочого часу Мар"яна замислилася, уявивши себе на iншiй планетi, де не має жодної людини, а тим паче цього заводу.
В одну мить Мар"яна вiддалилася вiд iснуючого устрою цивiлiзацiї та опинилась десь... Навiть зрозумiти не можна, що це. Навкруги був лiс зеленого та синього кольорiв. Але цей лiс був притулком не для звiрiв, а для якiйсь iстот також зеленого та синього кольорiв.
Вони щось робили, а роботи допомагали їм.
Раптом...
Мар"яна вiдчула бiль та побачила, що одна така iстота стоїть поряд з нею та хоче знову вдарити її якимсь дивним предметом, схожим на iнструмент.
I знову одне й те ж саме: треба бiгти. Але куди?
Мар"яна побiгла, дивлячись лише перед собою. Раптом її хтось покликав:
- Бiжи сюди, кохана, до мене. - Це був той самий синьоокий високий блондин.
Мар"яна добiгла до чоловiка. Вiн узяв її за руку та промовив:
- Вiдкрий очi - i ти повернешся назад, до себе самої. А я поверну собi своє життя.
- Вiдкрию. Потiм. А поки ти рядом, я хочу тебе обiйняти. Тiльки спочатку треба сховатися.
- Сюди, за цими кущами нас не буде видно.
Вони сховалися за кущами та не стали втрачати час.
Швидко знявши чоловiчi штанцi та пiднявши сукню, знявши усi трусики, вони почали з головного дiйства, з"єднавши один одного пенiсом та пiхвою.
Як це чудово! Як це приємно!
Iще, iще!
Глибше! Сильнiше! Ще! Ще!
Не втрачайте один одного!
I все. Все зникло.
Мар"яна сидiла за своїм письмовим столом. Вона подивилась на годинник - вона повернулась у той же самий час, в який тiльки що замислилася.
Пропрацювавши трохи, Мар"янi був вже час йти додому. Вона не знала, чому її переслiдують цi ведiння. Розбита, але задоволена, дiвчина пiшла додому, по дорозi зайшовши до магазину.
Їдучи в маршрутцi, дiвчина закрила очi, уявивши себе на пляжi. Уява запрацювала.
4
Мар"яна лежала гола на бiлому пiску, який пестила прозора вода величезного бiлого моря.
На горизонтi свiтило кiлька сонечок. Зараз порахуємо: один, два, три, чотири, п"ять та дуже маленьке сонечко, мабуть далеко вiд цiєї сонячної системи, шосте сонце.
Рожеве небо та рожевi дерева корiнням вгору - це все нагадувало казку.
До Мар"яни пiдiйшов хлопець, той самий, як i ранiше. Вiн був у довжелезнiй сорочцi бiлого кольору, майже до колiн.
Хлопець розтебнув сорочку. Зняв її та кинув позад себе. А потiм лiг на Мар"яну, почавши вводити в її пiхву свiй пенiс.
Вони танцювали, лежачи, свiй танець кохання. Рухались ритмично та вiльно, забуваючи про тягар своїх буднiв.
Вони швидко дiйшли до оргазму.
Мар"яна раптово повернулася свiдомiстю у своє справжнє життя. Вона стояла в маршрутцi, бо вiльних сидячих мiсць не було.
Доїхавши на свою зупинку, Мар"яна вийшла з маршрутного автобуса, зайшла в магазин, купила потрiбнi продукти, а потiм сумна пiшла до дому, мiркуючи над усiм цим, що вiдбувається з нею останнiм часом.
Виходить, коли iлюзiя починається, коли Мар"яна у своїй свiдомостi, вона повертається в у той час, коли тiльки що замислилась. Отже, промандрувавши у часi та й у просторi. А коли уява заграє, коли дiвчина спить, то ця уява проходить за час сну, мандрiвки у часi не вiдбувається, перемiщення здiйснюється лише у просторi.
5
Постiйнi уяви змучили Мар"яну. Це настiльки виснажило її, що дiвчина вже боялася уявляти та засинати. Їй набридли цi iлюзiї, хоча вони були такими солодкими, нiжними, даруючими стiльки почуттiв та емоцiй. Приємно, але досить! Але Мар"яна не могла це припинити. Нiчого не могла змiнити. Зовсiм це вiд неї не залежало.
