Не треба нiжно так дивитися, не треба!
  Я спраглими очима,  як очманiла, п'ю
  очей твоїх блакить, їх прохолодне небо,
  солону i вологу посмiшку твою.
  
  Не треба в очi так дивитися, не треба.
  Бо погляд твiй на мене дiє, наче хмiль.
  Дозволь душi моїй звiльнитися вiд тебе,
  тверезiсть поверни свiдомостi моїй.
  
  Не огортай мене прощальною журбою.
  На пошуки пригод зiбрався - то лети,
  бо ж все одно мене ти не вiзьмеш з собою,
  то й спокiй мiй вiддай. То й душу вiдпусти!
  
  червень, 1997