Тихо осипається снiг
Вона знову iде сумна
Їй набрид вже цей дикий бiг
Та вона знову одна

Вона йде, а за нею тiнь
Вона йде i сестра її - нiч
Гiрко пахне сумна далечiнь
Вона пiде, та не в цьому рiч

Вона пiде i зникне в пiтьмi
А вони залишаться жить
А вони ж не просто дурнi
Їм вiд злостi хочеться вить

Вони звичайнi шакали
I їх нi про що не спитаєш
А найгiрше i зовсiм невдало
Що вони про це добре знають

Вони безсловесна зграя
Тупа не мисляча маса
У них шансу немає
А вона майбутня Метресса

У нiй чистий Дар палає
I вона подружка Стихiї
I вони дуже добре знають
Що у них немає надiї

Вона буде завжди одинока
Вона йде, плащ темнiше ночi
Її печаль сiроока
В неї повнi нещастя очi 

В тiнi капюшона погляд
Вона звичайно все розумiє
Просто знову завистi протяг
Вбив ту надiю що тлiє...