Аннотация: Ну вот. Закончились похождения Темнославы в нашем мире и нечались в другом. Я очень спешила, поетому поправки и указания на ошибки принимаются с открытыми обьятьями и даже с нетерпением...
Темнослава збиралась, як i казала, iти в парк, до Дерева, щоб прочитати СТРУНИ Долi. Тепер можна розповiсти про них бiльше. Все у Всесвiтi має свої СТРУНИ з яких складається. Дерева i камiння, метали i тканини, мають свiй вiзерунок i свiй колiр СТРУН. Люди теж мають свiй вiзерунок - неповторний i особливий для кожного, який називають МЕРЕЖИВОМ. I саме для того , щоб читати, розпiзнавати i оперувати СТРУНАМИ i МЕРЕЖИВОМ появилися Сплiтаючi. Сильнi Сплiтаючi можуть по зразку СТРУНИ знайти кого завгодно, де би вiн не був, а деякi навiть без зразка, тiльки один раз поглянувши на його МЕРЕЖИВО. I оскiльки все має СТРУНИ, то деяким найсильним Сплiтаючим дано iнколи читати СТРУНИ Долi, СТРУНИ, якi показують минуле, теперiшнє i майбутнє будь-якої речi, будь-якої людини. На них i збиралась подивитися Темнослава, але звичайно ж не без допомоги рiзних амулетiв i матерiальних зосереджень Сили. Оскiльки вона ще не була одною з найсильнiших Сплiтаючих (хоча у неї була прекрасна перспектива) вона змушена була проводити специфiчний Обряд, щоб хоча би бачити СТРУНИ Долi, не говорячи вже про те, щоб щось з ними робити (на що, як вона чула, були здатнi найсильнiшi i наймогутнiшi Сплiтаючi). Крiм того Обряд Темнослава вирiшила проводити бiля вузла Сили, щоб покращити свої шанси, i використати деякi свої, спецiально для цього створенi, амулети. Отже вона склала свiчки, спецiальнi мотузки, каменi i спецiальний вiдвар в пляшечцi (атрибути Обряду), а також амулетики в свою чорну сумку з купою кишеньок, одягнула чорнi джинси, чорну водолазку зi срiбним надписом "Memento Mori" i кельтськими рунами на рукавах, чорнi "гади" (тяжкi, воєнного типу черевики до середини литки на шнурiвцi з круглими носами) i довгу чорну замшеву куртку, в якiй вона була подiбна на винищувачку вампiрiв i пiшла за Ольгою, яка висловилась приблизно так: "Тесс! Це буде надзвичайно цiкаво! Тiльки спробуй мене не взяти!! Я тобi влаштую Армагеддон в локальному масштабi!!!" Звичайно таким попередженням Темнослава не могла знехтувати.
Двоє дiвчат йшли гамiрними вулицями мiста. Вони були звичайними дiвчатами-пiдлiтками i майже нiчим не видiлялись, але не помiтити в натовпi їх було тяжко. Виглядали вони звично: перша, досить висока, в чорному зручному одязi дiвчина з чорною торбою на плечi, легко i плавно рухалась в натовпi, спокiйно i iронiчно споглядаючи на все; друга, одягнена в коричневi замшевi штани, жовту водолазку i кавового кольору куртку з зеленою сумкою, рухалася трохи розхлябано, але з внутрiшньою силою тренованих м`язiв. Вони неспiшно йшли, переговорюючись про щось своє, але, дивна рiч, вони були, як би не "в натовпi". Натовп, спiшучи кудись по своїм справам, обтiкав їх, не зачiпаючи i не втягуючи в себе. Це i була ознака, яка видiляла їх. Але їм, здається, було байдуже.
Темнослава i Ольга, а це як ви правильно здогадались були саме вони, звернули з основної вулицi в напiв темний вузький провулок, який мiг швидше вивести їх на потрiбну вулицю. Як i в багатьох iнших мiстах у цьому теж можна було добратися до однiєї точки трьома-чотирма дорогами, i корiннi жителi мiста, до яких вiдносились i Темнослава з Ольгою, вибирали ту, яка була найзручнiшою для них. Отже вони пройшли провулок, перейшли дорогу на наступнiй широкiй вулицi i ввiйшли у наскрiзний пiд`їзд. Раптом всi звуки зникли, нiби їх вiдрiзали, i пiд`їздi рiзко потемнiло i з куткiв виповз сiруватий туман. Дiвчата переглянулись i Ольга з посмiшкою тихо сказала звертаючись до Темнослави:
- Ти диви, вони думають що нас зловили. Ну-ну, глянем що ще вони приготували.