Але життя продовжувалося. I готувало подарунок долi. Яким вiн буде - приємним чимось чи прокляттям, невiдомо.
Якось на роботi начальник привiв нового спiвробiтника. Поки що його тiльки оформлювали, отже це не був його перший робочий день i самого новенького ще нiхто нi з ким не знайомив. Але деякi присутнi цього спецiалiста бачили. Серед них була i Мар"яна...
Коли вона уперше на нього подивилась, то немов завмерла на мiсцi. Це був вiн. Отой самий високий синьоокий блондин. Але це була не iлюзiя, не чергова уява. Скорiше за все, це так. Мар"яна хотiла в це вiрити.
А потiм той хлопець запримiтив i саму Мар"яну. Але нiчого їй не сказав.
Вони не пiдходили один до одного.
А потiм хлопець пiшов, далi проходячи усю процедуру оформлення.
Як тiльки вiн пiшов, пiшли i всi уяви та iлюзiї Мар"яни. Вона вiдчула спокiй та свободу свого мислення.
Через мiсяць новенький прийшов на свою нову роботу у перший свiй робочий день на цьому новому мiсцi. Ось тодi начальник i представив нового спiвробiтника:
- Прошу, колеги, зiбратися на п"ять хвилин. Знайомтеся, це Святослав Ймовiр. Вiн буде тепер з нами працювати. Прошу любити та жаловати
Святославу показали його мiсце. Вiн його почав оформлювати на свiй смак.
Мар"яна не пiдходила до Святослава, спочатку. А потiм не витримала i пiдiйшла:
- Привiт, мене звуть Мар"яна. Як тобi?
- Привiт, усе добре. - Сухо вiдповiв Святослав.
- Ти десь працював до цiєї роботи?
- Так. - Промовив хлопець.
- Добре. Не буду вiдволiкати. - Проговорила Мар"яна та пiшла до себе на своє мiсцi.
Бiльше вона до високого синьоокого блондина не пiдходила.
Але вiн перiодично на неї дивився, здалеку, так, непомiтно. Тiльки ось пiдiйти Святослав до Мар"яни не поспiшав.
Ось так пройшов рiк.
З"ясувалося, що Мар"яна була старша за Святослава на два роки, бо всi узнають про вiк колеги, коли спiвробiтник вiдмiчає свiй день народження, виставляючись на самої роботi.
Якось Мар"яна чула, що говорив Святослав iнших колегам, якi стали його друзями, що жiнка повинна бути молодшою за чоловiка. Бо, на його думку, жiнки ранiше старiють, та й самi iнтереси у рiзному вiцi дуже вiдрiзняються.
На спроби приєднатися до загальних розмов, в яких Святослав вiв дiалог, вiн постiйно принижував Мар"яну, пiдкреслюючи її вiк та незамiжнє становище, отже усi знали, хто одружений у вiддiлi, а хто - нi.
Мар"янi це набридло, це постiйне приниження.
Не дивлячись на те, що Мар"яна закохалася в Святослава ще тодi, в своїх уявах, бiльше року назад, але вона вирiшила подавити це кохання, забувши про нього.
Це якось вдавалося.
Життя пiшло своєю дивною чередою.
6
Святослав якось запросив на реєстрацiю свого шлюбу. Усiх бажаючих.
Але, коли запрошенi прийшли до ЗАГСу, нiкого з молодих там не було.
Це показалося дуже дивним. Але нiчого не залишалося, як розiйтися.
Мар"яни не було на цьому дiйствi, але на роботi стали про це плiткувати, тому ця новина, хочете ви цього чи нi, але дiйшла до дiвчини.
Це її дуже здивувало. Але що поробиш? I взагалi, як могло таке трапитися?
А врештi врешт, Мар"яну ж це не стосується, ось вона i перестала про це розмiрковувати.
Спочатку все було якимсь дивним.
