Аннотация: Падiння Наполеона Бонапарта: випадковiсть чи неминучiсть...
Падiння Наполеона Бонапарта: випадковiсть чи неминучiсть
Наполеон Бонапарт був не першим i, на жаль, не останнiм завойовником свiту. Але чомусь саме ця фiгура продовжує посiдати у свiтовiй iсторiї особливе мiсце, викликаючи не тiльки ненависть i засудження, але й продовжує викликати захоплення у великої кiлькостi людей.
В листопадi 1799 року Наполеон здiйснив державний переворот i був проголошеним консулом, а через кiлько рокiв став iмператором спочатку Республiки, а потiм й Iмперiї.
Одягнувши на голову корону, iмператор Наполеон I узявся за справу-завоювання всього свiту. Нажаль вiн вибрав досить "кривавий" спосiб для втiлення своїх мрiй. Бiльшiсть країн були покоренi iмператорам силою зброї, пограбованi, всiм країнам були нав'язанi умови Францiї в обличчi Наполеона. Завоювання нових територiй - ось що хвилювало Наполеона, але для вирiшення цього завдання цього завдання у той час достатньо було покiнчити з армiями Росiї, Австрiї та Англiї.
Якщо з армiями Росiйської та Австрiйської iмперiй Наполеон деякий час воював досить успiшно(2 грудня 1805 року бiля Аустерлiца союзники зазнали нищiвного фiаско вiд Бонапарта. Наступного року армiя францiї за тиждень покiнчила з Пруссуєю. Розгром Пруссiї не призвiв до остаточної перемоги над 4 колонiєю. Росiя продовжувала вiйну. У двох кровопролитних битвах 1807 року. 1-8 лютого i 14 квiтня у Схiднiй Пруссiї бiля Прейсиш-Ейлау та пiд Фрiдландом французька армiя вiдчула силу росiйських полкiв i зазнала тяжких втрат. Не менш вiдчутних витрат зазнала i Росiя. Почалися переговори про мир. 7 червня 1807 р. в Тiльзiтi було пiдписано мир i союзний договiр мiж Росiєю та Францiєю, вiдомий як Тiльзiтський мир. Росiя незважаючи на Тiльзiтський мир, пiдтримував вiдносини з Англiєю,саме в цей час Наполеон I зробив помилку,яку робив до i пiсля нього,- пiшов завойовувати країну, яку не можна перемогти, навiть розумом генiального полководця. Рiшення почати вiйну проти Росiї є одним iз факторiв падiння Наполеона, як генiального полководця.
У найближчi декiлька рокiв Бонапарт пiдпорядкував собi практично всю Європу, та все ще не мiг пiдкорити Англiю на морi. Тому 21 листопада у Берлiнi пiдписав декрет про Континентальну блокаду, яка й стала ще одним фактором падiння Наполеона.
Захопивши Москву, Наполеон зробив ще кiлька спроб розпочати мирнi переговори. Ранiше така тактика приносила йому успiх. Проте Олександр I не побажав спiлкуватися з французами. Вiдступ у бiк Березинi i Вiльно привiв армiю Наполеона до майже повної загибелi.
Сурова природа i вiдсутнiсть достатньої кiлькостi їстiвних запасiв деморалiзували рiзномовну армiю Бонапарта. Росiйська армiя тим часом мiцнiла i натискала. Результатом зустрiчi вiйськ стало практично повне знищення залишкiв цiєї величезної армiї Наполеона I. От так пiсля Росiї зiрка Наполеона стала згасати.
У лютому 1815 року iз невеликою групою прихильникiв вiн висадився у Францiї i легко повернув собi владу. Свiтова громадськiсть була шокована i знову спрямувала всi свої сили на угамування Наполеона. Через 100 днiв пiсля повернення Наполеона до влади вiдбулася битва при Ватерлоу, яку великий стратег був проста не в змозi виграти. Наполеон хоч i був великим полководцем, здатним виграти битви в найневигiднiшiй для себе ситуацiї, але вiн не був нi дипломатом, нi полiтиком, а для того, щоб правити свiтом, це необхiдно. Пiсля перемоги графа Велiнктона в битвi при Ватерлоу Наполеона вiдправили на загублений в Атлантичному океанi острiв Святої Єлени. Там вiн пробув 6 рокiв.
Вiйни Наполеона мали несправедливий та загарбницький характер. Разом iз тим вони пiдривали сили феодально-абсолютних монархiй Європи, сприяли у перспективi розвитковi демократичних iнституцiй влади на уламках старих феодальних iмперiй. Наполеон як полководець був яскравим представником нового динамiчного свiту, що виявилося в його стратегiї вiйни i стрiмкiй,зосередженiй тактицi бою. Але проголошення Континентальної блокади, а потiм вторгнення в Iспанiю стали прикметами того, що Наполеон втратив здатнiсть реально оцiнювати спiввiдношення сил. Вiйна 1809 року з Австрiєю, як i опiр французам в Iспанiї, засвiдчив початок кризи iмперiї. Саме це спричинило пiдрив фiнансової системи Францiї банкiвським будинком Ротшильдов, якi фiнансували вiйну. Це ще один фактор, який зумовив падiння Наполеона.
Саме iз вище названих мною фактiв можна стверджувати, що падiння Наполеона було неминучим та рано чи пiзно воно вiдбулося.