В який перiод iсторiї ми живемо? В перiод яких iсторичних подiй протiкає наше сьогоденне життя разом з життям наших рiдних, близьких, взагалi сучасникiв? Чому ми живемо i для чого?

Питання такого типу, як i "чому життя-буття таке?" або "що буде далi при нас i пiсля?" - завжди цiкавлять та бентежать думку практично кожної людини. I кожний має з цього приводу свою точку зору, i цiлком слушно. Навiть, якщо думає, що нiчого не думає i нема чого над подiбним думати взагалi.

Даний розгляд питання нацiональної iдеологiї є погляд на сучаснiсть iз стану глибокого соцiального глузду. Чому так - стане зрозумiло з подальшого. Але це погляд iз глузду, в розумiннi соцiальних можливостей впливання на подiї, приймати участь у вирiшенi головних питань сучасностi. Того ж самого глузду, в якому перебувала i продовжує перебувати поголовна бiльшiсть всiх тих, чиї "очi свiтились на Майданi". Пропонуємий розгляд є варiант не стiльки вiдповiдi на всi цi питання, як визначення дiєвого способу мислення, завдяки якому можливо знаходити вiдповiдi на такi питання. Та наведення певних вiдповiдей, але пiд певним кутом зору, а саме: виходячи з яких iдей та уявлень визначається наша нацiональна iдеологiя нової епохи (перiоду початку). Маючи на увазi пояснення, викладенi далi, спочатку лише окреслимо загальним обрисом, що розумiємо i чому, вiдповiдно, застосовуємо поняття Óрiйський.

Óрiйським означаємо все, що несе в собi будь-яка розумна iстота, чия свiдомiсть пiдпорядкована Слову як органiзатору мислення. Лише Розум, який думає не-Словом, має i несе в собi не Орiйську основу. Ми виходимо з того, що людство має свiдомiсть, яка визначається Словом.

Нинi в нашiй країнi вже мало кого дивують вислови про "суперечностi..., боротьбу..., протистояння..." мiж рiзними гiлками влади. За цi роки, починаючи з 1991 р., рiзнi особи уособлювали рiзнi "гiлки": президент, прем"єр, Верховна Рада та судова влада. Рiзнi обґрунтування та обiцяння промовлялись за цей перiод. Спочатку про необхiднiсть введення саме президентської форми правлiння, як "заморського дива", потiм суперечки про "законодавчу" гiлку (Верховна Рада), про "судочинну", виконавчу (Кабiнет мiнiстрiв). Дискусiї не тiльки продовжуються, а посилюються. Якщо приҐадати, весь цей час не припинялось вовтузiння в перетягуваннi повноважень вiд одної "гiлки" до iншої "палки". Пояснення причин такого полiтичного життя країни за принципом: "цей дядя поганий, а цей - добрий" розiгрується тими, хто сам каламутиться в тому життi (обранцi) та намаҐається каламутити iншим голови (виборцi).

Але ця демократична гра для зажмурювання очей " в просте i зрозумiле всiм людям" - якщо придивитись - дозволяє все яснiше побачити Правду. В загальному видi ту саму, що вiдома з байки про Вiз та трьох "дiючих осiб", де кожний вхопився за свiй удiл-гiлку уПравлiння Возом. Деталiзований варiант дає iнший образ. Всi, хто "труться та штовхаються" по цим гiлкам влади нашої Вкраїни, наҐадують сцени з вiдомого документального фiльму київської кiностудiї науково-популярних фiльмiв про тих свиней, яким пiдсипали в корито їство з алкоголем. Через що свинi втрачають приРоднiй порядок в стадi. Всi починають одночасно лiзти до корита, вiдштовхуючи одне одного. Мiж собою штовхаються не тiльки тi, якi зазвичай одними iз перших пiсля вожака пiдходили до корита. Вожака вiдштовхують i кабани i свиноматки, i молодi пiдсвинки. Чим закiнчився такий суспiльний стан життя для того стада вiдомо з фiльму.

Та помиляються тi, хто розумiють Вкраїну, як ночви, з яких можна нескiнчено черпати, треба тiльки встигнути дотулитися. Образ Ковчега або Вiз, що сяє Сiма зiрками на небi, - ось провiдний знак нашої Країни. Якщо державу порiвнювати з кораблем, на якому певна нацiя рухається в морi життя, то чи можна уЯвити хоч одну шхуну, на якiй є декiлька капiтанiв, що мають Право командувати. Для уПравлiння кораблем - ба, Навiть, пiдприємством, фiрмою чи конторою - подiбне не припустимо. А для державного устрою - це виЯвляється "демократична форма правлiння". Все це вказує, що причини такого стану речей залежать не тiльки вiд особистостей, якi посiдають мiсця в тiй чи iншiй владнiй "гiлцi". Далеко i, Навiть, не стiльки в особистостях сПрава.

Слова про "системнiсть" такої кризи все частiше звучать. Але при цьому рiзнi осмислення, що є системнi питання, якi основи такої системи, що треба змiнювати, - мало усвiдомлюється як суспiльством, так i його провiдниками. Звiдси, приховуючи свою свiтоглядну слiпоту, полюбляють Ґаласувати про вiдсутнiсть нацiональної iдеї, про "український менталiтет", у кого що здохло i скiльки гетьманiв при цьому стояло. Вiдомий прийом "майстрiв iнтелектуальної труда". Але вiдомо й iнше. Якщо певне Явище для когось не iснує, це ще не є доказ, що цього Явища не iснує взагалi.

Такий стан суспiльного iснування можливий лише за умови, коли все робиться i розумiється через глузд. Про який так часто залюбки згадують нинiшнi державнi дiячi. Насправдi, "глузд" є поняття, утворене вiд давнього вислову-команди "голу заду". Робити глузду, тобто дражнити ворога чи когось iншого, показуючи "голу заду", - давнiй i вiдомий прийом. Звiдси i поняття "глуздування", яке, в силу вiдомої мовної практики - скорочення звукiв для прискорення мовлення, - зараз застосовуємо як "глузування".

НасПравдi, наше суспiльне життя вiдбувається саме через повний глузд. А всi, хто в своїх промовах нарiкають на вiдсутнiсть його та закликають до "здорового глузду"... В цьому розумiннi, цiкаво чути вiд нинiшнiх полiтикiв про "голос здорового глузду", який, судячи iз їх ж слiв, вони або самi уособлюють, або намагаються передати...

Здається, цьому не буде кiнця... Але щодо питання: коли настане цьому кiнець? - доречна така вiдповiдь. Це стане пiзнiше, чим хочеться, та ранiше нiж думається.

Потреба розумiння нацiональної iдеї, яка стосується нашої країни, має наҐальнi iсторичнi причини.

Наша мета - визначити основнi чинники розвитку Орiйського наРоду на перiод становлення нової iсторичної епохи. Iснує декiлька таких опорних основ суспiльного iснування. Цi основи, як деякi "математичнi точки" для iсторичного простору, надають можливiсть провести "пряму лiнiю", тобто лiнiю розумiння iсторичного розвитку нацiї. Дозволяють отримати напрямок, який необхiдно одержавити в Русi розУмiння уЯвлень про РозВиток. Для реалiзацiї Iдеї Орiйського Оновлення.

В даному варiантi Орiйської Iдеологiї розгляд цих питань здiйснено головним чином на рiвнi принципiв. Визначення на такому рiвнi основ, як певних гносеологiчних платформ сучасного соцiального руху, дозволяє стверджувати про наЯвнiсть теоретичного обґрунтування iдеї нацiонального розвитку, з якого практичнi завдання i механiзми їх здiйснення повиннi видобуватися вже як логiчнi наслiдки.

Основними Явищами, через якi можна установити напрямок розвитку нацiї є: 

-  духовнi основи-орiєнтири розвитку, 

-  основи суспiльного iснування (ОрҐанiзацiя бiологiчної основи).

Тобто, тiльки у Возз"єднаному особистому усвiдомленi Правi i Явi знаходиться можливiсть спiльного усвiдомлення Нацiональної Iдеї.

Власне кажучи, точне визначення i розумiння основних процесiв ОрҐанiчного iснування, тобто усвiдомлення Духовних основ iснування наРоду i бiологiчних основ розвитку, як процесу вiдтворення наРоду,- це i є тi двi, теоретично достатнi, опорнi точки для отримання необхiдного напрямку-Iдеї розвитку.

Разом з цим, на рiвнi принципiв визначимо також основи, на яких повинен базуватися суспiльний устрiй - принципи економiчних взаємовiдношень та структурна ОрҐанiзацiя суспiльного управлiння.

Все це - в осмисленi Орiйського свiтогляду - має дати розумiння напрямку руху, тобто Орiйської Iдеологiї як нацiональної iдеологiї нашої Країни. 

1 Нацiональнi Духовнi Орiєнтири.

Я розуму зоря! М.Мiрошниченко Я иду с мечем судия. Г. Державiн

Методологiчною основою для знаходження духовних орiєнтирiв є Слово. Саме Слово, як природне ЯВище, несе в собi i забезпечує собою "розкриття" свiдомостi через вiдповiдний метод мислення. Осмислення сучасних соцiальних процесiв, знаходження iсторично правильних рiшень та коректне (не стихiйне) досягнення їх втiлення в соцiально-полiтичну практику може бути здiйснено, якщо буде вирiшене питання змiни свiдомостi. В загальному виглядi це означає розкрити для свiдомого сприйняття вимiр Буття, вийти iз стану площинного (уземленого в духовному значенi) розумiння i сприйняття життя. Тобто не просто говорити про вiру в Бiг, а реально усвiдомлювати своє Воз-з"єднання з Вишньою Силою i, саме вiдповiдно за такою логiкою мислення, усвiдомлено впроваджувати єдиний Спосiб Буття-Життя, як iсторичний процес РозВитку. Як нероз"єднане власне iснування в Правi та Явi.

Говорячи про розкриття свiдомостi, так чи iнакше ведеться мова про понятiйний апарат. Практично для сучасних людей це означає переосмислення звичних понять через вiдновлення в своїй пам"ятi iсторично первiсних слiв-понять. Такi слова не втраченi, а мають свiй змiст у сучасних словах.

В розумiннi суспiльного процесу, змiна свiдомостi найкраще i найшвидше може бути здiйснена саме в такий спосiб. Бiльше того, саме в сучасний iсторичний перiод гостро стоїть питання змiни свiдомостi через переосмислення понять, тобто усвiдомлення на новому рiвнi смислiв вiдомих слiв. Проте, слiд зауважити. Подiбне є хай i необхiдним, але не основним кроком в розумiннi розкриття свiдомостi. В даному викладi це питання залишиться поза розглядом. В першому наближенi щодо цього були наданi роз"яснення у першому виданнi "Орiйська Iдеологiя ВКраїни" (за 1998р. див.ч.1.5 http://www.mykola.com/orator/chorny7.shtml).

Фактично, це не є новi смисли. Вони такими повстають для сучасної свiдомостi. Насправдi, це є процес розгортання (розкриття) того iсторично утвореного iнформацiйного згустку, яким iсторично Являються сучаснi слова як поняття. Оскiльки Слово є ОрҐанiзатором мислення, то "розкриваючи" Слово, ми цим самим здiйснюємо "розкриття" самої ОрҐанiзованостi нашого мислення, що нинi звично розумiємо пiд словом-поняттям свiдомiсть.

Вiдомi рiзнi, напрацьованi в ходi iсторiї, методи змiни свiдомостi. Метод переосмислення звичних понять також вiдомий i в певнiй мiрi застосовується в рiзних практиках. В даному розглядi наведенi деякi основнi результати вiдновлення змiсту Слова, якi були отриманi завдяки Методу змiстового розгорнення (розкриття) обопiльно-значного Слова (МЗРОС). Методологiчнi визначення цього методу ґрунтуються на таких твердженнях:

1. Найпервiснiшi слова-поняття, як певнi звуки в сучасних мовах, мають найбiльшу частоту вживання.

2. Наявнiсть найменшої кiлькостi звукiв у сучасних слово-поняттях є ознака їх наближеностi до первiсних слiв.

3. Наявнiсть сучасного слова, серед подiбних слiв, з найменшою кiлькiстю звукiв означає його природну первiснiсть, основу, в порiвняннi з якою iншi слова можуть бути вже тiльки похiдними.

4. Сучаснi слова-поняття, якi мають в собi такi основнi поняття-слова в обопiльному варiантi, несуть в собi їх понятiйний змiст як iнформацiйний згусток iсторичної пам"ятi.

