Недуг кохання лихоманкой
все спалює мене до тла.
Та марно я чекав на ганку
найкрашiх лiкарiв. Була
їх допомога недоречна.
Я намагався лiки сам
знайти для себе, тiльки втечей
мене мiй розум покарав.
Нi, бiльше я йому не вiрю.
Напевно марив я тодi...
Я твердив в пристрастному вирi,
слова брехливi та бруднi.
Я клявся, ти чиста - мов снiг,
та це брехня, ти чистий грiх!