Святослав почав пробувати заговорити з Мар"яною. Якось сухо, але все однак це було незвично. Пiсля постiйне iгнорування Святославом Мар"яни, вiн почав проявляти якийсь iнтерес до неї. На цей раз дiвчина вже не помiчала його.
Так пройшло два мiсяця. Поки дещо не сталося.
7
- Давай пiдемо у кiно. - Запропонував Святослав Мар"янi.
- Я подумаю. - Вiдповiла вона. Але погоджуватися зовсiм не збиралась. Ще болвили її емоцiйнi рани пiсля постiйного вiдштовхування Святославом її.
- Може, пiдемо у вихiднi у парк? Там в цi вихiднi повинно бути багато атракцiонiв.
- Я не хочу кататися на атракционах. Нехай це роблять дiти. Я занадто стара для таких дiтлахiв, як ти. - Нагадала Мар"яна про його приниження стосовно її вiку.
- Як знаєш. - Святослав пiшов.
Але спроби не залишив.
Вiн почав проводжати Мар"яну пiсля роботи на зупинку. Пропонував її пiдвезти.
Поки нiчого не виходило.
Але в святковий день, коли усiх вiдпустили додому ранiше, а весь мiський транспорт був переповнений через це, бо увесь натовп покинув роботу майже в один час, що в жодну маршрутку не зайдеш, Мар"яна погодилася, щоб Святослав її пiдвiз.
8
- Куди ти мене везеш? - Спитала дiвчина.
- До себе додому? - Вiдповiв хлопець.
- Навiщо?
- Невже тобi нiколи не уявлялося, що в нас може бути чудовий секс. - Вiдповiв Святослав.
- Ти про що? - Здивувалася Мар"яна.
- Менi полтора роки тому, до знайомства з тобою, постiйно уявлялося, як ми з тобою перебуваємо десь в iншому свiтi, - i там у нас такий секс, якого у мене ще нiколи не було. У тебе були такi iлюзiї, настiльки яснi, чiткi, що не вiдрiзнити вiд реальностi, де ми з тобою були разом? -Спитав хлопець.
- Може й так. - Вiдповiла дiвчина. - Навiщо ти тодi мене ображав, якщо ти теж пам"ятаєш це?
- Бо ти не та партiя, яку я хотiв бачити бiля себе. У тебе нiчого не має, крiм своєї роботи. Ти бiдна. А менi потрiбнi були перспективи.
- Все. Зупини машину, та я вийду. Далi я сама доїду. - Вимагала Мар"яна.
- Не йди вiд мене. Я тебе кохаю. Я не можу без тебе. Я зрозумiв, що менi не потрiбнi грошi без тебе. Поїхали до мене. Я скучив за нашим сексом. Я хочу ще. Я хочу багато сексу з тобою. Я вiрю, що те все не було уявою. Я вiрю, що ми з тобою мандрували у часi та в просторi. Я дуже скучив за тобою. Я дуже тебе хочу. Навiть зараз, у цiй машинi я готов накинутися на тебе. Я хочу тебе. Чому ми мовчиш? Хочеш, я на тобi одружуся, щоб ти менi повiрила?
- Хочу. Спочатку одруження, а потiм усе iнше. - Погодилася Мар"яна.
Епiлог
Вона дозволила себе чiпати лише пiсля весiлля, яке не примусило на себе чекати.
Мар"яна та Святослав одружилися в цьому ж мiсяцi.
Вони просто розписалися, без пишного весiлля, щоб вже не чекати вiльного часу для реєстрацiї.
А пiсля весiлля одразу ж поїхали додому, бо нiхто вже не мiг бiльше чекати. Вони приїхали додому, тiльки що зачинили дверi, як почали швиденько зривати з один одного одежу, щоб заволодiти один одним. Вiн понiс її до спальнi, поклав на своє лiжко, розцiлував Мар"яну з голови до нiг, а потiм... А потiм своїм прямим пенiсом увiйшов у найбажану та найжаданiшу пiхву. Але на цей раз пiсля найприємнiших вiдчуттiв вони не зникали, не втрачали один одного, а продовжували лежати один на одному, задоволенi, щасливi та коханi один одним, назавжди закоханi один в одного.