Саме за таким методом осмислення Слова, ми говоримо про необхiднiсть оновлення свiдомостi щодо визначення напрямку розвитку духовностi народу.Можливiсть застосування даного методу в усiй повнотi пов"язана iз сучасною мовною традицiєю. В даному розглядi нас цiкавить можливiсть нашої нацiональної мови, яка серед iснуючих сучасних живих мов є не просто особливою. В цьому розумiннi, вкраїнська мовна традицiя має унiкальне значення. Вона є основа для iнтелектуального розвитку людства, яке повстало перед вирiшенням питання Духовного зростання - здiйснення ре-еволюцiйного переходу Серцевинним шляхом на якiсно новий рiвень свого iснування. Саме про такий Серцевинний Шлях (а не про "Серединный") i вiв розмову Буда Ґотаман.

В бiльшостi люди рiзних народiв навiть не замислюються над iснуванням понятiйної неточностi або й протилежнiй сутi слова тому, яке вони сприймають у призвичаєному значеннi. Разом з тим, сучасна наукова думка вже давно вказує на принципову важливiсть знання смислiв тих понять (термiни), якими оперують для осмислення будь-якого Явища. Невизначенiсть термiнологiї, хибне знання смислiв призводить, як результат, до схиблених рiшень як в науцi, так i в соцiальнiй практицi. Тобто, з точки зору методологiї пiзнання, надзвичайне значення має те, що ми розумiємо, коли використовуємо те чи iнше слово-поняття. Для формування узагальненого розумiння певної задачi. I виходячи з цього розумiння - прийняття рiшення про певну дiю. Бурхливе формування наукових термiнiв для утворення так званих наукових мов в рiзних науках, що за останнiй час намаҐаються трактувати як одну iз головних ознак наЯвностi певної науки,- є свiдчення не прояснення знань лЮдства, а навпаки. Це є свiдчення втрати розУмiння Слова, його первiсних основ.

Як один iз прикладiв достатньо поширеного хибного розумiння Слова i формування схибленого напрямку мислення, можна навести з практики сучасної розсiянськiй мови прислiв"я: "не мытьем, так катанием". Сучасне пояснення московських фахiвцiв-лiнгвiстiв щодо цього прислiв"я, що "в древней Руси, когда стирали, то или терли или катали на специальных ребристых досках белье, поэтому такая пословица..."- свiдчить про втрату психологiчної(!) сутi цього вислову через втрату знання змiсту слiв. Для тих, хто втратив в пам"ятi своєї мови слово "кат", "катувати", сПравжнiй вислiв: "Не ниттям, так катанням", - в результатi отримали спотворення власної думки. Здається не треба багато пояснень щодо повнiстю втраченої психологiчної iдеї цього вислову у прийнятому в розсiянськiй мовi варiантi. Коли хтось хоче вiд iншого чогось добитись чи щось отримати або ниючи, або катуючи - це зрозумiлi методи досягнення цiлi. Або судомлячи, або замордовуючи - тягнучи, або рiжучи - ниючи, або нiвечачи... Втiм намаҐання отримати щось вiд iншого у спосiб почати прати бiлизну за варiантом "не мытьем, так катание",- це є прикладiв спотвореного мислення, який набув статус загальноприйнятої мовної норми. Один з характерних прикладiв, але не єдиний. Певна сума подiбних спотворень змiсту слiв призводить до виникнення у суспiльствi (народi) усталеного хибного сприйняття навколишнього свiту, що породжує "поляризований" свiтогляд. Спотворений свiтогляд наРоду породжує потворну психологiю особистостi, яка отримує таке розумiння внаслiдок виховання.

"Необхiдно почати з виправлення iмен" ,- ще вказував Конфуцiй у вiдповiдi на питання, з чого треба починати для владнання уПравлiння держави.

З цих прикладiв зрозумiла потреба переосмислення сучасних смислiв слiв на рiвнi першозначимих понять. В першу чергу тих, якi мають статус Iмен Власних. Те, що в загальному виглядi достатньо часто озвучується як проблема свiтоглядної кризи, своє вирiшення має саме через Метод змiстового розгорнення (розкриття) всiх понять-слiв в їх iсторичному понятiйному наповненнi. Цей метод має свої способи, застосування яких обумовлено самим процесом розвитку мовлення рiзних народiв. З них нас цiкавить тiльки той спосiб, який виЯвляється оптимальним для нашого рiдного Слова. Методологiчний спосiб, який на основi саме ОрКраїнської мови має силу прямого проЯвлення, може бути осмислений завдяки сучасним науковим уЯвленням.

Питання виникнення мови, як i чому вiдбувся перехiд вiд звiриних гукiв до мовлення Слова, хвилював найосвiдченi уми на протязi вiдомої нам iсторiї. Враховуючи напрацьованi уЯвлення про взаємозв"язок форми i змiсту та опираючись на вiдомi закони дiалектики, логiка становлення i розвитку Слова, як iсторичного Явища, в загальному виглядi має таке теоретичне обґрунтування.

Говорячи про становлення, проЯв та розвиток розумних iстот, ми повиннi виходити iз уЯвлень про взаємопов"язанiсть форми i змiсту. Цей розгляд ми обмежуємо тим перiодом, коли сутностi Правi, в силу бiологiчних змiн, отримали нову форму для свого виЯвлення. Тобто психофiзiологiчнi виЯвлення сутностi у видi людиноподiбних мавп отримали можливостi розвитку у якiсно новiй формi - у видi приматiв Homo sapiens. Перший етап iснування характеризувався вiдсутнiстю мови. В своїх можливостях подавати команди-гуки на цьому етапi люди майже нiчим не вiдрiзнялись вiд мавп. Це був перiод, так званої, "безмовної людини". Але наЯвнiсть нової форми ОрҐанiзмiв обумовлювала можливiсть втiлення Духу (суть-нiсть) вже в новiй якостi. Тобто тодi постала спiльнiсть фактично вже не тварин, а розумних iстот, якi ще не володiли Словом, але перейняли i використовували певний набiр звукових команд. Коли кiлькiсть таких гукiв-команд збiльшилась до вiдомого рiвня, вiдбувся перший прорив свiдомостi, власне кажучи пробудження свiдомостi. Саме згiдно дiалектичного закону (при наЯвностi певної кiлькостi здiйснюється перехiд в нову якiсть), на певному етапi вiдбулась ОрҐанiзацiя мислення через одну iз особин цього суспiльства, яка перша пережила зв"язок-осмислення певного звуку з певним образом. Це було перше вiдкриття розуму. Щодо причин виникнення потреби у оволодiннi Словом, якi розглядаються в сучаснiй науцi, необхiдно зауважити наступне. Не можна заперечувати значення потреби в силу спiльної дiяльностi (роль працi), умов стресового iснування, що загострює потребу удосконалення засобiв спiлкування. Жести, мiмiка, окремi гуки вже не забезпечують потреб спiльноти. Цiлком слушнi думки про недооцiнку вченими ролi лiдера ("наиболее сильного и интеллектуально развитого воина-охотника"[ Б.В. Якушин "Гипотеза о происхождении языка"], як у становленнi, так i розвитку мови). Проте все це умови необхiдностi, але не достатностi. Причини достатностi потребують iншого осмислення, основнi риси чого мають своє описання. Питання психофiзiологiчних механiзмiв переживання такого вiдкриття не може бути науково зрозумiлим, якщо обходити уЯвлення про той стан особистостi, який визначається поняттям Кохання. Стан кохання є причина, яка саме виступає як умова достатностi. Не усвiдомлення цього щодо питання виЯвлення Слова, робить науковi погляди нежиттєвими. Невiдповiдними природним Явищам, тобто ненауковими у справжньому розумiннi.

Це була та Аватар особистiсть, яку людство утримує в своїй пам"ятi пiд уЯвленнями про першолюдину. Таке розумiння обумовлена тим, що iстота, яка не має Слово мислення, не є ще розумною iстотою, а є, власне кажучи, людиноподiбним створiнням. Поняття мислення (свiдомостi) невiд"ємне вiд поняття Слово. Поки не було виЯвлено Слово, а були лише гуки-команди, мозок не утримував в собi розумової ОрҐанiзованостi. I тiльки з переходом з рiвня гукiв на якiсно новий рiвень - Слово, вiдбулось пробудження свiдомостi. Це було перше вiдкриття людського розуму, це було пробудження РозУму.

Зрозумiло, що перше слово було видобуте Аватаром-Автором iз тих мавпоподiбних гукiв, якими звично вже користувались в той перiод люди. При цьому хочеться звернути увагу на такий момент. Треба розумiти рiзницю мiж первiсними гуками, якi природно починають i зараз звучати у немовля(!) i тим, що ми визначаємо як первiсний звук-слово. При всiй гiпотетичностi мiркувань з цього питання, цей аспект має пiдстави для свого врахування.

За принципом механiзму подiбностi, вiдповiдно розпочався розвиток мовлення. Здiйснювалось осмислення iнших гукiв вже як слiв-звукiв. В першу чергу через їх поєднання iз першоСловом. Це було вже мовлення на рiвнi вислову. Додавання до першоСлова певних вiдомих гукiв з часом оформлювалось у нове поняття, встановлювалась нова понятiйна словоформа. I одночасно додавання до першоСлова певних вiдомих гукiв, в результатi чого оформлювалось нове поняття, встановлювалась нова понятiйна словоформа. Не має потреби намагатись визначити час, за який це вiдбувалось. То дiяння не тiльки не одного дня, але i не одного року. Життєвi потреби, накопичуємий досвiд- все це обумовлювало розвиток мовлення. Тобто зростання кiлькостi Слiв у виглядi висловiв на рiвнi декiлькох звукiв. При цьому знов збiльшувалась кiлькiсть таких звукiв, якi вже мали значення слiв. Треба наголосити, що подiбне з"єднання, тобто додавання одного звуку до iншого здiйснювалось як в одному порядку промовляння, так i в протилежному. Саме такий природнiй спосiб з"єднання гукiв-слiв залишився як принцип утворення нових слiв понять iз вже вiдомих слiв i понинi (приклад: "миролюбний" - "Любомир" тощо). Звуки, якi набували значення певних понять, набували статусу Слова. Це i було формування перших слiв.

В ходi розвитку мислення вiдбувався розвиток i мовлення не тiльки в силу формування нових слiв-звукiв, але продовжувалось додавання одного (нового) слова до iншого ( вже вiдомого), тобто формування сПравдi первiсних висловiв, якi мали свiй смисл. За рахунок додавання чи в одному порядку мовлення, чи в iншому, як єдино можливий природний процес.

Таким чином, механiзми додавання (тобто - закон переходу кiлькостi в якiсть) i змiни порядку об"єднання ( тобто - закон єдностi i взаємного проникнення двох протилежностей) є невiд"ємна природна основа i, вiдповiдно, властивiсть Слова. Ця властивiсть зберiгається i для сучасних Слiв. За логiкою дiалектичного мислення, формування якої було завбачено самою практикою виникнення i розвитку мови вiд самих первiсних слiв (приклад, коли iз слiв "машина" i "будiвництво" витворили слова "машинобудiвництво" та "будмашпром" тощо). Вiдповiднiсть цих властивостей Слова iз фiлософськими основами, що, як загальнi природнi закони розвитку, вiдомi нам як закони дiалектики, є теоретичним пiдґрунтям справедливостi такого методологiчного пiдходу щодо розкриття i осмислення сучасних слiв. Таке розумiння методологiчних основ Явлення i становлення розумної мови, iсторичного розвитку мов до сучасного рiвня дозволяє говорити о принциповiй можливостi вiдновлення понятiйних першооснов. Тобто ключових понять. А через них, вiдповiдно прояснення Правомiрностi застосування тих чи iнших сучасних слiв з точки зору Iстинного знання ЯВища.

Через цю природну закономiрнiсть при формуваннi слiв збувався механiзм упорядкування слiв при їх застосуваннi. Тобто, скажiмо, маючи в своєму мовному обiгу вже декiлька слiв-звукiв, для того, щоб передати такий або iнший змiст, люди використовували єдино можливий спосiб: змiнювали порядок проголошення цих слiв-звукiв. Зараз це можна осмислювати як виЯвлення тої закономiрностi, яка вiдповiдає сучасним уЯвленням щодо другого, ключового, закону дiалектики: iснування i взаємне проникнення дiалектичних протилежностей.

Тому можна припустити, що сучаснi звуки-букви, якi мають найбiльшу частоту вживання в людськiй мовi i є саме тими первiсними звуками-Словами. Тобто частота вживання того чи iншого звуку в сучасному мовленнi, є проЯв саме цього факту. Застосування такого статистичного методу краще робити на основi усереднення даних певних груп сучасних мов. I через цю закономiрнiсть треба i можна говорити про вiдновлення понятiйного розумiння основних першоСлiв. Водночас, на рiвнi орфографiї це означає, що будь-яке сучасне слово можна i треба читати як злiва на Право, так i з Права налiво.

Отже, сучаснi слова утримує в собi множиннiсть двостороннього (обопiльного) змiсту. Подiбне є невiд"ємною природною властивiстю взагалi мови, як Явища. Всилу цих причин можна стверджувати:

- першi звуки-слова найчастiше використовуються у спорiднених мовах,

- за природною логiкою Слово має двостороннє змiстове значення.

