Невгамовний потiк машин
  безперервно ґвалтує дорогу.
  Покалiченi ребра шин
  мимоволi крокують у ногу
  так, що стогне старий Асфальт,
  потираючи сиву спину.
  Вiн стомився. Хiба це жарт? -
  Все катують його без упину, 
  рiк за роком, вночi i вдень,
  ще й щомитi плюють у душу.
  
  Йому б тишi - хоч кiлька жмень.
  I щоб жоден мотор не порушив.
  Йому б в луки, де тиховiй,
  де пахучi ростуть морошки...
  Посмiхнувсь вiд солодких мрiй - 
  i розгладились давнi зморшки.
  
  А за рани старi чiплявсь
  гусенищами трактор впертий.
  Затрiщав дiд Асфальт - i здавсь.
  Вiн стомився. Вiн хоче вмерти.
  
  червень, 1997