Нiби реагуючи на її слова стiни почали стискатись, щоб розчавити їх. Але на це дiвчата тiльки засмiялись. Ольга клацнула пальцями i стiни повернулись на мiсце. Тодi вiд стiни вiддiлилась тiнь, яка виявилась якоюсь чорною потворою з величезною пащею, в якiй було дуже багато зубiв i лапами з кiгтями. Темнослава з жартiвливим здивуванням сказала Ользi:
- Вони змогли виростити баррара. I навiть не поганого. Але що нам баррар? Оля, сонечко, вони не люблять воду - вiн твiй.
I Ольга з азартом кивнувши почала вiдробляти на бiдолашнiй тварюцi свiй арсенал водянички. Водянi кулi, струменi, списи, заклинання в яких був найбiльший об`єм води i найменшi енергетичнi затрати - все це сипалось на баррара i вiн незадоволено кохкаючи почав танути як цукор в гарячому чаї. Вiн не мiг пiдiйти до створiнь, якi вбивали його, бо зi всiх сторiн на нього падала ненависна вода! Вiн спробував втекти, але стiна води вiдрiзала його вiд темряви i вiн не мав куди подiтись. Дуже скоро вiд нього залишилась тiльки темна калюжка з рiзким, неприємним запахом. Темнослава, яка весь цей час стояла в сторонi, знаючи що подрузi не потрiбна допомога, пiдiйшла i легенько поплескала в долонi. Ольга, посмiхаючись, розкланялась.
- Не розумiю я чого їм треба, ми здається нiкому так серйозно не вiддавлювали улюблений мозоль. Але я думаю, що зараз вони вирiшать закiнчити з нами старими добрими силовими методами. Не повiрю, що у них немає десь тут десятка два мiцних озброєних хлопцiв. Тому жарти в сторону. Ситуацiя 7, варiант 3б. Без жертв. Мiнiмум магiї, ти i так потратилась на баррара. Часу у нас - пiв години, так що не затримуйся. Ти право, я лiво. Вперед!
В ту ж мить дiвчата кинулись в протилежнi сторони i зникли в пiтьмi стiн, розчинившись в них.
КЛУБ був напiв воєнною органiзацiєю, створеною магами для охорони i виховання таких же магiв. Керувався вiн Главою i старiйшинами груп. Групи були чимось подiбним на клани - люди в них приймалися враховуючи специфiчнiсть їхнiх можливостей. Груп-кланiв є п`ять: Воїни, Лiсовики, Трударi, Цiлителi i Хранителi Знань. I в кожнiй є свої вузькоспецiалiзованi пiдгрупи. Саме для того щоб визначити до якого клану належить маг, i було створене свято Чорної лiлiї. Адептам на ньому Стихiї вiдкривали їхнi можливостi, якi приймала i вiдтворювала Темнослава, розшифровуючи їх.
Коли Ден став Главою, вiн вирiшив розробити систему ситуацiй i варiантiв їхнього вирiшення для касти воїнiв, щоб використовувати мiнiмальну кiлькiсть слiв у екстремальних ситуацiях. Звичайно передбачити все неможливо, але деякi загально передбачуванi звичнi ситуацiї вони включили в систему i то їх набралось 98. Темнослава i Ольга, якi допомагали розробляти цю систему, знали її дуже добре, чим зараз i скористались. Ця ситуацiя жартiвливо називалась в колi розробникiв "наїзд по всiм пунктам". Вони взагалi давали багатьом ситуацiям смiшнi назви, щоб їх було зручнiше запам`ятовувати. Наприклад ситуацiя 3 називалась "хата вiльна - гуляєм", бо це була ситуацiя коли на примiщення КЛУБУ нападали озброєнi люди, коли бiльшiсть хазяїв вiдсутня. А один з варiантiв її вирiшення називався "шашки наголо"(затримання всiма можливими видами зброї). Темнослава вибрала для вирiшення ситуацiї 7 варiант "чортик з табакерки" - максимально неочiкуваний i незвичний спосiб. Справа в тому, що пiд час виконання, тi що виконували його рухалися в серединi матерiальних об`єктiв, час-вiд-часу вискакуючи i вдаряючи нiчого не очiкуючих противникiв. Крiм того - це було надзвичайно весело! Але дуже багато часу для розваг у них не було, вони справдi запiзнювались, отже Темнослава вирiшила знайти головного з банди. Для того щоб тримати купол, потрiбно було знаходитися близько до нього, отже маг десь недалеко. Якщо тiльки вони всi не маги. Темнослава повiльно оглядала купол стоячи в стiнi. Для того, хто в нiй, вона прозора, отже вона без зусиль шукала мiсце, з якого в купол надходить енергiя. Саме там i сидить напевно невiдомий маг, i з ним головна жаба в цьому болотi. А якщо не сидить, то маг напевно знає де вона. З тої сторони почулися пострiли i крики. Ольга розважається. Ну добре що хоч їй весело. Темнослава ще раз обвела пiд`їзд поглядом, i зачепившись за щось вдоволено посмiхнулась - ось де ти! Ну все, тримайтеся за повiтря - Сплiтаюча йде!
