Тонку сукню на повi§
Розвiває вiтерець
Заповiтнi її мрiї
Зовсiм звелись нанiвець.


Мов тополя при дорозi
Хто йде повз той гiлля рве
I у спеку, й на морозi
Там вона там щодня живе


Губи маками розквiтли
Та вже в"яне пишний цвiт
У очах погасло свiтло
У очах помер весь свiт

На траву зелену впала
Гiрка зрадницька сльоза
Та вона була чистiша
Нiж уранiшня роса

Вiтер коси розвiває
Мов вiтрило у човна
Ї§ серце каже досить
Але вибору нема

Утопилася б у морi
Утопилася б в винi
Та немає сили волi
Та нема куди iти

Куди вiтер їй повiє
Туди буде вона йти
Така доля у повi§
Iншу долю не знайти.

(13 лютого 2011)