Аннотация: Моя перша спроба на українськiй мовi. Про це писали ранiше. Пишуть i тепер.
Україна. Моя батькiвщина.
Мiй рiдний, оплаканий край.
Та долю твою нещасливу,
Ми всi роздiляємо. Знай!
Україна моя мила,
Гарна квiтка серед поля.
Вкотре вже тебе схилило
Буйним вiтром... тяжка доля...
Та не має тої влади,
Та i сили в цiлiм свiтi,
Щоб змогла тебе зламати,
Бо є в тебе сильнi дiти!
Дiти, що росли пiд сонцем,
Що вмивалися росою,
Що народженi пiд небом,
На твоїх земних просторах!
Ми заграймо сильну пiсню,
Крiзь все поле буде чутно,
Як встає моя країна,
I живе щасливо, людно!