Вона миттєвою тiнню прошмигнула до майже непомiтного в темрявi вiдбитку долонi. Саме такий знак показує мiсце, де маг вливає в щит енергiю. Темнослава усмiхнулась i вийшла з простору щита. Вона стояла в невеликiй нiшi в стiнi. Прямо перед нею на землi в позi лотоса сидiв коричневий лисий чоловiчок в шкiряному одязi i перебирав декiлька рiзнокольорових камiнцiв. Коли Темнослава з"явилась у нiшi вiн скочив на ноги i вiдстрибнув вбiк.
- Так це ви створили такий грамотний щит! Хвалю, хвалю. Пробачте, що я вас турбую, але не могли би ви сказати, шановний, вам щось треба вiд нас, чи ви працюєте на когось? - i Темнослава ввiчливо посмiхнулась намацуючи в кишенi сiтi.
- Будь ти проклята навiчно, брудна чаклунка! Не радiй дуже, ти все одно скоро помреш! Ви всi помрете, всi! - i чоловiчок, щось нерозбiрливо пробурмотiвши i кинувши на камiння пучок якоїсь трави, зник.
- Ат, чорт! Не встигла зловити!
Вона роздратовано цокнула i повернулась до виходу. Зi зникненням чаклуна щит теж пропав i вона прекрасно бачила як Ольга стрибає i крутиться в колi хлопцiв в воєннiй формi. Звичайно їй не потрiбна була допомога, вона справлялась i з бiльшою кiлькiстю нападникiв, але треба було закiнчувати, у них немає часу, обряд краще проводити рiвно в дванадцятiй годинi дня, треба було спiшити.
- Гм... Цiкаво, що цей дивак мав на увазi пiд нашою скорою смертю? Це мене чомусь непокоїть... Треба буде попередити Дена. Ольга! Та вистарчить бавитись, у нас немає часу! - i вона клацнула пальцями. В ту ж мить всi хлопцi попадали i заснули мертвим сном.
- Ну Темнослава! Ну я тiльки розiм"ялась! А ти... Вмiєш же ти псувати задоволення!
- Нам немає коли дурницями займатись! Пiшли, скоро дванадцята, а менi ще треба пiдготуватись.
I двi стрiмкi тiнi помчали по вулицi.
Темнослава сiла на траву i почала дiставати з сумки свої "атрибутики", як вона сама їх назвала. Вони з Ольгою були на невеличкiй полянцi в майже непрохiднiй гущавинi парку, який поступово переходив у замiський лiс. Недалеко вiд цiєї полянки проходила одна з дорiжок, але через дерева її не було видно. В цiй частинi парку рiдко ходили люди, оскiльки вона була найвiддаленiшою, але сюди часто приходили члени КЛУБУ - щоб пiдзарядитись позитивною енергiєю великого вузла, щоб провести складнi обряди, або просто щоб вiдпочити вiд гамору мiста. В центрi поляни росло величезне дерево - старий дуб. Саме вiн i був вузлом, одним iз зосереджень Сили мiста, тому дiвчата прийшли сюди.
Темнослава сiла так, щоб спиною опиратися на стовбур дерева i почала розставляти навколо себе свiчки, якi дiстала з сумки i одягати на себе амулети, заодно даючи Ользi останнi настанови.
