Аннотация: Повний текст твору можна прочитати у моїй книжцi "На кучерявих берегах Бугу": https://andronum.com/product/edelweiss-anna-na-kucheryavih-beregah-bugu/
Передчасно посивiла мати сидiла пiд хатою на ослонi i слухала зорi. Нiч справляла бал. Хата лякала жiнку пусткою i самотою, а тут вона не сама. Тут сад, мiсяць, зорi, соннi квiти i голосистий цвiркун.
- Сину, сину... Як же без тебе жити? - прошепотiли пересохлi вуста, i нiч прийняла материне зiтхання.
Сивина мерехтiла холодним срiблом, а чорний смуток виплаканих до дна очей виливався рiкою в безодню темряви.
Розлога груша гупала стиглими плодами, i кожен удар вiдлунював у розбитому серцi матерi згадкою про недавнє минуле, що розкололо на друзки все її життя.
На чорному оксамитi неба розляглася Велика Ведмедиця, а поруч бавилася зiрками її Мала.
- Отак i ти, синочку, колись бавився камiнчиками та дрiбними яблуками з дички, що перехилилася через паркан на дорогу, нiби виглядала гостей. Виглядала, та не тих... Бодай ти усохла з таким вигляданням!
Десь пiд кущем фиркнув їжак.
- Я тебе колисала, такого малесенького, годувала молоком, купала в чередi й любистку, аби був здоровий i коханий. А ти дивився на мене чистими оченятами, мiцно схопивши ротиком налитi молоком груди, набирався сил i пацав нiжками вiд задоволення.
