Шпик Алексей : другие произведения.

Всеохопна мiсiя

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Безiменка вбили в неосвiтленому колiдорi. Вiн переродився як Узумакi Наруто, притому зберiг минуложиттєвi знання. Незабаром новоспечений Наруто одержує "милицю" у виглядi сили iгрового персонажа та, зрештою, сьогожиттєву мету, до якої той iтиме довго й поступово, крiзь ламаний канон i розрив шабльонiв.

    Безыменника убили в неосвещенном коридоре. Он переродился как Узумаки Наруто, при том сохранил прошложизненные знания. Вскоре новоиспечённый Наруто получает "костиль" в виде силы игрового персонажа да, наконец, сегожизненную цель, к которой тот будет идти долго и постепенно, сквозь ломаный канон и разрыв шаблонов.

Роздiл 1

  Лежав я в лiжку лiнькувато й глядiв у стелю. Робити нiчого, та й виходити з квартири конче не кортить: заварної локшини вистачить надовго, а мешканцiв селища моїм виглядом лiпше передчасно не дратувати.

  Авжеж, "селища"... Хто би менi сказав, що я потраплю в анiме "Наруто", того прибивим би. Втiм, доля з мене пожартувала - i єм тут. Ставим потраплянцем вельми тривiяльно. Вертаю ся, значить, iз унiверу. Зайшовiм до парадної, де невiдь-який придурок розбив лямпочку, i не помiтивим силуети, що вже там стояли... Словом, мене просто прирiзали. З iншого боку, а защо? Чому? Якщо то були наркомани, то просто обчистили кишенi трупа, та й узяли готiвки на нову дозу. От i вся цiна мого життя - жалюгiднi триста гривень, що мавiм тодi в кишенях штанiв. Зважаючи на ставлення доблесної полiцiї до злочинiв, цих падлюк, якщо вони просто там суть, бiля мого тiла зостали ся до прибуття "сил правопорядку", так i не пов'яжуть. Може, коротко напишуть, що я сам упавим на нiж... Еге, шiсть разiв. А коли нiж дiв ся, звiдкiля мавим - то не їхнi турботи, лиш би справу закрити.

  Опiсля того я розплющив очi вже як новонароджений Узумакi Наруто. Краса та й годi. Щоправда, першi митi, ба навiть години, розiбрати що-небудь у мiшанинi звалених на мене звукiв, запахiв i зобраг, що поставляли очi, менi не вдалось. Либонь, сенсорний шок через переродження або перебування у тiлi немовляти. А може, так має бути? I першi години пiсля народження у всiх новонароджених увесь свiт отак "залипає"? Вiдповiдi я не отримав, сприйняв це як належне.

  А ось потiм менi довелося сильно здивуватися, ба бiльше, занадто. Колись чи то в пологовому будинку, чи то ще десь, надi мною промайнули доволi знайомi обличчя Цунаде, затим Третього, а пiсля й Дандза. Одразу стало цiкаво, про що вони розмовляли та що казала Цунаде, схилившись над дитиною, цебто мною. Зважаючи на те що наразi я не розумiю мови, лише кiлька слiв цiєї вiддалено схожої на японську - говiрки я не вирозумiв. Що ж удiяти, я звичної японської знав "на трiєчку, i те зi словником", а лише схожа на неї мова була для мене на вiдсоткiв 80-90 нiсенiтницею. Та й, розумiючи, що вони кажуть, усе одно не почув би, адже тiєї мити усвiдомлення всiєї тiєї сраки, в яку я втрапив, не давало остаточно прийти до тями i цiлком затьмарило все навкруги.

  Сперегодом я взнав, що Лис був-таки запечатаний у менi - тут жодних вiдмiнностей од канону нема. Так само як потрапляння у дитячий будинок. Ось у ньому я поводив себе мирно, старався зайвого разу не свiтитись. Усе ж таки це тiльки в книгах i мультиках буває, що головний герой одразу сильний i крутий. По сути, я i сили не мав, цебто фiзичної, i кiстки хлипкуватi, i ще багато обмежень. Беручи до уваги нелюбов мешканцiв селища стосовно мене, що аж вельми помiтна та з роками посилювалась, я вирiшив не йти стезею канонiчного Нарута - годi привертати до себе увагу. Отак тихо-мирно дожив до шести рокiв i був викинутий у доросле життя: у цю осельку.

  Ну гаразд, не все так гладко. По сути, вiд шести рокiв беруть до училища. Iнша справа, що мiж моїм днем народження та взяттям до училища майбутнiх убивць є шпара у два мiсяцi. Ох, авжеж, iще така абищиця - того дня менi здалося, виразно так здалося, що вихователi у дитбудинку за щось сильно не злюбили одного тихого i скритного хлопчика. Iнакше чого мене в термiновому порядку виселили одразу ж, коли менi грюкнуло шести? Ага, просто на День народження або, правильнiше сказати, у роковини нападу Дев'ятихвостого на Коногу.

  Ох, пересування ворожою територiєю можна було би вписати у хронiку, подiбну до "Чорної ради" одного видатного письменника. Особливо на це натякали численнi сповiщення.

  Авжеж, забув уточнити. Чи я вже казав, що на мiй День народження вiдбулося декiлька подiй? То ось, по-перше - це є початок вiльного життя, по-друге - пробудження Системи. А розпочалось усе з одного цiкавого сповiщення:

  [Ваш персонах досяг вiку, вiд котрого розпочинається його славна путь Свiтом шiнобi. Система "Гравець" вiтає Вас!]

  [Iм'я: Удзумакi Наруто
  ОЗ: 440
  ОЧ: 90
  Чакроконтроль: -250
  Рiвень: 1
  ОД: 0/100
  Кляса: (немає).
  Показники:
  Сила: 7
  Спритнiсть: 2
  Витривалiсть: 12
  Чакра: 4
  Кмiтливiсть: 1
  Вiльнi очки показникiв: 0.
  Особливини: Демон | Джiнчюрiкi | Удзумакi | Сирота.
  Пасивнi вмiння: Скритнiсть Рв.50]

  Отакенька краса. Достатньо швидко вдалося з'ясувати, що iнтерфейс пiддається розумовим наказам. Заразом i передивився сповiщення. Там поки що нич цiкавого немає, а от своїм Особливинам я придiлив окремої уваги.

  ["Демон"
  Особливина, здобута через ефект особливини "Джiнчюрiкi". Також "Демон" - Ваше прiзвисько серед мешканцiв Прихованого Листвою Селища.
  Ефект: -2000 Репутацiї iз фракцiєю "Мешканцi Прихованого Листвою Селища"]

  [Вiкно Репутацiї доступне]

  Могло би бути гiрше... Либонь. I я навiть не волiю думати, яку репутацiю мав канонiчний Наруто! Але "себе з канону" менi вже було просто по-людськи жалко.

  ["Джiнчюрiкi"
  У Вашому тiлi запечатаний Дев'ятихвостий Лис.
  Ефект: Здобуття особливини "Демон" | Чакроконтроль: -150 | Репутацiя (фракцiя "Мешканцi Прихованого Листвою Селища"): -1500 | Сила: +5 | ОЗ: ×2 | Чакра: ×2 | Чакровiдновлення: ×2 | з'являє гiлку розвитку "Друг бiджю" | з'являє гiлку розвитку "Чудовисько"]

  Щодо Чакроконтролю, звiсно, кепсько, за голову хапайся. Але ж у канонi Наруто що-небудь мiг, тож не все так погано... На перший погляд. А ось плюшки вiд Статусу чутнi.

  ["Удзумакi"
  Ви є напiвкровний Удзумакi. У зв'язку з малим вiком i слабким розвитком чакри ефект майже не помiтний, але по роках-двох Ваш чакрозапас до переляку вражатиме ажень чюнiнiв.
  Ефект: Витривалiсть: +10 | ОЗ: +100 | Чакрозапас: +50 | +5 ОЗ iз кожним Рiвнем | +1 ОЧ iз кожним Рiвнем | стрiмкiсть прокачки Витривалости: +20% | Чакроконтроль: -100 | Надлишок чакри | Схильнiсть до фуїнджюцу (мала)]

  Отож, я ж-то гадав, як iз таким ставленням жителiв Нарута не прибили в дитинствi, а тут ось де собака зарита. Гени Удзумакi бездоганно накладаються на ефекти особливини "Джiнчюрiкi", i врештi... Ну не знаю, скiльки там ґенiни мають ОЗ, однак менi здається, що на їх щабель я вже виходжу. Що iз цього випливає? Що вбити Нарута насправдi важко. Втiм, i я сам можу заледве не вiд усiх отримати на горiхи.

  [Кмiтливiсть пiдвищено на 1]

  Атож, усе одно непокоїть. Правильно розмiрковувати - i будуть плюси до Кмiтливости. Припускаю, що за тренування розтяжки дадуть Спритнiсть, а силовi, вiдповiдно, Силу, та й Витривалiсть, якщо добре вкладатися. Приємно, однак почуваю, що котрої-небудь мити показники стануть повзти повiльнiше.

  [Кмiтливiсть пiдвищено на 1]

  А якщо так, то лiпше одразу обрати гiлку розвитку. Хапатися за Кмiтливiсть i Мудрiсть безглуздо. Тут менi все одно годi кого перештовхати. Справдi, якщо я правильно зрозумiв, то без ефектiв од "Удзумакi" та Лиса, що в менi, мав би iншi показники по одиницi. Еге, цебто моя Кмiтливiсть щойно обiгнала б їх. Якщо ж у мене такi плюси зi статусiв, то будемо цим користуватись. Тодi лишень одне питання, що турбує мене у кожнiй онлайновiй грi: танк чи ДД?

  Гаразд, доти вiдкладiмо це питання й додивiмося статуси.

  ["Сирота"
  Родителi вмерли у день Вашого народження, Ви виросли без чийого-будь нагляду.
  Ефект: Репутацiя (фракцiя "Мешканцi Прихованого Листвою Селища"): -500 | доступ до з'явлення навички "Iнтуїцiя" | Опiр отруєнню: +2% | дворовi (i не лише) пси сприймають Вас за свого → дружба iз фракцiєю "клан Iнудзука" | Орiєнтування на мiсцевости (хороше) | з'явлення навички "Скритнiсть"]

  Краса. Атож, жодних жартiв. Це не найгiрший статус. Ну, а мiнусову репутацiю iз обивателями i неклановими шiнобi я вже як-небудь переживу. Принаймнi, менi хотiлося б у це вiрити. Зате плюс репутацiї iз собачниками корисний. Щонайменше, не зачiпатимуть. А по-доброму, може, якщо зовсiм i годi прибитися до цього клану (ага, буцiм оплутувачi цього селища таке проковтнуть), то бодай матиму спiльникiв. Можна буде кому-небудь спину довiрити. У цiм плянi вони не найгiрший варiянт. У них бiльше глузду, нiж в Учiгiв.

  Зосталася лише "Скритнiсть". Подивiмося, чого менi надає єдина моя здiбнiсть, хоч i пасивна, i чого вона має такий високий Рiвень.

  [Скритнiсть Рв.50
  Завдяки Вашому небажанню траплятися на очi та дiям, спрямованим на втiлення цього бажання в життя, Ви навчилися ховатися ще в геть юному вiцi.
  Надає змогу ефективнiше ховатися.
  Iмовiрнiсть бути помiченим: -54% | Iмовiрнiсть бути помiченим у затiнку: -110%]

  Га? Сто десять? Цебто зайшов у тiнь дерева - i навiть хокаґе не помiтить? Ну бодай один рояль на мене звалився. Оце однозначно покладяна здiбнiсть. А то всi iншi нiбито плюси надають, але й на мiнуси дивишся i розумiєш, що тi врiвноважують їхнi сильнi сторони дуже ладно, заледве не переважують!

  Але хто б мiг подумати, що вiдчуження й уникання всiх у притулку пiде менi на користь. Звiсно, це не навичка кунґ-фу, котрої я мiг би набути, постiйно iз ким-небудь з'ясовуючи стосунки, не витривалiсть i сила щабля сильного ґенiна. Хоча на витривалiсть намовляти безглуздо, але якби я був бiльш активним, то все було б iще лiпше.

  Гаразд, iз цим розiбрались. А тепер як там щодо фракцiй?

  [Зносини iз фракцiями:
  Мешканцi Прихованого Листвою Селища: -4000
  Клан Iнудзука: 1700
  ※Примiтка: для з'явлення фракцiй Ви мусите зустрiтися бодай iз одним представником]

  [Стосунки з персонажами:
  (немає)
  ※"Старi зв'язки обрубленi, немов зачиненi ворота притулку за Вашою спиною."]

  Еге, життя iз чистого аркуша. Чудово! От би ще репутацiю у фракцiй так само понулило. Так, а що там за "Завдання" блимають?

  [Завдання:

  Новий дiм
  Протягом трьох годин дiстаньтеся Вашого нового дому.
  Часу зосталося: 2:47:32
  Винагорода: 100 ОД | можливiсть пережити цю нiч | Квартира | Дверi, що зачиняються.
  Штраф у разi невиконання: цiєї ночi Ви зостанетеся сам-на-сам iз жителями, котрi святкують перемогу над Демоном-Лисом | варiятивно → смертельно (iмовiрнiсть: висока).

  Сорок три днi пекла
  Ви щойно покинули затишне гнiздечко. Тепер мусите постаратися вижити в мiсцi, де нiкому не потрiбнi i нiчим не володiєте. Удержте до вступу в училище шiнобi. Жага до життя i знань прославить Вас (на тому свiтi).
  Умови виконання: прожити 43 днi.
  Часу зосталося: 42:18:28:42
  Винагорода: 1000 ОД.
  Штраф у разi провалу/вiдмови: смерть.

  Спокусити Каґую
  Якщо Ви зможете своїми дiями порушити хiд подiй цього свiту, i богиня-кролиця з'явиться у цей свiт, у Вас зостанеться лишень один варiянт дiї.
  Винагорода: Жона-богиня | Життя (варiятивно).
  Штраф у разi провалу/вiдмови: загибель Свiту шiнобi → рестарт Гравця вiд самого початку]

  Еге ж, одне завдання веселiше вiд iншого! Я просто почуваю дихання смерти навiть не в потилицю, а, iнтимно, на вушко.

***

  Вертаючись до дiйсности, можу сказати, що своєї квартири в пустому гуртожитку я дiстався-таки у строк. I здобув Рiвень. Добре, звiсно, одначе загальну похмурiсть, що панує в мене на душi, це не розвiяло. Радше лише нагнiтає. Особливо на мене тисне те, що або я повинен хоч вужем вивернутись, однак не дати-таки Каґуї вiдродитися, або виявити в собi бабiя сотого Рiвня... Або ж котрий тут найбiльший? А то спокусити першу-лiпшу панянку, будучи її ворогом, та ще й хутко, допоки вона вас усiх не справила до пращурiв - це є нездiйсненне завдання. Ба навiть, якщо припустити, що я пiду цiєю гiлкою розвитку, яку незрозумiло як здобути, тодi в мене не зостається нi часу, нi сил, нi можливости пiти першою. I може, я стану бабiєм, однак от можливiсть усе закiнчити до пробудження Каґуї я облишу. Та й шiнобi тодi з мене вийде далеко не найсильнiший, адже тренуватиму я не зовсiм те. Точнiше, зовсiм не те! Вже лiпше менi одразу вбудували би систему побачень, а не стандартну систему Гравця. Обнадiює лишень те, що я маю необмежене число спроб... I це лякає. Як уявлю, що менi доведеться ще бодай раз розпочати життя за Нарута вiд самого початку - одразу ж укриваюся холодним потом.

  Чого ж менi так не поталанило переродитись у такiм неприємнiм становищi?

Роздiл 2

  Отже, можу сказати, що система зручна - це я затямив першого ж дня, коли прибирання в квартирi дало менi +3 до Сили, +5 до Витривалости, ба навiть, +2 до Спритности. Були-бо там важкодоступнi мiсця, куди, не розчепiрившись, не пролiзеш i, вiдповiдно, не протреш.

  Також прибирання дало менi вмiння, однак не заяложене "Прибирання", "Миття Посуду" й усе таке, що я робив тодi. Атож, Система оказалася чи то з пiдступом, чи то з гумором: я здобув умiння "Двiряр".

  [Двiряр
  Пiд час звичайнiсiньких домашнiх клопотiв Ви самi не помiчаєте, що маєте вiдчужений i трохи елегантний вигляд. Вашi скупi рухи i серйозний вигляд здатнi полонити будь-якого шляхтянина... або шляхтянку. Ви поки що не досвiдченi у своїй справi, одначе вже здiбнi триматися як личить справжньому "Джону Буллю".
  Iмовiрнiсть полонити всiх своїми вмiннями двiряря: 0,5%
  Ви прибираєтеся краще за iнших на 2%
  Ваше миття посуду переважає простих любителiв на 2%
  Речi у Ваших руках перуться краще на 3%
  Iмовiрнiсть зустрiти Iнтеґру або Алукарда: 0,00001%
  Клопочучись по дому, Ви втомлюєтесь на -10%]

  Однак я лiпше промовчу про цей встид. Далебi, декотрi бонуси мене принадили. Але, дiдько, схоже, чи Система намагається пiдлаштувати мої вмiння пiд знаменник зваблення Каґуї? Втiм, що я там, у битвi з нею буду прибирати? Рештки Мадари? Чи, може, поливатиму Дзецу?

  Вiдсторонившись од оцiєї страховини, як системної, так i тiєї, що в мене на думцi, я вирiшив запевнитися, якою мiрою Система впливає на цей свiт... Жаль, спосiб обрав геть нiяковий. У цiм же нема нич дивовижного. Iз моїм показником Кмiтливости i хтозна-чого вiдсутнiм показником Мудрости менi стає цiкаво, чого я ще здатен мислити?!

  [Кмiтливiсть пiдвищено на 1.]

  Точно знущається Система, аякже. Так-от, я вирiшив перевiрити вплив Системи на мене. Раптом ота лише зображає фактичнi досягнення i майже нiяк на реальний свiт не впливає? Взяв знайдену вдома голку, знезаразив її. Тикаю нею палець. Як i очiкував, вiднялась одиниця Життя. У реальному життi скiльки би разiв я не тикнув палець, це не вбило би мене. Погляньмо, що буде, якщо я понижу свої ОЗ таким способом. Ну, а чого? Це є простенька i безболiсна перевiрка.

  Отак я думав спочатку, проте десять хвилин по тому, вибивши собi три чвертi ОЗ i поборовшись iз регенерацiєю, я почував себе, м'яко кажучи, недуже. Вельми недуже. Та ще й набув навички "Страждолюбець", iз чим я навiть не сперечатимусь, i пiдняв Витривалiсть. А ось регенерацiї не дали. Втiм, тикати себе голкою до переможного кiнця вже не було сили. Тому, визнавши, що Система має на мене прямий вплив, я вiдклав цю затiю i прилiг, даючи ОЗ вiдновитись.

  Сперегодом удалося створити навичку дiєю, та й вiдсутню "Спостережливiсть", яка могла б значно спростити забiг першого дня теж здобув швидко. Втiм, повернiмося до навички. Часом, вечорами у притулку я мав звичку чого-будь наспiвувати собi пiд нiс. I тут Система першого ж вечора надала менi навичку "Пiяння". Словом, не поталанить iз ремеслом шiнобi - пiду у спiвцi. Адже навичку я розвивав щовечора активно (це є такий хитрий сув на майбутнє, щоби привабити Каґую, еге), i за її зростання спiвати вдавалося набагато приємнiше.

  Першими кiлькома днями я затарився заварною локшиною. Її найбiльше можна було купити за досить бiдняцьку допомогу з безробiття. Каюсь, iще не втримався, трохи буйнув - купив до всього кiльограм-два моркви i стiльки ж рису. I хоч на честь рису тут нiбито цiла країна названа, i вона не так далеко, а от морква... Просто спокусився, побiжно вирiшив перевiрити скiльки взагалi може зберiгатись. Еге ж, завчасна заготiвля на випадок появи богинi-кролицi. Заразом пiд "Скритнiстю" облазив усю Коногу, цебто вiдкритi для мене частини, i знайшов парочку невикористовуваних або геть закинутих полiгонiв. Треба ж де-небудь тренуватися.

  Втiм, зважаючи що затiнки не всюди, мене все ж таки помiчали, головним чином - шiнобi. Вони, очевидно, мають навичку опору скритности. Жаль, поки що я не можу видiти навички iнших: не той рiвень "Спостережливости".

  Словом - пiсля того, як продавцi намагалися двiчi ошалапутити мене на грошi, дуже завищуючи цiни, вчув на собi всю ненависть решти мешканцiв, що живописно вiдображується в поглядах, що їх кидали в мiй бiк, а в декотрих i на обличчях. Добре хоч нiхто ради мене не хотiв вiдхилятися вiд шляху i духопелити демона. Втiм, отримавши неодноразового стусана вiд перехожих шiнобi... Ага, оцим пiдiйти до мене i дати стусана - мить, зате опiсля настрiй вивищено в тих до захмарних висот. Аякже, "приголубили" потолоч... Я набув iще однiєї навички. Та ще й прокачав ту першого ж дня...

  [Холодний погляд Рв.4
  Якби поглядом можна було заморозити чи вбити, Ви жили би в оточеннi трупiв i пломбiру. Однак, на жаль, i Вам доводиться стоїчно вдержувати присутнiсть поряд iнших розумних.
  Кожен 5-й Рiвень навички надає +1% репутацiї у представниць жiночої стати i -1% у представникiв чоловiчої стати]

  Здається, десь я припустився помилки. До мене наближається моя мета: стати крутим шiнобi i всiм... Ну, ви второпали. Потихеньку пiдкрадається гиденький завiт Системи стосовно однiєї особи.

  Вирушивши на один закинутий полiгон, що бiля рiчки, я вирiшив порибалити там. Осягнення, що ловити нiчим, надiйшло, коли я стояв бiля водойми. Еге ж, тяжко живеться з низькою кмiтливiстю, без мудрости.

  Вирiшивши це виправляти, а заразом, коли вже на полiгонi, i фiзично потренуватися, я розпочав iз вiдтискань, сполучених iз перебором подумки таблицi множення, а згодом i таблицi Менделєєва. В останнiй зяяли грiзнi прогалини, бо по життю в минулому свiтi я не був хемiком. А тут i поготiв, iз невiдомо чого пониженою до рiвня канонiчного Нарута кмiтливiстю хемiком менi годi стати.

  Втямив, що переборщив тодi, коли Витривалiсть показала дно, i я вирубився просто берега рiчки. Одначе Кмiтливiсть я трохи пiдняв. Сподiваюся, це допоможе менi пережити гнiтючi знущання Системи.

  Отямився я пiзнього вечора пiд трелi шлунку. Втiм, не вдалося вирушити додому, бо тiло ломить по-страшному. Ну чого я хотiв: спершу так навантажив незвиклий до такого органiзм, а потiм iще спав на жорсткiй землi. Цi думки пiдтвердила полiпшена на два рiвня навичка "Страждолюбець", красномовно натякаючи, хто ще мiг би вчинити так само. Ну, крiм цiлковитого бовдура i Нарута. Еге ж, для мене власне iм'я вже бiльше є iм'я прозивне. I це лякає.

  Я вирiшив вiдмокнути i розслабитись у водi. Добре, що зараз початок лiта, та й пiдсоння тут м'яке. Навiть звичайної зими не буває. Точнiше - взагалi не буває. Раптово раз у п'ять рокiв снiжить - усi нiтяться. Хай там як, спершу випробував воду рукою. Допевнився, що температура прийнятна, що я не зварюся чи задубiю. Бо в шiнобiйському селищi всяке може бути: раптом хтось вище за течiєю справляється з огневиявом. Я скинув одежу та так-сяк закинув себе у воду. У моєму станi двi простенькi дiї викликають враження, нiбито я весь день розвантажував вагони, а тепер iще що-небудь намагаюся робити. Еге ж, ось i вилiзли боком попереднi шiсть рокiв тихого життя вопрiчнено i недiяльного його способу.

  Вiдмокаючи у водi, i почуваючи, як розслабляються м'язи, я не стримався i прикликнув Статус.

  [Iм'я: Удзумакi Наруто
  ОЗ: 525
  ОЧ: 110
  Чакроконтроль: -250
  Рiвень: 2
  ОД: 0/200
  Кляса: (немає).
  Показники:
  Сила: 13
  Спритнiсть: 8
  Витривалiсть: 21
  Чакра: 6
  Кмiтливiсть: 11
  Вiльнi очки параметрiв: 5]

  Особливини i вмiння я не став переглядати. Пiзнiше порегочу... Я хотiв сказати "почитаю". Отже, я маю: за здобуття Рiвня в мене цiлком вiдновлюються показники (це я дiзнався при складаннi найпершого завдання), ОЗ i Витривалiсть узвичаюються. Але бiльше нiчого не надали. Та й Досвiд менi поки що нi за якi дiї не крапає. Характеристики за пiдвищення Рiвня не ростуть - лише тренуваннями. Зате кожний Рiвень надає п'ять вiльних очок. Сподiваюся, кожний, оскiльки поки що не було можливости запевнитися. Бо майже по тижню я здобув лише один Рiвень i - все.

  Еге ж, я сподiвався, що все буде набагато лiпше. Годi тюхтiювати та бiжiмо в "Iчiраку". Заразом i поглянемо, як мене приймуть. Словом, чогось навiть дивно, досi далi стусанiв i злiсних поглядiв чи мармиз нiхто не зайшов. Щоправда, шiнобiв стусан - то нiби не гiрше за повноцiнний удар мого ровесника. Щонайменше, враження близьке. Отже, ноги в руки - i по хавчик!

Роздiл 3

  Старик Теучi насправдi вiдповiдно до канону оказався власником невеличкої забiгайлiвки, у котру я бiжу... Кумедний вийшов словослiв, до речi. Щоправда, наразi того назвати "стариком" тяжко, радше образ вiдповiдає вислову "добрий дядько, трохи за сорок". Та й появилась у мене пiдозра, що "стариком" його кликав винятково канонiчний Наруто. Той узагалi був ладен на такi утямки, коли всяку заледве дорослу дiвчину одразу кликав "сестричкою". Де ж вiн того нахапався? А Цунаде - бабусею... Ну, iз побудом самозбереження i в мене поганесенько, бо кровний спадок, не iнакше, але не настiльки ж.

  У цiлому, я пiдобiдав справдi тяжкою локшиною, та ще дешевою i навдивовижу смачною. Не те що заварна хрiнь. Я втямив, що саме було звичкою одного бiлявчика: дещо дiйсно непогане. Ну, а ще я стану завсiдником цього закладу. Одна прикрiсть - я так i не побачив не то доньку, не то внучку господаря цього гостинного закладу. Лише цей факт зажурив мене на шляху. З iншого боку, я чудово розумiю, що вона ненабагато дорослiша за мене. А значить, раненько їй iще стояти за стiйкою. Вона, щонайiмовiрнiше, допомагає на кухнi. I вже точно не пiзненько. Там, окрiм мене, були-то ще двоє чоловiк: один у личинi, iз сивим чи сiрим волоссям. Здригнувся той, побачивши мене - i замовив iще двi пляшки саке. Хоча вiн там i так сидiв, напивався. А другий - невiдомий чюнiн. Але з першим налагоджувати зв'язки немає товку. Какашi хотiв би - сам зi мною зв'язки налагодив би. I приховати це змiг би, адже елiтний джьонiн - це не лише красне прiзвисько. А якщо вiн не бажає, то навiщо менi "свiтитися"?

  Особистiсть другого трохи цiкавiша. Чого? Простiше простого. Цього чюнiна я бачив уже разiв двадцять за день. А якщо пригадати, скiльки разiв на тиждень я мигцем помiчав його... Вiн дiяв ненав'язливо, аякже. Було враження, нiби йому справдi треба було в тi ж мiсця, де я його бачив. Наприклад, жалiсний стогiн його шлунку точно не викликав пiдозр. Однак чогось забагато швидкоплинних зустрiчей маємо.

  Щоправда, я маю одну думку, що замiсть стеження СТЛП до мене приставили простого чюнiна. А чого? Навiщо мною опiкуватися настiльки, що ставити до мене кого-будь iз СТЛП? Що взагалi може мала дитина? Вiд зайвих зв'язкiв мене i ґенiн уберiг би - просто пильнував би мене, непомiтно вiдважуючи всякого занадто запопадливого. Одначе ґенiни все-таки молодi, i таку незапорошену й одноманiтну роботу їм не довiриш. Втiм, якщо раптом хто-небудь iз цивiльних вирiшить-таки менi чого-будь зробити, та хоч у мiй День народження, то ґенiн радше скалiчить цивiльного, захищаючи мене. Звiсно, якщо взагалi втрутиться. А от чюнiн i проверне все правильно, i особисте змiшувати з роботою не стане... Переважно. До того ж, од абищицi мене чудово вбереже чюнiн, а якщо за мною як за джiнчюрiкi... Хоча кому я потрiбний iз нинiшнiми-то складниками?.. Якщо прийде хто бiльший, то миттєво усунути просто не вийде, ба навiть, короткий бiй за спалахами чакри зможуть легко засiкти. У селищi-то шiнобi. Тодi ж сюди прийде хто-небудь крутiший. Отож цiлком льогiчно. Та й менi добре, чюнiн - це вам не СТЛП. Од нього сильно шифруватись не треба - деякi дива вiн сам спише на що-будь. Йой, най буде! Адже миготить усiма цими днями на межi свiдомости гадка про те, що доведеться шифруватися. Та нi, чюнiн не та постать, що буде допитливо вишукувати.

  [Складнi льогiчнi побудови надали Вам +5 до Кмiтливости!]

  Зараза ти, Системо. Нiбито сповiщення звичайне, проте почуваю в нiм якийсь глузливий натяк.

  Я був настiльки ощасливлений фактом ситости, що не помiтив, коли сп'янiлий Какашi схопив за рукав того чюнiна i розпочав щось випитувати. Як уже описав, я йду додому на радощах. Та й усi думи на шляху теж нiчогенько пiдбадьорили, планку переживань - опустили. Тому я не одразу помiтив чимчикуючого назустрiч пустою нiчною вулицею чюнiна. Вже не спостерiгача, аякже, а iншого, захмелiлого чюнiна... що шкандибає просто до мене.

  - О, маленький гаспид! Усе через тебе! Ти хоч знаєш, як менi тяжко?

  Дiдько, я ж iз надiєю таки сподiвався, що всi пияки вже розсисалися щонайменше два днi тому.

  Я поглянув на його стати - менi поганенько стало. Декотрi трохи нижчi за двiстi одиниць, декотрi навпаки - вищi. Далебi, я реалiст. Красно розумiю, що навiть пересилюванням, котрого я, до речi, не маю, навiть не подряпаю того! Тож бiгти теж не вдасться - робiмо серйозне i ледве скорботне обличчя, спокiйний, негучний i м'який голос... Гайда!