Саме за таким розумiнням йдеться мова про розкриття смислiв бiльшостi сучасних слiв. Таке розкриття слiв є фактично переосмислення звичних смислiв. Тому можна i треба говорити, що спосiб "розкриття слiв є основним для, так званого, розкриття свiдомостi.

Все це дозволяє зробити висновки, якi вже наводились як певнi методологiчнi визначення:

1. Найпервiснiшi слова-поняття, як певнi звуки в сучасних мовах, мають найбiльшу частоту вживання.

2. Наявнiсть найменшої кiлькостi звукiв у сучасних слово-поняттях є ознака їх наближеностi до первiсних слiв.

3. Наявнiсть сучасного слова, серед подiбних слiв, з найменшою кiлькiстю звукiв означає його природну первiснiсть, основу, в порiвняннi з якою iншi слова можуть бути вже тiльки похiдними.

4. Сучаснi слова-поняття, якi мають в собi такi основнi поняття-слова в обопiльному варiантi, несуть в собi їх понятiйний змiст як iнформацiйний згусток iсторичної пам"ятi.

При цьому закономiрнiсть переходу кiлькостi в якiсно новий вид мало мiсце i в тому, що з розвитком мовлення, прискорення здатностi промовляти i часто застосовувати один i той же вислiв, призводило до з"єднання у виглядi нового слова того, що певний час сприймалось як вислiв. Таке об"єднання в подальшому викликало "випадання" певних звукiв, скорочення проголошуємих звукiв, як певний процес прискорення мовлення. Осмислення цих переходiв, якi вiдбувались на протязi багатьох тисячолiть, ґрунтується також на уЯвленнях третього закону дiалектики - закону заперечення заперечень. Так, одним iз проЯвiв цiєї закономiрностi було те, що певнi поняття-слова, якi для "батькiв" (батькiвського роду-мовлення) мали значення освiтлених понять, "нащадки", заперечуя, переосмислювали i надавали протилежне значення. Святi поняття для "батькiвського" роду перевертались для родiв-нащадкiв в певнi форми заперечень, коли цi поняття переставали сприйматись у зв"язку iз Вишньою Силою, або, навiть, ставали брутальними.

Саме цi теоретичнi основи логiчно дають обґрунтоване розумiння закономiрностей, якi вiдбувались в процесi розвитку, взагалi, здатностi говорити та iсторичному формуваннi рiзних мов. НаЯвнiсть подiбних iсторичних змiн: скорочення звукiв, що промовляються, втрати смислiв певних понять до рiвня звично-побутових тощо - свiдчення, за яким цiлком обґрунтовано можна визначати, яка iз сучасних мов несе в собi бiльше глибокi iсторичнi корнi.

Данi мiркування наведенi для розумiння, на чому ґрунтується Правомiрнiсть логiки переосмислення сучасних понять. I, вiдповiдно, як певного методу вiдновлення понятiйної сутi сучасних слiв. Чому для вiдновлення iстинного значення понять правомiрно i доцiльно "розчленовувати" сучаснi слова. Тому, що це не є "гра в розчленовування", а є метод вiдновлення понятiйного змiсту сучасних слiв через розкриття в них iсторичного значення першослiв. Тому правомiрно будь-яке сучасне слово розглядати як певний iсторичний iнформацiйний згусток, справжнiй понятiйний смисл якого можна вiдновити саме через виокремлення його складових понятiйних проЯвiв. При цьому сучаснi слова не випадково, а закономiрно мають двосторонню змiстову властивiсть, як злiва наПраво, так i навпаки. Слово утримує в собi смислову обопiльнiсть в силу самих основ становлення i формування мовлення. Це є загальна властивiсть слiв, а не просто певна властивiсть деяких слiв, яку, скажiмо, використовують в поезiї, як деяку забавну властивiсть мови. Для прикладу, звернемо ще раз увагу на наведенi, як епiграфи, знаковi строки iз поезiї: "Я розуму зоря", та: "Я иду с мечем судия" - якi однаково читаються як у звичайному, так i зворотному напрямках (т.зв. палiндроми). Така можливiсть мови також є певним аргументом для з"ясування, якi iз сучасних мов найбiльше утримують в собi серцевину мовної першооснови. Навiть на рiвнi аналiзу здобуткiв поетiв рiзних народiв, якi створювали такi "лiтературнi палiндроми", вже можна робити певнi висновки.

Думається, саме в силу розумiння цiєї властивостi Слова йшла традицiя записувати тексти, не розбиваючи на окремi слова, а не через "нерозвиненiсть правил писемностi" їх авторiв. Є пiдстави говорити, що сучаснi правила орфографiї та граматики є бiльшим свiдченням втрати розумiння iстинного значення Слiв i, вiдповiдно, Правопису. Стосовно обопiльної властивостi слiв, цiкавою є така характеристика щодо палiндромних текстiв: "Палиндром активизирует скрытые пласты языкового сознания и является исключительно ценным материалом для экспериментов по проблемам функциональной асимметрии мозга. Палиндром не бессмыслен, а многосмыслен. На более высоких уровнях противоположному чтению приписывается магическое, сакральное, тайное значение. Текст при "нормальном" чтении отождествляется с "открытой", а при обратном - с эзотерической сферой культуры. Показательно использование палиндромов в заклинаниях, магических формулах, надписях на воротах и могилах, т. е. в пограничных и магически активных местах культурного пространства - районах столкновения земных (нормальных) и инфернальных (обратных) сил... Зеркальный механизм, образующий симметрично-асимметричные пары, имеет столь широкое распространение во всех смыслопорождающих механизмах, что его можно назвать универсальным, охватывающим молекулярный уровень и общие структуры вселенной, с одной стороны, и глобальных созданий человеческого духа, с другой. Поэтому зеркально-симметричная парность является элементарной структурной основой диалогического отношения. Закон зеркальной симметрии - один из основных структурных принципов внутренней организации смыслопорождающего устройства."[ Ю.М.Лотман Избранные статьи]

Ставлячи питання про обопiльно-змiстовну властивiсть Слова взагалi (тобто будь-якого слова будь-якої мови), ми наголошуємо, що це обумовлює механiзм розкриття свiдомостi. Механiзм, який необхiдно включити для переходу на якiсно новий рiвень усвiдомлення ВсеСвiтiв, В цьому треба бачити визначення певного напрямку наукових розвiдок та впровадження нової методологiї виховання нового поколiння.

Говорячи про визначення напрямку розвитку духовностi народу, необхiдно мати за Орiєнтири вiдповiднi опорнi образи-поняття. За основу цього визначення ми беремо Орiйську мову. Для пояснення правомiрностi такого визначення саме для вкраїнської мови зосередимось в даному викладi в основному на декiлькох головуючих поняттях.

Потреба вiдновлення в нашiй свiдомостi, як родове самовизначення, поняття Орiї, обумовлена вiдомим з iсторiї i збереженим в пам"ятi нашого народу Iм"ям Власним Отця-Бiгу - Ора.

Сьогоднiшнє розумiння Iменi Отця Бiгу, яке побутує серед людей, дозволяє говорити, що саме в такому розумiннi Iм"я Ора потребує свого оновленого усвiдомлення. Бiльшiсть iз людей, коли чує або промовляє завчено вiдомий вислiв: "В Iм"я Отця i Сина i Святого Духа" ,- має можливiсть здогадатись, що це не випадкова фраза. Наголос, який Явно звучить в рiзних мiсцях Євангелiю саме щодо Ймення Отця i Сина, дозволяє тiльки дивуватись, чому нiде в Євангелiї не виголошується саме Ймення Отця. Хiба ЄгоШуя (за сучасною орфографiю: ЙогоШуя) приходив не для того, щоб саме навчить цьому Iменi. Здавалось би, якщо так часто говорять про Його Десницю, то чому якось i не згадують про ЄгоШую. Чи говорять i самi не розумiють, про що вони говорять, бо так поробленi. Порабленi так, що навiть такi слова ЄгоШуї: "Я вибрав вас, i вас настановив, щоб iшли ви й приносили плiд, i щоб плiд ваш зостався, щоб дав вам Отець, чого тiльки попросите в Iмення Моє" (Св.Iв.15.16), не наштовхують на думку про важливiсть знання сПравжнього Iменi для звернення. Виходячи iз власного побутового досвiду, коли хтось перекручує їх власнi iмена або їх батькiв, зрозумiло, що це не є "не важливо як назвали". Користуючись словом Iсус, i навiть не питаючись, ким i чому така традицiя виголошення Iменi була нав"язана, якщо сам Вiн на запитання про своє Iм"я називався: ЄгоШуя (Є Шуя). I ця самоназва Його збереглась, хоча i у змiненому виглядi Єгошуа (для якого пiзнiше пiдiбрали рiзнi варiанти тлумачення). Вiн знав своє мiсце в Бiгу-Отця Свого, яке займав, доки не було Вознесено на мiсце Його Десницi.

Говорячи про принципову важливiсть вiдновлення Iм"я Отця Бiгу, нагадаємо такi слова ЄгоШуї: "Я Iм"я Твоє виЯвив людям, що Менi Ти iз свiту їх дав. Твоїми були вони, i Ти дав їх Менi, i вони зберегли Твоє слово... Я йду до Тебе, Святий Отче,- заховай в Iм"я Своє їх, яких дав Ти Менi, щоб як Ми, єдине були!" (Св.Iв.17.6-11). " Я ж Iм"я Твоє їм об"явив й об"являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!" (Св.Iв.17.26). А пригадавши, запитаємо самi себе, то чи знаємо ми, чи хто iнший, яке ж Iм"я Отче об"явив ЄгоШуя людям? Яке це об"явлення, чому воно вiдсутнє в Євангелiї, що є само красномовне свiдчення, враховуючи зусилля багатьох при вiдборi правильних та невiрних текстiв, редагуваннях та внесення iнших "уточнень"? Та чи загубилось Iм"я Отця? Тi, хто має пам"ять цього Iменi зараз, тiльки i можуть бути тими, про кого ЄгоШуя сказав тодi: ...вони зберiгли Твоє слово... заховай в Iм"я Своє їх... Заховати в Iм"я своє це значить нi що iнше, як дати їм в назву своє Iм"я.

По сутi свого значення Слово-поняття Бiг не є iм"я власне. На бiльшу iстиннiсть вживання саме словоформи Бiг вказував ще Григорiй Сковорода (С ково рода). Слово Бiг, в означеннi проЯву Вишньої Сили, вказує не тiльки на давнє знання народу-Слова про те, що Рух є "формою iснування матерiї". Це слово-поняття передає уЯвлення про характер цього Руху. Тобто, який саме характер в цьому Русi шанується за народною традицiєю, як найбiльше вiдповiдний саме Вишнiй Силi. Шанування Бiгу, як певного якiсного характеру Руху, означає свiтоглядну вiдмiннiсть в порiвняннi з традицiєю шанування Ходу або Году (Гот). Маємо надiю, що сучаснi науковi знання дозволяють вже зрозумiти, чому Бiг є шановане поняття в духовнiй традицiї Русi. Традицiї народу Слова єдиного кореня на протязi багатьох тисячолiть, родове iм"я якого - Орiї Слова"Ани.

Саме Iм"я Ор є коренем i понятiйною першоосновою утворення поняття Орiйцi (Орiї-цi ). При цьому слово-поняття Ор, яке з давнiх часiв має значення Iменi Власного Отця, вiдноситься до самих первiсних слiв, якi були мовленi на Землi. На пiдставi висновкiв попереднього характеру, є пiдстави говорити, що сучасний звук О має суттєвi ознаки того, що воно вiдноситься до тих найперших звукiв-Слiв, з числа яких i вiдбулось пробудження розуму iз стану тваринного небуття. Саме в розумiннi звука-Слова, а не в розумiннi первiсного звуку, яке починає подавати те ж немовля донинi. Враховуючи, що формування звуку Р також має витоки iз тих основних команд-гукiв, якi використовувались ще у станi "безслiвного" iснування, поєднання цих звукiв в єдиному словi-поняттi само по собi давало б пiдстави для окремого видiлення такого звукосполучення. Навiть якщо б воно не мало того понятiйного значення, яке утримується в духовнiй культурi нашого народу та iнших народiв.

Для прояснення значення цього Iменi в iсторiї розвитку не тiльки нашого народу, наведемо загалом вiдомi уЯвлення, якi, за логiкою викладеного методу, стають аргументами, що однозначно вказують на розумiння Iменi Ор, як iменi Отця-Бiгу. Те, що саме в такому виглядi воно успадковане в нашiй родовiй пам"ятi є невипадковим, а закономiрним фактом для самоусвiдомлення нашого народу.

