Таким нахмуреним i злим 
Буває вiтер в нiч осiнню,
Таких бажає важких зим,
Такою небо тисне тiнню.

Що навiть сонячне тепло,
Що зберегли осiннi квiти
Не розганяють сiре тло,
Не зупинять холодний вiтер.

Я плив i падав безлiч раз,
Я бiг i повз, i зупинявся,
Але нiколи сiрий птах
Менi так близько не стрiчався.

Йому так хочеться тепла
Людського серця випить свiтло,
Але вiд дотику згора
Його надiя сiрим вiтром

Вiн тих неcкорених вогонь
Засипле попелом будення,
Тепло вкраде тво§х долонь
I вб'є беззахистне натхнення.