  - Приблизно розумiю, але лишень трохи. Бо ж я сиротюк, i нiколи не знав своїх рiдних. То звiдки менi знати бiль їх утрати? Як i те, як барзо Ви змучуєтесь на благо селища. А судячи за лейбирем, Ви вже чюнiн щонайменше. Значить, либонь, Вам доводилось i не геть-чисту роботу виконувати... Звiсно, на благо селища. I поготiв, я не можу уявити, як Вам пiсля цього хочеться впитися. Та й узагалi, тепла й турботи. Як Ви хочете, щоби Вашi заслуги вiдзначили... - i ще купу всього я вiщав, згортаючи в один торон.

  На моє полегшення, шiнобi був захмелiлий, тому вiн не ставив запитань стосовно того, чого в мене така поведiнка i такий погляд на свiт. Бо потiм, якщо треба буде, я й перед хокаґе вiдбрешусь, адже я начитаний же. А яким iще бути тихесенькому хлопчику, що не полюбляє рухливi iгри? Словом - усе це взнав iз книжок i, благо, додумався стежити, що саме те, що я читав у дитячому будинку, вже не дiйсне. Та й перевiрив би хто-будь, що я читаю. Я точно не виявив би i не прочитав би одну iз Джiрайєвих книг. Благо, хоч це було до появи Системи, iнакше я таких би статусiв од неї нахапався!

  Але наразi я намагаюся пригадати найчастiшi клопоти шiнобi, сплiтаю все до купи, кажучи м'яким i чуйним тоном, буцiмто справдi спiвпереживаю спiвбесiдниковi. Травив душу - так нiбито це можна прозвати.

  Декотрий час по тому я не помiтив, коли ми вже сидiли на кришi найближчої до вулицi споруди. Напевно, шiнобi, що сидить тепер поруч, мене доставив туди. I славно, хотiв би вiдгамселити - радше в провулок потягнув би, нiж на освiтлену Мiсяцем кришу.

  Це надало менi сил i впевнености! I я став уважно вiдстежувати вiддiю спiвбесiдника, забивши на системнi сповiщення i, взагалi, на все довкруги. Я жвавiше став розвивати тi теми, на котрi вiн ясує вiдгук, сяк-так жваво йому спiвпереживаючи. Котроїсь мити мiй монольог перетворився в дiяльог, де чюнiн щосили жалiвся на свою долю, геть забувши, що поруч iз ним сидить "маленький гаспид". I лише двi години "пекла" по тому, язик-бо заледве не вiдсох через незвичку, моє дитяче тiло почало дiєво "залипати". Не рятували ефекти нi "Удзумакi", нi Лиса. А Витривалiсть явно вказувала, що я зомлiю доволi скоро. Це помiтив i трохи протверезiлий, однак, вочевидь, не до кiнця, чюнiн. I найстрашнiше й дивне за такого становища - вiн буцiм невинно запропонував проводити додому мене, сонливого. Того, хто для нього всього двi години тому був ледве не винуватцем усiх бiд.

  Нич не поробиш, довелося погодитись. Сам я ледве не вiдринув у сни. Отож, цей шiнобi донiс мене додому. Дивовижно, що моє тiло взагалi протрималось так довго пiсля такого насиченого дня, зважаючи що i фiзичнi вправи для нього суть щось нове. I морально видався не найкращий день для мене. Тож, запершись додому й зачинивши дверi, я так i розполонився по пiдлозi. Зомлiваючи, останнє, що я все ж таки вчепив одпливаючою свiдомiстю, був системний напис: вiтаємо, Ви створили навичку "Нарутотерапiя"!

  - Отак у мене радше зостануться двi стезi: або в свiтлi паладини, або в психiятри, - пробурмотiв я наостанок.

Роздiл 4

  Наступнi днi минули не так небезпечно. У тiм числi для моєї психiки, нiяк не здiбної переварити здобуття навички "Нарутотерапiя".

  На облюбованому лiсовому краєчку я спорудив макiвару. Атож, клясичний стовп, обгорнутий мотузкою, по якому гамселять, випрацьовуючи удари i набиваючи кулаки. А то куди годиться бути таким немiчним i сили в руках заледве мати. Я не те що шiнобiювати - дворовим дiтям здачi не здатний прописати. А це вельми образливо зазнати "по спiвгуртiвцi" вiд якихось дiтей. Якi б розумовi доводи я не наводив, одначе менi образливо не стає. Нiбито дорослий хлопець, а зазнаю вiд дiтлахiв. I начхати, що в дитячому тiлi, та ще й доволi кволому завдяки моїм старанням.

  Отож вирiшив я ще удар собi наладнати, та й узагалi навчитися нормально бити в цiм тiлi. Благо, що-небудь у цьому тямлю. Ну, вирiшив пiдiйти до цього з усiєю вiдповiдальнiстю безжурного i майже невмирущого джiнчюрiкi одного лиса. В цiлому, приблизно при п'ятнадцятому ударi по макiварi стертими кулаками з дрiбних подряпин на кiсточках щосили точилася кров. При двiчi пiднятому рiвнi "Страждолюбця" я все-таки здобув певною мiрою очiкувану навичку.

  [Мiцнi кулаки Рв.1
  У майбутньому Ви будете здатнi ламати стiни голiруч, перемелювати пальцями каменi в пил та ударом кулака пробивати кеккайджюцу. Втiм, поки що Вашi кистi трохи важче ранити, зокрема з тильного боку, i Вашi удари трохи сильнiшi й важчi нiж у ровесникiв.
  +1 до Сили за кожний рiвень навички;
  +1 до Витривалости за кожнi 5 рiвнiв навички]

  Отакечки. Щоправда, крiм цього я з'ясував iще парочку iнших цiкавих штук. Примiром, я здобуваю Досвiд за вбивства, до того ж, неважливо кого. Хоч те дрiбненька тваринка, риба або комаха! Втiм, я поки що не вмiю нормально полювати або рибалити... Тому про те, як я здобув третiй Рiвень, я не розповiм нiкому й нiколи! Еге, дев'яносто вiсiм одиниць Досвiду були набранi на комахах, по одиницi з кожного вбитого. Хороше бути дитиною. Пiдлiтковi iз цiєї живности i одиницi не надало б.

  Трапилась iще одна подiя: менi перестала крапати Кмiтливiсть. Система повiдомила, що для статусу "Сироти" цього достатньо. Я так розумiю, бажаю чогось бiльшого - треба чекати на училище. Але все ж таки ось такi обмеження оказались неприємною несподiванкою. А якщо зростання статiв так само обмежене званнями? Словом, чюнiн не може мати вище вiд трьохсот у кожному показнику. Зважаючи на те що в канонi Наруто був вiчним ґенiном, а згодом одразу в каґе, то боюсь, що з обмеженням зростання показникiв я просто вмру набагато ранiше, нiж доживу хоч до середини канону.

  Безсумнiвно, поки що мої стати мене тiшать. Проте чи довго це триватиме? От Кмiтливiсть уже встала, так i не досягнувши бiльше вiд двадцяти одиниць. Авжеж, я розумiю льогiку Системи - ненавчений до пуття сиротюк, навiть будучи свiточем, без потрiбних знань талант не розкриє, а знання не здобуде нiзвiдки. Минуле життя, я так розумiю, не враховується.

  [Iм'я: Удзумакi Наруто
  ОЗ: 590
  ОЧ: 160
  Чакроконтроль: -250
  Рiвень: 3
  ОД: 40/300
  Кляса: (немає).
  Показники:
  Сила: 28
  Спритнiсть: 13
  Витривалiсть: 24
  Чакра: 6
  Кмiтливiсть: 16
  Вiльнi очки параметрiв: 10.
  Особливини: Демон | Джiнчюрiкi | Удзумакi | Сирота.
  Пасивнi вмiння: Скритнiсть Рв.53 | Двiряр Рв.8 | Страждолюбець Рв.9 | Холодний погляд Рв.9 | Мiцнi кулаки Рв.11 | Спостережливiсть Рв.6.
  Навички: Пiяння Рв.23 | Нарутотерапiя Рв.7]

  Бiльше за все в усiх показниках мене лякає смуга здоров'я. Щось я товстуватий удаюсь. Ну точно в паладини пiду.

  Добре хоч якогось лiвого статусу нiби "Пожирача рамену" менi не приписали. А то з моєю пристрастю стосовно готiвлi Теучi таке є цiлком можливе.

  Iншi показники я заробив кров'ю i потом. Навiть трохи пишаюся собою - нарештi перестав нагадувати того, кого i шмарклею втовкмачать. Втiм, чогось останнiм часом менi стало здаватися, що це не бiльше нiж затишшя перед бурею. Хай там як, протриматися зосталося не так багато днiв. А там, либонь, менi поталанить. Головне - годi втрапити в халепу до тiєї пори.

Роздiл 5

  I ось, крокуючи вулицею пiсля чергового тренування, я вирiшив зрiзати шлях крiзь гай. Проходячи мимо невеличкої галявини, я почув по той бiк кущiв якусь метушню. Чи варто казати, що Система подiяла миттєво?

  [Отримано завдання!
  Рятiвник-початкiвець
  Ви почули дивнi звуки з кущiв. Звiсно, є варiянт, що там вiдбувається народження нового нiнджi, проте шiнобi цього свiту все ж таки не такi вiдмороженi, щоб займатися цим у гаю. Тож є ймовiрнiсть, що хтось утрапив у бiду. Врятуйте бiдолаху, пiднiмiть свою репутацiю в очах iнших жителiв!
  Умови виконання: допомогти жертвi.
  Винагорода: +200 ОД | полiпшення репутацiї з урятованою жертвою | налагодження системи до нової збiрки у виглядi бонусу до Вашої карми.
  Штраф у разi провалу/вiдмови: погiршення репутацiї зi всiма фракцiями Прихованого Листвою Селища на 2000.
  Взяти завдання?
  Так/Нi]

  Це - шантаж! Гаразд, я не волiю взнавати, що зi мною зроблять i так не найблагiшi до мене фракцiї за бiльшого погiршеннi зносин. Ба навiть, не зостанеться з таким погiршенням тих, хто б ставився до мене нейтрально! Тож берiмо й ходiмо бити морду ворiженькам. Я мушу там Хiнату зустрiти, начебто. Вона не в моєму смаку, але теж зiйде.

  Обережно пролiзаю крiзь кущi i... Навiть схотiлося гукнути "а де Хiната?". Отак розходиться з моїми уявою i прозорами вiдкрите видовисько. Досить упiзнаванний маленький Саске вiд щирого серця лупить тяжко впiзнаванного в його дитячому виглядi Iнудзуку Кiбу! По сути, якби не пiдказка з iменем, не впiзнав би! Будучи дитиною, вiн не має звiрячих рис, та й вiд себе в манзi й анiме трохи вiдличається. Та й тi позначки на мармизi вiн iще теж не одержав. Тож тут справдi якби не таблиця з iм'ям i ополовиненою вивiдою життя... Стривайте, ополовиненою? Доведеться втрутитись. Хоч не кортить налаштовувати супроти себе Саске, проте залiк цього завдання важливiший. Ех, буде вдвiчi прикрiше, якщо Кiба зазнає за дiло!

  - Гей, вирлоокий, вiдвали вiд нього! - "смiло" вийшовши з-за кущiв, гучно промовляю.

  - Ходи куди йшов. - грiзно, як той думав, глядячи на мене, мовить молодий Учiга. За що тут таки вiдхопив по писку вiд Кiби. А нiчого вiдволiкаться, люб'язний!

  Щоправда, Кiба не став розвивати успiх. Доки супротивник спантеличений, кивнувши менi, майбутнiй собакiвник чкурнув кудись подалi. Я гадав, у нього бойовi побуди розвинутi набагато лiпше. Але вiн до дiдька має рацiю.

  Розворот - красивий i стрiмкий вiдхiд. Зв'язуватись-бо зi спадкоємцем поки ще сильного клану - собi дорожче! Я крайнiм же вийду. Наразi-то це є суперечка кланових. Я нiкого й пальцем не торкнувся, а просто вдало подав голос, одначе звинувачувать мене нема в чiм! А от хоч раз я вдарив би Саске, то все стало би подекуди серйознiше i гiрше для одного сиротюка.

  Тому, вiдступивши подалi, я ледь не налетiв на приваленого до дерева Кiбу. Еге ж, у Саске удар поставлений, ба отак зацiдити Iнудзуцi.

  - Бачив, як я його? - пiдвiвши голову i стараючись угамувати носову кровотечу, спитав Кiба.

  - Так, просто на вiдмiнно, як за пiдручником! - пiдтримав його я. Ось вам рiзниця мiж простими дiтьми, котрi пiсля такого нiкуди не пiшли б, тупо на мiсцi ридали б та клановою дитиною.

  - Гех, ти кумедний! Моє iм'я Кiба. А твоє? - iще раз окинув мене ледве пильнiшим поглядом i... понюхав повiтря.

  I водночас я отримав сповiщення про завершення завдання!

  [Завдання виконано, вiтаємо!
  По завершенню завдання Ви обзавелись новим годова... другом!
  Стосунки з Iнудзукою Кiбою: +3000 (дружба)
  Зносини з "кланом Iнудзукою": +300
  Стосунки з Учiгою Саске: -250
  Здобуто ОД: 200]

  [Отримано нове завдання!
  Транспортування пораненого бiйця
  Допоможiть Вашому новому другу дiйти до кланового кварталу.
  Умови виконання: досягнення входу на клановi територiї Iнудзукiв по завершенню дня.
  Часу зосталося: 6:34:59
  Винагорода: +150 ОД | полiпшення стосункiв iз Першим Другом i зносин iз його кланом | можливiсть вiдвiдування терен клану Iнудзуки без наслiдкiв | з'ява трьох ланцюжкiв подiй iз кланом Iнудзукою | полiпшення зносин iз фракцiєю "Звичайнi мешканцi Прихованого Листвою Селища".
  Штраф у разi вiдмови/провалу: погiршення репутацiї з кланом Iнудзукою | втрата декотрих пунктiв стосункiв iз Першим Другом (варiятивно).
  Взяти завдання?
  Так/Нi]

  Байдужiсiнько - беру! Дармовi ОД - то наше все. Авжеж, менi до Рiвня всього шiстнадцять кома... одиниць, я хотiв сказати! Остаточно ввести хоч один клан у дружнi зносини i змiцнити зв'язок зi спадкоємцем клану - звучить пречудово.

  - А моє - Удзумакi Наруто! - гордо представився я. - Нумо, допоможу тобi дiйти до дому, - i бачу, як дитина зважилася показати свою самостiйнiсть i крутiсть у її розумiннi. Вирiшив дочавити: - Ти й сам упораєшся. Але раптом цей Учiга знову вирiшить продовжити почате, та ще спiвкланiвцiв погукає? Бо вони ж такi цi Учiги, а вдвох все ж таки путнiше буде!

  Iгнорувати здобуття навички "Красномовство" i пiдняття на рiвень навички "Нарутотерапiя"! Я нiкому мiзки не ґвалтував i не брехав. Просто перебiльшую i допускаю, взагалi, все в цiм життi, що обламало мене на перше кохання, зате видало першого друга.

  - Гайда! Удвох справдi легше.

  Дiтей справдi легко в чомусь упевнити, я вже став це забувати за своєї нетовариськости.

  Втiм, незважаючи на мою промову, менi довелося ледве не на собi тягти Кiбу до клану. Як вiн узагалi з тiєї галявини примудрився збiгти? Зате шляхом сповiщення про полiпшення стосункiв на 5 спливали двiчi. Мiй дружнiй порух повною мiрою було оцiнено.

  А при воротях я передав Кiбу величезному одноокому собацi. Якщо я правильно зрозумiв - то є нiнкен його матерi. Стараюся не глядiти на зблiдлого хлопчака, на котрого, очевидно, чекає ще та головомийка вдома. Я вiдчалив, читаючи гарненькi строки, що оголошують - окрiм ОД за завершення завдання менi ще зi сторицею крапнуло все пропоноване i +200 до репутацiї як iз Кiбою, так i з його кланом. Хоча встигнути до заходу було трохи затяжко. Не та в мене ще витривалiсть. Тягнутись було далеченько, а Кiба важкий був! Втiм, нiчогенько, упорався.

  А от ланцюжки квестiв мене напружили. Перший - "Дружба з кланом", видавався нормальним, є єдиний поки що доступний. Другий трiшки напружує - "Вишколення молодих гончих". Проте на нього менi вельми бракує Рiвнiв i, до того ж, є вимоги до характеристик. Тож той поки що не доступний. А ось третiй сполошив!

  [Приборкання Одинокої Вовчицi (заблоковано до виповнення тiлу Гравця шiстнадцяти рокiв)]

  Ну, i як менi повестися? Авжеж, я пам'ятаю про мiсiю на одну кролицю. Розумiю, що Система так чи iнакше намагатиметься тренувати мене в усiх напрямах своїми квестами... Але я навiть Цунаде не так iстотно боюсь, як Iнудзуку Цуме!

  Загалом, назад я йшов у станi тихесенької бентеги i небажаннi дорослiшати! Атож, усе, звiсно, може триста разiв змiнитися. Проте таке майбуття однаково мене страшить.

  Якось непомiтно я знов увiйшов на той же гай. I почув шелест iз тих самих кущiв. Дiдько, це є доля якась! На пiдтвердження своєї думки я отримав такий же самий квест, як i три години тому, але вже iз цифрою 2! Забiгаючи наперед, скажу, що десятою дорогою обходитиму цей гай!

  ...I прокляну навичку "Нарутотерапiя"!

Роздiл 6

  Що може бути "розумнiше", нiж мало не в осердi селища шiнобi намагатись викрасти доньку мiсцевого мозкозламника? Осяйнiше бути може, якщо i самi викрадачi суть мешканцi цього ж селища. Але й це ще не все! Тепер уявiмо, що це не СТЛП чи "Корiнь", а простi чюнiни, ображенi чимось на батька дiвчинки. Нiвроку, адже так?

  А теперечки "родзинка на тортi": двоє з трьох викрадачiв явно напiдпитку, але зараз, ледь протверезiвши, цi троє... цiглецi вирiшували, що їм узагалi робити далi?! Нiсенiт, iнакше становище годi назвати. Але цi свiточi навiть не подумали, що робити пiсля викрадення.

  Власне, саме́ викрадення було успiшне лишень тому, що Iно - одна з тих цiлей, котрими опiкуються ледь-ледь. А нащо? У своєму, захищеному селищi ще й кожному спадкоємцевi няньку видiляти? Це є зайвина, особливо в мирний час. Та якi iдiоти зважаться налаштувати супроти себе головного селищного мозкозламника? З'ясувалося - трiйко знайдуться, так.

  За запевненням Системи я теж не розумник, але такого безглуздого вчинку не зробив би. До того ж, хоч мешканцi одного селища суть поза пiдозрою, проте є думка, що до їхнього захоплення зосталась од сили година, коли батьки схаменуться, i слiдами горе-шантажерiв кинуться фаховi шiнобi.

  Хоч провал нич не загрожує менi вже, я маю можливiсть заробити аж тисячу ОД через порятунок "панночки мозкозламникiв". Ну так, куди ж вище, нiж за перший квест. Все ж таки там просто дитячi бiйки, хоч отримати на горiхи я теж мiг вiд батькiв того ж Саске. Але тут - один удар вiд будь-кого з трiйцi - i я труп.

  - Ну, i що робити тепер? Твого брата навряд чи випустять. До того ж, як ми зможемо їх шантажувати? Лiпше би скаргу нарисували, - видав найбiльш тверезий iз трiйки пiд сердите вертiння очима зв'язаної, закупореноротої Яманаки Iно. Так, я її легiтно впiзнав. Добре, що рази-два бачив.

  - Може, просто прирiжемо? - видав найп'янiший.

  Так, час утрутитись! Маю серйозний пострах щодо розуму в їхнiх черепних коробках. Тож не спокушаймо пияк легким, але неправильним рiшенням. Та й тисяча ОД... Це має вийти на два Рiвня!

  - Думаю, не варто. Тихше! - спершу потихеньку, а згодом ледь не завив я, помiтивши, як жваво до мене розвернулися цi троє. Так, тут кожен iз них мене не те, що кунаєм - шмарклею приб'є! I "тягнути" нiчим. Загалом, вихiд тiльки один - займусь тим же, чим i батько жертви цього трiо: картанням мозку.

  - Адже ви легко можете здолати дитину. Не варто так жваво реагувати. Але от подумайте про що... - невинне личко i спокiйний тон, а також винце у крови чюнiнiв, та й навичка "Красномовства" з "Нарутотерапiєю" зробили своє дiло.

  Але як же було тяжко: постiйно виляти, направляти їхнi думки в потрiбне русло, притiм буцiмто прийняти "їхнiй бiк", i постiйно волокти певну лiнiю! Зате я взнав, як вони до такого докотились.

  Вийшло наступне: старшого брата одного з трьох друзiв посадили за якимось лiвим звинуваченням, по сути. Вiн примудрився нагрубити князевi, коли той перебував у Конозi. В цiлому, посадили його для виду, просто пiд час перебування великої шишки. Два днi по тому пiсля вiд'їзду того й так випустили б. Але напоєна з цього приводу трiйця, що, очевидно, вiдвикла вiд практики (ба навiть, знаю якої, адже рази два траплялась помiж книжних строк), побачила Iно, яка верталась додому. Як пiзнiше з'ясувалось вiд самої дiвчинки - вiд Сакури. У їхнiх проспиртованих мiзках з'явилась "осяйна мисель".

  Ну, сперегодом появився я i розпочав картання мозку. Яких потуг менi вартувало вмовити їх звiльнити Iно та пiти зiзнатись Iбiкi у провинi i сути подiй - нiхто не дiзнається! Як же я роз'їжджав по вухах за темою "Всi ми в Конозi - браття", i "За щиросердечне вам нич не буде, ви ж виправились". Ба навiть, прослизнув у моїх промовах натяк про пряму розмову з очiльником дiзнавачiв, мовляв, "так витягнути брата набагато простiше".

  Загалом, вийшло ледве не на пiв години. Наприкiнцi на двох найближчих деревах сидiли один естеелпiвець (насилу помiтив, i те випадково) i один представник клану Яманака. А ось останнього навiть Iно помiтила, i лишень пияки ґав ловили. Юна Яманака розв'язана. Перед нею п'яно вибачились, а ця трiйця щойно сховалася помiж дерев, почимчикувала в бiк Морiнового сховку. О, я вже хочу побачити його мармизу!

  От i все. Квест завершено. Крапнули ОД, репутацiя з Iно. Ота, очевидно, зрозумiла, що я роблю. Iз кланом Яманака i окремо зi спостерiгачем також мiзер крапнув, i вiд СТЛП з їхнiм представником.

  Все, я здувсь!

***

  Там же. Iно.

  Iно, незважаючи на молодий вiк, є дiвчинка недурна. Гiдно оцiнила гру цього хлопчика перед нею, а також смiливiсть того. Втiм, вона розумiла й те, що якби його опоненти були хоч трошки тверезiшими, то його точно не слухали б. Поталанило. Але хiба, як стверджував її батько, не талан є однiєю з рис справдi хорошого шiнобi?

  Адже на мить, коли вiн щойно вийшов на галявину, вона вже не уявляла, коли той звалиться на землю з кунаєм у головi. Та й першi п'ять хвилин розмови не було в тiєї нi краплi надiї на успiх. Iно ранiше почасти затримувалась у подруг. I згадали би про неї не скоро. А постiйна охорона... Зазвичай стрiчає її при виходi з дому тiєї чи iншої подруги, а якщо тих немає на мiсцi, то сама Iно на них чекає. Сьогоднi ж вона втретє за життя вирiшила пройтись одна, не помiтивши споглядачiв. Як показав час - невдатно.

  Одначе хлопчик здивував. Як лихо вiн змусив тих робити те, що треба йому. Цiкаво, чи вiн не з її клану? Хоча навряд. Хоч вiн бiлявець, проте в чiльнiй гiлцi таких немає. Та й очi не тьмянi, як у Яманакiв. Треба буде розповiсти батьковi про все та поцiкавитись, чи можна з ним дружити. I якщо той неклановий - чи слiд намагатися притягнути до них. Нi, Iно не така оплутувачка. Просто дитинi все це уявлялося грою.

  - Хух! - видихнув хлопчик, у котрого вже давно трясуться колiна. Той просто осiв на землю, а згодом вiдкинувся на спину. - Все! Бiльше нiяких подвигiв. З мене досить, - пробурмотiв собi пiд нiс бiлявець, заспокоювавсь.

  Iно трошки викривила губи. Не на таке поводження чекає дiвчинка вiд хлопчика, що врятував її. Однак частиною розуму ота тямить, що весь той час вiн був неабияк напружений. I вiн вочевидь розумiв, що могли б iз ним зробити тi троє в разi невдачi. Тож звинувачувати за таку недостойну поведiнку наразi було би безглуздо, хоч та обурює дiвчинку.

  - Як тебе звати бодай, врятована панночко? Також чи це не твiй спiвкланiвець теперечки сидить на гiлцi просто надi мною та зацiкавлено розглядає мене? - байдужо мовить хлопчик, у якого через пережите вочевидь почалась полегша, хоч у виглядi приглушених вражень, а не вередувань. Про подiбне юнiй Яманацi вже розповiдала мати.

  - Яманака Iно. А тебе? I, авжеж, мiй! - гордовито промовила вона насамкiнець.

  - Удзумакi Наруто. I це добре. Хай вiдведе тебе додому. А я поваляюсь тут iще з годинку. Чогось мене не тягне зара' йти кудись, а навiть це здається подвигом.

  Хлопець зiтхнув.

  Ось тут обурення юної панночки взяло новий щабель! Як так - урятував i не провiв?! Це не за книжками! Тож юна Яманака готова сама скочити i копняками примусити пiдвестися "невдатного панича", лишень би той проводив її, як належне.

  Щоправда, справу вдалося вирiшити без насилля завдяки дядьку, котрий усе вичитав з обличчя пiдопiчної й вирiшив урятувати хлопця вiд скорої розправи. Втiм, хай там як, вона ще нагадає обом.

***

  Два днi до початку навчального року.

  Епопея навколо Iно скiнчилась лише при входi на терени її клану. Скiльки зусиль менi довелось докласти, аби дiйти туди, нiхто й нiколи не дiзнається! I поцiлунок у щоку вiд урятованої нi краплi не рятує: такими юними особинами я не цiкавлюся - це по-перше! По-друге - нашi взаємини все одно полiпшились лише до мiцної дружби. I по-третє - я майже певен, що вона однаково бiгатиме за Саске. Та й не цiкавить вона мене в полюбовному плянi. Маю на увазi, навiть її доросла вiдмiна. От дружбу можна й придержати.

  Також за минувший час у мене розвинулась боязнь того гаю. Я рятував там кота князевої жони вiд собачої зграї. Ох, i хо́роше ж менi тодi жiнка грошей накинула. Та й ланка ґенiнiв, що гнала котяру, була рада закiнченню пошукiв. Потiм допомiг якомусь Акiмiчi мого вiку, з котрого знущалися через те, що той товстий. Та нi, то був не Чьоджi. Сперегодом ледве не те ж саме iз Сакурою. Тiльки там був вислiв "лобата". Дiвчатам легко було пригрозити, зокрема зважаючи на мою не найкращу славу помiж батькiв тих малолiток... неклановi мене недолюблюють, звiсно... I те, що разом зi мною втрапила й Iно. Словом, у маленької Сакури чоло справдi трiшки випирає... Що неабияк охолодило моє бажання мати з нею бодай якiсь стосунки.

  А от Хiнату я проґавив. I її врятував... Кiба. Ага, сам у бентезi. Проте той усе описав чiтко. Дiйсно, дiї "не хлопчика, а мужа". За те вiн одержав чесну похвалу вiд мене. Та й тяжко було не помiтити Хiнату, що вряди-годи миготiла на боковому зорi, придивляючись до мого першого друга.

  Зате пiзнiше я впевнився у силi карми! Шiнобi з невiдомим хiтаєм намагався через той самий гай пронести Хюґу Ханабi пiзно ввечерi. Знаєте, часом корисно бути маленьким. Цей гад навiть не глядiв униз, та й у темрявi пiзно ввечерi... Та що там - уночi. Я тодi трохи захопився тренуванням. Моя "Скритнiсть" показала себе понад усiх похвал! А от удар мiж нiг менi вдався просто чудовий. Хо́роше, що мої руки i так на потрiбному щаблi - кулак влетiв пiд правильним кутом.

  I отепер я вирiшив добити Досвiд, здобути свiй дванадцятий Рiвень. Згоден, непогано на цих притичинах накрапало менi. Хоча той же Саске ясує всiм, хто може бачити, цебто лише менi, аж шiстнадцятий Рiвень i Силу зi Спритнiстю, що бiльше пасували б останньому курсу училища шiнобi, а нiяк не тому, хто тiльки зiбрався вступати. Кляте чудовисько! Хоча там усе пояснюється просто, всього двi особливини - "Спадкоємець Учiгiв" та "Iндорина реiнкарнацiя". Як же тяжко здогадатися, що вiд самого мене Ашюрою i не вiє. Хоча я маю доволi сильну пiдозру, що я злився з Нарутовою душею, а не замiнив її. А най його - i так розкачаюсь.

  I ось я знову йшов у бiк холєрного гаю. Тiльки так я вбачаю можливiсть прокачати свiй Рiвень. Щоправда, тепер я йду вже не з порожнiми руками. Два поганi кунаї, знайденi на однiм зi старих майданчикiв, три шюрiкени i хороший стiс детонацiйних мiток, вiднайдених пiд деревом. Отепер я готовий нести правотарство у шибi Америки.

  Принаймнi, я так гадав...

Роздiл 7

  Який же я телепень - утямив я, коли на мене з тих самих злощасних кущiв вискочила ватага шiнобi, що не з нашого селища.

  [Нове завдання!
  Протримайтесь до прибуття помочи та звiльнiть двох нявок! Це є Ваша перша й остання нагода полiпшити зносини з вимираю... великим кланом Учiгою! Мерщiй!
  Взяти завдання?
  Так/Нi]

  Я не став читати всi умови та iнше, а просто видивився суть. Потiм оцiнив час... Три хвилини наодинцi стрибати навпроти ворожих шiнобi? Притiм що я досi вельми не походжу на ґенiна - вийшов приблизно на щабель некланового другорiчника училища шiнобi. Трясця менi! А значить - беру! Ну, я чогось та й маю вiд канонiчного Нарута, аякже!

  Коли я метнув кунай... Ох, менi взагалi поталанило з тим полiгоном, де я вiднайшов його... i заробив гикавку на тиждень iз пристойним нападом параної, бо все це спорядження лежало перед каменем, на якому видряпано моторошний напис, що дивом зберiгся з плином часу: "тут був Мадаратор". Якщо Мадара цього свiту справдi пов'язаний з Системою, та ще модератором - менi каюк. Я просто не дiждусь Каґуї. Та якщо хоч нi, то означає, що все одно десь тиняється щонайменше один потраплянець.

  Так ось, коли я метнув кунай, на мене все-таки звернули увагу. Просто ватажок загону махнув помiчниковi пальцем у мiй бiк - той легко перехопив мiй кунай i метнув його назад, заразом сам рвонув у мiй бiк. Авжеж, навiть дитину не збираються недооцiнювати! Чудовиська!