Нагадаємо, що Iм"я Ор наводиться у двох наших лiтописних джерелах Влесовiй Книзi i в "Послання Орiян хазарам"(так званий "Рукопис Войнича"). Втiм у питаннi щодо iєрархiї Бiгу, хто є Головуючим Вишньої Сили i яке його Iм"я, нинi побутують рiзнi тлумачення. В коментарiях до "Послання Орiян хазарам" вказується, що "Ор - божество наших пращурiв..." Але як правило, Iм"я Ора взагалi не згадується в перелiку Iмен Iєрархiї Бiгу. В коментарi Б.Яценко до Влесовiй Книги, в iнших публiкацiях впливових сучасних авторiв зустрiчається думка, що Ор не є Отець-Бiг i Його треба визнавати як патрiарха слов"янського роду, певну iсторичну особу тощо.

З цього приводу зазначимо наступне. Сьогоднi вже iснує обґрунтування, що текст Влесової Книги поєднує в собi декiлька текстi, якi були записанi в рiзнi часи рiзними авторами в традицiї вплiтання одного тексту в iнший, як сплiтається жiноча коса.

Вiдповiдно до цього Iм"я Ор, яке подається в рiзних мiсцях Влес Книги, утримує в собi рiзнi значення. Тобто пiдхiд, що пiд iменем Ор по всьому тексту розумiється одне i теж поняття, є формальним пiдходом, Правомiрнiсть якого стає сумнiвною, якщо проаналiзувати одночасно всi мiсця, де згадується Iм"я Ор. Є мiсця, якi однозначно, на нашу думку, вказують на те, що Ор осмислювався саме як Отець-Бiг. Приведемо фактично один i той же текст, який зустрiчається на рiзних дощечках з певними вiдмiнностями, порiвняння яких дозволяє говорити про однозначнiсть такого розумiння.

Д. 4г:

А той Ор-старотець казав:

"Iдiмо од землi цiєї, де хуни братiв наших убивають...

То бо той старотець сказав: "А пiдемо до iншої землi,

в якiй течуть меди i молоко, i та земля є",

I рушили всi i троє синiв Орiєвих - Кий, Пащек i Горовато,

звiдки i три славнi племена виникли...

Д. 31

I так наказав отець Глас Орiїв трьом синам своїм

подiлитись на три роди,

I йти на пiвдень i на захiд сонця.

А то були Кий, Щек i Хорив.

I так зробили, i пiшли три роди,

i сiли на землю свою.

Д. 38а

Були тi слов"яни у великiй скрутi, не могли нiчим прогодуватись.

I сказали Iру-отцю: " Веди нас геть".

I сказав Iрiй:" Се я на вас iз синами своїми".

I вiдповiли тi:" Пiдлегнеме".

I пiшли з Києм, Щеком i Хоривам, трьома синами Iрьовими,

Iншу землю глядати.

I з того почався рiд слов"ян аж до десь.

Якщо зважити, що поняття Iр (Iрiй, Вирiй) є "слов"янський рай, мiсце перебування душ предкiв" , як це визначається в глосарiю до Влес Книги, то з наведеного можливий лише один логiчний висновок: Ор-Отець i є Отець Iрiю або Глас Орiїв, тобто Глас Божiй. Цiкавим i значимим для порiвняння є варiанти цього Iменi з автентичного тексту цих же фрагментiв:

- А тоi Орiе старотець рече... (д.4г).

- А тамо реце отец Глс Арiув трi сыны делятi на трi родiа...(д.31),

- И реклi Ирiй: се аз есмь на вы со сыни моя... (д. 38а)

Намагання на пiдставi варiанту Арiув та "земе арстiї" (з дощечки 31) робити висновки про наЯвнiсть у Влес Книзi згадки про "арiїв", якi є якоюсь вiдокремленою спiльнотою вiд "орiїв", на нашу думку, не представляється Правомiрним. При врахуваннi очевидної логiчної смислової єдностi цих трьох варiантiв. Бiльше того, це є певна вказiвка. Традицiя застосування словоформи "арiї" є наслiдок тлумачення захiдними теософами в 19-20 столiттях невiдомих до того текстiв зi Сходу. Така довiра уЯвленням захiдних теософiв того часу навряд чи виправдана, особливо для розумiючих вкраїнську мовну традицiю. Оскiльки зараз вже вiдомо, що самi ведiйськi тексти є лише переказ в змiненому виглядi, тобто похiднi знання вiд тих основних знань та Iмен, про якi ми ведемо мову.

Одне з пiдтверджень цьому ми бачимо в обґрунтованих на пiдставi проведеного порiвняльного аналiзу мов висновках М. Красуського про те, що сучасна Оркраїнська мова базується i утримує в собi найточнiше тi понятiйнi первiснi словоформи, якi вже як наслiдки наЯвнi в iнших мовах, включаючи, так званi, "мертвi мови", як санскрит, латинська. Бiльше того, порiвняння певних слiв-понять вказує, що живi до нинi в нашiй мовi поняття є древнiшими, чим вiдповiднi варiанти цих же понять, якi зустрiчаються в iнших мовах, в тому ж санскритi. Тобто як писав сам дослiдник ще 1879 р.: "...малороссийский язык не только старше всех славянских, не исключая так называемого старославянского, но и санскритского, греческого, латинского и прочих арийских" [Красуський М. "Древность малороссийского языка"] . Хочеться звернути увагу i наголосити на той факт в цьому порiвняльному аналiзi М. Красуського, який, на нашу думку, є знаковим для уЯвлень про первiснi слова-поняття, про що ведемо розмову зараз. Цей факт полягає в тому, що за основу для свого аналiзу М.Красуський взяв слова-поняття, якi використовувались i використовуються для лiчби. Саме методом порiвняння слiв, якими здiйснюється рахування вiд одного до десяти, дослiдник прийшов до висновку, що сучасний варiант звичних наших слiв "один, два, три..." є древнiшi, нiж аналогiчнi слова в тому ж санскритi. Зважимо на те, що люди почали говорити набагато ранiше, нiж їх свiдомiсть досягла того рiвня розвитку, коли вони почали рахувати. Тому факт, що навiть на рiвнi слiв, якi означають числа, простежується первiснiсть слiв нашої мови, дозволяє думати про логiчно незаперечливе розумiння, що й на рiвнi первiсних слiв-понять справедливе таке усвiдомлення саме наших народних понять, якi збереженi в нацiональнiй духовнiй культурi. Тобто при визначеннi, яке слово точнiше вiдповiдає першоосновi, чи збережене в нашiй мовнiй культурi, чи в тому ж санскритi або латинськiй мовi, ми повиннi однозначно усвiдомлювати iсторичну перевагу власної мови.

Ця логiка дозволяє говорити, що слова-поняття з ведiйських текстiв не Правомiрно вважати першоджерельними в порiвняннi iз такими, як слово-поняття Ор. Навiть якби не були вiдомi пiдтвердження з лiтописних джерел, якi наводились. Свiдченням хибного свiтогляду автора треба сприймати будь-якi варiанти пояснення типу: "українське слово ... походить вiд санскритського слова...вiд грецького...". Тобто в питаннi, в якiй мовнiй традицiї зберiгається iсторично сПравжнiй варiант того чи iншого слова-поняття, ми маємо вагомi причини довiряти саме нашiй нацiональнiй традицiї. Не говорячи вже про прийом "всiм вiдомо", коли нiхто не наводить конкретних цитат аби зрозумiло було, якого рiвня ця першооснова. На зразок одного з "кочуючих" висловлювань: "iснує думка, що слово "гетьман" походить вiд нiмецького "гаупман"". Наївна зверхнiсть логiки мислення того, хто свого часу запровадив цю "думку" настiльки прозора, що з"ясовувати з якого "джерела" вона вихопилась не має i потреби. Залишається тiльки дивуватись, як вона нав"язливо повторюється з однiєї публiкацiї в iншу саме на наших теренах. Подiбне є свiдчення нашої власної нацiональної здичавiлостi. Не хочеться, а мимоволi згадаєш: "Славних прадiдiв, великих, правнуки поганi..." Голос кровi пiдказує про неможливiсть такого порiвняння. Люди, якi здатнi "нормально", як одну iз версiй розглядати такий варiант, втратили не тiльки розумiння Орiйського корiння нашої мови. Вони просто не мають кровного вiдчуття. Тому що значення слова-поняття ГетьМан саме в iсторiї нашого народу настiльки явно визначено, що навiть не усвiдомлюючи сакрального смислу, духовної сутi зв"язку проВозВiсника нацiональної iдеї через це слово iз Бiгом, просто повторювати подiбне за невiдомо ким може тiльки нацiонально понiвечена людина. Якщо бути максимально точним, то нацiонально понiвеченою в даному випадку треба розумiти людину будь-якої нацiональностi, якщо її логiка мислення сприймає подiбнi "думки" як достойний уваги вiрогiдний варiант наукового знання.

Наявнiсть в текстi Влес Книги форми "арстiї" потребує свого порiвняльного вивчення iз ведiйськими текстами, якщо вони iснують. Але вихоплення такого аргументу для визначення Правильної самоназви народу, який в своїй мовнiй традицiї мав i продовжує утримувати iнше звучання Iменi Власного, причому у прямому зв"язку з Вишньою Силою, є настiльки рiзного духовного рiвня аргументи, що їх просто не Правомiрно порiвнювати та спiвставляти. Варiант "арiйцi" отримав своє поширення саме завдяки захiднiй логiки мислення. Фактично, пiдхопленого вiд теософiв XIX столiття у виглядi: "вiдоме з ведiйських текстiв слово "ар"я", яке означало свiтлi люди". Воно широко використовується в рiзнiй сучаснiй лiтературi. Зрiдка як одне i те ж саме поняття, що i "Орiї". А частiше як бiльше Правильний варiант назви народу. Таке твердження iсторичної достовiрностi словоформи "арiї, арiйцi", хто б чого не казав, знаходиться в протиставленнi з Iм"ям Ор. Та похiдних саме вiд цiєї ОСНОВИ понять Орiї або на сучасний лад Орiйцi, яке є результатом злиття вислову: Орiї цi.

Необхiдно зауважити, що в текстi Влес Книги є використання Iменi Ор, яке дозволяє зрозумiти наступне. Це iм"я з часом почало надаватись i певним особам, якi мали статус духовного Вождя. Судячи iз всього, це вiдбувалось вже в iнший iсторичний перiод, в результатi розвитку мови i понять. Скажiмо, коли в силу уточнення значень, а потiм i змiн понять древнiх, за логiкою дiї "заперечення заперечень", застосування вислову СваОрҐа перейшло в iнше розумiння, набуло для нащадкiв значення уособленого прояву Вишнього Бiгу. Але за цим вiдбулась i втрата чiткого розумiння понятiйних першооснов. Подiбне призводило до посилення абстрактностi, розмитостi уявлення власних нових основ. Це знайшло вiдображення у наявних по тексту цього поняття-вислову в рiзних варiацiях слiв, навiть на однiй дощицi: Сврг, до луце Свргова, Сварг, до закуте Сварожiа (д. 7е) Як i варiанти: бга Сварогоу, Сваржець, Сврженц, Сварзенце, Сваржiце та iншi, що зустрiчаються на iнших дощечках Влесової Книги. В подальшому ми ще надамо приклади подiбного вислову iз iнших мов на пiдтвердження того, що це слово треба розумiти не як Iм"я, а як вислiв: Сва-Ор-Ґа. Вислiв, понятiйна основа якого складалась з Ор - Iм"я Отця Вишнього, i Ґа - Iм"я Матерi, i який злився в єдине слово-поняття, в якому стали розумiти єдиного Вишнього. Дуже вiрогiдно, що саме в перiод такого стану розумiння (стану понятiйного затемнення) iм"ям Ор почали визначати того, хто уособлював собою Духовного Вождя, який мав прямий зв"язок iз Свргом. Цей стан свiтоглядних понять i знайшов своє вiдображення в текстах, наприклад, на дощечках 24в, 25, 26, 35а, 36а. Але формальне об"єднання всiх цих проявiв Iменi Ор у розумiннi єдиної iсторичної особи є, на нашу думку, не виправдане спрощення закладених у Влес Книзi смислiв i понять. Хоча не визнання Ора Отцем-Бiгу може мати i iншу причину - людина визнає для себе iншого пiд iншим Iменем. За цими уЯвленнями, трактування або зображення Сварога у виглядi чоловiчої особи та вiдповiдний умонастрiй є приклад хибного розумiння Свiту.

"Послання Орiян хазарам"- ще одне лiтописне джерело, в якому наЯвне Iм"я Ора. Характерно, що сам текст має напрямок свiтоглядної боротьби саме з питання, Хто є Головуючим Божої Сили. Тому в коментарi до цього тексту дається, як вже наводилось, пояснення: "Ор - божество наших пращурiв, звiдси орачi, орiяни, орiї" . Надамо певну добiрку цитат з тексту цього лiтописного джерела, якi, у розумiннi їх духовної єдностi, вказують на справедливiсть розумiння Ора саме як Отця-Бiгу, а не просто як "божество наших пращурiв":

1.Що є мiра миру? Мiра ж одна i по можновладцi костi поб"є. Моща, повiр, кажу.

