Так боляче i тяжко на душi
I сльози рвуться на обличчя
Дивлюсь в бездоннi очi цi сумнi 
В них зiбраний весь бiль сторiччя
Слова застрягли в горлi комом 
Стою дивлюся щастю в слiд
Я вiдчуваю себе гномом
Навколо злий великий свiт
Сама не знаю що там сталось
Чому пiшов вiн не збагну
А може все менi так здалось 
Не зустрiчала ж я її саму
Питала я її чому стоїть беззвучно
Зiмкнувши руки легко на живiт
I знала вiдповiдь менi не зручно
Я навiть не сказала їй привiт
Пiд чорною вуаллю тьмянi очi
А на руках лишився часу слiд
Так вiдбивалися самотнi ночi
I довгi роки нестерпимих бiд
Сама осiннє небо листя жовте
Куди пiдеш нема куди пiти
I скиглить серце випригнути хоче
Так що ж ти тут
Ти так сама дала йому пiти...