  У-ух, вiдняло шiстдесят ОЗ. В ногу попали-таки, курви. А я ж устиг зреагувати й одiйти в бiк. Трясця, ото швидкiсть у куная. Початковий поштовх, вочевидь, був неслабкий. Копняк невiдомого шiнобi я взяв на перехрещенi руки. Чую противний хруст. На перелом не схоже, проте руки вже стали набухати - трiщина, однозначно. I тут навiть не у ворожiй силi справа, а в дитячих кiстках. Хоча якщо їх зараз пiдвереджувати, то потiм будуть мiцнiшi.

  [За льогiку страждолюбця Рiвень навички "Страждолюбець" пiдвищується на 5]

  Ну зате больовi враження трошки зменшились. Але все одно, противна ж у мене Система! Вiдкочуюсь у бiк, вiдлипнувши вiд дерева, куди мене вбило. Гребуючи стертою спиною, кулаком намагаюсь дiстати противника. Той уперше за бiй дозволив собi поблажливу посмiшку, не схотiв одсахуватися. Втiм, приймати просто на тушку кулак вiн теж не схотiв - ударив кулаком о мiй кулак.

  Мене трохи проволочило по землi. Рука болить, неначебто туди набгали розжарених голок. ОЗ суттєво просiли: чвертi мов не було! Втiм, мене порадував зойк супротивника у вiдповiдь. Вiн, вочевидь, недостатньо посилив чакрою тушку, якщо взагалi посилював. А я свої "Мiцнi Кулаки" розкачав лепсько - згодились-таки. Жаль, удруге вiн на цю каверзу не купився. Але доки ворог вiдволiкся на бентегу i больовi враження (не щодня ж тобi втискає дiтисько), я метнув останнiй кунай.

  Цiлив у голову - попав помiж нiг. Цiльця з мене не вийде. Але зате один противник точно вийде з бою.

  - Нiвроку. Для дитини навiть чудесно, - пролунало з-за спини. Пiдводжу голову i, очiкувано, бачу позаду ще одного ворожого шiнобi, що стоїть надi мною.

  Цього копняка я нiколи не забуду! Здається, на деревi, куди я влетiв, навiть легесенький вiдбиток котроїсь частини тiла зостався. Або ж я перебiльшую через виджигирюючi перед очима "завади". Це було дуже боляче.

  - Ходiмо. У нас не так багато часу, - каже той. А дiдька лисого! В мене ще заледве менше вiд половини ОЗ. Он що додача вiд з'їденої перед виходом їжi робить! Хiба я не казав, що очiкував на будь-який неталан. Ось i полiпшив вiдновлення здоров'я природнiм для Системи способом.

  Кинути три шюрiкени. Прилiпити детонацiйну мiтку на рукiв'я кунаю, що вглибився в одне мiсце першого противника... Боюсь, тепер йому точно годi бути чоловiком. Я метнувся до другого.

  Єдина шкода, що пройшла по ворогах - детонацiйна мiтка по калiцi. Вiд шюрiкенiв вони ухилилися, проте тi примудрились-таки задiти один iз мiшкiв, звiдки висковзнула одна з цiлей завдання. Чорнява дiвчинка моїх лiт iз двома косами теперечки з кляпом у ротi.

  Он той, на кого я мчав зi спини, спокiйно повернувся i прописав менi кулаком по пицi, вбиваючи в землю. Зважаючи на дiвчинчину метушню на землi, та є при тямi... Зазначив я, падаючи.

  - Яка ж живуча дитина. Жаль, у нас у селищi таких не вiднайдеш, iнакше я був би спокiйний за пiдростаюче поколiння. Чого вирячились? Суньте цю до iншого мiшка i продовжуймо! - почав старшувати очiльник ватаги, але урвався, коли я схопив його за ногу. Бодай iще двi секундочки виборю.

  Наступної ж секунди мене скувала його жага вбивства.

  - Лучче вiдпусти! - не по-доброму вiн проскрипiв.

  Та я вже сам не проти. Але пальцi немовби задерев'янiли! Ти лiпше свою жагу крови збавив би, бо я навiть дихаю через раз! Тож зараз я не звитязтвую. А ще не обдзюрився лише тому, що сечовий мiхур теж скрутило в одну страшну закарлюку, i той не хоче розслаблятись. Не особливо по-звитяжницьки, однак правдиво!

  Хрясь! Дiстався менi копняк по тушi, одначе скованi страхом, немов ретязем, пальцi так i не розтиснулись. Хрясь - в очах потьмянiшало, повнiстю так i не прояснiшало. Хрясь - втiм, судячи з нового удару, пальцi я так i не розтиснув. Трясця, скiльки ж у мене ОЗ зосталось? Навiть на вивiдi годi зосередитись.

  - Рятуйте! - не знаю як, однак малеча позбулась кляпа, судячи з дитячого крику.

  Перед очима сплив напис.

  [У зв'язку зi змiнами в ходi iвенту протриматись до прибуття пiдмоги зосталося 10 секунд]

  Хрясь!

  - Сту...ться... i вшива..! - ну от, уже слух "туйво". Розтиснiться вже ж, пальцi! До бiса iвент, не пiдставляйте мене пiд рестарт од самого початку!

  Хрясь!

  Та ж iншi мiтки годi використати, бо руки не слухаються: одна зламана, друга взагалi живе своїм життям.

  [Вiдлiк закiнчено!]

  Заразом пролунали крики й вибухи. Свiдомiсть моя загасла. Ох, лиш би не все наново! Хоча тепер я бодай знаю, що робити, i почну розвиватись вiд самого початку. I це теж добре!

Роздiл 8

  Попервах я побачив бiлу, чисту стелю. Гех, навiює спогади. Знову пологовий?

  Сперегодом я побачив занепокоєне обличчя Кiби. Облом. Я живий. А вже налаштувався на рестарт.

  - Наруте, ти отямився! - радiсно труснув мене вiн. Хм, не так i боляче.

  - Брате! - одразу ж пролунало звiдкiлясь трохи неподалiк. Перевертаю погляд, насилу повертаю шиєю. Хм, а ось Кiбина старша сестра - Хана. Гарна дiвчинка, заледве старша за нас iз її братом. Але риси клану в неї майже не проявились, навiть очi звичайнi. Тiльки зуби трошки загостренi, та не до щабля бодай бiльш молодого Кiби, в якого порода просипатися певно не розпочала.

  - Га! Ой! Пробач, iз тобою все добре? Ми тут щойно прийшли тебе навiстити... О, точно, також ми гостинцi принесли!

  Сама безпосереднiсть. I знову, розгубившись, вiн хлопнув мене по плечу.

  - Брате! - ледь тихше, проте докору набагато бiльше. Кумедно. Цiлковитi протилежностi, хоча суть рiднi брат i сестра.

  - Нiбито цiлий. I, за самопочуттям, навiть здоровий. До речi, друже, я твiй подвиг повторив, ба навiть, примножив! Урятував аж двох дiвчат! - я усмiхнувся.

  - Хе-хе, оце точно мiй друг! Скажу тiльки цього разу - тобi вдалося навiть мене переплюнути! - гордовито промовив Iнудзука, шкiрячись. Хлопнув мене по плечу знов.

  - Братику! - щось менi раптово захотiлося вдати мертвого. Все-таки має Хана певний стрижень... У цьому страхiтливому тонi.

  - Га, е... цейво... Гадаю, я пiду. Одужуй!

  I мiй перший друг кулею шмигнув iз примiщення.

  - Наруте, пробач моєму брату. Просто вiн барзо непокоївся, але не може висловити це iнакше. Сподiваюся, тобi не дуже болить?

  Дiдько, яка ж вона турботлива. Так i розтанути можна.

  - Нi, все гаразд. Руку вже зростили, тож лише трошки неприємно, але не болить. Ти його вкрай не гань. Я ж-то теж усе розумiю, вiн висловити свої почуття iнакше не може. - чесно вiдповiв я, прохально спозираючи. За щиру турботу свого друга годi пiдставити ж. Отож спробуймо пом'якшити покарання.

  - I все ж таки ти занадто благий. Ми ще зайдемо пiзнiше, а доти вiдпочивай, звитяжцю. - весело мовить вона, але все рiвно iз дещицею скромности. Немає в неї задерикуватости її клану.

  Отак услiд за братом пiшла сестра. Сперегодом розчинилися дверi i мене мовчки став оглядати лiкар. Певно, Хана переказала йому, що я отямився. Кiлька запитань щодо стану, просвiтлення зiниць, прослуховування легень i кiлька лiкувальних хисел - i лiкар почав вставати. Гей, де дияґноз?

  - Ем, що зi мною? - не знаю, як до нього звернутися, не страждаю особливою ввiчливiстю. Вдавши, що трiшки завагався, запитав я прямо.

  - Усе гаразд. Зосталися лише легкi синцi та виснаження, що й не дивно пiсля Ваших пошкоджень, парубче. Просто вiдпочивайте. I вже завтра ми випишемо Вас. - спокiйно вiдповiв лiкар.

  I де упереджене ставлення до малого гаспида? На "лапу" дали тi, хто принiс мене сюди? Чи йому попросту начхати? Чи в селищi суть iще кiлька некланових людей, котрi не вбачають у менi скалку в дупi Коноги?

  - Приголомшлива регенерацiя, - вже з того боку дверей почувся голос лiкаря, що вiдходив. Словом, я чую тебе!

  А от увечерi вiдбулося мозкокартання. Я аж був готовий повторити розбiр iз теми шiнобi. До речi, менi так нiхто й не спромiгся пояснити, за що я, взагалi, постраждав! А то й до обiду мене навiть хокаґе навiстив. Досi не знаю, як до нього ставитись.

  Побалакав той про волю вогню, поцiкавився моїм здоров'ям, привiтав iз подвигом. Також потiшив пiдвищенням грошових виплат i вiдзнакою зразкового громадянина цього мiсяця. Звiсно, за той самий подвиг. Покволився на купу справ - сховався вiд людського ока, зоставивши мене обмiрковувати розмову. Дiдько, взагалi, не тямлю як до нього ставитись. Авжеж, ото точно вислiв "цiлковито хороших i поганих людей не буває".

  Словом - вечiр. Спершу я почув тупiт нiг, а згодом той рiзко обiрвався. I через декотрий час до мене в палату парадували, саме так, три панночки, що гордовито одна одну не помiчали: Iно i двi чорнявi дiвчинки, страх як схожi на ту, котру я бачив учора.

  Вони зайшли величаво, одна одну геть-чисто "не помiчаючи" i звернулися лише до мене. Та ще й Iно намагалася виставити цю пару винними в моєму становищi. Ну, в цiлому, по сути, я сам винний. Не метнув би я кунай - по менi просто мимохiдь промчались би. Одначе я повiвся на Завдання.

  Уже по хвилинi все це споглядали i їхнi батьки. Якщо точнiше, то матiр дiвчинок - вишукана чорноока жiнка, подiбна до доньок, з об'ємними грудьми... Сподiваюсь, у цiєї пари виростуть такi ж, кахи, точно... чорнява.

  А з боку Iно - її батько. Постать, котру я трохи страхаюся. Тяжко було не подати виду. На строки сповiщень я навiть не дивився. Боявся, аби не спобiгли, бо ж досвiдченi шiнобi за рухом очей "щось читаючих" можуть запiдозрити чогось.

  Як трохи згодом стало вiдомо, три жiнки... дiвчини... ем, особи жiночої стати належать до Учiг. Втiм, це можна зрозумiти i так, згадавши завдання. Еге ж, трошки погальмував. Жiнка є сестра голови, а дiвчата, вiдповiдно, двоюрiдними сестрами Iтачi i Саске. Оце я втрапив.

  Ну, дорослi, як насправдi з'ясувалося, не мають до мене особливої справи. Жiнка на iм'я Мая гаряче подякувала за порятунок доньок. Сказала, що вiд iменi всього клану тепер у їхньому кварталi я бажаний гiсть. Трохи не хочеться пiдбурювати iншi клани на що-будь, приходячи погостити до цього. Ота перемкнулась на Iноїчi.

  Той менi теж подякував за порятунок Iно. Покволився, мовляв, був зайнятий, i трохи м'якiшим чином запросив до них "на кухлик чаю". Очевидно, грає на тому, що сироти вiчно голоднi, цебто я не маю бути винятком. От просто читаю помiж рядкiв. I я навiть не проти разочок об'їстись.

  Ну, перегодом, як я вже казав, дорослi дали дiтям набазiкатися. Самi ж розмовляли однi з одним, iз дещицею заохочення поглядали на дiї своїх доньок... котрi, як на мене, просто гамали мiй мозок!

  I лишень опiсля уходу їх я осягнув, який був увесь цей час напружений, як духовно виснажився. Навiть спiлкування iз хокаґе було легше. Той мене сприймав просто за дитину, у той час як ця пара дорослих щиро вивчала мої вiддiї, погляди... Та взагалi все! Та й не можна було тим показати, що дитячi балачки мене не вельми цiкавлять, а особливо - дiвочi. Хоча по завершенню розмови Iноїчi все ж таки, пiдсмiхуючись, "урятував звитяжця вiд спiлкування". Покволився, щоправда, що я ще не додужав, "час i честь знати". Але параноя нашiптувала - дорослi все-таки змогли вгледiли, що вiд трiскотiння цiєї трiйцi з їхнiми вiчними шпильками одна однiй я попросту втомився! Та я навiть не втямив до пуття, що цi три дiвчинки волiли до мене донести, ввiчливо пiдтакуючи, киваючи або вiдмовчуючись. А тi потiм знову одна одну кололи словами.

  Згодом-перегодом настав час розiбрати сповiщення, а заразом поглянути на перевстановлену Систему.

Роздiл 9

  Какашi нарештi вернувся додому. Скiльки часу вiн бував на останнiй мiсiї? Три мiсяцi! Три клятих мiсяцi налагоджував зносини iз бiсовими туманниками! Хоча всiм i так було ясно, що це є марнування часу! Ну якi вiдносини з країною, загрузлою в розкольницьких чварах?

  "Бiсовi старiйшини!" Скiльки вiн уже ось так, на всiляких мiсiях поза селищем? Та ледь не вiд самого нападу Лиса. Усiм зрозумiло, однак як же бiсить. "Гаразд, короткий одпочинок - i слiд навiдатися до вчителевого сина. А то останнього разу примудрився придiлити часу тiльки два роки тому! Два цiлiсiньких роки! Якщо коли-будь буде нагода, особисто повiдкручую цим старим пердунам голови!"

  Од думок про тепле лiжко i належний сон на чомусь м'якому, не в прохолодному примiщеннi або десь на шляху, його вiдволiк стук у дверi. Вiдчинивши дверi, вiд котрих гордий представник клану Хатаке навiть не встиг вiдiйти, той побачив перед собою товариша по службi, котрий стоїть: естеелпiвця у личинi борсука.

  - Вам нове завдання. На збiр дано п'ять хвилин, - передавши сувiй для ознайомлення в руки Какашi, коротко мовив шiнобi та пiшов тiлоряхтiнням.

  Мрiї накрилися мiдним тазом. У Какашi засмикалось око. Йому хотiлося рвати, метати, ридати! Особливо - останнє!

  "Все, якщо коли-будь настане спокiйна часина в моєму життi - я крапатиму всiм на мiзки зворотними дiями! Я буду повiльним, ледачим шiнобi! Усюди спiзнюватимусь! Дiстали. В мене вже вiдпусток накопичилося бiльше, нiж я з мiсiй А-рангу отримую!"

  Гордий учень Четвертого i носiй шярiнґану не витримав i привалився лицем до стiни. Усякий, хто наразi мiг би видiти його, з подивом помiтив би, як дрижать плечi шiнобi. Стiльки вiн уже давно не дратувався. Яке тут навiдування вчителевого сина? Вiн i у власному домi лише вернувшись iз мiсiї та вiдзвiтувавшись перед Хокаґе не пробув i трьох хвилин!

  Тим часом у лiкарнi.

  - А-ачхи! Напевно, мене гарна дiвчина згадує. - повiв плечима я на напад чхання. А тепер повернуся до системних сповiщень!

  Спершу: кожен удар того гада та й його спiльника, котрий тепер може спiвати у церковному хорi, пiдняв рiвень навички "Страждолюбець" уп'ятеро. Хоча визнаю, що духопелили вони вiд душi. I навiть те зiткнення кулакiв зараховано, як шкоду, що також дало менi три рiвнi навички. Також сiм рiвнiв "Мiцних Кулакiв". Та й таке, Рiвень я не просто взяв, а пiдняв iз лихвою. Не Саске, проте непогано - майже чотирнадцятий. Зважаючи що з училища випускаються приблизно в межах двадцятого Рiвня, трохи нижче неклановi i трохи вище клановi, то чисто за Рiвнем я мiг би перестрибнути на останнiй курс.

  Отже, стати нинi такi:

  [Iм'я: Удзумакi Наруто
  ОЗ: 1880
  ОЧ: 585
  Чакроконтроль: -249
  Рiвень: 13
  ОД: 1240/1300
  Кляса: Свiтлий послушник.
  Показники:
  Сила: 75
  Спритнiсть: 33
  Витривалiсть: 89
  Кмiтливiсть: 21
  Вiльнi очки показникiв: 110.
  Особливини : Демон | Джiнчюрiкi | Удзумакi | Сирота | Рятiвник-початкiвець | Гравець+.
  Пасивнi вмiння: Скритнiсть Рв.62 | Двiряр Рв.12 | Страждолюбець Рв.69 | Холодний Погляд Рв.17 | Мiцнi Кулаки Рв.41 | Спостережливiсть Рв.9.
  Навички: Пiяння Рв.83 | Нарутотерапiя Рв.12 | Красномовство Рв.8]

  Визначна родзинка - вiд смерти в тiм гаю мене вiддiляли якiсь шiсть ОЗ. Згiдно з рядкiв мене вельми вдало врятували. Втiм, зважаючи на те який перекiс менi дарували оцiєю подiєю, менi стає якось дурно! Бодай "Рятiвник", тут саме завдання сповiстило про це. Але це - згодом. Гiрше, що тепер моїми найвидатнiшими суть двi навички... Я бiдкаюсь! I якщо щодо "Пiяння" я сам винний, пощо було спiвати у душi, то от за таке пiдняття рiвня "Страждолюбця" ви ще поплатитесь! Якщо бодай хтось коли-небудь побачить цю ганьбу - я просто зарiжусь! Негайно качати "Скритнiсть" i "Кулаки"! I начхати, що двi навички ледь-ледь полiпшуються поза таких скрут. Начхати навiть на "Свiтлого послушника"! Iз моєю поведiнкою i "Нарутотерапiєю" на iнше i очiкувати було тяжко. Та й на крок ближче до паладина.

  Рiст чакри i заледве пiдрослий чакроконтроль... На одиничку. I те досi на понадмiру вiд'ємному щаблi. З'ясувалося просто: моє тiло побуддєво наповнило себе чакрою, що викликало її рiст у тiлi. Однак навичку не надали. Контролювати-бо це я не вмiю i повторити не можу!

  [Завдання Рятiвник-початкiвець. Частина Х виконано!
  Зносини з кланом Учiгою: +5000
  Репутацiя з Учiгою Маєю: 16% (пояснення у "Гравець+")
  Репутацiя з Учiгою Саєю: 89%
  Репутацiя з Учiгою Аєю: 89%]

  [У зв'язку iз закiнченням ланцюжка з десяти порятункiв доступний нагородний, одинадцятий!]

  [Здобуто особливини "Рятiвник-початкiвець" i "Свiтлий послушник"]

  ["Рятiвник-початкiвець"
  Iмовiрнiсть у наступному життi стати одним iз рятiвникiв Малiбу: 10%]

  [Своїми дiями Ви справили невимовне враження на клани i навiть на некланових шiнобi: +7000 до репутацiї з усiма фракцiями Прихованого Листвою Селища.]

  [У зв'язку з Вашими звитяжними дiями i закiнченням ланцюжка з десяти завдань Система надає можливiсть обрати винагороду з представлених (винагорода зостається навiть пiсля рестарту):
  1) "Переборець": Полiпшення Витривалости: ×2 | Iмовiрнiсть утрапити в неприємностi i почати переборювати: 50% | Можливiсть спокусити врятованих: 80% (Ж) i 20% (Ч);
  2) "Завчасне пробудження чакри": початок вправляння з чакрою ранiше за однолiткiв | +200 до Чакроконтролю | Iмовiрнiсть у майбуттi здобути титул "Свiточ нiнджюцу": +67% | Iмовiрнiсть зацiкавити "Корiнь": +67% | Iмовiрнiсть викликати занепокоєння старiйшин: +89% | ускладнення бойового ладу;
  3) "Початкуючий Лi Шувень": Можливiсть дожити до сiмдесяти рокiв: +2% | Здобуття знань великого Лi Шувеня надасть змогу користати чакру на манiр чi! | Репутацiя iз Конозькими Зеленими Звiрами: +2500 | надає знання з освоєння китайських бойових мистецтв (iншi БI блокуються навiки) | надає двi дiєвi навички | Iмовiрнiсть перевершити славу Одноударника: +1% | Опiр ґенджюцу: +5% | ускладнює вивчення ґенджюцу на 65%.

  Тут навiть нема чого думати. У першому пунктi мене бентежить рядок iз можливiстю зваблення певних Ч. Тож я - пас. У другому, доволi ласому, останнi три пропонови вiдверто страхають. Зате у третьому... Начхати на недоступнiсть iнших бойових стилiв i неможливiсть бодай у теорiї вивчати ґенджюцу на хорошому щаблi. Мене пiдкупила перша пропонова! Двовiдсоткова можливiсть пожити довше! До того ж, не просто довше, а дожити до старости! Дiдько, не знаю, хто ти, Лi Шувеню, одначе вiднинi ти мiй кумир!

  Отож я обрав одразу. I прожогом полiз у Вiкно репутацiї. Цiкаво, якi наразi мої зносини зi всiма. Особливо мене цiкавить ставлення до "зелених чоловiчкiв". Либонь, удасться напроситися на кiлька урокiв. Для мого вiку я маю ладнi витривалiсть i силу! Це, звiсно, не майже двi сотки Сили Саске i пiвтори сотки його ж Спритности, проте Витривалiсть у того нижча. Бiсiв чiтер! Я теж хочу собi чиюсь реiнкарнацiю! I якщо маленького Учiгу не вважають свiточем, то який же грiзний є його брат? Ох, навiть поганенько стає через такi думки.

  Вiд вигляду репутацiї я надовго знiяковiв. Нi, почасти все звично, однак лише почасти. Те, як там вiдображуються стосунки з дiвчатами - лячно. П'ять порожнiх сердець. У Iно одне повне рожеве та на другому 3%. Раптом. Ану, тут i "пам'ять" з'являється, якщо "натиснути" на iм'я жiночої постати. У Iно й подивiмось.

  Передi мною розпростерлася розкладка з порожнiми проймами. Перша заповнена, там з боку видно мою дурнувату мармизу та Iно, що цiлує мене в щоку. Авжеж, цей кадр iз її порятунку. Це я пам'ятаю добре. А нижче написано "Iвент завершений". Ну просто прекрасно. Почуваю себе героєм японської вiзуальної новели.

  А от у близнючок "Iвент не завершений". Це ще не все? Хоча лишнi шiсть вiдсоткiв навряд чи щось жахливе несуть у собi. Але дивно, що зробленого не вистачило навiть на одне серденько!

  З iншого боку, перший iвент у бiльшости новел, як я пам'ятаю з минулого життя перекладача таких новел, є майже завсiди стандартний. Цебто менi треба ждати на поцiлунок у щоку. Але чом тодi його досi не було? А, точно, вони ж мене разом iз Iно провiдали. Питання постає.

А от в Iно у вкладцi я можу цей iвент навiть запустити у програвачi. Кумедно - безкоштовне видиво. Але те, що Система змiнилася - лячно.

  З iншого боку, зате менi заявили, що Кмiтливiсть не має жодного стосунку до чакри та є простою кмiтливiстю. А сама чакра у пробудженому станi вираховується з Витривалости i Духу. Втiм, другий показник чогось є заблокований.

  Але не це все збентежило й налякало мене, а один iз рядкiв у роздiлi репутацiй-стосункiв.

  [Iнудзука Цуме: 6%]

  Як? Коли? Я, далебi, лише двiчi бачив її: коли Кiба в гостi запрошував. Притiм далi "здрастуйте" наше спiлкування не заходило!

  Чогось тепер менi лячно ходити в гостi до найлiпшого друга!

Роздiл 10

  - Так! - зразу ж вiддiяв я та збив концентрацiю. Дiдько. Нич, тепер я просто застосувавши цю навичку зможу її користувати, а не нагнiтати потрiбний стан. Наразi б розблокувати ще другу навичку, здобуту вiд Лi Шувеня. Хоча менi i опис цiєї сподобався.

  [Грань Опуки
  Медитативне хисло, що дозволяє вчувати точнi умови навколишнього середовища та, пристосувавшись до них, унайменшити вплив власного iснування. Майстри цього хисла можуть робити себе цiлковито невидимими. Це вмiння є виключно навичкою, що досягається тренуваннями тiла i не може бути виявлено тими, хто спроможний розсiювати виключно магiчну невидимiсть. Також, як i здiбнiсть "Скритнiсть", навичка втрачає дiєвiсть при нападi, одначе прояв невидимости зберiгається. Супротивники, не знайомi з хислом, досi здатнi лише до ухиляння, забезпеченого необхiдним для нього навичками, хистом i досвiдом. Однак тi, хто не має нiякої пiдготовки, не здатнi почути рухи навiть за тiлесного дотику.
  Збiльшення шкоди: ×1,5
  Непомiтнiсть: 98% *пiдсумовується з показниками "Скритности"; можете бути помiченi лише предосвiдченими бiйцями або користувачами доджюцу (умови для бякуґану: активацiя; умови для шярiнґану: наявнiсть не менше трьох томое) Витрати чакри: 40 од./с]

  Цiна кусається, однак на пiзнiх щаблях я її ледве не годинами зможу пiдтримувати, зважаючи на реактор у шлунку i власнi запаси. А доки що хвилина - i я вичавлений. Адже до повного виснаження лiпше не доводити, зважаючи на те що в цьому свiтi життєва сила i чакра вельми тiсно пов'язанi.

  - Тож продовжмо. - поляскав я себе по щокам. А чого? Маю час. До обходу ще є година, а до вступу в училище - всi три. Навiть устигну додому збiгати.

  I я наново став уганяти себе в стан. Вельми вiн сподобався менi, та й це є тренування стилю, а не того вмiння. I невдовзi котрийсь час по тому я знову прочув те дивне почуття правильности в оточеннi... Яке по невеличкому промiжку часу було порушено. З'явилася певна неправильнiсть у примiщеннi. Що за чортiвня?

  Оглядаюсь одним оком, не припиняючи заняття. Чого стидатися? Це лише першi кроки. Запитуватимуть - скажу, що сам вигадав. Благо, за учнями училища на їхнiх тренуваннях я частенько пiдглядав. А пiсля зустрiчи з ворожим шiнобi "первнiв для розмислiв i використання додалося". Адже не збрешу. Опосередковано в цьому виннi тi шiнобi. Нич, що мої ногосiпання надовго зостануться таємницею, навiть спробував би я тренуватися скритно - не вiрю.

  I майже одразу помiчаю трошки привiдчиненi дверi i двi мармизки. А ось i первнi веремiї.

  - Сає, Ає, чогось хотiли ви? - цiкавлюсь я, спинившись i зазначивши пiдвищення Спритности на одиницю.

  - Так, сказати спасибi! - кажуть. Трохи понiяковiли, зайшли до палати вдвох.

  - Сказали - iще щось? До речi, чи ви теж вступаєте цьогорiч? Хай щастить на iспитах! - трохи всмiхаючись, стараюся вiдтворити канонiчну Нарутову усмiшку, проте не так сильно розтягую губи. Нiбито вдалося, якщо вiдзначити пискнуте полiпшення стосункiв iз кожною на пiв вiдсотка. Дiдько, я нiколи не звикну до цiєї системи сердець.

  - Спасибi! I тобi! А, ми дещо хотiли. - йой, в один голос щебетливi близнючки - заряд каваю. Навiть жаль, що доволi скоро їх не стане. Хм, чи можна якось завадити учiзькiй рiзанинi? Ну, а як? Чи треба? Ох, доведеться поламати голову.

  У той же час обидвi зайшли з двох бокiв... I я став щасливим володiльником iще двох осiб iз повним серцем. Одночасний поцiлунок у щоки зараховано. Смiливi особи... Були б, якби опiсля з вереском не вилетiли з примiщення.

  - Ох, доведеться тепер бодай щось зробити, iнакше мене совiсть замучить. Та як цього домогтись?

  Над цiєю миселлю я зависнув надовго. Настiльки, що самовiльно вирушив додому. Коли виписали - я перекусив де-iнде. I навiть дiйшов до училища. Отямився лише тодi, коли передi мною ляснув стосик паперiв. Мозок од видовиська цього стоса помахав бiлим прапорцем.

  На щастя, першi аркушi - просто iм'я, прiзвище i невеличка психольогiчна проба. Хух, жиєм. Та й подано доволi м'яко - те що треба для дiтей. Опiсля складнiшi запитання. Я здобув прохiдний бал. А от згодом я поплив, почались-бо профiльнi запитання. Втiм, на вiдмiну вiд кланових i навiть некланових я, далебi, нiякої освiти не здобував. Хоча бачив, що навiть iнших сирот тягають на курси два рази на мiсяць. Не бозна-що, але менi й цього не дали.

  Отож, напруживши пам'ять, поволi з канонних книг вiдповiдаю на проби. Наразi-от я маю чiтку пiдозру - якщо я не завалюсь i потраплю до просунутої кляси, то теорiя Хiрудзена-гада щонайменше вiдкидається. Адже без протекцiї правдi нiкуди полiзти, якщо оцiнювати профiльнi знання одного курдупеля шiнобi.

  Атож, навiть соромно чогось. Доведеться налягти на освiту. Особливо яскравою ця думка стала на кiнцевiй пробi писемної частини: чистописання. У нiм я повнiсiнький нуль. Ну не маю я належної спадковости. У моїй крови фуїнiв не виявлено!

  Згодом простiше - один iз чюнiнiв за столом, котрих було аж десятеро у приймальнiй комiсiї, окрiм знайомих з канону Мiдзукi та Iруки, погукав тих, хто склали писемну пробу i змусив прикласти руку до скляної кулi. I та з прозорої ставала тьмяною з певним забарвленням. На багряний колiр була найбiльша вiддiя в присутнiх. Я так зрозумiв - це є вельми хороший результат. У мене, звiсно ж, видало багряний... I сотку ОЧ немовби корова язиком злизала.

  Словом - навiть не всi чюнiни цiєї комiсiї вiд мого вигляду покривили писки. Терпимi, однак, учителi в нас.

  Опiсля мене вiдпустили додому, мовляв, протягом кiлькох днiв принесуть результат. Нiчогенько. Але зважаючи на ненайлiпший район мешкання, легше виловлювати послану людину при хатi. А то не заставши мене там, полишить при порозi - i плакали мої результати, бо зiпруть. I не тому, що я нiбито "демоня", а тому, що околицi не благополучнi - там i тут тягнуть усе, що погано лежить.