- Значить так. Три кольоровi свiчки означають: бiла - життя, чорна - темряву, червона - кров. Вони поможуть менi ввiйти в транс i їхнє горiння буде показувати мiй фiзичний стан - рiвне горiння значить що все нормально, а чим обрив частiше i не рiвнiше воно - тим гiрше я себе почуваю. - i вона по черзi запалила свiчки навколо себе, - Далi. Цей амулет, - вона одягнула на шию дерев"яне коло Перуна, колесо з шiстьма спицями, - пiдсилить мiй потенцiал, а цей, - бiля перунового колеса повис молочного кольору камiнь на простому шнурку, - допоможе орiєнтуватись в просторi СТРУН ДОЛI. Чим яснiше вiн свiтиться - тим далi я вiдiйшла. Так, це плетiння я плела дуже довго з зразкiв СТРУН рiзних людей, воно захистить мене вiд будь-яких ворожих впливiв. - перед Темнославою на землю лягла сiтка, сплетена з рiзнокольорових ниток i смуг тканини. Все, цього достатньо. Запам"ятала?
- Ага. А навiщо ти одягла "кастет"? - вона показувала на сегментований перстень на цiлий палець, який сам по собi вже був холодною зброєю, тому i удостоївся назви "кастет".
- Ну-у-у... Просто менi з ним спокiйнiше, почуваю себе бiльш впевненою. - вона деякий час споглядала на нього, а потiм стрепенулась, - Все бiльше немає часу, треба починати.
Темнослава поклала руки на колiна складених у позi лотоса нiг i заплющила очi. Через хвилину вона уже глибоко i розмiрено дихала, а на її лицi застиг вираз спокою. Ольга з деякою тривогою але i з цiкавiстю дивилась на неї.
Темнослава була у безкiнечному просторi, пронизаному тисячами рiзнокольорових ниток, переплетених i скручених найнеймовiрнiшим способом. Нiякi думки не тривожили її, все її єство було як глибока чаша наповнене спокоєм. Вона неспiшно плила серед СТРУН шукаючи СТРУНУ Дена. Рiзнi вiдтiнки кольорiв не рiзали очi i вона приглядалась до мимобiжних ниток. Кожна з них була нiби мiнiатюрним довгим мереживом i по дорозi свого прямування пересiкалась з тисячами iнших. О, а ось i Ольжина СТРУНА. Значить десь тут має бути i її, Темнослави, нитка, а вона переплiтається зi СТРУНОЮ Дена. Нi, на свою СТРУНУ Темнослава не буде дивитись, а от попередити Дена що його чекає... Яка цiкава у нього СТРУНА... Темно-зелена з чорними, золотими i червоними переплетеннями... Треба подивитись що у нього в минулому. Ага, ну це вона вже давно пiдозрювала, а iнше її не стосується. А майбутнє? Нi...Це ж... Нi, цього не станеться, тут можлива розвилка, вона його попередить i все буде добре! Тепер швидше назад, iнакше буде пiзно. "Обережно" раптом шепнула їй вслiд СТРУНА Дена, але її власна СТРУНА i СТРУНА Ольги майже крикнули "Спiши!". Сказати що Темнослава була здивована, це нiчого не сказати, але вона вирiшила вiдкласти це питання на потiм i поспiшила до невеличкої iскри, яка, як вона знала чомусь, i є виходом звiдси. СТРУНИ пропливали повз неї, а iскра виросла до розмiрiв круглого вiкна, яке свiтилось бiлим свiтлом. Темнослава в останнє оглянулась i ввiйшла в нього. Свiтло охопило її i вона уже вiдчула своє тiло але раптово як удар блискавки все поглинув слiпучий бiль....
