Посеред ночi вона неочiкувано прокинулась. Так деколи буває: сон не розвiюється спокiйно i плавно, а рiзко обривається, викидаючи тебе в реальнiсть. Вона сiла на лiжку i вдивилась i почала наслiпо вдивлятись у темряву, але перед близорукими очима все розпливалось. Вона потягнулась до полички над лiжком i намацала окуляри. Сучаснi технологiї досить далеко зайшли. Якби не вони, то неполегшенi, товстезнi i тяжкi лiнзи в оправi неможливо було б носити. А так, вони навiть досить гарно виглядали. Вона оглянула кiмнату у пошуках того, що її розбудило. Але у кiмнатi все було як звично. Мирно сопiла сестра, чийого єхидства боялись навiть вуличнi хулiгани, рiвномiрно цокав годинник, свiтло повного мiсяця висвiчувало квадрати на щiльно зашторених вiкнах... Квадрати свiтла... Квадрати мiсячного свiтла... Вона, не вiдриваючи погляду вiд срiбних шматочкiв свiтла, вiдкинула легесеньке покривало i пiдiйшла до вiкна i вiдхилила штору. Повний мiсяць дивився їй просто в очi. I кликав... Кликав... Вона протягнула руку, нiби намагаючись доторкнутись до нього, але вiн був далеко. "На дах. Там просторо. Там ближче.", - якось зовсiм спокiйно i тверезо подумала вона. Тихесенько, щоб нiкого не розбудити, вона вiдкрила дверi в коридор i пройшовши повз кiмнату батькiв взулась у легкi сандалi. Обережно повернувши ключ, вона вiдкрила вхiднi дверi в вислизнула в коридор до лiфту. П"ятдесят шiсть сходинок, чотири сегменти сходiв, два поверхи i вона стоїть перед драбиною, яка вела до невеликих дверцят на дах її дев"ятиповерхiвки. Мить, i вона легенько штовхнула дверцята. На диво, вони виявились вiдчиненими. Вона схилилась i вилiзла на бетонну поверхню даху. Мiсячне свiтло водоспадом омивало плоску поверхню з вигнутими, покрученими скелетами антен. Його було так багато, що в першi митi вона мало не захлинулась ним. Мiсяць далi спокiйно дивився їй у вiчi. Кликав до себе, манив, просив... Вона протягнула руки, в марному намаганнi доторкнутись. Легкий вiтер розвiвав її широку футболку, в якiй вона зазвичай спала. А мiсяць був попереду. Вiн просив спiшити, бо скоро вже його час закiнчиться, вiн скоро пiде, його час спливає. Вона у вiдчаї заплющила очi, але в ту ж мить розплющила їх. Вона подивилась вперед, туди де мiсяць кликав її i тихесенько прошепотiла, впевнена, що вiн почує: "Почекай... я зараз... я йду..." Вона обернулась i подивилась на площу даху за нею. Вона стояла на самому краю. Пiд її ногами розкинулось спляче мiсто. Тепла лiтня нiч, нiжно огортала її плечi. Вона розвернулась i спокiйною, розмiреною ходою, пiшла до iншого краю. Зупинилась. Глибоко вдихнувши подивилась на мiсяць що кликав попереду.
"Я йду." I побiгла вперед. Швидше, ще швидше. Крок, останнiй крок-стрибок.... Розкинути руки... "Я вже..." Розкинути руки... Розкинути руки-крила... Вигнутись i розкинути руки.. i крила?... За спиною у неї росли крила! Вони змахнула ними раз, другий... I щасливо засмiявшись i випроставши вперед руки понеслась вверх, в небо, до мiсяця, який смiявся разом з нею! Ближче, ще ближче, ще трошечки.. Ось-ось вона зможе доторкнутись, ось-ось... Вiн все ближче, вiн уже заслоняє собою все... Ще трошки...
Вона прокинулась i сiла на лiжку. Знову цей сон. Знову цей нереальний, омрiяний сон. Вона взяла окуляри, i притулившись до них лобом посидiла так з мить, а потiм одягнувши, глянула на вiкно. Прямокутники-квадрати мiсячного свiтла. Знову як кожного повного мiсяця. Квадрати i сон. Вона встала i пiдiйшла до вiкна. Будинок мирно спав, тiльки в деяких вiкнах свiтилося, напевно якийсь хазяїн мучиться безсонням. Вона глянула на кругле мiсячне око i тихо зiтхнувши вже повернулась, щоб пiти до лiжка, як раптом... Вiн...кличе?... Вона рiзко повернула назад в втупила погляд в нiчне свiтило. Вiн... кликав... Вiн кликав її!.. Зовсiм як у снi... Мiсяць кликав... Кликав... I був попереду. Вона повернулась i в точностi повторила сон. Сандалi, вхiднi дверi, сходи, драбина, дверцята, край, мiсяць, нiч, вiтер, мiсяць, мiсто, мiсяць, мiсяць, мiсяць... "Ти ж почекаєш..." Бiгти, швидше, швидше!... Крок, останнiй крок-стрибок... Край проплив пiд нею... Розкинути руки... Розкинути... розк