  Власне, я i сам кiлька разiв справлявся в цiм, але без фанатизму. Просто хотiв вiдповiдну навичку, адже в життi може знадобитися.

  Ех було б набагато спокiйнiше, якби я знав час, коли нападуть на Учiг. А то весь день, мов на голках. Маю пiдозру, що в глибинi свiдомости це противне почуття очiкування висiтиме до самої трагедiї. Дiдько, та знав би я точнi строки, бодай намислив би плян дiй.

  Принаймнi, поки що цей плян достобiса короткий - сидiти i не сiпатись. Це не мого щабля сутичка. Жаль близнючок. I їхньої матерi теж жаль.

Роздiл 11

  - Це було жахливо, - мовить Дандзо негучно i втомлено.

  - Атож. Дарма ми тодi потурали нашим старим друзям, - вiдгукнувся таким же тоном третiй хокаґе, вiдлинувши вiд звiту i накриваючи матерiєю кришталеву кулю.

  - Та й самi славнi: нема чого тiльки на цих двох перестрахувальникiв вину складати, - додав Шiмура, змусивши свого друга поперхнутися повiтрям.

  - Не очiкував такого почути вiд тебе, - вiдповiв чесно Хiрудзен.

  - Хе, я ще той безумець. I сильно перебiльшую. Однак це не означає, що я не можу визнавати помилки, - трiснула звична холодна личина з Дандзового обличчя, виказуючи дещицю кпину.

  - Еге ж, ба навiть, усi iншi вважають тебе за старого...

  - ...бевзня. I що образливо, за декотрi дiї, хоч зробленi ради селища, цiлком заслужено. Однак помилки варто зоставити в минулому. Що думаєш щодо зброї селища?.. Хоча яка то зброя? Його й личинкою шiнобi я не назову. Зважаючи на пробу, все, що той знає про шiнобi, то те, що ми є, - каже Шiмура невдоволено.

  - Так, незручно вийшло, задовго дiлили. Та ще й клани... Зрозумiти б iще. Чого в притулку його нiчому не вчили? Здається, твої доручники перестаралися в налаштуваннi населення супроти нього. Та й мої спостерiгають, "спустивши рукави". - Сарутобi зiтхнув.

  - Самi виннi. Ми домоглися коло нього середовища вiдчуження - i нам розсьорбувати. Добре хоч у батька вдався хлопець. Втiм, жаль, що "Кореневi" не дiстався. Сам багато чого iз книг вивудив. Iнша справа, що потрiбнi книги йому було годi дiстати - проба виявила. Начитаний, однак не в ту сторону. Варто пiдтягнути його знання та вмiння, а то вiн навiть на полiгонах останнього мiсяця все бiльше на якогось кулачного бiйця походить. Що так полюбляють князi?.. Як там це зоветься? Бокс, либонь.

  Дандзо поморщив чоло.

  - Наразi це не важливо. Що пропонуєш стосовно Нарута?

  Хокаґе став набивати трубку тютюном.

  - Призначити до нього двох помiчникiв: по одному з твого й мого бокiв. Хай натренують, допоможуть i розвинуть. А заразом i подарують тепло.

  Дандзо небезпечно посмiхнувся, а чи то просто криво: за його обличчям тяжко прочитати точнi почуття.

  - Менi здається, чи допускати до юного Удзумакi когось iз "Кореня", iз твоїми-то джюїнами, буде помилкою, - несхвально мовить спiвбесiдник.

  - Є в мене однi висуванцi. Ти ж знаєш - "медовi" куноїчi в мене мають послаблення на почуттєвi блоки...

  - Я до сина Четвертого хвойд не пiдпущу! - мовить грiзно Третiй.

  - Дослухай насамперед. Чи молодiсть заяворiла? Отже, у них послабленi джюїни, аби в клiєнтiв не було скарг на зайву стриманiсть дiвок. Отож, є в мене одна особа, на котру джюїни стали криво. Списаний матерiял, далебi, якби не її кебети. Тож їхнє спiлкування навiть пiде на користь селищу, якщо не лише вона подарує йому материнське тепло, але й вiн стане її якорем.

  Дандзо мугикнув.

  - Усе на користь селищу? Що ж, одповiм тим же самим. Гадаю, теж слiд пошукати одиноку жiнку або дiвчину з моїх рядiв уже. Одна мама - добре, та двi - лучче.

  - Ну точно молодiсть заяворiла, - приклав руку до лиця "гроза Коноги".

  Хоча обидва визнають, що розслаблятися могли вони лишень наодинцi. Все-таки старi друзi зi спiльними таємницями. А ось для всiх вони, далебi, супротивники. Причому не тiльки полiтичнi. А один iз них, узагалi, на думку iнших, був заледве не самодуром i одержимим. Тож оддушиною для обох суть такi бесiди.

  - Словом, гадаю, варто i кланам "кинути жереб". Скажiмо, ми прикриємо очi на зв'язки тих, хто вiднайде смiливiсть до нього придертися. Ну хiба що до Учiгiв усе рiвно пускати не вартує. Як i до Хюґiв. - доповнив пропонову хокаґе.

  - Пiд твою вiдповiдальнiсть. Моя воля - усiм очiльникам проставив би джюїни на вiрнiсть селищу!

  Дандзо смикнув оком, бо досi не очуняв пiсля останньої поради.

  - Авжеж, несолодко нам наколобродили Учiги. Однак у чомусь їхня правда, коли вже Цуме їх пiдтримала. I, словом, зважаючи на просто дивовижний неталан нашого майбутнього пiдопiчного, до нього справдi слiд кого-будь зобов'язати. Двi сутички з ворожими шiнобi менше нiж за мiсяць! А вже тая iсторiя iз п'яницями... Це, звiсно, було весело, однак його ж дiйсно могли вбити. I що тодi? Нi останнього спадкоємця Удзумакi, нi спадку Четвертого, та й узагалi нич не зостанеться. Тут навiть iз тобою друзi не зможуть оскаржити цi доводи, - мовить хокаґе серйозно, затягнувшись.

  - То є так. До речi, чи читав звiт про його ранкову розминку в лiкарнi? - проявив дещицю рупости спiврозмовник.

  - Видiв. Слiд розпитати, що то за стиль такий. Втiм, не схоже, що вiн кому-будь вторував чи "згадував" кого. Сподiваюся, вiн справдi свiточ рiвня свого батька. Просто не навчений. Одначе викреслювати вплив iзсередини теж не вартує. Хоча смикатися поки що рано. Напевно, завтра з ним поговорю, - Хiрудзен усе для себе вирiшив.

  - Розумно. Я на твоєму мiсцi не став би тягнути до завтра, - вже iншим тоном промовив Шiмура, даючи зрозумiти, що серйозну розмову завершено.

  Якби юний джiнчюрiкi знав, що на нього чекає попереду, вiн волiв би повiситись i рестартнути свiт, анiж отримувати "веселi" завдання Системи, якi вже очiкують на нього у зв'язку з новими дiлами.

Роздiл 12

  Наступний ранок. Стук у дверi вiдволiк мене вiд освоєння рухiв стилю. Я пiдбiг до дверей. Невже результати готовi? I вiдчинивши, бачу по той бiк двох дiвчин в одностроях чюнiнiв... або джьонiнiв. Не розберу точно. Лише знаю, що лейбир означає чин, вищий за ґенiна.

  - Дозвольте увiйти, - м'яко цiкавиться молода дiвчина, майже пiдлiток, що видiлялася довгим темно-бузковим волоссям i трохи блiдуватою шкiрою. Хм, когось вона менi нагадує. Еге, що там у рядку iменi? О, Удзукi Юґао.

  Друга трохи молодша, волiє вiдмовчуватися, i лише глядить на мене зблизька пронизливими свiтло-синiми очима. Причiм тут навiть не блакить, ба навiть, яскрава синь - неначебто хто-небудь рiзко додав яскравости кольорової гами. Волосся синє, заплетене у хвiст. Шкiра набагато тьмянiша. Нi, не так. Радше жовтуватого кольору. I груди разючiшi, нiж у Юґао.

  - Що вам потрiбно? - запитую, стараючись, щоби прогучало ввiчливо. Хоча, зважаючи на "Холодний погляд", сприймається як сiпання вовчати. Ой здобув навичку на свою голову.

  I довго мене гiпнотизуватиме супутниця Юґао, в якої навiть в iменнiй табличцi знаки питання?

  - Ми тут за наказом Хокаґе.

  Ого, отак у лоб! I що я мiг такого наробити?

  - А... нащо? Я зробив щось не так? - постарався по-мирному вимовити, навiть вторивши самочинно руху канонного Нарута з почухуванням потилицi. Але очка все псують: ну чого вони в мене не в активних навичках? Взяв би, вимкнув коли треба. А так - потiти з непорозумiнням.

  - Нi, навпаки. Твої проби вразили хокаґе, - наразi-от у голосi Юґао я чую якийсь глум. Навiть якось образливо. Здається, справдi вразили. Та в iнакшому сенсi, звiсно.

  - ...Настiльки, що тебе зараховують до А-кляси. I слiд вiдповiдати цьому. Ми ж у цьому допоможемо - на певний час станемо твоїми позашкiльними вчителями.

  Ну, лиха прикупивши, видається за правду. Хоча, радше за все, мене активно витягуватимуть на рiвень цiєї кляси. Хм, знову незрозумiло: нiби i "кудлата лапа" у дiлi, однак враження не однозначне. Авжеж, теорiю Хiрудзена-гада не пiдтверджено, проте я навряд чи можу назвати його благим стариком. Цiлком собi звичайна людина зi своїми цiннощами.

  - Не зовсiм так. Ми будемо не просто вчителями, а повноцiнними наставниками. Також тобi дано дозвiл на переїзд, видiлено кошти на придбання нового житла. Вiдсьогоднi ми мешкаємо разом iз тобою. Займатимемося твоєю освiтою, вихованням i вдосконалення.

  Корисне уточнення, та годi вже на мене витрiщатися! Хоча на секунду вiдвiв погляд: безiменна куноїчi; кляса: "Недо-СТЛП Корiнь". Не знаю, щоправда, чого "недо", але те-от, що вона з "Кореня" - немає сумнiву.

  - Гаразд. Проходьте... напевно. А чого саме ви навчатимете мене? - дитяче нетерпiння вдалося напрочуд легко. Точно ж, мiй вiк зсiчено. Не за рiвнем тiла, але приблизно на дванадцять рокiв я наразi поводжуся, з проривами до шiстнадцяти, а то й вiсiмнадцяти рокiв, отак часом перескоками до щабля тiлесного. Еге, i свiдомости Нарута.

  - Всього. Вiд чистописання до рiзних хисел, - вiдповiла Юґао спокiйно, рупо оглядаючись.

  - Тому наразi ти вирушиш зi мною. Будеш дивитися й запам'ятовувати, як треба набувати нерухомости. Спостерiгай уважно, оскiльки опiсля я розпитаю тебе про те, що ти зрозумiв iз моїх дiй.

  Еге ж, малувато почуттiв у цiєї особи з "Кореня", на що i слiд було очiкувати. Диво, що взагалi суть.

  - А тут на диво чисто, - каже Удзукi, гребуючи "напарницею". I менi з нею навiть цiлий вiдсоток крапнув... I раптом верескнула Система. Ну що знову?

  [Отримано нове завдання!
  Практика - наше все!
  Перед Богинею необхiдно потренуватися i на простих смертних. То чому б годi спробувати вирiшити складну задачу, у якiй бере участь вiк? А як щодо любовного трикутника? I положення учитель-учень? Висока складнiсть допоможе Вам "набити руку" на нездiйсненних задачах i не вдарити обличчям у бруд перед Каґуєю.
  Час: до завершення училища
  Винагорода: двi вiрнi дiвчини丨Можливiсть дiзнаватися вiдомостi про дiї "двох шишок" (варiятивно); *Додатково: за досягнення усiх п'яти сердець обома буде утворено Мiсце Збереження, i наступний рестарт у разi провалу основної мiсiї поверне Вас до моменту завершення училища з початковими даними.
  Штраф у разi провалу/вiдмови: погiршення стосункiв зi всiм жiночим населенням Прихованого Листвою Селища丨здобуття статусу "У-цьому-селищi-менi-нiхто-не-дасть"丨Провалена практика призведе до всеохопних клопотiв в основному квестi丨Смерть.
  Взяти завдання?
  Так/Нi]

  Ну де вибiр? Далебi, то не чесно. Ну яке менi дiло до цiєї парочки, якщо навiть до закiнчення училища моє тiло не вийде на потрiбний щабель стосункiв? Тут щонайменше треба на п'ятнадцятирiччя чекати. Цебто ще рочки-три накинути пiсля училища.

  Втiм, як же принадливо одержати цяту-збережину на дванадцятирiччя. Вельми принадливо! Хоча я не обожнювач стареньких. Їм же буде двадцять iз гаком, коли менi щойно настане шiстнадцяти!

  Ех, гаразд - беру. Однiсiнька холєра.

  - Дякую. Авжеж, обережнiше... - я вирiшив попередити Юґао, але спiзнився. Надовго-бо замислився. Хруст - її нога провалилась у пiдлогу. - ...Тут у двох... У трьох мiсцях пiдлога абияка. Дитину втримає спокiйненько, та-от дорослу людину, та ще й зi спорядженням... - перепрошую i розводжу руками.

  Ох, як тепер плеснуло люттю вiд Удзукi. Як у неї скривилось обличчя: так на мене досi нiхто не дивився! Втiм, вона теж не на мене глядить i, ймовiрно, не на мене гнiвається. Втiм, "демоня" вiдреагувало побуддєво. Атож, чесно - побуддєво! Вiдстрибнув подалi i встав на подобi бойової стiйки.

  - Що з тобою? - хоча мої дiї помiтили обидвi, але першою спитала байдужа безiменка.

  Дiдько. Що сказати? Буцiм так їм не довiряю, що вiд лишнього шереху готовий взяти нерiвний бiй? I як менi потiм iз ними щось там вибудовувати? Хм, а якщо спробувати дзеркалочку: "не я такий - життя таке"? Дожився. Вже цинiчно розмiрковую, як здобути лишнi два вiдсотки прихильности в двох, по сути, незнайомих дiвчат.

  - Вибачте, я Вам чогось учинив? - "обережненько" запитую Юґао, яка нич не розумiє.

  - Нi. Чого б ти так подумав? - нiби й тепло менi каже, але в поглядi лише зацiкавлення. Тепла - нуль.

  - Зазвичай дорослi роблять такi обличчя перед тим, як наоруть або навiть ударять.

  Ох, перебiльшую. Наорати - так, було. Але до рукоприкладства доходило лише кiлька разiв за всi роки. До того ж, один був iще в притулку, майже за дiло. Ну точнiше, там цiлком можна було обмежитися лайкою, але, зважаючи на ставлення до мене, зайшли трохи далi. Та й саму ситуацiю утворив я, не посперечаєшся.

  - Нi. То я на теслярiв розлютилася... Авжеж, на теслярiв, - одповiла Юґао. Авжеж, на цiлий вiдсоток. Та я свiточ!.. Тiльки однобокий чогось.

  Еге, що там iз "недо-СТЛП"? А то про неї чогось цiлком забув. Хоча пiв вiдсотка за весь цей час... Що?! Якi ще дев'ятнадцять вiдсоткiв? Звiдки? Навiть на три вiдсотка бiльше нiж, матiр близнючок, котрiй я, на хвильку, доньок спас! Ця панянка точно "туйво"! I дуже! Удзукi, не зоставляй мене з нею сам-на-сам!

  - Тепер ходiмо, - каже ця особа, вважаючи ситуацiю вичерпаною, а вибiр нового дому - найважливiшою задачею.

  Системо, за що? Невже не можна було дати звичайнiсiньке завдання? Хiба багато прошу?

  [Отримано нове завдання!
  Порятунок вимираючого виду
  Ви маєте нагоду вплинути на канон. Що може бути лiпше? Може! Якщо цiлий (залишок) клан у Вас у боргу. Або мала його частина. Геть мала.
  Мета: урятувати Учiгу Саю та Учiгу Аю.
  Пiдмета: урятувати Учiгу Маю.
  Вторинна мета: урятувати якомога бiльше Учiгiв.
  Нагородна мета: вправити мiзки Iтачi.
  До подiї зосталося: 401 день 17:42:37
  Винагорода: варiятивно.
  Штраф у разi вiдмови/провалу: "немає, але хiба ж Ви дозволите якимось причинним убити тих, хто i так майже Ваш?"
  Взяти завдання?
  Так/Нi]

  Системо... Дякую. Що б iз моєю клепкою не сталося, просто спасибi. Тепер я маю строки. I це вже видається бiльш-менш здiйсненним. Розкачатися за рiк iз гаком можливо ж, проте доведеться гарувати по-чорному. Отепер я навiть удячний парочцi оплутувачiв за цих двох панянок, якщо вони справдi добре навчатимуть мене хислам шiнобi!

Роздiл 13

  Дiдько. Не знаю, як це означити. Хоч моя супутниця є "недокорiнець", але торгується вона немовби звiр. Тож од видiлених менi коштiв зосталася добра половина... Гаразд, третина, притiм, що я став щасливим власником квартири з двома кiмнатами, у набагато благополучнiшiм районi. Та й сама квартира на перший погляд хороша! А вичленивши ще з минулої, де може бути вбита якiсть, я перевiрив усе. I не вiднайшовши вад, бодай прихованих, я заробив схвалення i ще 2% вiд дiвчини!

  Опiсля покупки вона влаштувала менi справжнiсiньку трощепробу: прогнала по всьому, що я видiв i чув, з розбором моїх пропонов... Мене що, в торгашi навчають? Хоча, маю визнати, "Красномовство" рiзко пiдскочило пiсля такого уроку... Як i стосунки iз цiєю особою, котра назвалася Цуру. Еге ж, "знадiб" - красне iм'я. Втiм, у рядку такого iменi нема.

  Хм, спробувати, може, прозвисько з того, що я колись перекладав? Власне iм'я лише для нас обох. За задумом - зближує, а зважаючи на її дивацтво так i геть за повноцiнну iвент зарахується!

  - Чи можна менi звати тебе Хiтомi?

  Таке iм'я дають тим, хто має гарнi очi. Ну ж бо, вiдреагуй!

  - Навiщо? - спитала та, навiть не збившись iз кроку... Вiдняло два вiдсотки. Не второпав!!!

  - Це iм'я тобi личить. I звучить красиво, i запам'ятати легко. - я закосив пiд дурня.

  - Гаразд.

  I все, нуль вiддiї.

  Згодом шлях тривав мовчки. Опiсля - переїзд i похiд крамницями з двома няньками. Iнакше не скажеш. Ну зате, взагалi, нiхто не завищував цiни або ще якось не заважав при покупках. Здається, лейбирi цiєї парочки справили враження на торговцiв. Сподiваюся, достатнє, аби, прийшовши наступного разу без них, я так само отримав нормальну цiну. Дуже сподiваюсь.

  Ось на ринку мене потiшила вiддiя Юґао. Якщо Хiтомi (ох, як вирячила очi на це iм'я Удзукi, i на повну змиреннiсть "корiнця" щодо цього.) торгується божественно, непогано вибирає харчi - я також виставився запопадливим учнем, та й сам дещо вмiю, i навiть розкрутив Хiтомi на покупку рiдкiсної бульби - здивую їх вечерею - то Юґао повнiстю загубилася. Цiкаво, як вона жила ранiше? Їла сухпайки?

  Сперегодом ми донесли якось оце додому. Ото дiйсно - якось. Просто для лiпшого розумiння: показники Сили менi доволi тяжко качати вже, а тут за шлях назад я здобув одиницю Сили! Цебто як за пiв дня тренувань!

  Холодильник забитий доверху. Еге ж, холодильник. Усе-таки цей свiт є дивний. Поглянеш - б'ються холодною зброєю. Про декотрi штуки, як порох, не чули. А якщо чули, то не надають цьому значення, що i в моєму минулому свiтi. Однак тi ж рацiї, холодильники - все це є! Чудернацький свiт - утямив дуже давно, але часом нагортає, як отепер.

  Опiсля я вигнав дiвчат iз кухнi. Сказав, що сам чого-небудь приготую. Дорослi панянки не стали сперечатись. Але так глянули, що я ледве сам не зневiрився у своїх кухарських здiбнощах! Причому глянули обидвi. Я навiть засумнiвався в нечуттєвости однiєї особи.

  Зате потiм як же було кумедно дивитися на їхнiй вираз очей. А точнiше на подив Удзукi. Хiтомi спершу просто зависла при виглядi столу з їжею. I менi крапнуло два додатних вiдсотки! Потiм пiсля першої проби. I знову, коли я сам мив посуд. Втiм, вiд Юґао теж один вiдсоток крапнув, але вже пiсля частування. Маю великi сумнiви, що просто такими-от миттями я зможу чогось досягти. По-перше, це поки що для них подiбне - новинка. Пiзнiше вже стане звичкою - менi крапати перестане. Бо звичне не буде викликати такого чуттєвого вiдгуку. Ну, по-друге - ґрадацiя. Я майже певен, що якщо на перше серце отак накопичити ще можна, то наступне треба прокачувати iншими способами.

  Згодом Юґао прочитала менi теорiю чакри. Знiчев'я, чогось досi не можу осягнути, що мене дiйсно збираються всерйоз учити. Опiсля я був вiдпущений. На сьогоднi все. Нiбито перший день є ознайомлювальний, а ось надалi обiцяли завантажити на повну мене.

  I ось, коли я вже радiсно рушив до дверей, маючи намiр знову напроситися до Кiби в гостi, i пояснивши це Хiтомi... От же взялася зображати старшу родичку! Зрештою, вiдчинив дверi - ззовнi на мене спокiйно чекає Сая iз сестрою.

  Боже правий, здається, це буде тривалий день. Особливої фривольности моменту додало те, що я не можу веселитися з ними нормально - почуваюся лицемiром, коли веселюся з тими, кого по року з гаком просто не стане. Якось це не правильно. Ех, якщо по завершенню дня здобуду навичку "Лицемiр" - не здивуюсь.

Роздiл 14

  Я стою перед моїм саморобним тренувальним опудалом. Кiлька подихiв - розум вiльний. Звичнi, летючi кроки вперед - i досi спокiйне чi нiби вибухає. Шiсть атак, двi з котрих я вже завдаю вiдламкам дерев'яного манекена, що розлiтаються.

  Трохи морщуся - знову не розрахував. Морщуся повторно - прийом запотужний, один iз ударiв пошкодив руку. Треба бiльше працювати iз чi, розподiляти рiвномiрно.

  Почуваю наближення матерi. Авжеж, свiтанок уже, надмiру захопився тренуванням. Можна вирушати в поле, їжа менi не так потрiбна, лiпше хай батько з матiр'ю їстимуть побiльше, а я розпочну обробляти нашу дiлянку. Чi - мовби кров, сила й душа нашого свiту, вона єсть усюди i в усьому. I допоки я в злагодi зi свiтом, низинний харч менi не потрiбен.

  Iз дещицею суму дивлюся на поношене й давно знебарвлене цiпао, що на менi, i такi самi штани - все це перейшло до мене вiд батька, однак розмiри не збiгаються, його стан у мої роки був подекуди бiльшим. Треба заробити... Вирушити у сусiднi краї? Начебто там щось має вiдбутись. Мене це мало хвилює, одначе батьки дали менi багато, невже я не можу покращити їхнє життя? Можу. Зроблю.

  Хоча мене влаштовує i те, що є, i навiть ця одежа, насичена любов'ю й турботою батька, що зберiг її для сина, i матерi, що зашивала її пiсля моїх невдалих тренувань, я не промiняю нi на що iнше. Навiть усi скарби свiту тмянiють перед цим цiпао не за розмiром.

  Втiм, досить роздумiв, пiду допоможу матерi й одразу в поле.

  Я прокинувся ривком. Не зважаю на Системнi сповiщення про сон у лiжку й вiдновлення всього. Який дивний сон. Цiкаво, що то було? Це не мої спогади точно. Зокрема, зважаючи на ту стареньку хатину iз солом'яною кришею, такi в Українi навiть у селах не трапляться. Цього свiту спогади також не стосуються - я це вчував. Тодi що це була за хрiнь?

  Гаразд, про це я подумаю пiзнiше, а поки що слiд потренуватися. Встаю i починаю робити вправи. Легко й невимушено поринаю в те сприйняття свiту, що дарує цей стиль. Навiть залегко. I рухи чогось надто плавнi... Як у тiм снi, коли незнайомець зближався з дерев'яною лялькою для випрацювання ударiв.

  Почуваю, як хтось порушив злагоду, дивиться на мене. Через те плутаюся в ногах i падаю, випадаю з трансу остаточно. Iз подивом дивлюся на три пiдряд сповiщення про пiдвищення Спритности на одиницю. Заразом вчуваю, як поступово вiдходять м'язи. Болить. Здається, моє тiло не готове до такого чистого стилю, втiм, як же швидко вiн пiдняв менi Спритнiсть. Пiв годинки отак протанцювати - диви, десятку здобуду... I весь день оклигувати буду.

  Так, отепер малу сценку в шибi "Я-щойно-помiтив-спостерiгача".

  - Гоп-оп-оп. - Починаю вставати й мимохiдь оглядаюсь, "помiчаючи" Удзукi. - Юґаосан, Ви чогось хотiли? - запитую ввiчливо.

  - Погукати на тренування. Втiм, вже бачу - зайве. Де ти взнав такi рухи? - ледве помiтно вона подалась уперед. Не робитиму поки що багатоохопнi висновки на тему "Чим викликано таку зацiкавленiсть", авжеж. Цiлком може бути, що це фахове бажання - не частина завдання кого-будь iз панiвних стариганiв.

  - Юґаосан, Ви не повiрите - вони менi сняться.

  Не збрехав же. Конкретно сьогоднi наснилося щось бiльш довершене, нiж те, що я намагаюся вiдтворити тут. Словом, падiння непогано впишеться в неповний стиль одного дивака. А потiм самi здогадуйтеся, прибiдняюсь я i роблю все з нуля чи менi справдi сниться щось... iз таким-то сусiдом. Боятись-то нема чого, в петлю стрибнути встигну завсiди.

  - Кхем, он воно як, - каже. - Добре, тодi бiжи вмиватись. Поки що я приготую снiданок, - от сумнiви у другiм реченнi я вчув виразно. Боюсь, умиватися доведеться хутко, потiм мчати готувати. Схоже, вона чогось складнiше вiд заварного рамену справдi давно не робила. I це естеелпiвка! Ґвалт!

  Все вийшло, як гадав я. Прийшов на кухню, витає запах горiлого. Юґао стоїть перед холодильником, розмiрковуючи, що б туди додати. Судячи з того, що його змiст не надто зменшився, багато чого вона не встигла попсувати.

Я вiдтiснив знiяковiлу дiвчину, сам узявся за дiло. Еге ж, як образливо, коли дитина готує лiпше за тебе. Побiжно спiлкуюсь iз цiєю вбивцею харчiв. Якби я так переводив харчi, то здохнув би вiд голоду першого ж тижня.

  I чогось непомiтно вона випитала в мене все за моєю методикою. У яких випадках застосовується, чого рухи суть такi, на що розраховано тощо. Еге ж, зважаючи на те що я на все вiдповiв, це не втулиш у рамки сну вже. Однак я осягнув iще при здобуттi нагородного статусу, а сьогоднi рiзко поглибилось. Отож було дiйсно схоже на те, що саме я розробляю цей стиль. А кiлька запитань, iз вiдповiдями на котрi я повагався, можна списати на недоробки. Еге ж, отепер у версiю сну нiхто не повiрить, якщо Юґао зобразить оце у звiтi. Тим паче, вона дiйсно профi. Отак-от витягнула з мене вiдомостi!

  - Зажди. - Коли я вже майже почав їсти, спинила мене Хiтомi, з'явившись у дверному отворi. Ну чого вам од мене треба? - Треба їсти вiд чотирьох до п'яти разiв на день для правильного росту орґанiзму, - м'яко заявили менi, вiдкладаючи з мого блюда їжу в коробку для бента, куди я складаю те, що їстиму в обiд. Опiсля вона витягла ще коробку зi столiвки, роздiлила їжу на двi порцiї. - Легкий снiданок. Два прийоми їжi в училищi, iще добавка пiсля них удома, - пояснила та.

  - А як же Юґаосан? Ох, авжеж, доброго ранку, Хiтомiсан! - i усмiшка канонного Нарута.

  - Вона сама може про себе попiклуватись, - одповiла Хiтомi спокiйно й холодно, змирившись iз iменем.

  Стривайте!

  - Училище? - дивуюсь я. Менi ж iще нич не принесли. Навiть не знаю чи зарахований я!

  - Ми ж учора i прийшли з вiдомостями. Пригадай, Наруте. Я тобi казала, що ти зарахований до кляси А, - зiтхнула зi свого мiсця Юґао. Дiдько. Зi всiма враженнями чогось згубив цей момент. Ну зате в образ дурня впишусь бездоганно.

  - Точно! Ви ж тому й тут! Хiба заняття починаються не пiзнiше? - пригадав я щось таке.

  - Пiзнiше. А сьогоднi буде промова хокаґе, знайомство з учителями й одноклясниками, i декiлька ознайомлювальних вiдчитiв. На промову хокаґе всi повиннi явитися з батьками або опiкунами, тож якщо ти не проти, то з тобою пiдемо м... - пояснює Удзукi, та її перебила Хiтомi:

  - То з тобою пiду я.

  Нiбито м'яко сказано, але чогось менi нiяково.

  - Я думаю...

  - ... - Цуру навiть не стала перебивати цьогораз Юґао, проте погляду, що вона кинула на ту, ненадовго переставши дивитися на мене, вистачило, аби Удзукi поперхнулася. Страшне!

  - Я не проти! Цебто ми йдемо зараз, Хiтомiсан? - запитую, вдаючи дурника. Пробач, Юґао, та лiпше я наслiдуватиму щурiв i збiгу з потопаючого корабля. Мiй побуд самозбереження натякає на це.

  Е, стривайте!!! Дайте змiнити рiшення! З якого переляку в Цуру-Хiтомi вiдсотки пiдскочили аж до вiсiмдесят п'яти? По сути, це є зона завершення iвенту вже. Цебто зосталися лише її дiї у вiдповiдь. Убийте мене!

  - Нi, трохи пiзнiше. Спочатку урок чистописання, - сяк мстиво мовить Юґао. Здається, вона знає вже, що в цьому я повнiсiнький нуль. Чи помста призначена не для мене?

  [Отримано нове завдання!
  Пройдiть за рiк увесь курс чистописання, показавши вчительцi Удзукi свої стараннiсть i завзяття. Здобудьте її прихильнiсть.
  Винагорода: прихильнiсть представника СТЛП i просто милої дiвчини. Хiба цього замало?
  Штраф у разi вiдмови/провалу: iмовiрнiсть не встигнути захопити цiль за час навчання в училищi | Погiршення стосункiв на 10% | Полiпшення стосункiв iз Цуру/Хiтомi на 15%.
  Взяти завдання?
  Так/Нi]

  Чогось мене лякає останнiй пункт! Звiсно, так. А то боюсь, iнакше мене одна схибленниця розтерзає. А Юґао i не почухається... Еге ж, сяк бодай її короста замучила!