2. Де по вiрi вiру вiрував - i Ору бажає...

10. Де мiра є по вiрi, пусто ви жиє i пуста ж совiсть божая (стор.16L)

10. Се що мекаєш? Се що панусю, що панi косе усе це мiра?

11. Се одне може мiра без Ора. За што маєш пане ум косий? (стор.44L)

13. Хозари- по-хозарному. Ховає, што не косе. Воля та пада. Ум стане косим... (стор.77R)

Традицiя вживання слова-поняття Ор саме в розумiннi Божого значення наЯвна в мовах iнших народiв. Наведемо декiлька характерних прикладiв. "Ормузда - в давньоперськiй мiфологiї бог свiтла i добра". Проте в рiзних сучасних публiкацiях, згадуючи "Авесту" i вчення Заратуштри, для означення Iменi Вишнього Бiгу в зороастризмi частiше вживають варiанти Агура-Мазда або Ахура-Мазда. Говорячи про iранського бога Ахурамаздi, С.Наливайко вказує: "Iм"я це в рiзних мовах має свої рiзновиди: пехлевiйське Ормазд, хорезмiйське i памiрське Ремузд, монгольське Хормуста, грецьке Оромаздес тощо. Воно дослiвно перекладається Ахура Мудрий, де мудрiсть категорiя, пов"язана з божественною субстанцiєю".[ С.Наливайко "Хто вони, Дажбог i його внуки"] При цьому розглядаючи саме варiант Ахура+мазда, обгрунтовується, що: "У согдiйськiй мовi слово масат, мазад тлумачиться саме як божество. А авестiйський вираз ахурахе маздах мовознавцi розшифровують як ахурiвське божество. I в памiрському ремузд /сонце/ музд виводиться вiд авестiйського маздах /божество/". В той же час з клинових написiв на т.зв. скелях Дарiя вiдомо: АУРАМАЗДА (латиницею: Auramazda, себто Агурамазда iз Авести). При цьому важливо, в розумiннi первинностi, що "мова цих написiв зовсiм подiбна до мови Зенд, якою написана Авеста, докладнiше її найстарша частина".[ В. Шаян Великий Бог] Цiкаво, що на цих же скелях iм"я, що узвичаєно скрiзь наводиться як Дарiй, надається насПравдi як Darayavaum (лат.), тобто ДараЯваУм.

З наведених варiантiв: Ормузда, Ормазд, Оромаздес,- зрозумiла правомiрнiсть розумiння варiанту Ор-Мазда саме в тiй же традицiї розумiння Ора як Отця-Бiгу, Отця Вирiю. Як один з прикладiв застосування метода "розкриття" сучасних слiв розглянемо, яке поняття Бiгу утримується в начебто не нашому словi "Мазда". В нашiй мовнiй практицi вiдоме слово: газда. Слова "газда"(господар) i "мазда" дозволяють думати (до Ума йти ), що вони є прояв єдиної традицiя, i вiдновити їх єдине, фактично, понятiйне значення. Для розумiння поглянемо на цi слова в такому виглядi: Ґа-зда та Ма-зда. Якщо пригадати, що за справжньою традицiєю нашого наРоду Ґа є Iм"я планети, де вiдбувається Оця форма життя, i ототожнювати її з поняттям Мати є вiдомий по нинi прояв цiєї ж традицiї, то сучасний вислiв "Мати-Земля" на рiвнi застосування первiсних слiв-Iмен звучить як: Ма-Ґа.

Водночас можна наҐадати з Влесової книги також вiдомий варiант Магура. На свiдчення того, яким чином наша сучасна свiдомiсть була пороблена нам "косою", схибленою, є вiдомий нам образ з народних казок: Баба Я - Ґа. Такий порiвняльний аналiз дозволяє говорити про фактичну тотожнiсть варiанту Ор-Ма-зда i Ор-Ґа-зда ( доцiльно порiвняти i слово "гаразд" як ГаРа-зде). Хоча в порiвняннi з наведеним ранiше варiантом вислову Сва-Ор-Ґа, можна говорити, що вислiв Ор-Ма-зда вже не утримує в собi пам"ятi про Iм"я Власне Матерi.

Зауважимо, що з цього виникають свої питання, наскiльки Правомiтно трактування варiанту Мати-Сва в автентичному текстi, як "Мати-Слава" у перекладах Влесової Книги. По-друге. Отриманий в такий метод результат-аргументацiя не просто iдейної однаковостi понять Сва-Ор-Ґа та Ор-Ма-зда, знаходить вiдповiднiсть iз висновком В. Шаяна, якого вiн дiйшов в силу своєї логiки: "Очевидно, поза цiєю концепцiєю многих Богiв Народiв i Одного Найбiльшого, лежить струнка теологiчна концепцiя, яку стрiчаємо в... Авестi. Саме там зустрiнемо назву АГУРА-МАЗДИ, себто Аура-Мазди в дещо молодшiй персидськiй вимовi. А це слово "АГУРА-МАЗДА" означає -... Найвищого Бога - Єдиного Бога, - Джерело-Праджерело Свiтла i Свiту як Ласкавости (себто простiше) Любови, як Щастя-Добра. Одним словом, це те саме поняття, що ми його знайшли у нашому рiдному словi-прасловi, яке звучало СВАРОГ" [В. Шаян Великий Бог].

Тобто в давньоперський мiфологiї iснує своє вiдображення про Iм"я Ора, як Головуючого Вишньої Сили. В той же час це дозволяє вiдчути i побачити, що в традицiї схiдних народiв присутнє знання про Iм"я Вишнього Бiгу, яке вiдповiдає традицiї первiсних слiв нашого народу.

Iнший ряд прикладiв, якi мають вiдношення до культурної традицiй захiдних народiв: слово-поняття оргiя (грец. όργια). В словнику дається тлумачення , що цим словом означався "таємний обряд в Древнiй Грецiї" . В чому ця таємничiсть? Якщо вiдновити це слово у виглядi ОрҐея - в розумiннi Iмен Власних нашого Роду, смисл цього уявлення не потребує якихось пояснень. Крiм хiба що зауваження, що узвичаєне трактування про iм"я древньогрецької богинi Землi Гея, вказує на iнше. Нашi праотцi знали цi Iмена ще задовго до того, як взагалi виникла Древня Грецiя. I саме схибленiсть розумiння тих грекiв виродилось в сучаснiй мовнiй практицi застосування цього поняття в його спотвореному, дикунському розумiннi. З подiбного витiкає взагалi поляризована тенденцiйнiсть "захiдної наукової думки", яка шукає i не може знайти серед сучасностi нi того "легендарного народу", нi тої "священної мови". Щодо питання як Правильно "Орiї" чи "арiї", цiкаво також порiвняти грецькi слова όργία (оргiя) та άργία (аргiя, що означає - бездiяльнiсть; напр. в словi летаргiя: вiд грец. λήθη - забуття i άργία - бездiяльнiсть).

Аналогiчно до цього є Iм"я найближчої до нас зiрки, яку ми призвичаїлись називати Сонцем, i в той же час справжнє наше родове Iм"я цього свiтила стало прихованим для нас. При тому навченi i привченi з дитинства до думки, що "як вiдомо, Ра це древньоєгипетський бог Сонця", ми й самi не усвiдомлюємо в якому насПравдi снi живемо. Разом з тим саме завдяки нашiй рiднiй мовнiй традицiї настiльки близько знаходиться розумiння, що це далеко не древньоєгипетське слово, а визнавали вони Iм"я Ра, оскiльки взяли цi знання вiд iнших. I одне це є достовiрна вказiвка вiд кого вони перейняли й iншi свої знання. Але ця вказiвка, осмислюючи самi себе сьогоднiшнiх, не може не здивувати в першу чергу нас самих. Вiд тої здичавiлостi, в яке перетворились ми самi i перетворилась земля кРаю Роду нашого. Адже звичнi нам слова, при поглядi на них пiд кутом зору вищенаведеного методу розкриття слiв, дозволяють вочевидь зрозумiти, що Ра , як Iм"я Власне Свiтла Життя не тiльки жило, але i невiд"ємно продовжує жити в нашiй мовi. А отже, так i залишається бути невiд"ємне для нашої свiдомостi i нацiонального духу. Причому жити в тому прямому понятiйному значеннi, яке вiдповiдає самому первiсному значеннi. Чого, в такому очевидному варiантi, не знайти в жоднiй iншiй мовi. Говорячи слова Ра-є (рай) або Ра-є-дуга (райдуга), Ра-дiє, Ра-дiсть, - ми викликаємо в собi саме це Iм"я в Його первiсному значеннi. Варiант Ра-є-дуга дає повнiстю точне визначення вiдомому природному явищу вiдповiдно до наукових знань з астрономiї, оптики. Яке було вiдомо ще за часiв, коли в Єгиптi не було нi пiрамiд, нi суспiльної ОрГанiзацiї життя.

Щодо проЯвностi Iм"я Ора в мовах народiв захiдної культури, наведемо ряд слiв, понятiйне значення яких вказує на прямий зв"язок iз тим, Кого саме як Отця-Бiгу, як всьому головуюче поняття було взято в основу традицiї їх вживання. Oro(лат.) -говОрити, тому Оратор; ρήτωρ(грец.) - ритОр, учитель Ораторства; Орхестра - центральна, округлої форми частина театру в Стародавнiй Грецiї, на якiй виступав хор i артисти. Orbis(лат.) коло, Orbita - Орбiта; ab Origine (лат.) - "вiд початку", звiдки абориген; Όρθος (грец.) - Орто, прямий, вiрний, правильний; звiдки Όρθογραφία. - Ортографiя (Орфографiя) - правопис; Ordo (лат.) - ряд, порядок., Ordal (англосаксонс.) - суд, вирок, Ордалiя - "суд божий" водою, вогнем, розпеченим залiзом, Ордунок (зах.) - лад, порядок, Ордонанс (франц. Ordonnance, вiд Ordo)- у деяких державах - правовi акти вищих органiв держави; у рядi країн Захiдної Європи в 12-19 ст. - королiвськi укази, Ордовик (Ордовицький перiод палеозойської ери: початок 500 млн. рокiв тому, тривав 60 млн. рокiв; вiд назви стародавнього племенi ордовикiв, що населяло Уельс (Великобританiя) . Так зване, тюрське слово "Орда", що для цих народiв мало значення "стоянка Хана", пiзнiше: "палатка Хана". ГеОргий, Georgos- "земледелец".

Цитата з тiєї ж теми: ".. по Борисфену жили скiфи-георгої, яких ольвiополiти називали борисфенiтами"(Геродот IV,52). Тiльки люди дикунського рiвня усвiдомлення про космiчний характер яВища життя на цiй планетi здатнi були засвоїти вислiв Ґа-Ор-гої на рiвнi "земледелец". I вiдповiдно пояснення Б"Ора-стан сприйняли як Бористен, що згодом ще й "науково" уточнилось у виглядi Борисфен ( на зразок, як i Орфографiя, а не Ортографiя та подiбне).

Iдейна необхiднiсть вiдновлення в нашiй нацiональнiй пам"ятi Iм"я Отця нашого, Отця Вирiю пов"язана iз вiдновленням здатностi до того Способу Життя, про який ВозВестив л"юдам ЄгоШуя. Саме в Батькiвських родових iменах ми бачимо Орiєнтири Духу. Тiльки через цi Iмена є можливiсть розкриття на новому рiвнi свiдомостi понять Вирiй, Ра-є. Розумiння, де ми живемо i який спосiб життя є вiдповiдний Орiйському Способу Буття-Життя. Коли нашi понятiйнi основи будуть обумовлювати i забезпечувати таку логiку розумiння, яка просто виключає можливiсть навiть поЯви варiанту фрази, яка вже приводилась: " Вирiй це слов"янський рай, мiсце перебування душ предкiв". Вiдiйти в Iрiй то є Один шлях, а потрапити де Ра-є - то iнший стан...

<img src=1_ph_wir_j.jpg>

<img src="1_ph_wir_j.jpg ">

Сучаснi технiчнi можливостi, як це видно на спецiально зробленому знiмку нiчного неба, дозволяють зрозумiти понятiйне усвiдомлення наших предкiв, якi вiдали де є Вирiй, а де слов"Анський Ра-є. Сучасне спрощене трактування свiтоглядних уЯвлень наших праотцiв, якi не випадково саме словом в-Iрiй означували певне розумiння, є свiдчення втрати нами свiдомостi на рiвнi понять, якими ми оперуємо. Хоча в самому словi "вiра" (вiрити в Бога) це уЯвлення живе. I це ще один iз прикладiв проЯву нацiональної духовної традицiї. Живе використання понять, що не є деякими абстракцiями, як i поняття Рай, а мають цiлком конкретнi космогонiчнi уЯвлення. Вони потребують вiдновленого розумiння у свiдомостi людей, в поєднанi з набутими за останнi сторiччя науковими знаннями. Аби промовляючи: "хочу вiрити..."- було ясне усвiдомлення, що це означає хочу в-Iр-ити.

