Райдугою губ, торкнулась райдуги очей,
Та вiдчула жар випитих ночей.
Хоч вона нiма, вибору нема,
Серце ж те палке, б"ється не дарма.
Б"ється ж бо воно, рветься iз грудей.
В свiтi є iще декiлька людей,
Яких варто любити, заради них жити,
Але так болить, що хочеться пити.
Тiкають хвилини, швидкими стрибками,
Ти лiчиш години, нiмими вустами.
Наперекiр всьому, наперекiр всiм,
Не вiрячи в долю, не вiдчуваючи болю,
Власних iлюзiй та власних думок.
Ти робиш знов, необдуманий крок.
Куди приведе той шлях, та стежина,
Коли серце завмре, те, що б"є без упину.
Коли прийде щастя, весною чи взимку,
Не взнаєш допоки не вирвеш сторiнку.