Роздiл 15

  Перед початком церемонiї я встиг побалакати з Кiбою, Iно, Саєю й Аєю. Хiтомi майже не контактувала з дорослими, на вiдмiну вiд усiх iнших, де навiть сирiтськi вихователi у свої гуртки збивались.

  Навдивовижу, до мене пiдiйшла привiтатися Сакура, а потiм, вiдважившись, i один клубок каваю на нiжках - Ханабi. У той же час Хiнати вистачило всього лише на кiлька слiв Кiбi, а на iнших вона особливо не звернула уваги. Еге ж, канон помахав рученькою, та не до кiнця.

  Сяк вийшло, що пiд час церемонiї всi немовбито стали по погоджених мiсцях: клановi поближче до виступаючого з промовою хокаґе, неклановi за ними вперемiш. А в сторонцi ми з Хiтомi. I чогось мене напружують дивнi погляди в наш бiк вiд Третього i вдоволений Дандзiв. Щоправда, з Шiмури i не скажеш, що вiн удоволений. Однак печiнкою чую та й годi.

  Ох, маю пiдозру, що з боку ми маємо вигляд мами з сином. Я притиснувся до її нiг спиною, бо повище годi дiстати. Вона опустила руки донизу, зчепила їх у мене на грудях, немовби вiдмежовує i захищає вiд усiх.

  Утричi кумеднiше, що я навiть упiймав себе на думцi: отак стояти доволi непогано. Мабуть, у цiм життi менi справдi бракувало сiм'ї чи бодай таких-от моментiв. Бодай iнодi. Ех, знаю, вона зi мною за дорученням, але все одно...

- Дячу, - закiнчив я мисель, здiйнявши голову, й висловив останню її частину вголос.

  Е, раптово. Перше серце готово. Зображення на пам'ять: ми з нею в нинiшнiй позi, але виглядом з боку. Втiм, мiг би й сам здогадатися, що це поцiлунок ровесницi в щоку є нормальним, а тут радше першi моменти будуть материнськi. Бодай у цiєї особи. От заходити далi чогось не хочеться.

  - I тобi дячу, - схиливши голову, приховавши її копицею волосся, вiдповiла та й... У мене ввижики чи ця нечуттєва особа всмiхнулась?

  Надалi все доволi прiсно. Класним керiвником призначили Iруку. Той провiв нас до клясної кiмнати, розказав трошки про себе й училище. На цiм усе, в цiлому. А, точно, ще були оглядини. Втiм, ми з Кiбою їх протеревенили, примудрившись так удало затесатися в натовпi, що як мої подруги, так i його шанувальниця нас загубили.

  Мiж iншим, в авдиторiї ми теж влаштувалися за позадньою партою. Очевидно, її застовпили. А от дiвок унесла хвиля подружок. Ну, окрiм Хiнати. Вона не зважилася сiсти до Кiби i теж улаштувалася за останньою партою. Ми при вiкнi - вона при найближчiй стiнцi через три ряди вiд нас.

  Незабаром пiсля всього цього спровадили по домiвках нас. Щоправда, мене ще на виходi перехопила Хiтомi. Чи вiдходила вона з училищного подвiр'я? Вiрогiдно, що нi.

  А згодом почалося пекло! Розчарована ранковим провалом Юґао звалила теоретичну частину на Хiтомi. Схоже, вона не очiкувала на те, що в мене таке погане чистописання. Сама ж Юґао пiзнiше зайнялася практичною частиною як набагато сильнiший боєць у цiй двiйцi. Розтяжка, вiдтискання тощо. Зокрема - розтяжка. За її твердженням, хороший шiнобi повинен гнутися в усi боки, аби ухилятися вiд нападiв i кидкiв зброї противника. I основи треба вбивати в цьому вiцi. Точнiше навiть ранiше, i наразi ще наверстувати доведеться. До того ж, на її думку i те, що вона зрозумiла й побачила, мiй стиль також потребує розтяжки. Та й, у цiлому, для того, хто не може позмагатися iз супротивником у силi i спритности, а це саме випадок юних шiнобi (i мiй зокрема), уповати треба на силу i гнучкiсть. Отож у мене було справжнiсiньке пекло. I до раннього вечора я мiг ходити лише розчепiрений, навiть iз лiкуванням вiд Хiтомi, що невдоволено зиркала в бiк Юґао. Тим вона й ошелешувала Удзукi. А по завершенню тренування я цiлком не мiг ходити. З полiгону до дому мене тягла... Хiтомi. Хто ж iще? Вона пiсля лiкування так i не пiшла: вирiшила додивитися тренування. Дiдько, вчуваю, не матусею - на це вона вiком не видалась - так старшою сестрою я точно обзавiвся.

  Наступний ранок я зустрiв здоровий. Щиро порадiв Системi за зняття вiдкидних ефектiв пiсля сну. Вслiд були звичнi заняття з мого стилю. Iще й посвiжiлий був, одначе бiль у м'язах вернувся. Та й геть не вiдiспався я. Тому, може, вiдкиднi ефекти не до кiнця знялися. Хто цю Систему зна? Словом - нiч порадувала новими видiннями. Втiм, цьогораз нич особливого: робота в полi. Хоча, гадаю, менi ця навичка знадобиться, коли буду ґенiнувати, хе-хе. Перегодом видiв розмову з батьками, вiдправку в путь до iншого краю на заробiтки.

  Цьогораз Хiтомi прокинулась ранiше, тож снiдали ми втрьох. Опiсля та ж 'старша сестра' проводила мене до училища.

  I ось я в училищi. Iгноруючи все i вся, я добрiв до свого мiсця - i буквально гепнувся по осердю лави.

  Кiлька хвилин по тому поряд приземлився Кiба... У такiм же станi.

  - Шо ти? - в'яло запитую.

  - Матiр узялась тренувати, якщо тепер-то до училища ходжу, - так само в'яло вiдповiв вiн.

  Зрозумiвши, що вiн не лише друг, але й побратим за нещастям, я положив йому руку на плече. Той спершу здивовано вiдлипнув од парти й витрiщився на мене. Прочитавши все за моїми очима, повторив порух.

  [Узи справжнiх друзiв стали мiцнiшi: +200 репутацiї з Iнудзукою Кiбою]

  А потiм ми одночасно вронили голови на парту. Приблизно по п'ятьох хвилинах до усидку ввiйшов Шiкамару. Огледiвши авдиторiю, вiн завмер поглядом на нашiй партi. Очевидно, побачив у нас своїх побратимiв. Та й мiсце бiля вiкна досi вiльне. А мiсце при вiкнi, та й за останньою партою - заласий кусочок для будь-котрого ледаря. Згодом сам туди переберусь - наразi навiть рухатися лiнь.

  [Загiн дiбрано. Тепер завдяки свояцькому становi i почуттю спорiднености Вам буде нараховуватися репутацiя з боку Нари Шiкамару та Iнудзуки Кiби]

  Спершу я не втямив, однак п'ять хвилин лежання на партi всiх трьох по тому менi крапнуло +10 репутацiї вiд Шiкамару i +1 вiд Кiби. То таке, Кiба бiльш прокачаний, з ним репутацiю полiпшувати тяжче, нiж просто через почуття одностайности безмiр утомленого побратима.

  Так (в'яло) i почалося моє навчання в училищi.

Роздiл 16

  I все ж таки найепiчнiшою стала поява Саске в авдиторiї. Вiн прийшов останнiй, ледве волочить ноги, i коли доповз до останньої парти трошки праворуч од нас, буквально гепнувся на вiльне мiсце. Здається, в мене з трiском порвався шабльон.

  - Агов, задохлику, ти чого? - противно поскрипiвши партою, повернув прямо по нiй лице Кiба в бiк Саске.

  - Мене... погодився... потренувати... брат! Потренував... - зiйшов для вiдповiдi й навiть не помiтив "задохлика" бiдолаха.

  I смiх, i грiх. Пригадую, як той у канонi бiгав за братом i дiставав вiдмови. А тут той вирiшив разочок погодитись. Мабуть, найшов час. Нiбито iронiчно, треба реготати, проте сил нема, та й деяка одностайнiсть мученика не дає зробити це.

  - Ясно, - промовили хором ми з Кiбою i знову вернулися в початкове положення.

  [Здобуто +350 репутацiї з Учiгою Саске.]

  Система сповiстила-от. Здається, не лише я мученицьку спорiдненiсть учув.

  Сперегодом був переклик. Начебто знайомство iз клясою, але воно пройшло мимо свiдомости. Я навiть не можу згадати чи називали мене.

***

  Вид зi сторони.

  - Наступний - Акiмiчi Чьоджi, - продовжує переклик учитель Iрука.

  - Я Чьоджi. Люблю смачно поїсти та маму. Не люблю рухливий спосiб життя, - скочив гладкий хлопчик.

  На останнi його слова настала дивна вiддiя - з останнього ряду при вiкнi догори зметнулися три пари рук, тi ж почали оплески. Зважаючи на те що самi власники кiнцiвок так i не зволили вiдлiпитись од парти - видавалося-то дивним навiть на думку бувалого Iруки.

  - Добре, сiдай, Чьоджi. Наступна - Яманака Iно.

  Iрука зiтхнув, осягнув-бо вже, що йому дiсталося складне поколiння.

  - Здрастуйте, - весело i по-доброму всмiхнулася, нiби всiй клясi, бiлявка, буквально звертаючи увагу дiтей на себе, - Я Яманака Iно. Люблю й цiную батькiв i клан... I одну людину. Не люблю зашумнi товариства, п'яниць i двох осiб.

  "Нiбито все нормально, - зазначив Iрука, - втiм, чого їй зробили двi Учiги-близнючки? Чого вона на них так грiзно глянула? I кого це вона любить?" Погляд ринув на останню парту при вiкнi. "Не Учiга Саске - вже дивовижно. Невже її зацiкавив нащадок ледарiв? Нi, навряд, це треба бути страждолюбицею, якою дiвчинка не видається, аби закохатися в таке. Тодi спадкоємець Iнудзукiв? Хм, ну не демоня ж? Чи все-таки?.. Треба доповiсти хокаґе!"

  Коли згодом за списком з'явилися сестри-Учiги, Iрука схотiв схопитися за серце. Вимова обох нагадує таку ж, як у юної Яманаки. Хiба що не така привiтна до iнших: не люблять вони викрадачiв, гордих осiб i "одну особистiсть". До того ж, мстиво покосились на Iно. А от покладнi почуття знову ж таки до однiєї особистости, що за останньою партою, напружують Iруку. Негайно до хокаґе! Негайно!

  Спадкоємиця Хюґiв трохи заспокоїла Iруку. Сором'язлива дiвчинка. Очевидно, має якiсь почуття до спадкоємця Iнудзукiв. Ось тут усе в межах норми - не той жах, що був минулi три рази!

  Втiм, надалi гiрше:

  - Наступний - Нара Шiкамару!

  - Я Шiкамару. I менi лiнь, - виказав спадкоємець клану лiнивцiв, так i не вiдiрвавшись од парти. Це було в межах очiкувань.

  - Наступний - Iнудзука Кiба.

  Iрука приготувався до промови представника одного з найжвавiших кланiв.

  - Я Кiба. Я вмираю... - почулося в'яло з того боку.

  "Гаразд, переживемо" - подумав Iрука.

  - Наступний - Удзумакi Наруто! - мовив учитель, потираючи скронi, не вiдiйшов-бо все ще вiд минулої вiдповiдi.

  - Я Наруто... I мене хилитнули, - тоном, немовби крiзь сон, вiдгукнулося демоня.

  "Що-що? "Хилитнули"? На що ще можна очiкувати вiд цього створiння? Точно не на нормальнi манери".

  - Ех, добре, тодi наступний - Учiга Саске!

  "Ну зараз нарештi припиниться ланцюжок ледарiв."

  Учiга тяжко пiдвiвся... пiд оплески з сусiдньої парти, почав утомлено говорити:

  - Я Учiга Саске. Люблю свою сiм'ю, цiную клан, хочу спати, - i на цiй дивнiй нотi гепнувся на мiсце.

  "Та чого не так iз цим набором?"

  Iруцi хочеться вити, рвати й метати... Одначе довелося заспокоїтись i провести заняття. "Спроби завалити осiб-хропакiв не мали успiху. Учiгу завалити не можна: його клан такого може годi пробачити. Шiкамару вiдповiв на всi запитання лiниво i спокiйно. Демоня так само сердечно, хоч i своїми словами, матерiял, вочевидь, знає. Молодий Iнудзука косив на перших двох, явно вiдповiдав за пiдказками. Однак мiй слух не такий гострий, та й знаходжуся я далi, тож формально i вiн вивернувся".

  "I ось коли я майже заспокоївся, почалась обiдня перерва... I три особи попрямували до одного бiлявчика iз геть очевидною метою."

***

  Там же. Трохи згодом.

  - Ну, i що це було? - кажу, не до кiнця розплющивши очi.

  - Те саме запитання. Вони ж радiти повиннi. Їм бiльше дiстанеться, - пiдтримав мене Кiба, дивлячись услiд Саї, Аї й Iно, якi уходили.

  - Я пояснив би, але то така морока, - подав голос Шiкамару.

  А дiло було таке: неочiкувано мене розбудили, на мою частину парти гепнулися одночасно три бента. Запити дiвчатами поставленi яснi: "обирай"! Та ще й сперечатись почали одна з одною. Не до кiнця прокинувся я. Не бажав слухати гудiння над вухом. Я вiдповiв, що маю своє i в'ясував, запропонувавши дiвчатам пiдкрiпитися самим. Здається, мене хибно зрозумiли. Та це я зрозумiв тепер, а не тодi, вважайте, увi снi перебуваючи. Та й iншого виходу все рiвно не було. Хiба що слiд було подати все м'якiше. Взяв би їжу лишень у близнючок - образив би Iно. А її ображати не хочеться. А взяв би її їжу... Я ще жити хочу! Навiть Система оцiнила цей наїдок як першоклясну отруту.

  Але треба було м'якiше, так. Ех, ну я й дуб!

  [Здобуто новий статус: "Я дуб"]

  ["Я дуб"
  Усе не так жахливо, як могло би бути, однак не так райдужно, як Вам хотiлося б. Хоч за запевненнями багатьох героїв романтичних комедiй дубувати корисно. Втiм, у цьому свiтi корисно.
  Спорiдненiсть iз деревиною: +50% | Первень громовицi заблоковано | Спорiдненiсть iз огнем: -20%.
  Сенджю бачать у Вас не то родича, не то дерево.
  Iмовiрнiсть утрапити в делiкатну ситуацiю: +2%.]

  Та ви, бляха, знущаєтесь! Хоча здобути таку спорiдненiсть зi стихiєю деревини... Мене що, самого як дерево оцiнюють?

Роздiл 17

  Од моменту зарахування до училища минуло чимало часу: чотириста один день, сiмнадцять годин i двi хвилини. Все правильно, до вирiзання клану Учiги зосталося сорок хвилин. I наразi я несуся вулицею. Розумiю, що не встигаю. Я не маю пляну, нич не маю. I одного разу я бачив був цього Iтачi... Навiть якщо вiн буде там один, то я йому не суперник. Авжеж, одразу не приб'є. Звiсно, якщо чимось потужним не прикладе. Однак менi теж мало чого до снаги йому зробити. Хiба що понервувати - витримаю кiлька ударiв, замiсть одного копняка.

  Варто пригадати, що впродовж цього року багато що трапилося. Бодай те, що iз сiмдесяти дiтей в авдиторiї зосталися лише п'ятдесят iз гаком. Гаразд, майже шiстдесят. Хоча менi цiкавенько, чом у канонi дiйшли випуску так мало ланок? Гаразд, щодо вiдсiву та iншого все зрозумiло. Однак не вiрю я, що до випуску доповзло лише двадцять-тридцять чоловiк!

  Я зайняв третє мiсце за iспитами, поступився лише Шiкамару i Сакурi. Перший - дiйсно свiточ, на що натякають 116 Кмiтливости в його-то вiцi! А друга має вмiння "Зубрило". Аж тридцять п'ятого рiвня.

  Втiм, дарма я часу не гаяв! У мене у вивченнi свого стилю вiдбувся прорив. Я качнувся. За Системою: "Ви досягли злагоди зi свiтом, полiпшили вмiння зосереджуватися на дiлi, стали бiльш спокiйним, завдяки чому рiвень контролю також зрiс".

  Я ошелешений. Однак певна льогiка є. Посидючий, вмiлий зосереджуватися на поставленiй метi зробить бiльше, нiж неслухняний з вiтром у головi й веретом в одному мiсцi.

  Заразом я здобув шанс у бою з Iтачi: освоїв побачений увi снi прийом разiв п'ять. Точнiше розблокував, бо вiн i був другий, що дiстався менi: "Без Другого Удару". Страшне хисло.

  Iще впродовж цього часу я якось непомiтно подружився з Шiкамару, налагодив приятельськi стосунки iз Шiно, Чьоджi i, як не дивно, Саске. Мiж iншим, останнiй навiть перепросив у Кiби за побиття за кущами, саме тодi я побачив цих двох того пам'ятного дня! Оказалося, що в хлопчака вийшов вельми невдалий день: любий старший брат вiдмовив у тренуваннi - на парах юний Учiга нагрубив матерi... За те його випоров батько. Насамкiнець, коли той вибiг провiтритися, на нього налетiв Кiба... Перепросити той не встиг, Саске зiрвався першим.

  Отакечки. Поза училищем усе так само непогано: кiлька разiв гостював у Яманак, мене ж попрохали зазирати частiше; двiчi побував в учiзькому кварталi, i це не сподобалося обом моїм доглядальницям. Я зумiв-таки освоїти чистописання впродовж року - Юґао вимушена була визнати, що їй у цьому керунку мене бiльше немає чому навчити. Вiдкрито зняток iз поцiлунком у чоло вiд Удзукi.

  Також пiсля того Удзукi помогла перенести кiлька рухiв мого стилю на нiнджято. Виходить погано, проте щось я зможу вiдтворити. До того ж, звiльнився час для метання кунаїв... Це всi визнали безпрозоривим. Ну, я не цiлець! Бiльш-менш у цiль можу метнути з будь-якого положення, але хоч одним i хоч раз попасти туди, куди цiлюсь - нi. Зате шюрiкени так i кладуться до руки, однак i там чогось неймовiрного я не ясую. Просто вони для мене трошки зручнiшi.

  Решта занять тривають навiть непогано. У цiм неабияк допомагає те, що я сам зi шкури вилiзаю ради знань i одиниць показникiв. Отже, зараз мiй статус видається такий:

  [Iм'я: Удзумакi Наруто
  ОЗ: 2140
  ОЧ: 691
  Чакроконтроль: -209
  Рiвень: 15
  ОД: 660/1500
  Кляса: Свiтлий послушник.
  Показники:
  Сила: 111
  Спритнiсть: 63
  Витривалiсть: 99
  Кмiтливiсть: 39
  Вiльнi очки показникiв: 120.
  Особливини: Демон | Джiнчюрiкi | Удзумакi | Сирота | Рятiвник-початкiвець | Початкуючий Лi Шувень | Я дуб | Силач I | Гравець+.
  Пасивнi вмiння: Скритнiсть Рв.99 | Двiряр Рв.23 | Страждолюбець Рв.74 | Холодний Погляд Рв.21 | Мiцнi Кулаки Рв.72 | Спостережливiсть Рв.18.
  Навички: Пiяння Рв.99 | Нарутотерапiя Рв.16 | Красномовство Рв.23 | Грань Опуки | Без Другого Удару (No Second Strike - Two Strikes Are Not Needed) | Таємне Хисло Марсiянського Стилю - Серiя Безкiнечних Ляпасiв]

  Отакеньки. Круто, звiсно, однак нич такого видатного: витривалiсть трошечки випереджає Чьоджi, спритнiсть нижча вiд половини того ж Учiги, кмiтливiсть на тлi Шiкамару губиться - власне, все. Нiбито нiчогенький, проте не "провiдник забiгу". Ех, хоча якщо казати про швидкiсть, то тут вирiзняється Кiба - вiн навiть має такий показник: Швидкiсть.

  "Силача" першого ступеня я здобув за сотку Сили - щиро вважаю, що не заслужено. Тiєї ж Витривалости, що переганяє Силу, нiяк не можу останнiй пунктик витиснути вже чортзна-скiльки! Загалом, останнi десять щаблiв перед соткою ледве пiдiймаються. А з дев'яносто дев'ятого на сотий можна перейти, я знаю те. Одначе зусилля потрiбно страшне мати - зрозумiв, поглянувши на показники й навички досвiдчених шiнобi. Я ж просто з силою виїхав на тому, що маю "Мiцнi Кулаки", за кожний рiвень котрих менi крапає одиниця Сили. Цебто я витягнув цей показник за рахунок навички. Однак якщо набранi навичкою рiвнi - результат рiчної давнини, сам я й десять одиниць цього показника не змiг пiдняти! От i "Силача" вважаю незаслуженим.

  Вiльнi очки я бережу поки що. Вирiшив, що розкидаю тi пiсля училища, а доти i так розкачаюсь. Або ж розподiлю у скрутнi часи, аби здивувати противника в бою... i як би ж менi не довелося зробити це сьогоднi!

  Отож, "Без Другого Удару" є друге хисло Лi Шувеня, а от "Серiя Безкiнечних Ляпасiв"... моє недавнє творiння на основi цього стилю. Оскiльки частину ударiв у цьому хислi робляться розкритими долонями, то асоцiяцiя сама виникла. Далi - якщо впорскувати в органiзм разом iз кожним ударом краплю моєї отруйної чакри джiнчюрiкi найтермоядернiшого бiджю, то один такий удар непогано так зшибає ґенджюцу, та й враження вiд нього вельми неприємнi, немовбито зазнав палючого ляпаса. Навiть якби я просто вiдвiв таким ударом нападаючу кiнцiвку супротивника, то ефект усе одно проявиться на мiсцi дотику. До того ж, ефект переважно накладається на чакроносну систему, надає незабутнi почуття чакрокористувачевi i обриває хисло. Якщо, звiсно, у ворога не завищений контроль - авжеж, тодi втримає хисло.

  А тепер уявiте цiлу серiю таких нападiв, суму котрих можна довести до тисячi! Та ґенiн вiд таких ляпасiв цiлком помре, навiть якщо спочатку прийматиме атаки на блоки. Еге ж, лише спочатку - надалi вже руки врiжуть дуба. Гадаю, дiзнаються про це хисло Хюґи - подадуть на мене до суду.

  Втiм, вернiмся до сьогоднi. Тямлю, що не встигаю, тому я вирiшив застосувати свою прикмету, рояль роялiв i просто тихий жах, силу якого не користував уже бiльше нiж рiк - я побiг у знайомий гаєчок до неабияких кущiв.

  - Наруте? - трохи здiйняла брiв Мая при виглядi мене.

  - Що сталося, Наруте? - а це вже близнючки.

  Що правда, то правда - рояльний кущ. Зустрiв майже вночi в гаю головних цiлей мiсiї, що верталися звiдкiлясь.

  Як так узагалi вийшло, що мене вночi незрозумiло куди пустили няньки? Ну саме сьогоднi їм знадобилося вiдлучитись у справах. А я вмовив тих, що нiкуди нi кроку - плюс два рiвня до "Красномовства".

  - Чи могли б ви пройти зi мною?

  Якось дивно на мене покосилися всi троє. Ну ж бо, погоджуйтесь! Хоч вас од рiзнi клану вiдведу!

  Мая пiдiйшла до мене, приклала руку до мого чола.

  - Начебто холодний. Наруте, що з тобою? Що трапилося i куди нам треба пiти? - запитала вона спокiйно з ледь-ледь видимою дещицею хвилювання в голосi, уважно стежить за моєю вiддiєю.

  Втiм, кущi знову довели, що спроможнi накликати тiльки бiду i бiйку. З-за спини жiнки з'явився Iтачi - несеться в бiк учiзького кварталу. Його мутнi очi стали розвертатись у бiк Маї. Клятий зомбi!

  Дiдько! Халепа! Зiсковзую у "Грань Опуки", зближуюсь iз ним, застосовую "Без Другого Удару". Однак Iтачi досить спритний, легко блокує напад. Втискає мене в дерево. Зняло двi сотки ОЗ.

  Зате я надав часу Маї. Як я взагалi примудрився вiдреагувати ранiше за досвiдчену куноїчi? А зважаючи на шярiнґан iз двома томое, вона досвiдчена. Елементарно! У звичайних умовах я справдi їй програю, проте справа в тiм, що я чекав на каверзу... чекав на напад, а вона - нi. А вiн i вiдбулося зi зручного для мене боку. Втiм, пуття вiд мене небагато, та й Маю вiн тiснить дуже. Мало, що вона ошелешена особистiстю противника - цей гад iще намагається задiти її доньок. А розпиляючись iще на захист, вона прирiкає себе на поразку - iнакше жодна матiр не вчинить.

  Ух, iще й вiд мене мало пуття.

  - Пху, щеня! - прогримiв голос - i мене наче огорнуло почуття сили. Не втямив, я ж просто-таки неймовiрного негативу не почував! Чого б це Лис прокинувся?

  [Отримано нове завдання!
  Побийте павуна в iм'я Лиса!
  Кюбi ненавидить усiх, але Учiги в нього мають особливу посаду. Однак носiїв манґекьо-шярiнґану вiн ненавидить сильнiше вiд усього (пiсля Удзумакi Мiто, Сенджю Хашiрами та Учiги Мадари). I його ненависть настiльки сильна, що вiн ладний пiти на оборудку з носiєм (рудим дияволом, на думку многих i многих), позичивши тому сили, аби вiн покарав одного зарозумiлого багровокого павуна.
  Винагорода: +500 до репутацiї з Дев'ятихвостим демоном-лисом (за першої зустрiчи в пiдсвiдомости на нього буде накладене послаблення "Добродушнiсть"); з'ява серiї iвентiв.
  Штраф у разi провалу/вiдмови: люта ненависть iз боку Лиса стосовно Вас; вiдмова вiд усякого спiвробiтництва i довiчне блокування iвентiв iз його участю.
  Взяти завдання?
  Так/Нi]

  Тут i гадати нема чого. Йой, а його ставлення до Мадари навiть на користь менi! До речi, що менi там окрiм прийнятої шкоди видало iз зiткнення з Iтачi? Чогось око зачепилося за сповiщення. Ану!

  [Ви пошкодили шкiдливу настанову на Учiзi Iтачi впорскуванням чакри.]

  Ось так, ага! То це ж достатня причина для застосування "Таємного Хисла Марсiянсього Стилю - Серiї Безкiнечних Ляпасiв"! Ву-ха-х... а, точно, я ж покладяний персонаж!

  А як приречено коситься на мене Мая: думає, що мене захопив Лис? Ну, зважаючи на те що я вже на карачках, милуюсь на вiдрослi кiгтi, з однохвостим покровом... А ще страшне як щипає шкiру. Здається, для мене й такого рiвня сили Дев'ятихвостого багатецько. Кхем, а ще страшне як щемить горлянку i дiє грiзний реген. Причини отак гадати вона має.

  Влаштувати малу сценку? Все-таки стосунки в плюс пiдуть, якщо ми виживемо, звiсно. А якщо нi - хоч повиджигирюю перед рестартом!

  До речi, у Маї вже по три томое в очах. Втiм, тут усе в нормi: розумiння того, що трапиться з нею i, головне, з її доньками, та й сам бiй допомогли їй розвинути очка. Чого вона взагалi мала два томое, а не три? Ну так шярiнґан розвивається саме в таких ситуацiях. Тож не здивуюся, якщо половина Учiгiв без нього ходить.

  - Навiть не смiй їх торкатися! - гарчу без усiлякого перебiльшення. От i вiдповiдь, чого не так iз горлянкою: вона злегка змiнилася пiд дiєю демонiчної чакри.

  Ривок уперед - i все одно почуваю, що я повiльнiший за Iтачi. Трясця, доживу - застосую все красномовство, проте розкручу Кiбу на уроки. Я теж-бо хочу мати показник швидкости!

  Застосовую "хисло ляпасiв", вiдводжу випад. Дiдько, бистрий, по дотичнiй чиркнув перш нiж я вiдвiв напад.

  [Ви зазнали 167 шкоди.]

  [Ви пошкодили шкiдливу настанову на Учiзi Iтачi впорскуванням чакри.]

  Наступний випад також одводжу, однак так же недостатньо хутко: зазнаю нового поранення, хоч не глибокого.

  [Ви зазнали 73 шкоди.]

  [Ви пошкодили шкiдливу настанову на Учiзi Iтачi впорскуванням чакри.]

  [Настанови Шiмури Дандза знищенi.]

  Втiм, Iтачi не спиняється. Доводиться ухилятися вiд удару другої руки. Добре хоч спалахи зривають йому всi хисла. Втiм, ухилившись, я пiдставився пiд другу руку. Насилу ловлю ту i усаджую велике намiр'я чакри в нього. Знову лечу в дерево вiд його копняка.

  [Ви зазнали 292 шкоди.]

  [Ви пошкодили шкiдливу настанову на Учiзi Iтачi впорскуванням чакри.]

  [Ви пошкодили шкiдливу настанову на Учiзi Iтачi упорскуванням чакри.]

  Моє мiсце займає Мая, що оклигала вiд ступору. Хе-хе, я йому одразу подвiйної шкоди завдав. Непогано. На числа зi шкодою по ньому не звертаю уваги: там ледь-ледь. Так його годi вбити, а от вiдкачати можна буде.

  Оббiгаю жiнку збоку, намагаюся зсупряжитись iз нею. Та куди там, вона вiдчайдушно й люто, просто в стилi Учiгiв нападає на Iтачi. Та й ладно, ледве не стрибаю на нього. Обмiн ударами i...

  [Ви зазнали 621 шкоди.]

  [Ви пошкодили шкiдливу настанову на Учiзi Iтачi впорскуванням чакри.]

  [Настанови Сарутобi Хiрудзена знищенi.]

  [Ви пошкодили шкiдливу настанову на Учiзi Iтачi впорскуванням чакри.]

  [Ви пошкодили шкiдливу настанову на Учiзi Iтачi впорскуванням чакри.]

  [Ви пошкодили шкiдливу настанову на Учiзi Iтачi впорскуванням чакри.]

  [Настанови Учiги Шiсуя знищенi.]

  Iтачi, та хто тiльки не дримбав твiй розум?! I схоже, це ще не все, вертихвiст ти недороблений!

  Знову одлипаю вiд iншого дерева. Дiдько. Мая в поганому станi: багато порiзiв, кiлька опiкiв... Мабуть, отримала в тих промiжках, у котрi я не втрутився, Iтачi все ж таки щось застосовував. Та й шуйця звисає пугою... Пора закiнчувати.

  Ривок уперед - i я рiзко змiнюю напрям руху, буквально обвиваюсь коло його нiг. Починаю вводити в його ЧЦС свою чакру. Гех, не ждав на такий хiд? Ну пробач, шiнобi так не воюють, проте я теж iз тобою не воюю, а радше приводжу до тями.