Ольга продовжувала сидiти, але уже почала нудьгувати. Свiчки рiвно горiли, Темнослава спокiйно сидiла, камiнь на її шиї спокiйно розгорався. О, камiнь почав поступово гаснути - значить Темнослава уже повертається. Ольга посмiхнулась i завозилась на мiсцi, у неї почали затiкати ноги. А швидко Темнослава справилась - тiльки пiв години пройшло. Цiкаво, що вона там побачила? I як там все виглядає? Ольга знову глянула на камiнь, той майже погас. Тодi вона почала вдивлятись в лице Темнослави - чи не вiдкриє вона очей. Але лице її було далi спокiйним. Ольга пiдперла пiдборiддя рукою. "Цiкаво, довго ще чекати?" - задала вона собi риторичне питання. Риторичне, бо та, яка могла на нього вiдповiсти, перебувала у трансi. Раптово, свiчки мигнули i погасли, так само як камiнь на шиї Темнослави. Ольга зiрвалась на рiвнi ноги. Плетiння перед Темнославою спалахнуло i згорiло за лiченi секунди, а сама вона поблiдла i завалилась на бiк, перевернувши одну зi свiчок. Лице її набуло виразу муки, терпiння невимовного болю. Ольга пiдбiгла до неї i почала трусити, стараючись розбудити її. Але це не допомогло. Пульс, який вона ще змогла додуматись помацати був, хоча i дуже слабий. Ольга почала впадати в панiку, вона абсолютно не знала що робити. Вона спробувала бити Темнославу по щокам, але вона не реагувала. Ольга у вiдчаї оглянулась навколо себе шукаючи якийсь спосiб, але нiчого не бачила. Вона заплакала i почала кликати Темнославу, не усвiдомлюючи що це не допомагає. Раптом її погляд впав на амулети на шиї Темнослави i вона згадала. Колись Ден дав їй iкло вовка, з допомогою якого вона змогла би викликати на помiч його або Темнославу. Вона поспiшно витягла амулет i стиснувши його в руцi зi всiх сил крикнула:
Ще ехо не затихло, а прямо з повiтря на полянку буквально випав Ден з оголеними мечами. Вiн дико озирався шукаючи небезпеку, але нiчого не побачивши злегка розслабився.
- Що?... - але тут вiн побачив Темнославу i просто миттєво опинився бiля неї, на ходу заховавши меч. З нiжнiстю вiн посадив її так, щоб вона опиралась спиною на стовбур i тихесенько покликав її, але Темнослава тiльки тихо застогнала. Ольга пiдiйшла i сiла бiля подруги. Ден пiдняв на неї повнi тривоги очi i спитав напруженим голосом: - Що сталось? Що з нею?
- Я не знаю, Ден... Ми прийшли... щоб вона поглянула на СТРУНИ... Все нормально було... свiчки горiли...камiнь свiтився...i раптом... Я не знаю... вона впала...їй було боляче, я бачила...я не знаю...Ден, я не знаю що робити... - вона збилась i просто заплакала.
- Спокiйно, все буде нормально... - вiн витяг з-за пазухи невеличкий медальйон з зеленого каменя з зображеною на ньому змiєю i тихо щось прошипiвши в нього провiв над ним рукою. Зразу ж збоку вiдкрився зеленкуватий овальний портал i з нього вийшов високий хлопець з заплетеним у довгу косу чорним волоссям. У нього були зеленi очi з вертикальною зiницею i татуювання, яке починалось вiд кутика лiвого ока i ховалось десь пiд футболкою кольору хакi. На поясi на зелених штанах висiла невелика шкiряна сумка i кинджал, а ноги буди взутi в чорнi гади. Вiн зразу ж повернувся до Дена i говорячи з тихим шипiнням, спитав:
- Тхи викхликав мене-е ф-фраз-сою бiди-и. Що с-сталос-сь? - але тут його погляд зупинився на Темнославi, - Тессс-с? - так само швидко опинившись бiля неї вiн одразу ж почав водити над нею руками, якi почали свiтитись зеленкувато-фосфорним свiтлом.
- Що з нею? I що ти можеш зробити? Допоможи їй, Змiй, я зроблю все що треба, ти знаєш. - його погляд був твердим i рiшучим, хоч у ньому i був страх, страх за Темнославу.
- Не заважай менi зараз. - тiльки кинув йому хлопець, який почав говорити уже зовсiм нормально.
Ден з тихим стогоном i закривши очi притулився до дерева. Хлопець продовжував водити над Темнославою руками i його лице темнiло. Через деякий час вiн стрiпнув руками i теж заплющив очi. Потерши долонями обличчя вiн з втомою i вiдчаєм глянув на Дена.
- Вона помирає Ден. I я... нiчого не можу зробити. Напевне вперше я нiчого не можу зробити. - i не чекаючи питання почав швидко вiдповiдати, - В кожному свiтi з тисяч i тисяч свiтiв, є своя особлива, характерна тiльки для одного свiту енергiя, сила, можна сказати душа. Вона знищує кардинально чужi для свiту тiла, щоб вони не пошкодили свiту i течiї часу, але нiколи вона не знищує людей. Так от, я не знаю як, але хтось, впевнив цю силу, що Темнослава тут кардинально чужа. I ця сила, ця душа зараз знищує її. Вона просто поглинає її ауру i МЕРЕЖИВО. Поки що зачепленi тiльки зовнiшнi СТРУНИ, але дуже скоро змiни будуть необоротними. Щонайменше через двi години ,знищення дiйде до СТРУН життя i душi, i тодi вона помре. Я не знаю, як це проходить, можу сказати тiльки, що їй ДУЖЕ боляче.
