Меланж мовчки спостерiгала у вiкно за тим, як на вулицi палали меблi. Був Чистий Четвер, i за давньою традицiєю городяни збирали докупи столи, стiльцi, шафи i спалювали у дворi. Бiднота виносили табуретки iз облупленою фарбою, середнiй клас тягнув канапи й софи, багатiї робили спецзамовлення - шафи, вщерть заповненi феєрверками.
Меланж вiдвернулася та знову занурилася у вiртуальну розмову з комп'ютером. Вона скаржилася невидимому спiврозмовнику на цей жорстокий свiт iз його найжорстокiшими правилами. Скаржилася на розумних, але пасивних хлопцiв, якi їй подобалися, але не наважувались зробити перший крок, а робити це дiвчинi в її маленькому мiстечку досi вважалося непристойним. Вона вiртуально лила сльози на його вiртуальному плечi, а вiн вiртуально втiшав її. Хоч як не дивно, але пiсля цього їй насправдi стало легше.
А подумки вона вела розмову сама з собою. Одна її частина називала iншу "дурепою", iнша завзято не погоджувалася з цим. Третя частина намагалася помирити тих, що сперечалися, четвертiй було байдуже.
- Сьогоднi Чистий Четвер, - перервав батько обидвi її розмови: ту, яка вiдображалася на монiторi та ту, яка вiдбувалася у неї всерединi. - Треба спалити щось на свiжому повiтрi.
Меланж як зазвичай ствердно кивнула з посмiшкою в очах - так треба було поводитися з батьками у її країнi, i продовжила порпатися у комп'ютерi. Зайшовши на сайт "Пентакль", де обговорювались найрiзноманiтнiшi теми, вона iз задоволенням вiдзначила, що теми, створенi нею, пiдтримуються iншими форумчанами. Трохи почитавши те, що писав люд щодо релiгiї Святого Хреста, вона помiтила що їй усе це страшенно набридло i вирiшила прогулятися.
Вже вiдчиняючи дверi, вона про щось згадала i прихопила iз собою стару швабру, яку приберегли спецiально для сьогоднiшнього свята. Меланж вийшла iз квартири i, спустившись на два поверхи вниз, дiстала iз кишенi ритуального ножа та вирiзала на швабрi декiлька рун. Посмiхнулася сама собi i пiшла далi.
Виходячи з пiд'їзду Меланж мало не зiткнулася з парубком. Вiн був одягнений у джинсову куртку i, зважаючи на довге волосся, був однiм iз секти Сумнiвних. Вони, як це зазвичай буває, одночасно зробили крок праворуч, намагаючись пропустити один одного, потiм одночасно крок лiворуч, потiм нарештi зробили кроки врiзнобiч i, усмiхнувшись, розiйшлись.
Меланж з легкою посмiшкою на вустах попрямувала до великого вогнища, до якого саме пiдносили рiзьблений комп'ютерний стiл iз прив'язаними до його нiжок феєрверками новосели з будинку навпроти. Меланж трохи зачекала - i кинула швабру з рунами у полум'я у той момент, коли там опинився стiл з феєрверками.
З багаття почулися трiск i шипiння. Городяни про всяк випадок вiдiйшли подалi вiд вогнища, а звiдтiля у небо вилетiв червоний стовп полум'я, який чимось нагадував чи то дракона, чи то фенiкса. Пiсля нього почали вибухати феєрверки, у яких Меланж впiзнала досить дорогу марку серед виробникiв пiротехнiки - "Гендальф-БФГ3000". Доки обивателi насолоджувалися спалахами рiзнобарвних зiрок у небi, товстий власник нещодавно кинутого у вогнище столу по мобiльному телефону обiцяв поскаржитися на неякiснi феєрверки, що випускають стовпи вогню, схожi чи то на дракона, чи то на фенiкса.
Меланж посмiхнулася. Тепер вона знала, що день буде вдалим. Можливо, вiн був би таким i без цих безглуздих обрядiв, але вони надавали людям впевненiсть у майбутньому, що високо цiнувалося у цi неспокiйнi часи...
Хлопець iз секти Сумнiвних мовчки спостерiгав у вiкно за дивною усмiхненою дiвчиною i розмiрковував на тему пiзнаванностi кохання.