  [Настанови на вiрнiсть Прихованому Листвою Селищу знятi.]

  [Настанови Тобi (Обiта) знищенi.]

  [Настанови на вiрнiсть клану Учiзi знятi.]

  [Настанови Утатане Кохару знищенi.]

  Хух, усе, Iтачi завмер. Ми це зробили. Трясця, хто ж не дримбав його розум?

  - Ну що, ти при тямi вже? - запитую в'яло. Власне, я держуся лише завдяки Лисячiй чакрi. Отак мене вимотав цей бiй.

  - Що ж я накоїв? - тихо мовить Iтачi.

  - Ну, нiбито поки нич, чи я не маю рацiю? - цiкавлюсь, iгноруючи погляд нерозумiючої нич Маї.

  - Авжеж, не встиг... Стривай, треба поспiшати! - скочив Iтачi, поморщившись од вiдчуття чужої чакри в ногах. Ну пробач, перебiльшив.

  - Що трапилося? - хором iз Маєю запитуємо.

  - Семеро службовцiв "Кореня" СТЛД мусять забезпечити оточення кварталу i... вирiзати полiцiю, оскiльки споруда стоїть хоч при кварталi, проте окремо, i накрити обидвi точки нереально, - пояснює Iтачi на бiгу все.

  - Маясан, зоставайтесь тут, все одно наразi Ви нич не можете вдiяти. А так хоч про доньок подумайте, - прохаю нiжно, стараючись зменшити рикаючi нотки.

  - Твоя правда, Наруте. Втiм, пiзнiше ти вiдповiси на всi мої запитання.

  Ох, який пронизливий до кiсток погляд. Не била б менi в голову Лисяча чакра, навiть злякався б.

Зриваюся слiдом за Iтачi, що не встиг далеко вбiгти. Тут же завмираю: я вiдчув його!

  - Iтачi, у нас клопоти! - мої слова змусили того збитися й озирнутися. - Не знаю хто це, та до вашого кварталу з-за меж селища просувається тугий клубок нанависти. I вiн точно не слабкий, я почуваю це.

  Точнiше знаю хто, але якщо нинiшню заяву я можу пояснити i не збрехати, посилаючись на сприйняття Дев'ятихвостого, то назову цього Учiгу - i з'явиться забагато запитань до мене.

  Iтачi взяв до вiдома сказане, оглянув мене, кивнув - i прискорився ще бiльш.

  Йой, як би я не витискав iз себе швидкiсть, все рiвно не встиг. Отой буквально розкидав кореневикiв при дiльницi i чкурнув у квартал. Сильний... Ой! Iтачi, я тебе приб'ю! Троє з сiмох "корiнцiв" вижили, наразi пiдводяться. Кошлатi, iз просiлими подекуди на половину, подекуди на двi третi ОЗ, проте живi. Кепсько, на мене й за цих трьох за очi досить.

  Ривок найближчого до мене - i я розумiю, що не встигаю вiдреагувати! Ну привiт, реста... шо? Сьогоднi просто день здивувань.

  Його напарник, точнiше напарниця, знесла йому пику. Розвернулася, простромила охопленим громовицею нiнджятом грудину третього. Втiм, волосся цiєї естеелпiвки я не можу не впiзнати. Однак вiд цього тiльки тяжче. Зоставили мене сам-на-сам iз Цуру, найдивнiшою дiвчиною зi всiх, кого я бачив. Iтачi, ти зрадник! Навiть будучи на одному боцi пiдiсрав!

  Гаразд. мовчання згубне. А то вирiшить iще й мене "туйво", бо її льогiка - чортибатька-що навiть на жiночу.

  - Дякую, Хiтомi.

  Низько вклоняюсь.

  Мить - i я вже притиснутий до жорстких естеелпiвних обладункiв... I якось поспiшно Лисячi сили випарювались. На придушення не схоже - радше Дев'ятихвостий "вчасно" вирiшив, що завдання виконано. Еге ж, iзбоку який вигляд має: його обiйняли - i вiн "розтанув". Тьху, трясця!

  [Репутацiя з Цуру/Хiтомi: +46%.]

  Трясця! I навiть друге серце заповнилось, i зняток готовий - наш нинiшнiй вид збоку. Тьху, бляха, ну що за романтика?

  [Завдання виконано (частково)!
  Ви (не геть удало) все ж таки побили Учiгу - Дев'ятихвостий демон-лис почуває душевне вдоволення.
  +500 репутацiї з Дев'ятихвостим демоном-лисом;
  Розблоковано серiю квестiв "Друг бiджю" i "Баран Лисовi друг".]

  Стривай, Системо! Це що за натяк у другому квестi? Вб'ю!

  Чорт! Обiто! Треба його дiстати... та пробачте, це вже без мене. Я свою справу завершив i будь що буде.

  - А, от ти д... - порушив тишу Iтачi, та й так i застиг, побачивши мене i службовця "Кореня" СТЛП в обiймах. Хм, i коли я встиг обiйняти Хiтомi у вiдповiдь?

  - Вона нам не ворог. До речi, що там iз...

  - Пiшов.

  А тепер уже вiн мене обiрвав.

  - Багато... Ну...

  Йой, чи не залицемiрно запитувати "скiльки вас зосталось там?".

  - Немало. Половина хат тепер будуть стояти порожнi. Вiн i справдi був сильний. Iще й батько на найближчi часи не шiнобi: йому руку вiдтяло дивним хислом нападника, - пояснив на мiй нерiшучий погляд свiй вислiв Iтачi.

  - Он як? Ти ж розумiєш... - почав я казати, проте Iтачi знову перебив:

  - Розумiю, твоя помiч i орудування силою Дев'ятихвостого залишаться таємницею для всiх поза моїм кланом. А тебе тут геть не видiли й не знають. Ну, звiсно, белькотiти про дiї хокаґе анi я, анi мiй батько не будемо. Не тепер, коли клан зазнав утрат i наш уплив похитнувся. Втiм, i про твою помiч ми не забудемо. А поки що менi слiд декого провести на терени.

  Iтачi натякнув на Маю з близнючками. Ну-от, як лайно вибили, так одразу став нормальним чолов'ягою. I чого завсiди треба цих Учiгiв побити, i лише потiм вони вертаються до нормального стану? Що Саске в канонi, що Iтачi тут.

  - Добре, тодi я... спати.

  Я остаточно зомлiв од цiлої низки послаблялок пiд пiлiкання купи сповiщень, у тiм числi про закiнчення iвенту.

***

  Там же.

  - Ну, а що з тобою робити? - трохи напружено каже Iтачi, дивлячись на службовця "Кореня" СТЛП, що так i не вiдпустила джiнчюрiкi.

  - Я мушу доповiсти про провал операцiї та втручання третьої сторони, - спокiйно вiдповiдає й не думає вiдпускати дитину синьоволоса особа.

  - Он як? I чого б раптом хтось на подобi до тебе вбив напарникiв i зiбрався брехати начальству? Хто ти йому?

  Iтачi кивнув на Нарута.

  - Мати, - вiдповiла ця особа, нi секунди не мiркуючи.

  - Та що ти... - Iтачi вгледiвся в очi куноїчi, i обiрвавши себе на пiв словi дивно посмiхнувся. - Мене оточують причиннi. Ой i намучиться вiн iз тобою. Iди вже до свого начальства, я його вiднесу куди слiд.

  Iтачi мугикнув. Та варто було йому зробити крок уперед, аж однiєю рукою куноїчi, що досi притримує хлопчика, другу кладе на рукiв'я нiнджята.

  - Натяк зрозумiв. Роби, що хочеш. Не раджу запiзнюватися до свого очiльника, а то викличеш пiдозру. Тож поспiшай, достав хлопця додому. Вiн за сьогоднi порядно намучився. Я запропонував би його до лiкарiв однести, однак наразi це не найлiпший варiянт, зважаючи на особливини частини його пошкоджень, - мовив Iтачi. На це йому мовчки показали чарiвнодолоневу хiрургiю. - Ходи вже.

  Учiга махнув рукою i попрямував у гай, до своєї невдалої жертви.

Роздiл 18

  Для мене ранок розпочався з новини про те, що Iтачi покинув селище. А взнав я це... вiд самого Iтачi, що сидить на моєму пiдвiконнi.

  - Чому? - цiкавлюсь негучно.

  - Я втомився. Просто втомився. Мало менi мiсiй i того, що в головi чортзна-що творилося, так iще тепер каша. А булого пiєтету до селища чи клану я не почуваю. Селище вже за все менi вiдплатило, а клану я борг вiддав учора сповна, головним чином стоячи супроти того одноокого. Тож тепер я маю лише купу боргiв, але вже якось визначимось. Iнколи буду заглядати, брата перевiряти, та й, у цiлому, родину навiщати. А так прихоплю одну особу, та й засядемо в глушинi. Жодних оплут, мiсiй, убивств. - Учiга мрiйливо заплющив очi.

  - Чогось менi заздрiсно стало, - кажу.

  - Нi, тобi поки що рано, як i брату. От училище закiнчите, щоби бодай щось умiти, а лiпше пiдiймися до чину чюнiна, потiм вирiшуй.

  Iтачi хмикнув.

  - Гаразд, нехай щастить, - вiдповiдаю в тон.

  - Ох, авжеж, батько хотiв бачити тебе. Як i тiтка. Тож, як зможеш, навiсти їх, хоч подякують по-нормальному. А то врятував - i заснув... Сталевi твої нерви.

  Iтачi хмикнув дуже iронiчно, остаточно поруйнувавши канонiчний образ.

  Вiдкидаюся на лiжко. Еге ж, якось раптово це все.

  - I тобi привiт, збоченнице-шьотаконщице, - вiдказав вiн, глянувши в бiк дверей, i блиснув шярiнґаном iз трьома томое.

  Зиркаю на зачиненi дверi, запитально дивлюсь на Iтачi. Той порухом показує знадiб. Ясно, Цуру опiкає. Еге ж, часом вона мене жахає.

  Винирюю з роздумiв, бачу пусте вiкно.

  Отже, що менi вiдсипали за завдання та завершення їх? Ох, одинадцята частина кущової епопеї! Це вже занадто жорстоко! Та спершу перегляньмо основне за цю нiч.

  [Завдання завершено!
  Порятунок вимираючого виду
  Ви маєте нагоду вплинути на канон: що може бути краще? Може! Якщо цiлий (залишок) клан у Вас у боргу. Або мала його частина, геть мала.
  Мета: врятувати Учiгу Саю та Учiгу Аю (виконана)
  Пiдмета: врятувати Учiгу Маю (виконана)
  Вторинна мета: врятувати якомога бiльше Учiгiв (виконана)
  Нагородна мета: вправити мiзки Iтачi (виконана)
  Винагорода: автоматичний перехiд стосункiв iз першими трьома на наступну сходинку | клан урятований од вимирання: +500 ОД | +7500 репутацiї з кланом Учiгою | загалом вижили 48 членiв клану (чверть), за кожного нараховано 100 додаткових ОД i 10 ОР.
  Пробудження Кюбi та прогiн його чакри повнiстю вiдкрив чакровогнище.
  +150 до Чакроконтролю (тепер Ви почуваєте свою чакру, а от iз орудуванням...) | +1500 до Чакрозапасу | Доступнi часткове преображення i однохвостий покров (5 хв);
  Статус "Джiнчюрiкi" змiнено на "Джiнчюрiкi v.2".
  Ви спасли найбiльш запальний (в усiх сенсах) клан з iстинною Волею Вогню: спорiдненiсть iз вогнем: +35%.
  Ви здобули пошану всiх членiв клану Учiги. Дехто навiть молиться на Вас (Саске).
  Нагородне: Ви здобули сильного спiльника поза селищем. Якщо коли-небудь попрохаєте допомоги, то вiн не вiдмовить. Навiть якщо попросите його шярiнґан | Вам були залишенi декотрi його сувої з хислами (одержання в голови клану Учiги).
  Ви виконали все це i нiкого не вбили!
  Клясу змiнено на "Свiтлий воїн".]

  Атож, що там iз репутацiєю? Еге ж, кланова справдi вiдринула, а ось i... Ох, Сая i Ая тепер мають два серця виконанi, у третьому в них 90%. Цебто лише iвент зостався, точнiше завершення з їхнього боку. А їхня матiр має одне повне серце i 50% вiд другого. Нiчогенько, однак менi зарано, начебто. Еге ж, а якби не це... то все одно довелося б чекати. Ровесницi не на мене, а тi, хто старше... Якщо вони справдi поглянуть на мене iз зацiкавленням, то тiкати треба вiд цих збоченниць. Однак i шiстнадцяти я дiждусь, головне дотерпiти до випуску, а там видно буде. На крайнiй випадок, якщо вже терпець урветься, то преображення - i бiгом у квартал Черлених Лiхтарiв.

  Отож, що там за зображення з ними? Либонь, чогось не знаю. Дивлюсь i нiяковiю. В усiх трьох картина, де вночi попереду стоїть матiр, позаду дiвчатка, а спереду Iтачi. А межи них i невдалим "убивцею" стою я на карачках iз пiдсвiченням з демонiчної чакри й одним хвостом iз неї ж. Та ще й кутнина вдало пiдiбрана. Еге ж, нiяково.

  То що там стосовно "Свiтлого воїна"?

  ["Свiтлий воїн"
  Уже не послушник - тепер Ви свiтлий не лише за духом. Вас оточує тепла авра, в якiй дохнуть комарi, i що викликає гострий головний бiль у мерцiв.
  Репутацiя з Вiйськом Пуги: -10000
  Репутацiя зi спiлкою Паладинiв: +2500
  Тепер Вас лiпше годi кусати, iнакше кусаючого вразить отруєним свiтлом i той iще тиждень матиме нетравлення (невилiковне).
  Стрiмкiсть прокачки Кмiтливости: -2% (благо мусить бути з кулаками, а не винятково розумне);
  Стрiмкiсть прокачки Витривалости: +2% (хто сказав "нам не страшний паладин"?);
  Iмовiрнiсть вразити дiвчину свiтлим образом: 3%.]

  Страшне. Ех, прощавайте, комарi-самогубцi. Невже вони бiльше не задовбуватимуть мене?

  А тепер другий iвент:

  [Завдання Рятiвник-початкiвець. Частина ХI виконане!
  Репутацiя з кланом Учiгою: +3000
  Репутацiя з Учiгою Iтачi: +6000 (вдячнiсть)
  У зв'язку iз завершенням ланцюжка з десяти порятункiв i одного додаткового став доступний легендарний, дванадцятий!
  Статус "Рятiвник-початкiвець' змiнено на "Досвiдчений рятiвник"!
  Iмовiрнiсть стати в наступному життi одним iз Рятiвникiв Малiбу: 20%!
  Ви справили неабияке враження звитяжними дiями на клани, ба навiть, на некланових шiнобi: +1000 репутацiї з усiма фракцiями Прихованому Листвою Селища.
  У зв'язку зi звитяжними дiями та завершенням подарункового завдання Система пiдвищує минулий обраний статус "Початкуючий Лi Шувень" до "Лi Шувень-послiдовник", що надає змогу здобути ще одну фахову навичку, i прирiст до Спритности +15.]

  Файно. Вельми файно. Однак на легендарний ранг я не полiзу, адже менi життя ще дороге. А то стрiну в тих кущиках Орочiмару - i кiнець моїй пiсеньцi.

  Ану, як там мої стати теперечки поживають?

  [Iм'я: Удзумакi Наруто
  ОЗ: 2140
  ОЧ: 3691
  Чакроконтроль: -59
  Рiвень: 18
  ОД: 1160/1800
  Кляса: Свiтлий воїн.
  Показники:
  Сила:129
  Спритнiсть: 82
  Витривалiсть: 100
  Кмiтливiсть: 39
  Вiльнi очки показникiв: 135.
  Особливини : Демон | Джiнчюрiкi v.2 | Удзумакi | Сирота | Досвiдчений рятiвник | Лi Шу Вень-послiдовник | Я дуб | Силач I | Витривалий I | Гравець+.
  Пасивнi вмiння: Скритнiсть Рв.99 | Двiряр Рв.23 | Страждолюбець Рв.79 | Холодний Погляд Рв.21 | Мiцнi Кулаки Рв.74 | Спостережливiсть Рв.21.
  Навички: Пiяння Рв.99 | Нарутотерапiя Рв.19 | Красномовство Рв.24 | Грань Опуки | Без Другого Удару (No Second Strike - Two Strikes Are Not Needed) | Таємне Хисло Марсiянського Стилю: Серiя Безкiнечних Ляпасiв]

  ["Джiнчюрiкi v.2"
  У Вашому тiлi запечатаний Дев'ятихвостий Лис.
  Ефект: здобуття особливини "Демон" | Чакроконтроль: -150 | Вас страхаються! Сила: +15 | ОЗ: ×2 | Чакра: ×2 | Вiдновлення чакри: ×2 | Вiдновлення ОЗ: ×2.
  Доступний "Чакропокров - один хвiст" (5 хв).
  Доступнi частковi змiни в бiк звiра за подачi демонiчної чакри. Показники пiд час змiн: Спритнiсть: +50 | Витривалiсть: +50 | Сила: +15 | Кмiтливiсть: -10.
  Розблокована гiлка розвитку "Друг бiджю".
  Розблокована гiлка розвитку "Баран Лисовi друг".]

  Йой, можу описати це лише так: "я звiрiю i дурiю". Неоднозначний статус. Добре, iнше можна вивчити пiзнiш. А тепер треба вставати, робити вигляд, що нич не сталося, розминатися, йти готувати снiданок.

  Слiд не забути почитати сповiщення. Цiкаво ж, який iвент вiдбувся там зi мною i Хiтомi. Втiм, не так цiкаво, щоб лiзти просто зараз. Воно й до училища дiжде, головне ж я перевiрив.

  Хоча щось усе одно непокоїть, нiбито я забув щось.

Роздiл 19

  - Юначе, чи нiчого не волiєте Ви розповiсти менi? - суворо заговорила Юґао, коли я зайшов у кухню. Хiтомi насилу вдає, що її тут немає, однак погляд вiє схваленням. До того ж, не стосовно мене.

  - А... Доброго ранку, Юґаосан, Хiтомiсан! - всмiхнувся я по-канонiчному.

  - Доброго. Тепер вернiмось до твоєї вчорашньої обiцянки нiкуди не ходити, - похмуро каже та.

  Хм, мiркую льогiчно - навряд чи Хiтомi розповiла цiй особi, що я кудись ходив. I принесла мене пiсля втрати свiдомости, радше за все, теж Хiтомi. Тодi... Простi пiдозри? Спробую розвiяти. Не дарма я маю таке прокачане "Красномовство".

  - То я нiкуди не виходив. Усеньку нiч отут провiв, - чесно i щиро кажу.

  - Усеньку нiч? - якось пiдозрiло примружила очi Удзукi, що ввiйшла в улогу виховательки. I чогось менi її тон не подобається, однак почав же...

  - Так-так, усю! - так само впевнено й "чесно" вiдповiдаю.

  - Ти глянь на себе, точнiше - на одежу.

  Тут-таки кепсько стало менi. Вся в пiдпалинах, з купою дiрок, де-iнде розiдрана кунаєм i промочена кров'ю. Хм, цiкаво, а пiдпалини - то Iтачi встиг кастанути чи чакра Дев'ятихвостого так дiє? Дiдько, не про те думаю!

  - У нашi часи комарi немовби звiрi якiсь. Ледве вiдбився, - вiдповiдаю, досi вдаю дурня. Бо ж нич бiльш розумного я не придумав.

  - Комарi, так? Ах комарi, значить?! Комарi?! - процiдила Юґао.

  - Еге, я ж кажу, звiрi, - скромно мовлю.

  - То це пiсля битви з комарами тебе Цуру пiв ночi лiкувала?

  А цього-от я не знав. Кидаю вдячний погляд на Хiтомi.

  - Ага, - кажу, дивлячись убiк.

  - Дурень! - дзвiнко дали менi потиличника, та так, що на секунду спантеличився i просiв на сiмдесят ОЗ.

  I одразу стиснули в сталевих обiймах.

  - Маленький, нахабний брехунцю. Ти хоч знаєш, як ми турбувались? Як я турбувалася? Бiльше не роби так... I нiкому не кажи, що ти ходив кудись. Бреши так само, як менi тепер. Втiм, самiй менi брехати бiльше не смiй! - мовить палко ще одна пробилувальниця на влогу старшої сестри.

  О, от i друге серце, а там iще 40% зоставалося. Нiчогенько крапнуло.

  - Гаразд, Удзукiсан... Спасибi. Втiм, тепер менi слiд приготувати нам снiданок, - щиро i трошки втомлено всмiхаюсь. Атож, пiдлiкували мене ладно, однак певний незатишок все-таки є.

  Снiданок минув у тишi. А при входi до школи мене збили два маленькi вогнельоти дiї земля-земля пiд легесенькi посмiшки Маї i Хiтомi.

  - Спасибi-спасибi-спасибi! - зависла на менi Сая.

  - А що це тодi було? Це було так круто! Як ти зробив це? - засипає мене запитаннями i водночас дiлиться думками Ая.

  - Все, дiвчатка, тихше. Ви встигнете ще набалакатися зi своїм витязем в училищi. А доти вам час, незабаром почнуться заняття, - м'яко погамувала тих, нахилившись, Мая. - Наруте, будь ласкавий, проведи сьогоднi моїх доньок. Я, як сестра голови клану, маю багато новоявлених справ, як i всi дорослi Учiхи. Однак пускати дiвчаток на самотi не варто.

  - Гаразд.

  Я всмiхнувся. I одразу ж серйозно кивнув. От i запросили до бесiди на терену клану.

Уроки якось-то хутко пролетiли мимо. А чого? Бо бiльшiсть дiтей i вчителiв просто обговорювали сьогонiчну минувшину. Еге ж, нечуване дiло - вирiзати три чвертi клану Учiхiв, та так, щоб не почув нiхто.

  А в нас у куточку взiрцеве болото: Шiкамару звично спав, Кiба теж був, як завсiди, змучений i йому на все начхати - його матiр збiльшила навантаження. Тож i моя розмова з ним вiдклалася на тиждень. А то наразi вiн i не второпає, чого я хочу вiд нього... Боронь боже, погодиться i викриє всi клановi таємницi. Не волiю отак пiдставляти друга.

  Iще мене здивував Саске. Сьогоднi просто перед заняттями пiдiйшов, глянув менi в очi i сказав "дякую". От i що це було? А, ну, iншим часом вiн сидить похмурий та iгнорує шанувальниць, котрi лiзуть утiшати його. Мiж iншим, не лише вiн. Сая i Ая, взагалi, були готовi побити "утiшителiв". Атож, хлопцi, майже три серця - це вам не жарти, тут вам нич не свiтить.

  Словом - сьогоднi Iно теж якась завантажена. Чого вона - незрозумiло.

  По уроках я проводив близнючок додому. I менi вручили сумку iз сувоями. Iз запрошенням доведеться зайти тижнi через два. Я телепень! Авжеж, якби пiсля нападу в кланi Учiхiв надовго затримався нi з того, нi з сього джiнчюрiкi, то хто-будь мiг би надумати зайвого. Так, навряд чи хто-будь угадав би справжню причину, однак i домислiв вистачило б аж до взяття мене пiд контроль шярiнґаном. Тут i так вони ризикували, передаючи менi подарунок вiд Iтачi. А бесiду вiдклали на два тижнi. То й добре, хоч iз думками зберусь, що менi там казати, а що - нi... На крайнiй випадок, накину собi при розмовi трохи Кмiтливости.

  Удома на мене ждав розвантажувальний день. Обидвi "старшi сестри" змовилися i влаштували менi вихiдний. Щоправда, видертися нам не судилося кудись через дощ. Тому наразi Хiтомi сидить у своїй кiмнатi, зашиває мiй наряд. А то їх я маю всього три, менi стало жалко викидати вбитий, тож довелося Хiтомi взяти нитку з голкою, з котрими вона неочiкувано впевнено справляється. Слiд узяти кiлька врокiв.

  Юґао сидить там же, зарилась у папери. Чи то доповiдi пише, либонь, про мене, чи то робить плян подальших тренувань. У цiлому, я не дивився, однак захопилась вона славно.

  Я ж вирiшив завчасу зробити нам до вечерi чогось. I наразi, доки все, що треба, тушкується, вариться i смажиться, дивлюсь у вiкно. I на мене спускається чорна меланхолiя. Дуже показним є приклад Iтачi зi всiєю цiєю хрiнню. Цiкаво, скiльки тут iще бродить людей iз "прошивкою" на вiрнiсть. Втiм, судячи зi стану Iтачi до зняття цiєї гидоти, його просто витратили, про його розум не дбали... Ну, або про суперечнiсть проґрам. Тож навряд чи багато найдеться тут отаких же самих бовванчикiв, окрiм "Кореня"... Еге ж, одна з них сидить наразi в сусiднiй кiмнатi. Її спосiб мислення менi не зрозумiлий досi.

  До того ж, Юґао. Вона ж теж "песик", тiльки бiльш законний - хокажий, а не Дандзiв. I тепер вони обидвi грають зi мною в сiм'ю... пiсля того як усi цi оплути забрали в мене справжню сiм'ю, ба навiть, спадок. Так, досить! Чогось я справдi далеко зарився в неґатив. Гех, либонь, доки все готується, зайнятися прокачуванням безпечних навичок? Примiром, того, котрий я нiяк не доб'ю до сотого досi, про iснування котрого не пiдозрюють спiвмешканцi. Атож, я кажу про "Пiяння". Втiм, я не маю настрою спiвати рок, реп не полюбляю i не вмiю ним говорити, попсу люто ненавиджу, а новi пiснi радше попса. Тодi що-будь зi старого, перевiреного, вiчного i благого... Гех, через мiй настрiй проситься лише одна пiсня. Вплив дитячого тiла? У когось напад самокпину? А, неважливо. Начхати, що цi обидвi почують мене. Нехай думають, що хочуть, ба навiть, ображаються. Либонь, потiм я пожалкую про це, однак зараз побуду чесний сам iз собою.

  По синьому морi на хвилi морськiй
  Пливу я далеко, пливу до землi.
  Далеко пливу до землi,
  Далеко пливу до землi,
  Далеко пливу до землi,
  Далеко пливу до землi.
  Скорiш до землi я добратись хочу,
  "Я тут! Я приїхав" - я їй закричу
  Я мамi своїй закричу,
  Я мамi своїй закричу!
  Хай мама почує. Хай мама прийде.
  Хай мама мене неодмiнно знайде.
  Бо так - не буває на свiтi,
  Щоб були покинутi дiти!
  Покинутi дiти!
  Покинутi дiти!
  Дiти! Дiти!
  По синьому морi на хвилi морськiй
  Пливу я далеко, пливу до землi.
  Далеко пливу до землi,
  Далеко пливу до землi.
  Мене не злякають нi хвилi, нi вiтер,
  Пливу до єдиної мами на свiтi.
  Пливу я крiзь хвилi та вiтер
  До єдиної мами на свiтi.
  Пливу я крiзь хвилi та вiтер
  До єдиної мами на свiтi.
  Хай мама почує. Хай мама прийде.
  Хай мама мене неодмiнно знайде!
  Бо так - не буває на свiтi,
  Щоб були покинутi дiти!
  Бо так - не буває на свiтi,
  Щоб були покинутi дiти!
  Бо так - не буває на свiтi,
  Щоб були покинутi дiти!

  Ух, чогось очi сльозяться. То все крушба й дитяче тiло виннi... Ну, i моральна втома пiсля всього, що вiдбулось. I слiд горлянку змочити, а то чогось захрипнув.

  Втiм, встати i сходити за склянкою води я не встиг. Мене ще ранiше притиснуло до себе чиєсь тiло. Судячи з почуття чакри - Хiтомi. Атож, пiсля вчорашнього я немовби почав чути запах чакри, як дивно те не звучало б.

  З iншого боку, чого тут дивного? Це, очевидно, надiйшло менi вiд Дев'ятихвостого. Чого запахом? Та тому що вiн Лис - звiр, iнакше кажучи. От i вийшов фiнт iз нюхом. А чакра - хоч вiн звiр, але з чакри. Iнший охват сприйняття. Звичайнi тварини чують запахи, а я - чакру. Ну, точнiше Лис - чакру. I тепер уже через нього i я.

  Не знаю, скiльки ми так простояли з Хiтомi, однак поступово маркота припинилась. Еге ж, усе частiше й частiше кажу їй "дякую". Iронiчно якось, зважаючи хто вона i навiщо тут. Гра в сiм'ю - палиця у двох кiнцях, адже так?

Роздiл 20

  Два днi по трагiчних подiях. Хокажий осiдок.

  Сарутобi Хiрудзен, втомлений, вiдкинувся на спинку крiсла. Це був напружений час. Так, стiльки всього зробити, владнати, заспокоїти кланових голiв, вiдкупнi Учiгам надати, показувати турботу про постраждалих... Третiй дуже хоче зараз усе кинути, пiти на мiсiї... рангу D! О так, жодних оплут, убивств, лицемiрства - просто сапання грядок. I чого ґенiни бiдкаються на цi завдання так?! Це ж рай!

  Втiм, найбiльшого головного болю завдав джiнчюрiкi, як самим фактом заступництва... та й тим, як усе збiглося. А те, як збiглося, Хiрудзен пречудово бачить. Атож, ну треба ж було їм усiм невдало зiтнутися в гаю? Так i тим фактом, що той вирiшив пофонтанувати Лисячою чакрою! Знав би вiн, як тяжко було його прикрити, щоб цього нiхто не помiтив!

  Хiрудзен здригнувся всiм тiлом, на мить уявивши, що було б, якби хто-будь, окрiм удячних Учiгiв, помiтив це. Атож, яку ж бучу влаштували б голови кланiв, вiн навiть осягнути не спроможний. Однак це вже стало предметом його жахiв на добрi два днi! Зате вимоги старих друзiв, нинi старiйшин, вiн цiлком собi уявляє. I це не подобається йому.

  Як i той факт, що хтось посилено допомагав йому прикривати Нарута, притому зостаючись непомiченим. I лише оглядаючи всю картину цiлком, Хiрудзен мiг помiтити, що його службовцi СТЛП працювали з кимось ледве не плiч-о-плiч. Втiм, вiн знає одну таку особистiсть.

***

  У той же час пiд землею...

  Дандзо дуже втомився. Вiн буквально мрiє про двi речi: здоровий десятигодинний сон i вирушити на мiсiю, де можна розслабитися... О так, на мiсiю рангу D! Хм, здається, метод розслаблення Другого хокаґе глибоко засiв у душi його учня, як i той розрив шабльону, коли всi розумiли, чим саме займається Тобiрама. Дандзо навiть на мить уявив, як голови кланiв бачать його на мiсiї iз сапання грядок.

  Тихий смiх наповнив усидок. Авжеж, це був би чудовий жарт. щоправда, останнiй, бо пiсля такого вчинку його точно спровадили б на вислугу, як старого маразматика.