- I що, я нiчого не можу зробити? Я не вiрю! Має... - але вiн замовк i приблизився до Темнослави, оскiльки вона почала щось дуже тихо говорити. Ольга теж присунулась, щоб краще чути, так само, як i незнайомий їй Змiй.
- Ден... Вона знайшли... тебе... вони на... твоєму...слiду... Тiкай... Тiкай у...свiй свiт...Я бачила...не стосується... мене... тiкай... скорiше... Я... люблю... - вона поривчасто зiтхнула i очi її знову заплющились.
- Тесс! Темнослава! - вiн намацав на її шиї пульс i трохи заспокоївся, а тодi повернувся до Змiя з трохи диким поглядом, - Ти впевнений, що нiякого виходу немає?
- Вихiд є... Але я зразу попереджаю тебе, вона може стати калiкою, може навiть померти. Ти дiйсно хочеш рискнути? - Ден тiльки кинув на нього красномовний погляд, - Тодi ти можеш перенести її з собою у... - вiн глянув на Ольгу, а тодi продовжив, - свiй свiт. Але твiй свiт не прийме її з недобудованим МЕРЕЖИВОМ i добудує його сам, припасувавши те, що визнає найбiльш пiдходящим. Знищення ще не катастрофiчнi, так що у неї може трохи змiнитись зовнiшнiсть, можуть додатись деякi новi можливостi. Але не виключено що вона помре при переносi, або стане неповноцiнною фiзично чи розумово. Ти готовий рискнути?
Але Ден його уже не слухав його - вiн збирав речi Темнослави, переговорював з кимось по мобiльному i по переговорному каменю, давав якiсь розпорядження. Потiм вiн пiдняв на руки Темнославу, яка так i не прийшла до тями, i вiдкрив овальний темний портал, подiбний на чорне дзеркало i пiв обернувшись сказав на останок:
- Дякую, Змiй, i тобi, Ольга, що ти була з нею. Я хочу дати їй шанс, тут вона однаково помре. А що би з нею не сталось там, я все одно буду її любити. Всi потрiбнi розпорядження я дав, отже я не лишаю КЛУБ на призволяще. Ми передбачали таку можливiсть. Прощавайте, оскiльки я сумнiваюсь, що я колись повернусь сюди без неї, а вона повернутися сюди не зможе. - i вiн зник у порталi.
- Удачi. - тихо сказав Змiй коли портал уже закрився.
Тодi вiн встав, обтрусив свої зеленi штани i вже хотiв вiдкривати для себе портал, коли Ольга зупинила його.
- Вибач, але чи можна тебе запитати... Хто напав на слiд Дена? - i вже тихо для себе, - Я вже не кажу про те, що вiн виявився з iншого свiту...
Хлопець обернувся i деякий час подивившись на неї вiдповiв.
- Одвiчнi вороги КЛУБУ - Заари. Тобi Тесс про них не розповiдала?
- А що Ден їм зробив?
- Вiн одного разу вiдбив у них, - Змiй хмикнув, - здобич. Маленьку дiвчинку, у якої були задатки чаклунки i яку вони збирались спалити. Заари не пробачили i не забули, тепер вони помимо КЛУБУ шукають ще й Дена особисто.
- Дякую... - Ольга була збентеженою i засмученою, але вона знайшла в собi сили встати i зiбрати свої речi. Все що сталось, втрата Темнослави i взагалi - це було тяжко зразу усвiдомити тому вона вiдклала це трохи на потiм.
- А ти молодець. Добре тримаєшся, хоча для тебе це тяжко. Тебе звати Ольга, я чув. Куди тебе вiдправити, я вiдкрию для тебе портал.
- Дуже дякую тобi за добо, але не треба, я сама доберусь.
- Користуйся моментом, Ольга. Я дуже рiдко буваю таким добрим. - i вiн ледь помiтно усмiхнувся.
Ольга уважно подивилась на нього, а тодi усмiхнулась.
- Ну раз так, то мене в Центр, будь ласка. Тебе звати Змiй?
I вони дружньо розмовляючи теж зникли в порталi Змiя, i полянка опустiла. Тiльки Дерево далi шумiло своєю великою кроною, нiби трохи посмiюючись з людей.