Свiтлана Стоялова
15.09.2018 
Одяг восени
Ось листочок, цей клиновий
Бачу його та думку, я гадаю
Чим чудовий ти такий, чим прикраса восени,
Ти такий зелений, так краплi дощику на тобi
Та буде далi йти и стане холодно ї зимно
I станеш такий жовтенький ї ще гарнiше, будеш ти
Зайдемо в парк, як гарно буде восени
Все мiсто нiбито прикрасо одягло на себе 
Прохолодним вiтром нiбито завiяло
А, я стою скрiзь берiз та тополь
Менi тепло та затишно вiд їх краси
Ах, мiсто яке ти гарне, як ти не завжди в серцi 
Зачаїлось i де би я не блукала , я буду завжди
Пам"ятати твiй одяг десь i зараз

Бабусю рiдно 
Бабусю рiдно, як вiдкриваю твої твори, 
То моє серце нiби тане,
Ось пишеш ти про мiсто,
А, ось ти пишеш про сiм"ю
Якi вони чудовi, якi вони сердечнi,
Коли була мала менi було десь дев"ять рочкiв,
Читала я твiй твiр про маму
Тодi не незрозумiла я що це є ти,
Сказала я своїй матусi,
Тодi ж вона менi ї каже,
То рiдна прабабуся 
То Вiра Кулешова, 
С того моменту менi тепло так стало на душi,
Тому що насправдi, певно ї назавжди 
Кохала наше мiсто ти , ти бачила красу
В одному творi свiжiсть квiтiв, 
А, в iншому я бачу тугу
Тому скажу тобi я зараз,
Я буду пам"ятати!

Було це десь у восени
02.08.2018
Було це десь у восени,
Коли я причаївшись десь,
Чекала погляд твiй, 
Так зрозумiвши, що ти,
Мiй ангел, моя мрiя,
Тебе вiдштовхувала я,
А, потiм знов любила,
Та хотiла лише мрiй,
Лише кохання назавжди, 
Але, я так не зрозумiла,
Що ти вiд Бога, мiй дарунок,
Ти можеш бути рiзним,
Ти можеш десь образити,
Але, ти знаєш мiру,
Ти можеш дати ключ вiд щастя,
Дати мрiю можеш,
Тому скажу сьогоднi i назавжди
Кохаю та цiную тебе!
Було це десь у восени.