  А ще Дандзо вельми хотiв придушити одного джiнчюрiкi... Нiжно так, люб'язно, але придушити! Ох, скiльки ж цей рудий диявол завдав їм клопотiв! Ба навiть, не стiльки самим фактом облому пречудового пляну з пiдриву моци Учiгiв, подальшої вiдправи залишкiв клану в борги. Авжеж, випробувальний вплив на Iтачi не виправдав себе, зате ефект вийшов у межах очiкувань. У того дiйсно посунулася клепка: вiн кинувся вирiзати клан. I десь на серединi цього дiйства з'явились би його, Дандза, люди, i спасли б залишки клану, ставлячи тих у положення боржникiв. Однак нi, спершу джiнчюрiкi остiльки псує його бездоганний плян. А потiм iще якийсь одноокий навiжений остаточно змiшує його плян iз чорноземом, з'явившись iз тiєї сторони, де розташувався загiн порятунку. Спершу перебив їх, опiсля влаштував рiзню.

  Iз цим iще можна змиритися, можна запустити iншi комбiнацiї в дiло. Втiм, довелося направляти сутрудiвникiв на приховування i затирання слiдiв чакри Дев'ятихвостого... у центрi селища. Авжеж, Дандза навiть трохи тiшить, що зброя селища вже в такому вiцi здатна орудувати Лисячою чакрою. Цiннiсть хлопчика зросла багаторазово! I останнiй Удзумакi начебто навiть зоставався в розсудливому станi в тому модi - пречудово. Проте як же це було невчасно! Скiльки головного болю завдало Дандзу. Втiм, Шiмуру забавляє ще й той факт, що разом iз ним, з якихось-то мiркувань усе намагався прикрити i Хiрудзен. I вони обидва знають, що суперник усе знає, однак iз мовчазної згоди не порушували цiєї проблеми. Не зараз.

  Та й дiї Цуру... Авжеж, славно, що тепер у тiєї з'явився якiр у виглядi дитини, а значить, i важiль тиску. Але зарубати своїх сутрудiвникiв, та й узагалi виставити Дандза злодiєм? Це було неприємно, хоч i не паденно, особливо, для слави самого Шiмури - його й так вiчно видають за злодiя. Жалюгiднi недоумки! Ну чого майже нiхто не волiє осягнути, що вiн усе, цiлковито все робить на благо селища?! Недалекогляднi недоумки.

  Дандзо, втомлений, потер скронi. I все-таки, може, взяти мiсiю рангу D, подалi лиш од селища? Хоч якась-то змiна дiяльности.

Та ще й Учiги вiдзначилися. У момент, коли на них зосередили увагу всi, кому не лiнь, привселюдно "загравати з джiнчюрiкi". Гех, напевно, в Iноїчi i Шiкаку тепер пики трiскаються вiд такого фiнту багровоких.

  Словом, про багровоких - вiдсоток вияву шярiнґану в кланi вперше за тривалий час досяг заледве не ста! Оце дiйсно посилення селища. Позбутися смiття, залишити лише бойову складову клану. Хоча бiльшiсть у найкращому разi має всього одне томое, i може так до кiнця життя з ним проходити, однак у разi нападу на селище свiй внесок вони зроблять, чималий.

***

  Трохи пiзнiше поза полiтичних оплут...

  То значить, "Силач" першого ступеня збiльшує стрiмкiсть прокачки Сили на десять вiдсоткiв, а "Витривалий" першого ступеня робить те ж саме з Витривалiстю, до того ж, зменшує її витрати. Лепсько.

  А що там у нас iз Хiтомi? Лиш тепер дiстався того iвенту перед брамою клану Учiги.

  Хм, бонус до репутацiї i прийняття її такою, якою та є? Ну, я це так не назвав би. Радше проста пересторога i пристойна частка дяки з мого боку. Однак "пробудження родинних почуттiв" з її боку того варте. Щоправда, менi здається, що це "пробудження" сталося вже давно. Чи до цього вона се не усвiдомлювала? Чи просто вдавала? Нi, так удавати було просто нереально, тож радше там у неї вiдбулись усвiдомлення i розподiл прiоритетiв. Чи можу я тепер довiряти їй? Ех, як хочеться сказати "так", хто б знав. Замало-бо в цiм свiтi людей, яким я дiйсно можу довiритись. Кiба i Шiкамару. З їхнiм рiвнем репутацiї зi мною - та й усе, нiбито. Нiбито Саске з Iтачi пiсля недавнiх подiй. Але останнiй, засранець такий, звалив iз селища.

  Трохи дужче здригнувшись, я викликав невдоволене бурмотiння з обох сторiн. Зиркнув на Саю i Аю - понуро зiтхнув. Як отак вийшло?

  Авжеж, нич такого, просто їхня мати мусить дуже напружено займатися розбором паперiв i "польотiв" у домi голови. Родичам своїм дiвчатка не довiряють, зоставатися з клановими няньками в однiй хатi не бажають - заглибоко закарбувався в їхнiх спогадах образ кузена, що нападає на них. Зате до мене - залюбки. Тож наразi обидвi особи просто сплять на моєму лiжку, затиснувши мене з двох бокiв. А лiжко-то таке широке. Але нi, самi ж увi снi пiдповзли. Ну зате закрилася той десятивiдсотковий iвент, що вiддiляв мене вiд здобуття третього серця в обох. Еге ж, красивий зняток лiжка "горiшнiй вигляд" на додаток. Почуваюся дакiмакурою.

  Власне, аби трошки вiдволiктись, я вирiшив попорпатись у Системi.

  Гех, моє руде вбрання Хiтомi заштопала-таки. Еге ж, саме руде... Коли побачив його на вiтринi крамницi, я осягнув, що це вона - любов iз першого погляду! I чого його так не цiнує люд? Мiцне, зручне, надiйне, в нiм не холодно i не спекотно, а головним чином - руде.

  [+150 репутацiї з Дев'ятихвостим демоном-лисом]

  ...Раптово. Ще б цей килимок iз хутром сам окликнувся. А то вiдтодi вiн себе, взагалi, не проявляє. А я не знаю, як до нього потрапити. Тож на цiм полi тиша.

  Та й добре, саме собою складеться. Менi i так дiл вистачає. На цiй думцi я якось непомiтно... заснув.

Роздiл 21

  Я дивлюсь, як Пейн спускається на повiтрянiй кульцi з неба i приземляється за Дандзовою спиною. Потiм, кажучи "ти всiх задовбав", перерiзає горлянку тому.

  - Чому? Я ж хотiв... любови, - процiдив Шiмура.

  Тут з усiх сторiн вискочили конозькi естеелпiвцi. I закружляли, немов у вальсi, i стали наспiвувати:

  Iди геть, унiтазе - ми не любим тебе!
  Iди геть, унiтазе - ми не любим тебе!

  I саме на цьому моментi я прокинувся. Еге ж, ото сни сняться менi. Здається, в мене "перегрiв пiдсвiдомости" через усi подiї.

  Вилажу з-пiд Саї та Аї, що остаточно завалили мене своїми тушками. Примудрився не розбудити обох. Скидаю сонницю i перевдягаюсь у штани. Верх надягну пiзнiше, наразi-бо вiн лише заважатиме. Та й якщо спiтнiю, то що? Одразу в брудне кидати? Лiпше так-от, а потiм просто сполосну тiло.

  Iз такими думками розпочав звичне тренування. Цьогораз тренування тяглося довше, далося легше - ось що значить меншi витрати витривалости. За це менi крапнуло три одиницi Спритности. Авжеж, її важко качати, однак i стиль Лi Шувеня навiть на минулому ступенi був для мене зависокий, а тепер вiн, очевидно, вищий за мiй щабель розвитку. Не дотягує.

  Хутко вмився, розштовхав дiвчаток. I доки вони приходили до тями, вирушив готувати... на п'ятьох. Еге ж, на таке я не розраховував.

  За столом цього ранку панує дивна атмосфера, якiй навiть я визначення дати не в змозi. Не напружена, не гнiтюча, проте i на щасливу не схожа. Тож я просто втулився в їжу i не вiдсвiчував.

  В училищi я, як завсiди, прилип до Кiби. В нього почалися спокiйнi деньочки - дорослi щось там усе дiлять i дiлять та наради ледве не щодня влаштовують. А дiти радiють, бо число тренувань упало до розумного низу. Хiба що Шiкамару так i зоставсь у станi напiвтрупа. Але ж це є Шiкамару.

  - Нi, не можу... Мене ж мама вб'є! Пробач, Наруте, та я справдi не можу, - панiчним голосом каже той. Ну так, вiдмовляти найлiпшому другу для вiдданого, як собака, Кiби йой як важко, але й погодитись вiн не може.

  - Гаразд. А чи просто погостювати в тебе можна?

  Я, складаючи пляни на вiльний день, зiтхаю.

  - Ого, з тебе злiзли твої мучительки? - "непомiтно" поставив букву "м" перед словом "учительки" Iнудзука.

  - Ага.

  - I вiдстали близнючки Учiги? - ще бiльш той здивувавсь.

  - Ага.

  У тих якiсь-то клановi справи. Ну, або радше мати розгрiбла-таки якраз клановi справи - забирає своїх доньок.

  - I не лiзе Iно? - продовжує i продовжує перелiчувати Кiба. Еге ж, щось iз моїм життям однозначно не те.

  - Ага.

  - I...

  - Усе, годi. Просто вiдповiдай так чи нi.

  Не витримав я пiд тихий посмiх Шiкамару. Отож-бо засранець. Нiби спить, а все бачить i чує. Одним словом - Нара.

  - Так, звiсно. Хiба я можу iнакше вiдповiсти? - вишкiрився цей малий паразит.

  - Тодi чом ти так прискiпливо мене розпитував? - зiтхаю.

  - Це кумедно, - вiдвiв погляд Iнудзука. Ех, а спочатку нашого знайомства був таким милим i простим хлопчиком. Та де вiн тепер?

  - На питання Iруки будеш сам вiдповiдати.

  О так, я - вiдомщений.

  - Я здаюсь i прошу вибачення, - покаявся Кiба.

  - Авжеж, я б iз вами давно з глузду з'їхав, якби це не була така морока, - прогучало з боку Шiкамару. Моя рука самоплинно стрiлася з моїм же лицем. Втiм, те саме трапилось i з Кiбою, i навiть iз Саске, досi мовчазним.

  Бiльше нич примiтного не сталося. Ну не вважати ж за щось видатне те, що я забув серед ранкової метушнi своє бенто: був вимушений прийняти таке-от у Iно. Ох як тiєї мити її пропалювали поглядами близнючки. Але пригощати мене моєю ж готiвлею не стали, бо це не рахується? Отже, спершу менi те дало два вiдсотки до серця. Коли та сама спробувала кiлька крихт пiсля того як я все з'їв, менi рiзко привалило вiсiм вiдсоткiв. А Iно заявила, що якщо менi знадобиться до лiкарняного пункту, вона мене прикриє. Iще, аби бiльше таким не давитися, я одразу казав, якщо в неї щось не вдавалось.

  У той момент Кiба i Саске дивились на мене не то як на звитяжця, не то як на смертника. Ну, i чого такого? Знали б вони, якi я робив "кухарськi дивовитвори", доки освоював тутешнє куховарство. Хоча це теж нiчогеньке. От якби ця парочка скуштувала бурду Юґао... тодi, авжеж, пiсля цього вони i цвяхи змогли б зжерти i перетравити.

  Хай там як, пiсля занять ми рушили до Кiби. Ех, люблю розважнi днi!

  Та й там було все не "слава боговi". Не знаю чом, але лише сьогоднi я змiг помiтити в Куромару рану темним первнем. А ще в його навичках знайшов людську мову. Хоча, нiби тижнi три тому в них я цього не бачив. Хм, точно, я ж пiсля всiєї минувшини качнув "Спостережливiсть", що дозволила менi помiчати трохи бiльше, видiти бiльше вiдомостей у статусах iнших.

  Гех, було б кумедно йому помогти. Бо якщо я правильно кметую, то та сама рана в нього на правому оцi, що сильно позначається на колi огляду та ефективности звiра, є тiєю гидотою, яку не змогли вилiкувати iрьонiни. Начебто я теж не маю жодного шансу прибрати цю гидоту. Проте я маю авру свiтла, завдяки статусовi "Свiтлого воїна".

  Втiм, спершу гляньмо на сам статус цiєї гидоти, бо раптом заразна. Я не боюсь, а остерiгаюсь таких речей.

  ["Рана з темним первнем"
  Отрута, створена на чакрi. Не дає загоїтись пошкодженню або зцiлитись до кiнця. Iґнорує медчакру. Найбiльша складнiсть полягає в дивности самої чакри. Ви не такий досвiдчений, щоби визначити первень, не такий хороший у поводженнi з чакрою, щоби зрозумiти, що з нею робити. Ба навiть, не вiдчуваєте її. Одначе Ви її чуєте, вона здається Вам первородним мороком.
  Довiчне послаблення: Незагоюванна рана | Перiодичнi прояви гострого болю.]

  [Отримане нове завдання!
  Вразьте Цуме!
  Нiхто не мiг вилiкувати нiнкена самої голови клану Iнудзука, проте Ви маєте змогу (15%), бо Ви не всi. Ви Свiтлий Воїн! То покажiть же свою разючу особливiсть i вразьте, зацiкавте i здивуйте Вашу майбутню жертв... матiр Вашого найлiпшого друга.
  Винагорода: +500 репутацiї з кланом Iнудзука | зацiкавлення Iнудзуки Цуме | +200 репутацiї з Iнудзукою Кiбою i гордiсть за друга | +5% iз Iнудзукою Ханою | +2000 репутацiї з Куромару | +???% iз Iнудзукою Цуме (варiятивно) | +200 ОД | розвиток кляси до "Свiтлий воїн v.2".
  Штраф у разi провалу/вiдмови: Немає, але ж Ви не темний нiкчема, аби пройти мимо нужденних?
  Взяти завдання?
  Так/Нi]

  Система в своєму репертуарi. Звiсно, так... Що ж далi?

Роздiл 22

  Отож, якщо спробувати поєднати? Зiсковзую в режим "Гранi Опуки", що надає змогу краще мислити через стан напiвтрансу, бiльше сприймати. I справдi вiдчуваю дещо не те, але вельми неясно.

  - Можна? - запитую в Куромару.

  Той трохи насторожено киває. Ложу руку йому на писок, розпочинаю погладжувати. Стараюся вивiльнити сповна аври свiтла, орудую всiм, чим спроможний у напiвтрансi. Чорт, навiть чакра рухається, а хмаринка свiтла - нiтрохи. Зате Куромару млiє: все-таки авра огортає весь мiй стан, та й руку теж. От вiн i винiжується вiд погладжування. Навiть репутацiї з ним крапнуло двiчi.

  Дiдько, що ж робити? Ну як мушу впливати я свiтлом на рану, якщо навiть орудувати цим не в змозi? Та ще й запах цiєї темної чакри по носi довбе.

  Авжеж, ну дiйсно... Я баран!

  [Здобуто нов...]

  Не зараз! Потiм прочитаю!

  Сам казав же, що авра обкутує мене всього, цебто вiд мене потребується лишень одна сценка i прошарудiти рукою по ранi. I все.

  - Хм? - роблю здивований вигляд, принюхуюсь.

  - Ти чого? - запитує трохи очманiлий Кiба.

  Атож, ранiше Куромару неохоче давався до рук навiть йому. Ось що свiтла авра робить. Принаймнi, з розумними нiнкенами. Звичайнi тварини, крiм собак, з якими я маю репутацiю, просто сахаються вiд Лисячого запаху, що шириться вiд мене.

  - Менi здається, чи вiд Куромару повiває дивною чакрою?

  Так-так, я вирiшив викрити перед кланом Iнудзука одну зi своїх свiток. Погляньмо на їхню вiддiю. Здадуть - довiри до них не буде.

  - Е, шо?

  Еге ж, Кiба є такий Кiба!

  - Що в Куромару пiд цiєю пов'язкою? Там вочевидь якась дивна чакра вчувається!

  Награно принюхуюсь, наближаю лице до писка сторопiлого нiнкена. Ох який же убойний сморiд! Аж дурно! Чорт, не стану бойовиком - пiду в чутливцi, чакру-бо чую за версту!

  - Ти можеш чуяти чакру? - дiйшло до мого друга.

  - Ага, знедавна став, - зiзнаюся. - Чи можна я гляну, що там у тебе?

  Йой, все рiвно якось незвично запитувати дозволу на якусь дiю величезного собаку... Дивне i непринадне враження.

  Куромару по-страждальницькому здiйняв око до неба, одначе кивнув. Ех, при менi не сказав анi слова. Не довiряє i вважає за лiпше не показувати цiєї здатности перед тим, хто не належить до клану? Схоже на те.

  Обережно знiмаю пов'язку, вiдкриваю вид на потворну рану, яка розтинає частину писка. I на незрозумiле мiсиво на мiсцi ока. Фу, бляха! Через цю гидоту його навiть не залiкувати до пуття. Навiть знати не хочу, якi "приємнi" враження постiйно в нього.

  - Зараз може трошки болiти.

  Обережно прикладаю руку до рани.

  Менi здається, чи я чую шипiння? А як же напружився Куромару! Втiм, запах цiєї гидоти потихеньку зникає. А руку починає поколювати. Частина гидоти потрапила до мого органiзму? Ну, гадаю, Лисяча чакра все випалить.

  Хм, либонь, пояснити нею мої орудування? А то зробив не подумавши. I навiть не знаю, як потiм пояснювати. Якщо звалити на тонкi орудування з Лисячою чакрою, то виходить, що я маю вiдмiнний чакроконтроль. Щоправда, в хислах ми не вправляємось поки що, проте все рiвно є змога якимось чином видати, що це брехня, зважаючи на мiй вiд'ємний чакроконтроль. Хоча той поступово росте за мiрою медитацiї i подiбного. Навдивовижу хороше й багатостанове суть у цiм товку хисло Лi Шувеня, одначе менi ще далеко до досконалости.

  Втiм, iнших варiянтiв все рiвно нема. Тодi я звалю все на орудування своєю чакрою.

  За час роздумiв запах мерзенної чакри майже зник, та й нiнкен розслабився. Зачекав iще трохи i перевiрив статус - полегшено сiв просто на пiдлозi. Чорт, чогось я втомився. Отож-бо понiжився, погостював у друга.

  - Хух, начебто все. Тепер до лiкаря його. I будь-хто з них спокiйно вичистить зайве та вiдновить око, - мовлю втомлено.

  - Ну, i як ти цього домiгся, Удзумакi Наруте? - почувся суворий i трохи дикий жiночий голос з-за спини.

  Хм, знайомий голос. Намагаюся пiдвестися, аби належним чином привiтатись iз очiльником клану Iнудзука. Та той самий голос мене перебиває.

  - Сиди. Наразi в нас неформальна бесiда. Не примушуватиму ж я синових гостей гнути спину. Та й не полюбляю я весь цей офiцiоз. Про людей мусять казати вчинки, а не хвалебнi промови.

  Отаким пiдходом Iнудзуки менi i подобаються. Простiшi за них у цiм сенсi лише Акiмiчi... I те не факт.

  - Я давно завважив, що моя чакра здатна випалювати все лiпше, нiж навiть деякi хисла. I навiть вправлявся в цiм.

  Кiлька разiв... на Iтачi... i вiн опiсля збiг iз селища... Еге ж, неоднозначний скуток у моїх вправ.

  - Отож, вчувши щось дивне, я просто випалив це.

I не збрехав же. По сути, якусь частину гидоти, що заледве не перепала на мене, моя чакра випалила.

  - Он як, цiкаво. Вiдпочивай. Ми скоро будемо.

  I уєдно з Куромару вона рушила до виходу.

  - Господарко, вiн не збрехав... - встиг я почути своїм чiтким слухом гортанний чоловiчий голос. Ось ти i прогорiв, нiнкене.

  - Ну ти даєш!

  Через почуття, що сповнюють його, Кiба хлопнув мене по плечу. Ну ясно. На вiдмiну вiд матерi, що пiшла перевiряти скуток, друг повiрив одразу i цiлковито. Ба навiть, приємно.

  - З тебе перекус. Я зголоднiв, як чортзна-хто!

  Еге ж, а заразом слiд заїсти грець.

  - Дарма запитуєш. Е, ти сам до кухнi дiйдеш чи допомогти?

  Ого, Кiба навiть навчився проявляти турботу. Росте!

  Та перш нiж ми дiйшли до кухнi, менi закрили завдання. Ох як чудов... О? Нараз заповнене серце в Цуме? Гей, так не чесно! У неї до цього заледве третина виходила! Ану вернiть усе назад!

  Та й чогось вона швид... точно - Кiбина сестра вчиться на ветеринара, тож цiлком здатна на обстеження!

  Не встиг додумати. Менi пiкнула докладка стосункiв iз Ханою. Я не помилився. I тим паче, доти я вчув появу запаху Цуме. Ну звiсно. То там, iз Куромару, я занадто захопився дiлом i проґавив. А отут я вже чую її бiля дому. Та чогось вона хутко з'явилася. Тiлоряхтiння? Схоже на те.

  Кiлька секунд - i мене крiпко стискають в обiймах. Мить по тому вiдпускають. Одначе зняток готовий. I ця подiя назавсiди збереглася в закладках. От i офiцiйне закриття першого серця... Дiдько!

  - Особисто я, не як голова клану, а як шiнобi, в боргу перед тобою, Нарутокуне.

  Ого, вiдчувається змiна: одразу з "Удзумакi Наруто" перевiвся в "Нарутокуна". Поступ.

  - Не варто, Цумесан. Я просто зробив те, що мiг i хотiв. Та я навiть око не вiдновив, просто почистив трохи. - Вiдказав я... Е? Ще вiдсоток крапнув? Комусь по душi моя вiдповiдь.

  - Гаразд, нехай буде так. Та все одно, ти тепер бажаний гiсть у нашому кварталi.

  Цуме легесенько всмiхнулась. Ну спробувала, але вийшов оскал трохи менш лютий, нiж зазвичай.

  - Угу.

  Ото день видався.

  Словом, що там крапнуло пiд час роботи з Куромару. Не беручи до уваги красномовства опiсля. Хоча нi, лiпше не вiдволiкатися наразi. От покину квартал, отодi вже оцiную.

  Втiм, пiдобiдавши з усiєю Кiбиною сiм'єю, я впiймав себе на думцi, що трохи заздрю їм, бо хотiв би i я мати сiм'ю... Благо, що Хана i Цумин нiнкен доєдналися трохи пiзнiше, причiм Куромару виблискує вже щасливою мордою i новим оком, я вiдхилився i вирушив додому.

  Лише коли вийшов за межi кварталу, я одразу ж полiз оцiнювати те сповiщення. Адже вельми неоднозначної мити вилiзло воно, а я ще не забув Системi "Дуба". I раптом виявилося, я маю рацiю.

  [Здобуто новий статус!
  "Я баран"
  Ваше чоло стало мiцнiшим, голова важчою, одначе давати кiстянi нарости i рога було би занадто. Зате бараняча впертiсть Вам бездоганно пасує. Вас тяжче переспорити. Торгуватися з Вами набагато складнiше. Ви вмiєте наполягти на своєму (не завсiди), спроможнi на однiй упертости пройти там, де здадуться iншi.
  Iмовiрнiсть своєю впертiстю здiйснити задумане: 5%. Та чи воно того варте, витрачати роки на бозна-що?
  Iмовiрнiсть виграти в суперечцi: +10%
  Щонайбiльша знижка в торзi збiльшена на 2%
  25% ймовiрнiсть пробудити в собi кров клану Каґуя, здобувши на додачу до цього статуси "Мiцнi кiстки" i "Моє тiло - моя зброя" (якщо рога не дали, бодай кiстки вiдрощу).]

  Системо, що ти виробляєш? Хоча гаразд, мовчу. А кров Каґуїв мене зацiкавила. Буду неначебто Кiмiмаро, хе-хе. Ну, щодо першого з потрiбних статусiв усе зрозумiло. Жертиму кальцiй i шукатиму Цунаде. А от щодо другого... Здається, що доведеться набитися в учнi до Конозького Зеленого Звiра. Або цiлком освоїти стиль Лi Шувеня. Хоча одне iншому не заважає.

  Втiм, це на потiм, а поки що - додому.

***

  Тим часом...

- Значить, кажеш, вчув чакру.

  Цуме дивно посмiхнулася, дивлячись на блiдого Кiбу.

  Той не хотiв здавати друга, проте щирий i простацький хлопець бовкнув. Як вiн зрозумiв, глядячи на лякливу материну посмiшку, бовкнув зайвого. Отепер чекає на наслiдки.

  - Наруто нiбито цiкавився нашими хислами? Навчи його хисла наподоби та й кiлька атакувальних можеш дати. Та найголовнiше - Наподоба. I скажи менi, щойно вiн вивчить. - Аж надто по-хижому посмiхнулася Цуме. - Вiльний, - вiдпустила вона сина.

  - Навiщо це тобi, господарко? - каже Куромару, нiжачись вiд почухування за вухом.

  - Навчати джiнчюрiкi Лиса Наподоби... Гех, хочуть цi старпери чи нi, але їм доведеться вiддати його до нашого клану, бо лише ми зможемо вiдличити коли вiн пiд наподобою, а коли те вже не вiн. Та й треба "взяти вiдповiдальнiсть за скоєне". Побурчать, звiсно, та втруться. Та й хлопцю в нас буде лiпше. А яке потомство буде! Хе-хе. Чути не лише запахи, а й чакру. Та й Ханi вiн не противний, що є дуже добре. Легше буде змиритись... обидвом. Та нехай спершу притруться. Спiшити немає куди, але й баритися не варто, - вдоволено мовить голова клану Iнудзука.

  - А як же Учiги? - знову каже Куромару.

  - О, ось вони теж могли би помiтити неладне, ба навiть, утихомирити Лиса. Але якраз їм точно не дадуть до рук його. А в них не те становище, щоб наполягати - своє втримати б. Iще є Хюґи, але тi стороняться полiтики. Та й вони найсильнiший клан, а ще Нарута їм не дадуть просто тому, що старпери занадто перелякаються, бо це ж яке посилення, до того ж, набраної ваги клану! А от ми... Нас вони навiть iз джiнчюрiкi в кланi не сприймуть за загрозу. Та й не збираємось iти проти когось. Зате дитина отримає належну опiку, турботу й освiту. А ми - нове, сильне поколiння iз цiкавою здатнiстю... Може, навiть не однiєю. I всi задоволенi.

  Iнудзука хмикнула.

Роздiл 23

  Ось минув мiсяць вiдтодi, коли Кiба погодився навчити мене Наподоби. Але в мене нiтрохи не виходить! Я просто не тямлю, чого вiд мене потребують. Справа навiть не в чакроконтролi, для цього хисла достатньо самої чакри в органiзмi i вiльного пересування її по тушцi. Справа в тому, що я не кмiтив, як чакра може призвести до таких змiн, навiть не вириваючись iз органiзму. I без цього розумiння менi не вдавалося дати початковий поштовх.

  Та ще багато дрiбниць хочеться дiзнатись. Начебто якi щонайменшi потреби чакри для застосування хисла i багато iншого. Ну, i Кiба вiдповiдає. Нi, не так. Я запитую його - вiн мнеться, витрiшкує та не може вiдповiсти. Втiм, на iнше я не очiкував. Та пiсля першого ж ряду запитань наступного дня вiн пiдiйшов i став на них вiдповiдати. Втiм, це намножило бiльше запитань. На них вiн знову змiг вiдповiсти лише наступного дня. Загалом, обстановка очевидна: Кiба чистий практик, а про видiль запитує спiвкланiвцiв... якi розумнiшi. Якщо не щиро прохає розповiсти, не вмiє-бо вiн виляти в розмовi, тож цей розумний спiвкланiвець напевно отримав вiдмашку вiд Цуме, i Кiба використовується саме як "передавач повiдомлень". Та й вiдмашку на моє навчання так само, радше за все, дала його матiр. I чогось менi неспокiйно з цього приводу. Чи не занадто буде одного серця для такої доброзичливости?

  Вiдповiдi я не знаю, тож усе, що лишається, то це користуватися нагодою. Оте я й роблю, i чергового разу навантажив Кiбу одразу по заняттях, вирушив на вихiд iз училища, де на мене очiкувала Хiтомi.

  Хм, яке вона дивне обличчя скорчила. Та й узагалi, зважаючи на те як рiдко вираз її обличчя вiдличається вiд байдужого, менi вже цiкаво, в чому справа. Усе зрозумiло майже одразу: щойно я простежив за її поглядом. Те, як вона дивиться на батькiв, що зустрiчають дiтей з училища, i як ледве помiтно здригається (не знав би її так добре - не помiтив би), коли чує з уст чергової дитини "мамо" в бiк зустрiчної родички.

  Все ясно з нею. Втiм, цей вид "тарганiв у головi" я вважаю одним iз найбiльш безпечних, аякже. I я цiлком уявляю, як сильно пiдскочить рiвень прихильности, проте змусити себе не можу. Для мене це слово вельми багато значить. Пережиток минулого. Так i є, слово "мама" вiє якимось... як заяложено це не звучало би - благом. Гадаю, зважаючи на мої знання канону та, радше за все, на злиття з Нарутовою душею, я змiг би назвати Кушiну матiр'ю. Словом, щодо Четвертого не певен. Декотрi його вчинки будять у менi бажання заїхати по пицi, та й дитяча образа теж бере своє. Втiм, коли я ставлю себе на його мiсце, i запитую себе самого "як ти вчинив би в такому разi", виходить дивна штука. Точнiше, я розумiю двi речi! Перша - вiн справдi був мiй батько. Друга - заїхати по пицi треба вже двом особам, враховуючи себе! Лiпше б я його генiяльнiсть успадкував, анiж спосiб мислення!

  Тепер я маю просто неймовiрну нагоду пiдняти багато вiдсоткiв з Хiтомi. Особливо тепер, коли такий живий приклад у неї перед очима у виглядi дiтей i їхнiх матерiв. Однак нiяк не вдається переступити крiзь себе. Нумо, ганчiрко! Вiзьми себе в руки i скажи це коротеньке слово!

  - Щось трапилося... - я починаю казати, пiдiйшовши до дрижачої Хiтомi. Що ж, у всiх бувають хвилини слабкости, навiть у службовцiв СТЛП.

  А тепер закiнчи речення! Ну ж бо, скажи це! Доведи, що ти маєш, i вони в тебе сталевi... це я зараз про нерви, аякже.

  - ...мамо. - я вичавив iз себе все ж таки.

  Чогось наприкiнцi пiдозрiло зiрвався. Дитяче тiло погано впливає на мене... Та було б непогано довiритись Хiтомi. Не так - слiд вiдповiсти на її довiру, що вона в'ясувала на входi в учiзький квартал тiєї пам'ятної ночi.

  Вона обiйняла мене та застосувала тiлоряхтiння. I ось ми вже за кiлька будинкiв од училища, на стозi якоїсь будiвлi. Цiкаве враження вiд переносу... Добре, що нич не їв.

  А Хiтомi цьогочас крiпко притиснула мене до себе, стоячи передi мною на колiнах, i вткнулася лицем у плече. I тихо, ледве чутно плаче.

  [+50% стосункiв iз Хiтомi/Цуру.]

