Вернон Урсула : другие произведения.

Ніколи

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


  • Аннотация:
    Переклад з Урсули Вернон- оповідання Never. З ïï дозволу для некомерційного використання.


   Від автора - не те, щоб мені хотілося переробляти цю історію повністю, але є одна річ, яка мне бентежить - якщо залишити мене з цим наодинці, то рано чи пізно виникає питання - а що вони ïли? Ця історія не має традиційного щасливого кінця, бо не всі вони на один копил)
   - Пудинг, - промовив Сморід і облизався. - Кров'яний пудинг, ще і з масними хрусткими шматочками навкруги.
   Міртл застогнала. Поміркувавши деякий час, вона відповіла:
   - Сир.
   - Сир? - перепитав Сморід. - Самий лиш сир?
   - Самий лиш сир, - прошипіла Міртл, - розплавлений, на шматочку хліба, або на крекері, або ще якось. Коли ти останній раз ïв сир?
   Сморід мовчав. У Ніколандіï не було ніякого сиру, бо не було там корів. Крові там було повно, але чогось ніхто не міг зробити кров'яного пудингу. Мабуть, теж не знали як.
   Так гарно було полетіти темноï ночі з ельфійским хлопчиком, очі якого сміялись, який навчив тебе літати, ще й пообіцяв, що ти ніколи не подорослішаєш. Але дорослі якось уміли знаходити і готувати ïжу, ще й постійно. А тут можна було або випрохати щось у індіанців, або вкрасти щось у піратів, і тільки Пен не був голодним, тільки він один.
   Одного разу все майже змінилось - з Пеном прийшов фермеров син Альберт, який обіцяв дивитися за сестрою. Він спокійно попрохав у індіанців насіння, зробив сапку з шматка шаблі та палиці, і копав свій город, і тягав для нього відрами воду з струмка на пагорбі.
   Але коли помідори уже виросли по коліно, зарясніли кругленькими зеленини плодами, а будь-який Зниклий Хлопчак давився слиною в очікуванні смачноï страви не з риби (як же ж остогидла риба), Пен знову був у своєму дикому настро та підпалив увесь город.
   - Овочі - гидотна, доросла ïжа! - він літав та топтав вцілілі помідори.
   Альберт мовчки підняв сапку та кинувся на Пена.
   Сморід знав, як це закінчиться - Пен був занадто швидкий, ще й фе на додачу. Малі мерзотники швидко викололи Альберту очі, він не встиг пройти і двох кроків, Пен декілька разів проштрикнув тіло та скинув його з кручі у море. І ніхто більше не думав про городину у Ніколанді.
   Вони харчувались головним чином пташиними яйцями та пташенятами, якщо вдавалось розорити гніздо. І риба, постійно риба. Один індіанець показав Смороду, як солити рибу тою сіллю, що можна зішкребти з каменюк біля моря ножем. Риба трошечки довше не гнила,.
   -Я б убила за шматок сиру, - сумовито промовила Міртл.
   - Еге ж, - Сморід помішав киплячий горщик з чимось на зразок юшки - вода, знову риба та декілька шматків кокосу, - от тільки кого?
   Міртл підняла голову, подивилась через кімнату, якщо напівзатоплений трюм розбитого корабля можна назвати "кімнатою".
   Пітер Пен сидів на саморобному троні з рибальських сіток та шматків дерева, розповідаючи комусь з молодших Зниклих Хлопчаків про жорстокі сутички з піратами, а на кожному плечі у нього сиділа фея, що світилась зеленавим болотяним світлом. І третя фея дивилась зі спинки трону, ïï оченята постійно обшукували кімнату, крильця здригались, наче вуха сплячого пса.
   Сморід пхнув ïï.
   - Не дивись! - прошипів він, і Міртл слухняно опустила голову. - Ти ж не хочеш, щоб вони помітили, що ми на них дивимось?
   - Яка різниця, - пробурчала Міртл, копирсаючись у багатті, - я тут надовго не залишусь.
   Сморід проковтнув слину. В Ніколандіі не можна було зрозуміти, скільки кому років, ще й Пен не визнавав дні народження, але Міртл думала, що й близько шістнадцяти, а Сморід на рік чи два молодший. Хлопцям було легше, можна було протриматись деякий час, якщо голитись на самоті, але дівчата тако можливості не мали взагалі - голод міг затримати на деякий час, але коли Пен чуяв кров, то все. Ти не подорослішаєш у Ніколадніïï , не зможеш.
   - Можна піти, ну, до індіанців, - Сморід нахилився до неï, його подих ворушив брудні пасми волосся Міртл, бо мило також було дорослою річчю, ті зі Зниклих Хлопчаків, які хотіли митися, обходились водою з піском, - якщо ти зникнеш з його поля зору надовго, то він про тебе забуде.
   Міртл знизала плечем. Фея дивилась на неï, наче комашині лапки повзли по шкірі. Так, індіанці були непоганими людьми, вони могли сховати Зниклого Хлопчака, але вони не могли нічого зробити з Пеном. Альберт казав, що вони називають його Молодий Вендіго, але Альберт був мертвий, і ніхто зі Зниклих Хлопчаків не знав, про що кажуть індіанці. Та ще той... випадок з донькою вождя.. Пірати майже встигли, але майже.
   Феï завжди були на березі, так що й на допомогу піратів марно було сподіватись. Та ще й цокнутий Бенджі клявся, що бачив, як Пен перетворився на отакенного крокодила, двадцяти футів завдовжки, з повною пащекою білісіньких зубів.
   - Просто зняв с себе шкіру та стрибнув у воду - волав Бенджі з-під дерева, скрутившись калачиком, чухаючи скальпа до крові, - і оці маленькі феï вилазили у нього з пащеки та чистили йому зуби! Правда-правда-правда!
   Ну, Бенджі був цокнутий, це всі знали. Пен іноді нацьковував на нього фей, щоб той верещав та гриз власні пальці до крові. Бенджі не можна було вірити. Але крокодил у печері іноді був, а іноді - ні. І Пен ніколи не був голодним. Але краще про це не думати.
   Міртл знала, що часу вже немає - навіть на таких харчах ïï тіло росте, вона дивилась на себе в у калюжах, і обличчя було не таким, навіть старе лахміття стало затісним в деяких місцях. Треба було щось робити. Але вона чекала. Вона думала, що щось нарешті станеться у цьому страшному місці без часу, де нічого ніколи не стається. Вона думала, що зможе знайти шлях додому.
   Іноді, перед тим як заснути вона мріяла. Чи молилася - зараз між цим не було ніяко різниці - що вона почує стукіт по дошкам біля свого вуха, а потім у кімнату за нею прийде хлопець, як тоді, схожий на мертвого брата, Альберта. Нічого чарівного не було у ньому, нічого ельфійського - мозолисті руки, плечі, зігнуті під відповідальністю. Він нічого не обіцяв, просто знав, що вона існує, живий чи мертвий - пам'ятав.
   Не літав він, а ходив, залишаючи глибокі сліди на піску. Нахилився і витягнув ïï в доросле життя.
  
   (c) Ursula Vernon - Never 2011
   (c)переклад Кононенко 2012


Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"