Ще один iз прикладiв такого проЯву розглянемо бiльше ретельно на пiдставi iснуючих знань про сузiр"я Вiз. Певнi уЯвлення про нього вже наводились вище. Сузiр"я Воза - це знакове поняття. Поняття-Знак, що несе в собi пам"ять людська, як власну духовну сутнiсть. Втрата цього уЯвлення - як спроба людей органiзувати життя без ВозДуха. Це все одно, що мати думку про можливiсть зберегти лЮдське життя на Землi, але знищити Вiсь-Кий.

Збережене в нашiй нацiональнiй культурi слово-поняття Вiз має зв"язок iз поняттям Святий Дух. Пiд цим кутом зору ми наведемо деякi данi, якi приРодно вiдомi i зрозумiлi в духовних традицiях нашого народу та зберiгаються в його сучаснiй самосвiдомостi. I в той же час вони iснують в нацiональних культурних традицiях iнших наРодiв, що вказує на їх загальнолюдський, iсторично глибинний характер. Образ семи зiрок є ключовим, знаковим поняттям, яке за традицiю сучасних свiтових релiгiй є ознакою проявлення Бiга. В буддизмi це пов"язане з уявленнями про Майтрейю, який є новим проявленням Бiгу. Для прикладу наведемо з "Пророцтва про Шамбалу i Майтрейю"[ Ж.Сент-Илер] такi слова:

"Скарб iз Заходу повертається. На горах запалюються вогнi радощiв. Погляньте на дорогу - iдуть тi, хто носить Камiнь. На Ковчегу знаки Майтрейї. Iз Священного Царства строк визначений, коли розгорнути килим очiкування. Знаками Семи Зiр вiдчиниться Брама".

 ПроЯвом цiєї ж загальнолюдської пам"ятi у християнськiй традицiї маємо в текстi "Об"явлення Святого Iвана Богослова" такi рядки:

"I сiм зiр Вiн держав у правицi своїй, а з уст Його меч обосiчний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що свiтить у силi своїй" (1.16).

"Таємниця семи зiр, що бачив ти їх на правицi Моїй, i семи свiчникiв золотих: сiм зiр - то Анголи семи Церков, а сiм свiчникiв, що ти бачив, - то сiм Церков" (1.20).

"Оце каже Той, Хто тримає сiм зiр у правицi Своїй, Хто ходить серед семи свiчникiв золотих..." (2.1).

"Оце каже Той, Хто має сiм Божих духiв i сiм зiр..." (3.1).

Цi приклади уЯвлень про сiм зiрок, як ознаку Бiга, мають свiй зв"язок iз поняттям Святий Дух. Кажучи про Дух як явище, ми звертаємо увагу на те, що образ семи зiрок у нашому народi з давнини визначається словом-поняттям Вiз. Це - сузiр"я iз семи зiрок, яке також звичайно називають Ковшем або Ковчегом. Назва цього сузiр"я за останнiй час стала трактуватись як Велика Ведмедиця. Це є перекладом з латинської "Ursa Major" - Урса Мажор (або Майор). До Ursa Major входять понад ста двадцяти зiрок, зокрема i тi сiм, якi ми традицiйно називаємо Возом або Ковшем. Зауважимо, що варiантом перекладу цiєї прийнятої в астрономiї назви сузiр"я може бути не тiльки Велика Ведмедиця, але i Весела Ведмедиця.

I за арабськими джерелами, i за ведiйською традицiєю кожна зiрка Ковша має свою назву. В буддизмi цi назви семи зiрок також пов"язуються з iменами семи духовних вождiв Сходу, тобто подiбне "семи Божих духiв".

З огляду на це зрозумiло, сутнiсть якого явища вiдбиває слово-поняття "воздух", яке в такiй формi вiдсутнє у нашiй мовнiй традицiї. Виходячи з нашої нацiональної свiдомостi, за духовною традицiєю нашого народу, цiлком природно усвiдомлюється, що уЯвлення наших праотцiв насПравдi тримали поняття Воза Дух. Цi уявлення на побутовому рiвнi залишилися i для сучасних людей, - у розумiннi того, що будь-яке життя принципово неможливе за вiдсутностi Воза-Духа. Тобто те, що пов"язане з поняттям Дух Воза, є невiд"ємним вiд поняття життя взагалi.

Хоча це питання i потребує свого окремого дослiдження, але, навiть за вiдомої iсторiї народiв та їх культурного розвитку, постає таке. Уявлення про сутнiсть Воза-Духа, - про Дух, який знаменується сiмома зiрками, - стосується часiв набагато давнiших за виникнення i буддизму, i християнства. Застосування у мовi Росiйської традицiї слова "воздух" певним чином вказує на час втрати усвiдомлення цього поняття у зв"язку з явищем Вишньої Сили, з Бiгом.

Вiдновлюючи у своїй пам"ятi уявлення про Воза-Дух, переконуємось, що вiдповiднi знання про змiст явища життя на Землi у такому виглядi усвiдомлювалися значно ранiше, нiж прийнятої в християнствi форми "Святий Дух". Знання про сiм зiрок у розумiннi Воза i Духа, єднiсть цих понять свiдчать, що слово Вiз, як поняття, пов"язане з найдавнiшим усвiдомленням сутi першопричин виникнення та iснування життя не тiльки в духовнiй культурi нашого народу. В цьому планi слушно пригадати деякi уявлення у Давнiх Грецiї та Римi. Поняття Бiг в Давньому Римi Deus (Theus- в грецькiй) в архаїчнiй латинi було Diovis (тобто Дiо-Вiз; звiдки в подальшому "франц. Devise: девiз"). Свого часу ще Григорiй Сковорода звертав увагу на один iз термiнiв давньогрецької фiлософiї, який застосовувався для визначення особливого стану людини - наповнення радiстю свого буття. Для цього вживалося слово σίλανος (силавоз). Мабуть, не треба особливих пояснень, щоб зрозумiти спiльнiсть понять Вишня Сила та "свята людина" у розумiннi їхнього вiдповiдного радiсного, святкового стану душi i того, що визначалося для давньогрецьких фiлософiв словом силавоз.

Подiбно як i у випадку зi словом "воздух", нам здається незаперечною правомiрнiсть вiдновлення цього поняття у виглядi як Дiя Возу, так i Сила Возу. Як певна конкретизацiя уявлень щодо того, про що ми кажемо словами Вишня Сила або "сила духу". Тобто в понятiйному значеннi Сила Возу може розумiтися нами як своєрiдна складова Вишньої Сили.

В античнiй фiлософiї вiдбитi уявлення про iснування особливої, надзвичайної сили, лише завдяки якiй можливе саме життя. Тобто людина живе, поки в її тiлi є така надзвичайна сила. Для визначення цiєї сили у давньогрецькiй мовi уживалося слово enteleceia (ентелехiя), а в латинськiй - vis viva (вiз вiва). Вiз вiва означає сила жива. Для додаткового роз"яснення наведемо ще один вислiв: vis major (вiз майор/мажор), що означає " необорна сила". Тобто у традицiї латинської мови слово Вiз мало значення не просто сили, а сили надзвичайної, нездоланної, як ми кажемо - Сили Вишньої. Застосування сучасного юридичного термiну "форс-мажор" також можна розглядати, як певний приклад втрати знань основ, але i збереження традицiї.

Отже, слово Вiз i в грецькiй, i в латинськiй мовах iснувало вже в силу певної мовної традицiї. Для античних фiлософiв, i грецьких, i римських, поняття Вiз та Сила Возу мали вже абстрактне значення. Вони вже не усвiдомлювали зв"язку цього слова iз реальними, справжнiми сiмома зiрками, що їх майже всi люди пiвнiчної пiвкулi легко пiзнають на небi. Що, до речi, теж є свiдченням не тiльки своєрiдної культурної традицiї, знань людства, але й усвiдомлення змiсту певних явищ природи на рiвнi, як то кажуть, пiдсвiдомостi.

Усвiдомлюючи взаємозв"язок поняття Вiз для означення семи зiрок з iншими словами-поняттями з рiзних мов та з певними уявленнями щодо ознак проЯвлення Бiгу, цiлком Правомiрно - як вiдповiдне прояснення богословсько-абстрактного термiну - пiд узвичаєним нинi поняттям-висловом Святий Дух розумiти вiдновлення прадавнього i втаємниченого знання про Свiт-ллє Воза-Духа, про Свято Воза-Духа. При цьому надзвичайно важливим - у розумiннi сучасного духовного розвитку людей - є те, що все зазначене вказує напрямок, де головною силою є радiсна, весела сила Духу. Сила Воза - Божа Сила свiдчить нам пам"яттю наших прадiдiв про передумовлену дiйснiсть такого розвитку духовностi для нашого народу. Народна традицiя святкового стану душi розкривається в такий спосiб у тому, що до останнього часу видається як найбiльш втаємничене, загадкове явище за християнською традицiєю. В силу мовної традицiї нашiй нацiональнiй психологiї притаманне чуття Свята Духа як iншого стану буття-життя, вiдмiнного вiд нинi звичного. Якщо поєднати наведенi уЯвлення, то в цьому розумiннi прийнята донинi церковна форма "Святага Духу" має сенс: Свята Ґа Духу.

Подiбне стає зрозумiлим саме в такий спосiб: через поновлення знань вiдповiдних ключових слiв, вiдновлення їх iстинної сутностi для головуючих у свiдомостi людей понять. Одним iз таких ключових для Брами ВсеСвiту є слово-поняття Вiз. I, як уже згадувалося: знаками Семи Зiр вiдчиниться Брама... Диво-коло вIрiю, про який не дає забути совiсть, прагнення до якого збуджує Вiз своїм обертанням навколо Кий-Вiсi. Ковшем зачерпується Сила Вишня i Свiт ллється Воза Духом на Ґа-Матiр нашу... Ма-тера хiба була для нас terra incognita, коли в Iрiй свiдомо ринули Орiйцi, якi покидали кРай i спрямовувалися до Ора - Отця Iрiй?

В силу цих мiркувань, в першому наближеннi формування вiдповiдного усвiдомлення можна зазначити наступне.

Головне. Ключовими нацiональними основами духовного значення вважаємо можливим визначати такi слова-поняття: Ор, Ґа, Ра, Прав, Яв, Нов (Нав), Вiз, Iр, Кий. Звiдси Правило Ор-то-графiї для справжньої Орiйської мови: Iмена Власнi Вишнього духовного значення завжди i скрiзь пишуться з великої лiтери, як i основнi духовнi слова-поняття.

Не вдаючись до розлогих пояснень, наҐадаємо в першому наближенi деякi приклади понятiйного вiдновлення смислiв за Методом ЗРОС:

1. гумор ≡ гУмОр ≡ Ґа-Ум-Ор, УмОр-ити (Умерти),

2. орачi ≡ Ора-че ( де розумiння че iз: че-лядь та ба-лядь; Лядськi ворота в Києвi тощо) з цього варiант: Ора-очi, як "сакрального" смислу дiяльностi та вiдповiдної традицiї щодо священної працi серед iнших занять, тобто далеко не тiльки "хто обробляє землю; хлiбороб"),

3. ОрҐанiзацiя, ОрҐанiзм,

4. Правильно ≡ Праве льне, уПравлiння, сПравжнє,

5. проЯв, виЯвлено, наЯвнiсть,

6. Наврочено,осНова, Навiть, Рiд-Нов-Iр

7. проВозвiсник, Возз"єднання,

8. задовiльно ≡ з-аду-вiльний,

9. Ґа-небний (Ґаньба), на-Ґа-дати, на-Ґа-льне,

10. думати ≡ до Ума йти (Велесова Книга),

11. глум ≡ голий ум,

12. глузд ≡ голу зад( тому - глуздувати, а не "глузувати"),

13. тлум ≡ тiла ум (тлумач).

В розумiннi обопiльного змiсту:

ОР або РО - варiанти: ОРудар, ОРударя - верховода, керiвник, ОРудок - засiб (для порiвняння наГадаємо наведене вище: ОРдунок (зах.) - лад, порядок, ОРдалiя - "суд божий"), ОРужина - рушниця, ОРужитися - озброюватися,.. а також Ро-з-Ум (Ра-з-Ом), РО-т (≡рот), РО-де (≡Род), РО-диво (дiал. пологи) РО-жати (дiал. 1. на-РО-джувати. 2. РО-дити). РО-ждення (дiал. 1. на РО-дження. 2. потомство, нащадки), РО-з"єднати, РО-з"їдати, РО-з"яснення, РО-збентежити, РО-збити, РО-жен (палиця, металевий прут з загостреним кiнцем)...