  До бiса все! Буквально вiдмахуюсь од сповiщення, так само обiймаю куноїчi, яка дiйсно прив'язалась до мене.

  - Ну годi, мамо, годi. - Зазначаю, що цього разу це слово далося легше, та все рiвно з заминкою. - Ходiмо додому.

  - Так, ходiмо, Наруте, - каже вона, потихеньку заспокоюючись.

  А на думку якось недоречно спало: чого в мене кiлька разiв на один вiдсоток полiпшувалися стосунки з Кiбиною мамою, якщо пiсля того разу ми не бачились... Я тупо побоююсь iти до них у квартал, пам'ятаю-бо квест "Приборкання..." i зважаю на чинне серце. Еге ж, боюся передчасного розблокування.

***

  Приблизно тим часом. Iнудзука Цуме.

  Голова клану Iнудзука перебуває в рiдкiсному для себе станi: вона замислена. Та й чекає на прихiд додому сина, аби знову вiдповiсти на запитання, щоб цi вiдповiдi вiн озвучив своєму другу зранку.

  Авжеж, Наруто здивував жiнку складом думок. Дуже. Його запитання були неочiкуванi, правильнi. Змусили її саму переозмислити наново, вiдповiдаючи на них.

  Та що там! Коли жiнка вирiшила випробувати власну вiдповiдь, витрати на два атакувальнi клановi хисла зменшилися на десять-п'ятнадцять вiдсоткiв, не полишивши їх моци. Аякже, свiжий погляд на клановi хисла вiд дитини, не привченої в шибах "всi так роблять, роби й ти" i "бо так треба", оказався вельми корисний. Та й вiддати належне самому Удзумакi, адже не володiв би вiн живим умом - не змiг би видати цi видiї. Бажання затягнути його до свого клану тiльки крiпне в Цуме.

  Витрати на хисло наподоби, зокрема, багаторазово зменшилися, не лишившись прицьому нич. I не так сильно воно стало навантажувати органiзм вiд тривалого застосування. Що радує жiнку ще бiльше - вона вже уявляє, яка неприємна несподiванка чекатиме на ворогiв, готових навiть до зустрiчi з нею, що не володiють даними про її новi можливостi. Аякже, вже тiльки за це можна сказати "спасибi" другу її сина...

***>

  Саме цiєї мити Наруту знову крапнуло +1% до стосункiв з Iнудзукою Цуме, що викликало здивування хлопця.

  ...I саме тому вона так ждала на Кiбу з училища, бо, либонь, i сьогоднi вона черговий раз переозмислить щось.

  Зрозумiти б iще, звiдки така жага володарювати цим хлопчиськом, звiдки бажання бачити його в кланi?

  Звiдки їй знати про таку просту вiдповiдь, але що в той самий час знаходиться за межею її розумiння, як "одне заповнене серце". Iнша справа, що в усiх воно проявляється по-рiзному: в кого-будь легкою прихильнiстю, в кого-будь нав'язливою або, навпаки, ненав'язливою рупiстю. Однак, зважаючи на норов самої Цуме, так i на певну тваринну сторону всiх Iнудзукiв, ба навiть, дикiсть, їй бiльше властива риса вважати своїм усе, що зацiкавило. Тому вона так i тягне до клану хлопчика, що зацiкавив її. А те, що це просто зацiкавленiсть, без усiляких двозначностей... Ну так навiть лiпше. Принаймнi, намiри чистiшi.

***

  Набагато пiзнiше в квартирi "сиротюка"...

  "Я навiть знати не волiю, як так вийшло!" - сумно думаю я, перебуваючи в обiймах Хiтомi, неначебто м'яка iграшка. Безперечно, я нiкуди не пробивався, адже не в моєму вiцi пiддаватися пробудженим спонуччям. Се оця особа вирiшила поспати з "дитиною". Ну добре, хоч морального тиску не було, тому все бiльш нiж пристойно. Ночнушка на Хiтомi до колiн, непрозора, зi щiльної тканини, тож усiлякi двозначностi вiдкидаються, що дозволяє менi вiдпочити i задавити поривний крик назовнi: "рятуйте, на мене напала збоченниця!".

  Та й сам я в сонницi, що розглядається нинi не iнакше як додатковий шар захисту. Та ось i заснути через таке дивне становище не вдається менi. Вiд нудьги я став зняткувати "Спостережливiстю". Так тривало допоки я не зачепився за Хiтомi. Особливих змiн нема, та одне мене вбило цiлковито. Її кляса змiнилася з "Недо-СТЛП Корiнь" на "Матiр-одиначку". Навiть не знаю чи смiятися, чи плакати.

Роздiл 24

  I знову я намагаюсь освоїти наподобу. I знов таки нич не вдається. Ну що ж не так? Я вже стiльки всього взнав... Стривайте! Сумнiваюся, що всi шiнобi досконало вивчають навiть свої хисла. Тут достатньо поглянути на Кiбу, аби осягнути це. Вiн же, взагалi, не замислюється про цi питання, що я ставив! Але прицьому спокiйнiсiнько робить наподобу.

  Еге ж, скрупульознiсть людини двадцять першого столiття мого свiту зiграла зi мною лихий жарт. Тут, либонь, у бiльшости пiдхiд такий: робить - от i не чiпай, а просто виконуй! I тiльки стаючи джьонiнами, шiнобi потроху замислюються над хислами та їхньою природою. Бо передусiм шiнобi - бiйцi та вбивцi, а не науковцi. Хитромудрi теорiї їм збiса здалися. А тi ж джьонiни просто доростають до того, щоби почати осягати та розбиратись у цiм питаннi.

  А я спробував, якщо казати зрозумiлою мовою, не володiючи азбукою, прочитати "Чорну раду". Честь менi, хвала. Та найближчi десять рокiв доведеться забути про це.

  I просто вiддавшись пульсуючiй чакрi, я дозволив їй самостiйно рухатись у тiлi за мiрою утворення хисла. I зрештою...

  - Бе-ке-ке!

  ...Я боднув стiну. Якесь неправильне в мене хисло наподоби. Чи статус "барана" затьмарює навiть Лиса всерединi? Хай там як, проґрес є. Втiм, гадаю, марно я справляюся в цiм, до пуття не прокинувшись. Авжеж, я розумiю - осяяння осяянням, i нетерпiння теж має право на iснування, але це понадмiру. Тож почну стандартну зарядку. Заразом приладжуся пiсля чергового сну. Аякже, я знову видiв увi снi бувальщину Лi Шувеня.

  Я вертаюся до рiдного краю. Як же я сумую за вiтцем i матiр'ю! Сподiваюся, вони зрадiють. Я заробив їм на безбiдну старiсть. Усi цi герцi були навдивовижу легкi. Як i супроводження кiлькох вельмож. Зате вони принесли чималi грошi - матiнка буде щаслива.

  Пiд такi райдужнi роздуми я наближався до рiдного села, однак щось було не так. Звична злагода була порушена.

  Прискорююсь i стрiмко досягаю пагорба, звiдки вiдкрився вид... На горiлi хати. Значить, це є правда, що сюньфу зважився домогтися пiдвищення податкiв залякуванням. Що ж, немає товку горювати за здiйсненим i корити себе за вiдсутнiсть отут, адже годi змiнити це вже.

  Я вб'ю його та його слуг. Але не ради мсти - вона лише отруює й руйнує людину зсередини. Я знищу гнилу вiту, аби та не заразила iншi. Звiсно, я вб'ю його заради майбуття та неповторення трапунку.

  Мовчки, я прямую до колишнього села. Спершу слiд ушанувати пам'ять предкiв, аби всi мої односельчани змогли спочити з миром. Поспiх - удiл слабких. Я, розмiрено дiючи, просунуся далi од iнших. Глупо нестися просто зараз до сюньфу, проте баритися зайво не варто.

  Атож, оцей спогад був iнакший. Вiдмiнний вiд усiх. Жодних умiнь. Зате фiлософiя Лi Шувеня вразила мене.

  Змiг би я вiдмовитися вiд помсти? Не гадаю. Це була воiстину сильна сторона його. Вiн горював за батьками, проте не гайнував нерви на пошук винуватцiв i на самобичування. Китайська фiлософiя? Не знаю.

  Досi пiд впливом, я провiв тренування. Приготував поїсти. I якимось чином самочинно привiтався з няньками. Одна з них пропалювала мене й другу пiдозрiлим поглядом. Ну що не так, Юґао? Авжеж, я красно розумiю, що ти знаєш, де була Хiтомi замiсть своєї кiмнати, але настiльки ж добре ти мусиш знати, що нич не було - в усiх товках.

  Загалом, снiданок минувсь у вельми дивнiй атмосферi: Юґао пiдозрює казна-що, Хiтомi витає у хмарах, я переварюю недавнiй сон. Отаке собi сполуччя.

  Згодом я вирушив до училища. Сьогоднi якраз заняття вчителя Мiдзукi, тож слiд поспiшити, аби не проґавити їх. Атож, як не дивно, майбутнiй зрадник дiйсно щось викладає "личинкам шiнобi", зрозумiло пояснює, добре розжовує навiть моменти, складнi для розумiння дiтьми. Не прогинається пiд кланових дiтей i не заводить мазунiв. Словом - учительський правозiр, до якого iншим викладачам безмiр далеко. Далебi, менi буде справдi жалко, якщо такий чудовий учитель потрапить пiд каток канону.

  От iзнову вiн провiв заняття на ура. Пiсля ледве не збентежив нас: вiд цього навчального року у нашiй групi нарештi розпочинається вивчення тайджюцу. До нiнджюцу нам iще рiк шкандибати, бо воно аж вiд третього курсу училища почнеться.

  Задля правильної оцiнки ґенiнiв, та й як головного iнструктора, сьогоднi був запрошений хтось iз джьонiнiв, що спецiялiзуються на тайджюцу. Уже через це в мене шкiрою пробiгли мурашки. Коли Мiдзукi, такий же радiсний, заявив, що найлiпшим iспитом може бути герць i лише вiн... Моя дупа сигналить про неприємностi.

  [Набуто навички "Сiдничний нерв" "Iнтуїцiя Рв.1"]

  Системо! Я вже зрозумiв, що ти хотiла виразити!

  Як я пiдозрював, оцим експертом iз тайджюцу оказався Ґай. От ми й познайомилися, Зелене чудовисько!

  Перегодом я двiчi ледве не вбив сам себе. Спершу був бiй Iно i Сакури, що чимось нагадував канонiчний двобiй на iспитi, хiба що без з'ясування стосункiв. Втiм, той закiнчився так само - нiчиєю. Згодом був набагато красивiший i напруженiший двобiй Саї та Аї, що закiнчився... Так само, як минулий.

  Згодом виступили Саске та Чьоджi. Авжеж, двiчi Учiга ледве не вiдхопив, адже Акiмiчi має нiчогенький розмах рук, та й сили не бракує йому. Але потiм Учiга покумекав - i змiнив тактику: спершу вiдлупив нозi жертвi, а пiсля вiдпихав. Повторив тричi - i Чьоджi повержений. Лепсько. Тут, на вiдмiну вiд канону, Саске кметує-таки.

  Одразу ж за ними викликали мене з Кiбою.

  - Починайте! - звелiв Ґай, радiсно оглядаючи нас.

  - Хе-хе, це буде цiка...

  Кiба не змiг договорити. Я гадав, що вiн нападе одразу. Вiдповiв тотожно, а його потягнуло ж потеревенити... Чогось соромно навiть. Адже я так красиво зблизився текучими рухами стилю. Один дотик розкритої долонi без усякої чакри в грудину - i мiй друг вилетiв за межi кола спиною вперед.

  - Вибач! - наразi я був щирий.

  - Яка бистрота! Яка сила! I яке хисло!

  Чогось не до вподоби менi вдоволений вид Ґая.

  - Лi! Виходь. Я знайшов тобi партнера для герцю! - пробасив Ґай пiд ошаленiлi погляди присутнiх.

  Одразу пiсля брязнуло скло з вiкна училища - i звiдти вистрибнув достатньо впiзнаваний персонаж. Хм, не канон. Я гадав, що Ґай узяв його в учнi лише по випуску з училища.

  - Так, сенсею Ґаю!

  Та ви знущаєтесь!!!

  Плавно вiдхитнутися, пропускаючи ногу противника, що мiтить у голову... Гей, так i вбити можна! I враз врiзати пiд колiно опорної ноги. Плавний перебiр ногами. I противник, вивернувшись у падiннi, б'є по повiтрю. Мене вже немає на минулому мiсцi.

  Один - i я б'ю по завiдстовбурченiй руцi, блокуючи цяту бiля лiктя. Два - i я скористувався "Без Другого Удару" у м'якому взорi, вiдкинувши Лi до меж кола. Але це чудисько пiдхоплюється, неначе нич не було!

  - В iм'я сили юности!

  I пiсля покрику вiн iще й рукою здатен рухати. Кляте чудовисько!

  "Серiя Безкiнечних Ляпасiв" неабияк попсувала його красиве хисло, однак викинути його за межi кола не вдалося. Та ще я примудрився зазнати кiлькох ударiв. Чорт, я вiдбиваю його напад, та ще цим хислом. Йому має дуже болiти, проте цей паразит усе рiвно завершує удар! Iз якої Безоднi ти вилiз?

  - Лi, можеш зняти їх!

  - Так, сенсею Ґаю!

  Вiн бодай що-небудь знає, крiм оцих його "так, сенсею Ґаю" та сили юности? I що зняти? Навряд чи вiн має такi жаскi обтяжувачi, як у канонi. Не той вiк. Iз чим-будь меншим я маю витягну... - i свiт померкнув.

  Я розплющив очi, коли лежав на лiкарнянiй койцi. Та ви знущаєтесь! Авжеж, оце вже справа принципу. Я цього гада сам вiддухопелю на другому ступенi чюнiнського iспиту! Ага, у лiсi... Доки нiхто не бачить! Порву паразита!

  Отже, гаразд. Треба поглянути, чого я набув од цього ганебного програшу...

Роздiл 25

  За статами виходить наступне:

  [Iм'я: Удзумакi Наруто
  ОЗ: 2260
  ОЧ: 3712
  Чакроконтроль: -36
  Рiвень: 19
  ОД: 304/1900
  Кляса: Свiтлий воїн v.2.
  Показники:
  Сила: 142
  Спритнiсть: 89
  Витривалiсть: 106
  Кмiтливiсть: 42 Вiльнi очки показникiв: 140.
  Особливини: Демон | Джiнчюрiкi v.2. | Удзумакi | Сирота | Досвiдчений рятiвник | Лi Шувень-послiдовник | Я дуб | Я баран | Силач I | Витривалий I | Гравець+.
  Пасивнi вмiння: Скритнiсть Рв.99 | Двiряр Рв.34 | Страждолюбець Рв.81 | Холодний погляд Рв.23 | Мiцнi кулаки Рв.79 | Спостережливiсть Рв.39 | Iнтуїцiя Рв.1.
  Навички: Божественний Голос Рв.1 | Нарутотерапiя Рв.21 | Красномовство Рв.29 | Грань Опуки | Без Другого Удару (No Second Strike - Two Strikes Are Not Needed) | Таємне Хисло Марсiянського Стилю - Серiя Безкiнечних Ляпасiв]

  Стати не найпросунутiшi, ростуть страшенно поволi. Боюся, що тренування початкового щабля та училище мало чого можуть надати менi в цьому плянi. Хiба що є надiя на герцi та вивчення нiнджюцу. Та й ранкова зарядка багато дає. Я щодалi ширше осягаю злагоду, i дедалi лiпшим стає чакроконтроль. Еге ж, лiпшим. Адже з мiнуса так i не вилiз. Iще забавив розвиток "Пiяння" у "Божественний Голос". Вимушений визнати, що тепер я справдi спiваю вельми й вельми нiчогенько. Але мене бентежить п'ятивiдсоткова можливiсть зачарувати противницю, чия репутацiя зi мною вище за ненависть. Система у своєму репертуарi.

  Скiнчивши оглядати статус, я звернув увагу на чужу присутнiсть. Дивно, що я одразу не помiтив. Злагода в палатi не вiє самотнiстю та спокоєм iз тишею, будучи розбав... Злагода? Лi Шувеню, ти згубно впливаєш на мене... Чи це наслiдки удару по головi?

  Гляджу нижче. Бачу, що на стiльцi сидить Iно, посапує, влаштувавши голову на краєчку лiжка. Отакеньки...

  Я самовiльно положив руку на її голову. Став перебирати волосини бiлявцi. Авжеж, помислити - вона в мене найбiльш "хатня" з усiх навкружних представниць протилежної стати. Еге, iще Хана така ж, але з тiєю я зношуся набагато менше.

  Вона не така вона шалена й напориста на вiдмiну вiд Учiг, не "трохи причинна" на вiдмiну вiд Хiтомi, i прицьому не вiдчужена на вiдмiну вiд Юґао. Чого би не бездоганний вибiр жони? Лiпшою могла би бути iз цього погляду лиш Хiната, однак на чуже я не зазiхаю.

  Знову занесло. Нiчогенько приклав мене Лi. Либонь, чи взяти кiлька тренувань у Ґая? Цебто не конозького стиля - саме задля загального розвитку... себе в чудовисько.

  Втiм, треба потихеньку вдягатися та пiти на уроки, коли я оклигав уже. Гадаю, охайно потормошу Iно, однак помiчаю, що вона вже не спить. Просто нiжиться вiд погладжування волосся. Винятково добре на це вказує змiнене дихання, цебто не як у сплячої, i вiдсоткова ставка, що помалу крапає.

  Ну коли така вiдрадiсть, полiпшмо репутацiю ще трохи.

  - Наруте! Як ти тут?!

  Не встиг я домислити, аж у палату ввiрвався Кiба... Ну це в його шибi. Добре, хоч дверi не винiс. Iз iншого боку, це - лiкарня для шiнобi, тож дверi мають бути укрiпленi належним чином.

  - Я пiзнiше зайду.

  Вiн оцiнив композицiю, змусив мене поперхнутися повiтрям. Кiба та почуття такту? Куди котиться свiт? Одначе, з iншого боку, ось вiн - вiрний друг. Одразу вбагнув момент i вiддалився, притому що сам турбується про моє здоров'я. Еге ж, усi пункти однозначно в плюс. Усе-таки вiн лепський хлопака. Либонь, чи помогти йому iз Хiнатою? А то її ставлення лише вiн не помiчає. Я навiть у Шiкамару вточнював... А пiсля я вiдкачував Шiкамару, бо той ледве не вдушився соком, адже для нього був iстинний розрив шабльону той факт, що цю обставину помiтив навiть я. Тодi менi навiть схотiлося придушити цього засранця!

  Не встиг я додумати, аж звiдкiлясь iз колiдору почулися квилiння, i сюди зайшли чимось невдоволенi Сая та Ая. Здається, Кiба волiв повартувати мiй покiй, одначе годi йти йому проти двох Учiг, еге.

  Втiм, на порозi вони й застигли, i отак вирячилися на Iно, що аж на мить здалося, що в них зара' шярiнґан пробудиться! I немовби цього мало, углядiвши суперниць, чортиха вирiшила бiльше не прикидатися сплячою та вгатити сильнiше.

  - Спасибi. Це було дуже приємно, i я не проти повторити ще, коли ти вже запропонував. - мовить вона, вставши.

  Та ще й поцiлувала у щоку на прощання, i з видом переможницi вийшла з палати.

  Притьмом, пiдводячись iз пiдлоги, Кiба змiг видiти аж черлене обличчя бiлявки, що йшла iз другової палати, начепивши переможецьку посмiшку.

  Отакечки, тепер близнючки не пробудили шярiнґан лишень дивиною. Випорю чортиху! Хоча нi, не доцiльно та не за статусом. Спершу треба подорослiшати, завести з нею стосунки, i потiм випороти... Доведеться записати обiтницю, аби не забути.

  - Як ти? - цiкавляться близнючки водноголос, удаючи, буцiм не бачили нiякої Iно... Тiльки не це, тiльки не починайте свiй мозкокартальний спосiб розмови!

  - Ми через тебе... - почала казати Сая.

  - ...Так хвилювалися! - продовжила казати Ая.

  - Особливо, коли ти... - знову Сая.

  - ...Кулею вилетiв за межi кола... - оце вже Ая.

  - ...I вдарився о стiну! - закiнчила речення Сая.

  Еге ж, коли вони так продовжують думку одна одної та їхнi голоси чуються з рiзних бокiв, мiй мозок починає кипiти. Та й не лише мiй. I ця парочка користується цим, виїдаючи мiзки iншим. От пiдманула мене "тихенька японська жiночка". Iно, мiй рахунок до тебе безмiрно вирiс, i я не зважу на те що в тебе щойно друге серце було заповнене. Атож, i виходить донезмоги кумедний зняток: цiлунок у щоку на тлi обурених Учiг, що вирячили очi. Ну просто таки оголошення вiйни.

  - А що... - знову каже Сая.

  - ...За хисло... - каже Ая.

  - ...Ти застосував? - закiнчила речення Сая.

  Рятуйте!

  - Перепрошую, - кажу.

  Нi, я справдi не зрозумiв, про яке хисло вони говорять.

  - Ну коли ти... - каже Ая.

  - ...Вспiв вiддiяти на удар Лi...

  Сая змусила мене вирячити очi. Не вспiв я вiддiяти!

  - ...I застосував щось! - закiнчила речення Ая. Та зрозумiлiше не стало.

  - Ага, пiсля того ще Лi сказав, що в тебе лоб, нiби зi стали, i потiм покульгав назад до училища, - доєднався до бесiди Кiба, який уже "грiє вуха", заглянувши в палату та спасаючи мiй мозок вiд розбитих реплiк Учiг. Дячу, друже!

Хм, вiдбив ногу об лоб? Ха-ха-ха, то було не хисло, а статус "барана". Атож, я насправдi дивуюся з цiєї здiбности.

  Отож, гаразд, час вставати. Почуваю себе я досить ладно, вiдкидних ефектiв у статусi не бачу. Тож можна вже вшиватися звiдси. Вiдкидаю ковдру i...

  - Ах! - вдоволено вигукнули близнючки, миттю шарiючись.

  - Бодай прикрився б, - каже Кiба та робить порух лобхлоп.

  Який гад зняв iз мене костюм? I чого не дали лiкарняної роби?

***

  Тим же часом. Майто Ґай.

  Авжеж, персонал лiкарнi не схотiв дозволяти йому подбати про Нарута. Одначе сила юности просто не дозволила б йому покинути цю справу. Адже то його учень ледве не покалiчив хлопчика, i найбiльша провина на ньому - Майту Ґаю, що переоцiнив Нарута та зважив на побачений потенцiял, як на дiйсну силу. Хоча якби хлопець попросився до нього в учнi, Ґай буде не проти потренувати хлопчака, в iм'я сили юности!

  Шiнобi, що проходять мимо, шарахаються врiзнобiч вiд чергової Майтової причуди: за його спиною появився захiд сонця, що не є ґенджюцу. Втiм, чого ще можна чекати вiд Конозького Зеленого Звiра (Чудовиська)?

Роздiл 26

  Тодi мене звiльнили вiд занять. Нi, не з того почав... Опiсля булого видовиська з близнючками крапнуло 12% симпатiї. Одначе менi про це i згадувати не кортить.

  Зате попрохав Кiбу приглядiти за мною, виловивши того, коли вiн злиняв iз урокiв. Усе, аби уникнути баранячих оказiй, та й вiн указав на мої помилки, якщо що. Опiсля я вирiшив посправлятись iз хислом наподоби. Як не дивно, вдалося з першого разу, i та вiдразу ж потрапила до навичок.

  [Хисло звiрячої наподоби - Чотирилап'я
  Хисло наподоблювання звiра, що звертається до Вашого нутрiшнього звiра, даруючи частину показникiв тварини. У Вашому випадку наподоблюється твердолобий лис.
  Витрати: 20 ОЧ/хв
  Пiд час дiї хисла набуваєте:
  +10% до Сили
  +15% до Спритности та Швидкости
  -5% до Кмiтливости
  +2% до Витривалости
  Чуття загострюються. Накладення посилялок "Звiряче чуття" та "Гостре сприйняття".
  Додатковi ефекти на час дiї: "Звiрячi iкла' та "Звiрячi кiгтi".
  У зв'язку зi статусами "Я дуб' та "Я баран' використовуйте вмiння обережно й винятково у тверезому умi та яснiй пам'яти, не перебуваючи пiд ефектами отруєння (у тому числi алкогольного), сонливости та iнших впливiв на свiдомiсть.]

  [Вiтаємо! Розблоковано показник "Швидкiсть"! Система просить пробачення, одначе цей показник доведеться розвивати вiд самого початку. На нинiшню швидкiсть вiн не впливатиме, допоки не зрiвняється з нею.]

  Еге, уже бачу. Як одиницю пiсля двокрапки, так i п'ять десяткiв у дужках. Ну, значить, до дiйсної суми я хутко доведу її, коли насправдi вiн у мене i так має п'ятдесят одиниць.

  - Так, менi вдалось! - радiсно вигукую. Хм, я вже в змозi достатньо тривало пiдтримувати хисло. Нiчогенько.

  - Молодець! Оце мiй друг! Цiкаво, чого спалахи чакри багрi? - порадiв за мене Кiба та одразу вголос озвучив цiкаве питання.

  Якщо я правильно пам'ятаю, то перiодичнi спалахи в цього хисла мають бути синi. Насиченiсть кольору залежить вiд чакри користувача. Цебто навiть Орочiмару, що за анiме мав узагалi темно-бузкову хрiнь, однаково випромiнював би темний, на межi iз чорним, але все одно синiй колiр. А я за каноном мушу мати досить свiтлу чакру, причому теж синього кольору. Хм, вiдповiдь лишень одна: образ для наподоби - Лис. Та й паразитна чакра теж од нього.

  Щоправда, я поки що не знаю, наскiльки це погано. Так тодi гадав. Як з'ясувалося дещо пiзнiше, менi пiдложили неабияку свиню, атож. Питання лише в тiм, навмисно чи нi?

  Першу оповiстку iнтуїцiя подала, коли того ж вечора я почув жiночий вигук "та-а-ак", що пролунав заледве не на пiв Коноги. I голос був менi досить знайомий, однак у крику точно розiбрати не вдалось.

  Словом - опiсля того випадку Кiба iще тиждень ходив блiдий, заїкався. Я був одверто впевнений, що жодного крику не чув. Це збiглося або навiть стало причиною другої оповiстки iнтуїцiї.

  Третя оповiстка - поява Хiрудзена, що по останньому роцi немовбито забув про мене. Той, по-благому усмiхаючись, попросив показати освоєне хисло. Опiсля ясування хокаґе, трохи хитливий, коли здобув двi послаблялки на двi хвилини кожної, якщо точнiше, то "Легке нездужання" та "Дрiбнi клопоти вестибулярного апарата", вточнив, котре саме. Та взагалi, мiцний дiдок! Прийняв на себе "Без Другого Удару" (авжеж, я гадав його зацiкавило саме це хисло) у повну силу i вiдбувся лише дрiбними наслiдками... Чудовисько! Не дарма вiн зветься хокаґе.

  [Здобуто досягнення "Я потрiпав (геть-геть слабо) хокаґе"!
  +5 до всiх статiв
  -5 до Кмiтливости
  +5 до Сили (зумiти потрiпати хокаґе ударом... Ви стали впевненiшим у своїх силах, це дало плоди)
  +5 до Чакроконтролю (iз Вашим чакроконтролем та й чогось зробити? Сьогоднi Ваш день!) Вiдкрито показник Удача.
  +77 до Удачi. Нападати на когось, хто на 200 Рiвнiв вищий за Вас, отримати певний скуток i вижити - та вам щастить!]

  [Здобуто статус "Мураха I".
  "Та й що, що маленький? Думаєш, ти мене вiддухопелиш? Ану йди сюди!"
  Як мураха йде проти набагато бiльших комах, так i Ви (не знаєте мiри) ясуєте смiливiсть.
  Iмовiрнiсть завдати нападом якi-будь пошкодження противнику, що на 100 й бiльше Рiвнiв перевершує: +5%
  Iмовiрнiсть проiґнорувати жагу крови противникiв, що перевершують бiльш нiж на 30 Рiвнiв (здобуто 0,2% шансу сперегодом набути статусу "Iґнорування Жаги Вбивства" та сильно влетiти на цьому ґрунтi)
  +25 до Сили ("Я сильний, мов мураха... Гаразд, не можу я тягти що-небудь тяжче себе в чотири рази, однак усе рiвно сильний!")
  +5 до Витривалости ("Я витривалий"... Ну ви зрозумiли, шановний гравцю)
  -2 до Кмiтливости (до статусу "Ой, дурень" зостався ще 31 дурний вчинок).]

  Атож, славно Система потрунила мене.

  Кхем, втiм, вернiмся до подiй булого часу. Я показав-таки Хiрудзену "Наподобу", вельми спантеличивши того. Еге, iз замисленим виглядом, побажавши менi "гарного дня", хокаґе покинув мою квартиру... Iз другої спроби. Еге, дверна пройма та клопоти вестибулярного апарата творять дива.

  Не минуло й тижня, коли по мене прийшла особисто Цуме, задоволена донезмоги, i забрала мене до себе. Тепер я мешкаю на теренi клану. I, вiдповiдно, Юґао зняли з посади няньки. Iнудзуки не терплять чужинцiв на своїх теренах. Цiкаво, як iз цим стикується мешкання там мене?

  А Хiтомi своє мiсце якимось-то чином зберегла. Чогось оцiєї мити в умi вималювалася картина - Хiтомi, притиснувши до Дандзової горлянки кунай, пояснює тому всю глибину тiєї сраки, у якiй вiн опиниться, якщо нас iз нею розлучити. Цiкаво, до чого б це?

  Щоправда, Хiтомi не має змоги свобiдно розгулювати теренами клану самостiйно, а лишень у вiдведенiй хатинi та по дорозi вiд неї до виходу, i назад. Чогось я не маю тих же обмежень.

  Ну, i фiнальна новина: тепер винятковим хислам клану Iнудзуки мене навчає сама Цуме. Та менi тепер без нагляду взагалi неможна тренуватися. Словом, ставлю запитання з хисел їй, отримую миттєвi вiдповiдi, а заразом часом зростання вiдсоткiв. Здається, я втямив, хто вiдповiдав на минулi запитання через Кiбу.

  Ще зрозумiти б, як вона домоглася того, що мене так спокiйно вiддали їй, i що тут узагалi вiдбувається! Ох скiльки б я вiддав, аби взнати вiдповiдi на декотрi питання.

  Та ще квест на зваблення двох нявок не був скасований i час досi крапає. I якщо щодо Хiтомi все зрозумiло, то чи вважається Юґао другою, я не можу сказати точно. Як i придумати, як менi з нею тепер полiпшувати стосунки тепер! Треба чого-будь робити. Лiпше за все, змусити викинути мене з кварталу Iнудзукiв, одначе для цього треба взнати, на якiй пiдставi я взагалi тут опинився!

  Та й треба було би поспiшити, а то що бiльше крапає до Цуме, то бiльше мене гризуть пiдозри щодо передчасного розблокування "Приборкання". У цiлому, треба звалювати. Та от як?

 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"