Читающая По Костям А.К.А: другие произведения.

Отака дитина

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Литературные конкурсы на Litnet. Переходи и читай!
Конкурсы романов на Author.Today

Конкурс фантрассказа Блэк-Джек-21
Поиск утраченного смысла. Загадка Лукоморья
Peклaмa
  • Аннотация:
    І знову з вами Маруся, той самий чорт-невдаха та петлюрівець Нечипоренко, що хоче дещо в чорта спитати


   Отакої! Заскочив додому з війни. Та що ж це таке взагалі робиться?! Та шо воно таке народилося? Наче людина, а наче й ні. Маруся, воно чиє? І чого у нього руки з ногами не туди вигинаються? Може, головою об хлів оце треба?
   Мовчить Маруся, мовчить і мати її. Бо дійсно бігає по хаті щось? Хтось? А біс його знає, що воно собі бігає на карачках, блимає жовтими баньками, шкірить ікла. Гарні такі ікла, з палець мізинний завдовжки. Добре, що хоч не кусає - рогача боїться. А жере - а все їсть, наче свиня яка. І самого Нечипоренка боїться - шасть в запічок и глип-глип звідтіля. Не дурне, значить. Чи у лікаря якого спитати, шо то таке? Кажуть же, що людина з мавпи виродилася. Але ж бачив Нечипоренко ту мавпу, в клітці, як ото цирк під Полтавою був. Здоровезна, як хорунжий наш. І зовсім на оте, у запічку не схожа. Можна б було на більшовика звалити, але ж діти в них звичайні, як у всіх. Та й з якого дива в малої дитини жовті очі? Добре жовті, як олія. Як дитина маленька, то в неї очі чи то сірі,чи то сині, потім уже колір міняється. Ой тоді сміхота була - хорунжий свою жінку мало не прибив, бо не знав, що колір очей не зразу такий. Не зразу. Не зразу. Отепер зрозуміло, шо то таке. З Марусею не вийшло, то ти мені одімнка в хату притягнув? Та я ж тобі ратички одріжу та зжерти змушу! Тільки спершу дітей поміняю, собі свого, а тобі - твого, ікластого. Чи свою, аби здорова дитина була. Того і мовчить Маруся, той, з яру їй очі одвів, а стара й так недобачає.
   - Йди сюди, сюди, сала дам, сюди, сюди, в торбу. Залізеш - ще дам.
   Нічого у яру не змінилось. Цвітуть собі бузина з блекотою, кумкає жаба, і ворушиться щось оте у торбі. Ледве на коня закинув - Сірко мало дибки не ставав. Але ж не на собі оте тягнути, воно важкеньке, з повний ранець німецький.
   - Ану виходь! - знову як того разу.
   - Знову!? - вилізло з бузини щось мале та чорне, з рукавицю завбільшки, затрусилось, на непоказного чоловіка в чорному жупані та шапці перекинулось.
   - На тобі одмінка! - Неипоренко показав на торбу.
   Засміявся тільки дідько, головою трусонув якось непевно - чи то згоден, чи не згоден.
   - Якби ж то. Не можу поміняти.
   - Чого? А на душу?
   - От же причепився зі своєю душею! Не треба мені такого краму! Не можу поміняти, бо то не одмінок.
   - А хто?
   - Ну як тобі пояснити? Невдала робота. Мав би народитися чаклун-двоєдушник. А я ж не знав, що та дитина вже вмерла. Ще не народились, а вже вмерла. І от таке вийшло.
   - Ти мені памороки не забивай. Хто в торбі? І од кого?
   - Твоє. Все твоє. Від заклятої душі, від такого, як ти. Упир.
   - Ні, з Марусею ясно, так твоє кодло до дівок не може лазити, а я вже чим тобі не догодив? - підійшов Нечипоренко ближче до торби.
   - Дражнишся, чи дійсно не зрозумів?
   - Чого не зрозумів? - Нечипоренко руку на торбу поклав, ближче до вузла.
   - Дитину не хрестив, хату не святив - зразу до мене поніс.
   - Один ти розумний? Ну понесу я оце до церкви, то на мене або церква впаде, або взагалі туди не зайду. А про хлів я тільки бовкнув, так Маруся зразу ножа схопила, не дам вбивати, - Нечипоренко смикнув мотузку.
   Упир витягнув з торби шию, облизався чорним язиком. Жовті очі, не людські. Не як в звірини.
   - А чого це ти сахаєшся? Воно ж маленьке таке, славненьке, як жабенятко яке. Ще й голодненьке. Мабуть, пахнеш смачно, ратички, рило - ну чисто тобі холодець. Утік, паскуда. В повітрі розчинився. Тьху на тебе. Зате скільки мені вибовкав! Як же з тебе шкуру будуть дерти за дві добрі справи, уявляю, гірше, чим наш сотник з санітарів.
   Стоїть на порзі Маруся, стоїть біля хати теща - бодай тій війні, чоловіка тільки на добу відпустили, має вже вертатись. Сидить в сідлі Нечипоренко, кінь головою мотає - не подобається йому торба з упирем малим біля боку, але коняче діло - везти.
   - Паніматко, в перший і останній раз питаю - чого ваша дочка - заклята душа?


Популярное на LitNet.com Н.Любимка "Долг феникса. Академия Хилт"(Любовное фэнтези) В.Чернованова "Попала, или Жена для тирана - 2"(Любовное фэнтези) А.Завадская "Рейд на Селену"(Киберпанк) М.Атаманов "Искажающие реальность-2"(ЛитРПГ) И.Головань "Десять тысяч стилей. Книга третья"(Уся (Wuxia)) Л.Лэй "Над Синим Небом"(Научная фантастика) В.Кретов "Легенда 5, Война богов"(ЛитРПГ) А.Кутищев "Мультикласс "Турнир""(ЛитРПГ) Т.Май "Светлая для тёмного"(Любовное фэнтези) С.Эл "Телохранитель для убийцы"(Боевик)
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
И.Мартин "Твой последний шазам" С.Лыжина "Последние дни Константинополя.Ромеи и турки" С.Бакшеев "Предвидящая"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"