Ще один день роздумiв про нiщо. Та все ж, нiщо це вже щось. На жаль моя лiнiя життя роздiлилася на три нитi пiсля великої втрати. Спочатку я попросив братiв будувати чортiв Колiзей i вони збунтувались проти мене. Потiм я повiрив у нього i цеглини ожили . Вони створювали дивовижнi метаморфози, а я лиш споглядав це своїми безстидними очами якi змушували мене мовчати про те, що говорити не можна серед людей. Я застиг на декiлька секунд, а пройшло 4 роки. I я не жалiв про це. Я наказав братам створити фундамент, i вони злякано дивилися на мене, я взяв молот в руки i вони втекли. Збудувавши свою схованку, сам перенiс її подалi вiд людських загребущих рук. Затамувавши подих i зрозумiвши, наскiльки гармонiйно смак сирого повiтря поєднується з тишею, я провiв ще 5 рокiв в темрявi. Цього було достатньо. Але не для мене. "Це не межа" говорив я обмазуючи цеглу у вапно. "Це iлюзiя", казав я, будуючи все вищу й вищу стiну вiд оточуючого м'яса. Чим вище я йшов, тим дужче вiтер пронизував мене наскрiзь. Я не знав, що з цього буде, але пiддаючись невiдомим почуттям я плинув парадоксально вниз.
Дивнi створiння застерiгали мене, попереджували.Особи, запрограмованi на дружбу, вiрнiсть, жалiсть, брехню... вони змушували мене стати в їхнi ряди i знищити ту енергiю, яка виштовхнула мене з диявольського лона. Я глухий для вас, не намагайтесь зламати мiй дух.
Зараз я повертаюсь до свого ремесла.
"Тут, де у всiх на очах величавого амфiтеатру
Спорудження йде, були Нерона працi ...
Рим вiдродився знову; пiд твоїм заступництвом, Цезар,
Те, чим володiв пан, тiшить вiдтепер народ"
Нi!
Народ слiпий навiки! Вiн величає тих братiв, що власнiсть, хоч й духовну, привласнили собi, брехливим порятунком закриваючи серце й вiчi вiд народу, який створили вони ж самi для того щоб таких як я спалити у трунi.
Лиш тут я зрозумiв всю асиметрiю цiєї ситуацiї i цього свiту в цiлому. Причому свiту чужого, в якому менi доводиться виживати. мiй Колiзей в розрусi, а я занадто глибоко копав. Мiй вбивця вже прямує дорогою до моєї домiвки. В земному свiтi мене переслiдують дивнi тiнi й силуети, а в моєму домi мене чекає неминуча смерть. Вiн зiтре це з моєї душi, хоч i знатиме, що я повернусь щоб дiзнатись iстину. Вiн це знає. Але йому потрiбно дати час для того щоб вiн з'єднав три нитки в єдиний шлях на який я встану пiсля миттєвої реiнкарнацiї.
![[]](/img/b/bosyj_w/coliseum/aryjqccjnyi.jpg)