ҐА або АГ - варiанти: ҐА-нок, ҐА-тунок, ҐО-тує, ҐО-дує , ҐА-ньба, Ґ-рун-т, ҐаРазд, Ґа-врати (зах. сильно кричати, волати) та iншi слова з т.зв. звуком Ґ, який є своєрiдною нацiональною традицiєю мовлення,.. а також слова: аг-ел (1.дiал. кругла загорода для отари, 2. злий дух), аг-нець (ягня), агу.. агов, агi-татор, АГОРА (у Стародавнiй Грецiї - народнi збори, а також майдан, де вони вiдбувались), аг-онiя, АГНI (Бог вогню у ведичнiй релiгiї), "агро..." (перша частина складних слiв, що вiдповiдає слову агрономiчний, напр.: агробаза, агропропаганда, агротехнiкум...).

РА або АР - варiанти: Ра-нок, Ра-на, Ра-тай, Ра-да, зРа-да, Ра-з-Ом, Ра-тує (рятує), Ра-мена,.. а також слова з основою "ар": ар (мiра земельної площi), аркуш, арiя (музик.) арiї, артефакт, архi...( архiєпископ, архiсерйозний, архiшахрай i т. iн.) ар"єргард , арба (гарба), арiдник (дiал. злий дух; чорт, дiдько). Характерним проЯвом для слiв - практично всiх-, якi починаються на "АР", є те, що вони не вiдносяться до прямої мовної вкраїнської традицiї.

Цiкаво зважити з традицiї захiдного мовлення на iснування варiанту РЕ: ре-форма, ре-конструкцiя, ре-вокацiя, ре-трансляцiя. Саме за таким розУмiнням правильна словоформа: ре-еволюцiя, як РозВиток еволюцiї через стан re- переключення, уточнення через певне повернення/змiну. Ґадається, що змiст нашого "пере" має вiдповiднiсть iз вживання "re" в захiднiй традицiї. З цього треба розУмiти i поняття "релiгiя". Трактування цього поняття за варiантом: "вiд лат. religio - набожнiсть - святиня, предмет культу" або religate (зв"язувати) - потребує свого iдейно-понятiйного уточнення в силу того, що насПравдi лат. ligo - зв"язую (сучасне iтал. liga, букв. - зв"язок та iнш.).

ВОЗ або ЗОВ: звати ≡ зова-йти. При цьому характерна особливiсть, що в традицiї вкраїнської мовної культури поняття Вiз або Воз майже не використовується на рiвнi загальних, побутових слiв: Возвiз (дiал. узвiз), Возлiсся (дiал. узлiсся), Воз-лоб"я (дiал., рiдко. волосся над лобом), Воздух (покривало для церковного посуду з причастям)... В той же час, головним чином для мови розсiяння, можна говорити про потребу змiни "правил орфографии" щодо застосування, так званих, "приставок: воз,- вос,- вз,- вс,-": Вознести, Возлечь, Возродить, Возобновить, Возгордиться, Вознаградить, Возход, Возпитать, Возкурить, Возпрепятствовать, Возпарить, Возсоздать, Возпротивиться, Взкормить, Взпылить, Взкипел, Взметнуть, Взлететь, Взбунтоваться...

Деякi приклади втрати Розумiння, який вiдбувся через механiзм заперечення (паплюження) в традицiї розсiянської мови вОр, воровать, орать(рос. Ор - крик; громкий, с криком, разговор"). Для вкраїнської традицiї: зло-дiй, орати землю. ОРава, - розм. великий гурт людей; юрба, натовп. // велика, багатодiтна родина". При цьому ворог ≡ в-Оро- Ґа, також: вОрожба, вОрожити.

Для подальших розвiдок цiкавi порiвняння:

1. Прави-льно, на-Ґа-льно, на-Яв-не (Яв-лене), рiльна, вi-льно (льно ≡ лине ?);

2. ҐО-тує, Ра-тує (рятує); ҐА -тунок, Ра-тунок та iнше.

3. Ра-дiє та "радiо" (вiд лат. Radius: палиця, радiус, промiнь). При цьому порiвняня двох варiантiв в латинi: dius та Deus (вiд арх. латинi Diovis).

4. Iр, в-Iр-ити та Iр-радiацiя (лат. irradio: осяюю, випромiнюю), Iр-рацiоналiзм (irrationalis - неРозумний, позасвiдомий), Iр-реальний (irrealis - неречовинний), Iрiада (грец. ̉Ιρις або ˝Ιρισος 5.  уособлення веселки, Ра-й-дуги) ;

6. УмОра та studiorum (лат. вчення, наука), iст-Орiя та ίστορία (грец. оповiдь про подiї, знання, дослiдження) або ίστορίχός ( iст-Орi-каз; грец. науковий, дослiдницький).

 Наголосимо, що данi приклади треба РозУмiти лише як перше наближення до Розкриття смислiв сучасних слiв. В той же час цi приклади вказують на причину, чому в суспiльствi головуючим виступає не свiдомiсть. Якщо ми використовуємо певнi слова для визначення чогось, але не усвiдомлюємо змiст цих слiв, то що ми говоримо. Чи може це вiдповiдати iстинному значенню? Тодi мiрило суспiльного мислення може бути тiльки глузд. В сПравжньому розумiннi слова глузд. Змiна або втрата понять в давнi часи та вiдсутнiсть понинi сПравжнього розУмiння Слова призводить до схиблення, як мислення, так i сприйняття сутi приРоди в усiх її проЯвах. А за таких умов, про який свiтогляд, про яку iдеологiю має Право вести Розмову хоча б один iз сучасних наРодiв? Крiм iдеї тваринного (слiпого) споживання. На яке Правознавство (закони) або Правосуддя здатнi в такому станi всi цi люди на цiй планетi, за якою "правничою наукою" ] Для певного роз"яснення такого твердження звергнемо уваҐу на певнi приклади вже логiки мислення.

Багато разiв повторенi та трактованi слова: "Язик мiй меч обопiльно гострий", - дозволяють вказати на ще один з прикладiв хибностi мислення, яка побутує в силу неПравильного розумiння i, вiдповiдно, перекладу на протязi не одного столiття. "I сiм зiр Вiн держав у правицi Своїй, а з уст Його меч обосiчний виходив..." (Об.Св.Iв,1.16). Однозначно зрозумiло, що мовлено було: Слово моє меч обопiльно гострий. Не "язик", а саме Слово. Той, хто це сказав, знав в чому смисл цiєї обопiльної гостроти Слова. А тому i не менш вiдомий вислiв: "Прийшов вам дати не мир, а меч", - дозволяє зрозумiти, що саме пiд "мечем" треба розумiти Слово.

По-друге. Маємо наДiю, з цих уявлень зрозумiло, чому побутуючий в широкому загалi варiант "арiйський", "арiйцi" саме для нашої свiдомостi не може розглядатись як альтернативний чи паралельний. Цей ефект проЯву Сили Слова можна розглядати, як один з прикладiв проЯвлення мовних похибок у знакових словах для iсторичних подiй. До чого призводить неточне знання i вживання Слова. I вiдповiдальнiсть тих, кого визначено ПравОм наРодження нести в своїй кровi Дух Слов"АнсьКий. Можна передбачати, що усвiдомлення значення Слова та змiна логiки мислення поставить питання про переосмислення значення iмен власних в рiзних проЯвах, в першу чергу в наукових даних. За варiантом, припустимо, фiзичних законiв: закон Ома (Ум-Ом-Аум), закон Гука...

 Ось чому головуючими, в розумiннi духовних Орiєнтирiв, є саме три поняття Ор, Ґа, Ра, якi мають статус Iмен Власних. Не розумiючи їх значення i прояву в словах сучасної мовної традицiї, люди нiколи не зможуть Правильно осягнути своє уЯвлення, їх думки будуть завжди заплутанi в тенетах Ґа-небностi та животинних iнстинктiв.

 З цього приводу ще раз звернемо уваҐу, що улюблене при нинiшнiх багатослiвних розмовах слово "органiзацiя" (давньолат. варiант organizo - упорядковую, надаю упорядкованого виду) є похiдним поняттям з уЯвлень про Я-Вище того "таємного обряду" єднання, про який вже була мова, - Ор-Ґа. Не усвiдомлення на понятiйному рiвнi даного значення, не налагодження через таке понятiйне уточнення своєї логiки мислення, нiколи не дозволить зрозумiти i оволодiти можливостями власного ОрҐанiзму, вирiшити питання iстинного здорового Способу Буття-Життя, здатностi до iстинного взаємного щастя (для життєрадiсних - поняття "оргазм" те ж походить з цих уЯвлень). Вiдповiдно до Права творення iстОрiї в Явi Ґа.

I коли багаторазово повторюють слова: "В Iм"я Отця, i Сина, i Святого Духу",- але при цьому не називаються сПравжнi Iмена, це свiдчення чого? Хто тi нащадки, якi пам"яттю Роду свого вiдають Iм"я Отця. Тiльки тi в Iменi Отця захованi, хто вiд Iменi беруть самоназву свою. Люди, якi починають говорити про многобожiє Слов"Анiв, якi ставлять в один ряд як рiвноПравi поняття Сварог, Вишнiй, ДажьБiг, Перун, Влес..., продовжуючи цей ряд на десятки iмен для демонстрацiї власної обiзнаностi, мають своє розумiння Вишньої Сили та її Iєрархiї. Або вважають все це "поетичними проявами народної фантазiї". (Варiанти "язичество", "поганство" - це з термiнологiї тих же, хто веде "науковi" розвiдки на кшталт "про до кiнця не ясну етимологiю слова "славяни" i зацiкавленi в їх нескiнченому продовженi, бо не сприймають очевидного з традицiї вкраїнської мови - слов"яни). Не прояснивши для себе рiзницi мiж Iменами Власними i поняттями проЯву ПраваМiрностi Вишньої Сили нiхто не зможе вийти на Дорогу Кохання - Серцевинну Дорогу.

Стосовно цього наҐадаємо ще один iз прийнятих варiантiв звернення до Вишнього - Господь, Господи. Ще раз iз аналiзу санскриту наведемо бiльше розлого цитату: "Одним з епiтетiв Крiшни є Гопа, що розкладається на Го+па, де го(гу) - "бик", "корова", "худоба", а па - "захисник", "охоронець". Тобто iм"я Гопа... означає "Захисник бикiв/корiв/худоби", тобто "Пастух". А оскiльки го ще має значення земля, бо вона, як i корова, теж годувальниця, то термiн гопа означає ще "захисник/охоронець землi", тобто "цар".[С.Наливайко Таємницi розкриває санскрит] З уРахуванням попереднього, можна зрозумiти, що вiд Ґа, як Iм"я Власного, слово-поняття ґо похiдне, хоча iдейно i близьке. Чию мовну традицiю треба вважати точнiшою - вже визначались. Про це свiдчить наЯвнiсть в нашiй традицiї слово-понять iз ґо: ґо-в"ядина, ґо-дує, ґо-дувальниця, ґо-дiвниця (вРаховуючи таке: дiйниця=дiй-ниць/вниз; приҐадаємо слово Дарниця - мiсце, де складали дари перед в"їздом до Києва ). Отже, коли уЯвляють, що звертаються до Отця Вишнього словом ґо-сподi, то насПравдi що промовляють? Як Його визначають цим словом, якщо зважити, що значить слово-поняття сподi. Iз словника архаїзмiв до Влес-Книга: "под" - 1) низина; 2) низ живої землi у вiруваннях русiв. Спорiдненi слова: Подiл, подол (сукнi), спiдниця, исподнее (рос.), сподiє. Вiд цього ж змiсту з слово-поняттям ґо i слова: господар, господиня, господин (рос.), гiсть (гость). До цього ж варiант з англiйської мови Ghost (гоуст), що застосовується для визначення поняття Духу у значеннi Святий Дух ( the Holi Spirit/ the Holi Ghost ). Як i слово guest (гест) - гiсть. Якщо вдУматись у змiст слов ґi-сть, ґо-сте в розумiннi поняття "сть, сте" через таке: єство = є-ство; людство = люд-ство, су-спiль-ство...

З цього погляду по-iншому визначається змiст поняття ґо-су-дарь (рос.), якщо порiвняти, що в цьому вбачають росiйськомовнi люди, з тим, що в ньому змiстовно криється. За умови, Навiть, не посилаючись на санскрит, iз для нас прямого розумiння: су=ссу, ссеш, ссати. Також порiвняти смисли сучасних слiв, якi є висловами певного змiсту: ґо-спо-дар-ство; ґо-су-дар-ство. До речi, з цього прояснюється точнiше розумiння ґо саме як "корова/ жива земля", а наведений варiант трактування: "бик"/"корова"/"худоба" - вiдображення втрати прямого (первiсного) розумiння в ведiйських текстах або їх трактуваннi.

Що ми означуємо насПравдi, коли промовляємо те чи iнше слово? Те що ми собi уЯвляємо в силу певної звичностi (поробленостi), чи те, що сховано у смисловiй пам"ятi самого поняття. До кого звертаємось i про що говоримо, коли мовимо "Ґосподи! Дай нам..."? Як i тi, що мають за "боже мiй!" вираз: by George,- якщо порiвняти з вище поданим "ҐеОр-гої"? Коли ми промовляємо: голова ≡ ґо+лове; головуюче ≡ ґо+лову+є+че.?

Тiльки духовно ослiпленi люди вважають подiбне не суттєвим для напрямку власного мислення, вiдповiдно, логiки мислення при вирiшеннi будь-яких питань: наукових, соцiальних, побутово-сiмейних. За принципом: яка рiзниця, яке iм"я Вишнього... Хоча щодо перекручувань або помилок iменi власного або своїх батька-мати - на власному побутовому рiвнi подiбне вже не сприймається з такою поблажливiстю "це не важливо", як кожний може пересвiдчитись iз свого досвiду. Коли якийсь "розумник" почне називати вашого батька, припустимо, не Петро, а Педре, а вас не Петровичу, а Педрович...Не розУмiючи iстинне значення слiв-понять та придуманих за останнi столiття наукових термiнiв, нiколи не вдасться прояснити для себе сутнiсть приРоди в рiзних її проЯвах. Спроба подiбне трактувати як "пусте буквоїдство" по сутi Права-Слова є випадання iз Умонастрою Бiгу. Сучаснi люди, якi з легкiстю кидаються мислями, що "не велика рiзниця чи так, чи iнакше писати та говорити" щодо магiстральних слiв, особливо, опорних понять ( при цьому залюбки здатнi смакувати подiї за варiантом "проффесор" та подiбне), мають вкрай легковажне уЯвлення стосовно того часу i всiх тих подiй, переживань, якi втiленнi у тому, що в одних сучасних словах ми маємо Ґа, а в iнших Ґо. То не просто роки стоять мiж поняттями Ґа та Ґо; Ґу; Ґе, або: Ра; Ро; Ру; Рi... За цим свої поколiння спалахуючих життiв, страждань, осяянь, якi дерез досвiд розвивали значення Ґа в розУмiннi i Ґо, i Ґi.. То не просто лiтери-буквиця, то з Правi здобуте Слово у Яв лине. Таке Розумiння є шана перед тими, кого визнаємо як Орачi, ґоловуючi, ґотамани, ґосподарi, працарi. Якi зродили в собi цi поняття, що повставали в їх свiдомостi через столiття, а то й тисячолiття мiж Ор та Ґа, а потiм Ґо...

Повертаючись до розумiння важливостi визначення духовних Орiєнтирiв, наҐадаємо ще для порiвняння два варiанти сучасного осмислення одного i того ж автентичного тексту Влес-Книга, Руна 111:

"Немає Бога, крiм Вишнього!

I Сварог, i iншi - суть множества яко:

Бог є єдин i множественен!

Се нехай не роздiлить нiхто Того множества,

I не мовить, що маєм Богiв многiх!"

В силу викладеного, маємо Право проВозголосити наступне:

1. Ор - Слово-Iм"я Отця Бiгу, яке вiдноситься до першослiв. В традицiї народної пам"ятi Ор утримується як Iм"я Чоло Бiгу багато десяткiв тисяч рокiв. Утаємниченiсть цього Iм"я Отця в мовах iнших народiв, вiдсутнiсть чи наЯвнiсть в їх мовi магiстральних понять, основою яким є Iмена Ор, Ґа, Ра є свiдчення про їх вiддаленiсть чи пряму кревнiсть до Орiйського Роду.

2. Духовна сила вкраїнської мови в тому, що вона зберегла в собi найточнiшу понятiйну сутнiсть слiв Орiйського корiння, вживу утримує їх пам"ять. Звiдси Право твердження нашого нацiонального духу: традицiя Слова в сучаснiй вкраїнськiй мовi має виняткове значення (в розумiннi iнтелектуальної глибинностi) для розкриття iстинного змiсту понять. Визначати такий спосiб дУмання термiнами "язичество", "поганство" є iдейне ошуканство, зло-дiя. Духовна сутнiсть з прадавнiх часiв вкраїнської традицiї є ПравоСловiє - це iстине значення. I маємо Право стверджувати себе ПравоСловним народом. ПравоСловне вчення ЄгоШуї є свiдчення тому. ПравоСловнi Орiйцi наша iстина сутнiсть, а не "арiйцi" чи "православнi".

3. Оновлення свiдомостi може вiдбутись тiльки через переосмислення понять, якими ми користуємось. Змiна власного свiтогляду є умова вiдкриття бачення Нових перспектив розвитку. Саме заслiплення на понятiйному рiвнi породжує дiї, якi призвели людство до сучасного стану життя на рiвнi iснування за iнстинктом шлунку.

4. Питання духовного РозВитку зв"язано з оволодiнням серцевинного знання Слова Бiгу. Iншими словами, будь-чиї iнтелектуальнi зусилля в напрямку власного духовного РозВитку не знайдуть з-аду-вiльного виходу, якщо особистiсть в своїх словах-поняттях не знайде понятiйну направленiсть "стрiли часу", тобто вiдповiднiсть первiсним поняттям перших слiв. Звiдси передбачення духовного попиту сучасної епохи: володiння ОрКраїнською мовою стане одною з необхiдних умов переходу у Рух Слова (Русло) сПравжнього Бiгу для представникiв рiзних народiв. Тобто оволодiння Орудкою мислення Орiйського слововживання для змiни свiдомостi.

5. Вiдповiдно до нацiональної духовної традицiї Слова-вживання щодо наявностi у сучаснiй мовi двох варiантiв: "український" та "вкраїнський" можна зазначити. Це є свiдчення, у виглядi мовного чуття - у прихованому видi, - збереження пам"ятi про Iм"я власного Роду. Як у формi самоназви Країни, так i наРоду. В той же самий час, наЯвнiсть такої подвiйностi є свiдченням Правомiрностi питання про вiдкриття, тобто застосування вже у вiдкритому виглядi цього власного Iменi наРоду i Країни. Через вiдновлення знання про iстиннi значення понять. Тому, ставлячи наголос про необхiднiсть вiдновлення для нашого народу Батькiвського Божого Iменi Ор, вважаємо Право-мiрним говорити, що iстОричною формою нової самоназви Країни Нашого Роду може бути ОрКраїна.

......................................................................................................................................................... 

Новi висновки

Для визначення напрямку РозВитку треба мати визначення певної прямої лiнiї, яка є нiщо iнше як Ось. Саме для можливостi знаходження такої Осi ми наМаҐались визначити три опорнi Iдеї-основи суспiльного РозВитка на сучасному етапi. Цi три Осьовi аспекти, якi були розглянути в розумiннi ОсьНових явищ в Русi людства, вказують, що народ ОрКраїни iсторично має специфiчнi умови як в тих нацiональних традицiях суспiльної ОрҐанiзованостi, так i Явлених сучаснiстю своєРiдних чинникiв приРодних змiн. Усвiдомлення цього проЯву - є усвiдомлення промислу Бiгу для точного визначення цiлi i мети суспiльних Дiй.

ЗрозУмiло, що для впровадження на цих принципах суспiльних змiн першочерговим є потреба бiльш детального наукового обґрунтування. Втiм, на рiвнi запропонованого розгляду принципiв суспiльного життя нашого наРоду, можна передбачати наступнi першочерговi кроки щодо змiни системи державного Ґосподарювання:

1. системи уПравлiння держави,

2. системи соцiально-економiчного розподiлу енергiї,

3. системи рододопомоги та виховання (технологiя вiдтворення населення).

З цiєю метою було б доцiльно створення на територiї ЧАС науково-практичного центру-полiгону "СIЧ" для вiдпрацювання, як еволюцiйної "критичної технологiї", наведених системних змiн та подальшого впровадження на загальнодержавному рiвнi.

ПравоСловне знання Слова Ор-Отця має визначати iсторичну мiсiї ОрКраїни.

Орiйська Iдеологiя не має вОроҐа, хоча iснують тi, хто вОроже ставляться до неї. Орiйська iдея розвитку проголошує про можливiсть i необхiднiсть використання саме механiзмiв з-аду-волення (задоволення) як основної рушiйної сили.

Вiдомо: iснують двi сили механiзму збудження певної живої системи для здiйснення переходу з одного стану в iнший - сила почуття жаху або сила почуття Ра-дiйсностi, з-аду-волення. Умови жаху були провiдною рушiйною силою при здiйсненi психофiзiологiчного переходу вiд людиноподiбних мавп до Homo sapiens.

Орiйська iдея розвитку визначає, що не тiльки загальний жах, лихо об"єднують людей. Говорячи про подiбнiсть механiзмiв змiн, якi вiдбуваються в даний iсторичний перiод, є пiдстави стверджувати про вiрогiднiсть застосування сили збудження через Ра-дiючий стан. Дух Свята має стати об"єднуючою та проВiдною силою споРiднення особистостей у сучасному перiодi розвитку. Одним iз перших свiдчень зачинання саме через Дух Свята наРодного руху є проЯв жовтогарячих подiй, якi вiдбулись на Майданi в Києвi у листопадi-груднi 2004 р. При всiй суперечностi дiєвих осiб в цих подiях - коли не стiльки "завдяки їх ролi", а, швидше, "не зважаючи на їх роль", - така можливiсть набула очевидний проЯв. Це дозволяє говорити про початок реалiзацiї обумовлених зрушень в пророчiй ЧАС. Дивний свiт київського вогню, який не опалює, а зiгрiває єство, серце, душу. Який дає Право стверджувати, що на часi влада народного ладу.

В напрямку перших крокiв необхiдно iнiцiювати проведення полiтики духовного очищення суспiльства. Духовне очищення через лiкуючий, Радiсний стан, як передумова духовного розвитку нацiї, - має визначатись як головне завдання на першому етапi реалiзацiї державної полiтики нацiонального розвитку. Першопричина можливостi прояснення особистої свiдомостi криється в питаннi вiдновлення у словах їх iстинного змiсту. Тобто освоєння нового мислення через переосмислення сучасних слiв-понять. Усвiдомлення справжнiх духовних Орiєнтирiв та звiльнення вiд облудних стереотипiв.

Духовне очищення через прояснення свiдомостi, зняття облудних, покручених уЯвлень про свiт, про буття та смисл життя, про змiст iснування розуму у ВсеСвiтах. Звiльнення Духу особистостi iз рабського стану через духовне очищення силою Слова.

Хай всiм Воздається по словам, дiлам та сПравам! Хай Буде!

Хай Буде!

Київ, 1996-2007р.

 

Повна версiя "Орiйської Iдеологiї" :  http://www.hw.net.ua/print_art.php?id=42750

Сформулированы концептуальные основы национальной идеологии Украины на уровне принципов, благодаря которым возможно получить понимание стратегического направления национального развития, как глобальной миссии Украины нового исторического периода.

Сформульованi концептуальнi основи нацiональної iдеологiї України на рiвнi принципiв, завдяки яким можливо отримати розумiння стратегiчного напрямку нацiонального розвитку, як глобальної мiсiї України нового iсторичного перiоду.

Conceptual bases of national ideology of Ukraine are formulated at the level of principles. Due to these principles it is possible to get understanding of strategic direction of national development of Ukraine. Global mission of Ukraine in a new historical period.

 

Чорний Євген тел. (044) 518-75-26 (вечiр) E-mail: Chorny@akpn.kiev.ua

 

 Використана лiтература:

1. Б.В. Якушiн "Гипотеза о происхождении языка", Москва: Наука, 1984, 136 С.

2. "Совесть человека или Зов есть Чело Века", Львiв, 1996, в 3 томах.

3. Ю.М.Лотман "Статьи по семиотике и топологии культуры", Таллiн, 1992, Избранные статьи т.1, http://yanko.lib.ru/books/cultur/_Toc509600915  

4. Послання орiян хазарам. - "Рукопис Войнича". - Київ: Iндоєвропа,7503(1996),Љ1-28 С.

5. Л.Силенко "Мага Вiра. Святе Письмо." - К.: Обереги,- 1998 р.; С.Плачинда "Лебедiя"- К.: Такi справи -2004; Велесова Книга. Воховник / Упоряд. Г.Лозко. - К.: Такi справи, 7510 (2002). - 368 с. А.Кiндрат"єв "Вiло-вiстичне православ"я Русi-України"- К.:2003 - 460 С; В. Шевцов "Русь". - Днiпропетровськ: Арт-Прес.- 2003.- 167 С I.Каганець "Арiйський стандарт:Українська iдея великого переходу.-К.:А.С.К.,2005-336 С; В.Осипчук-Скоровода "О милий Боже України!" - К.:-2006(43038)-352 С

6. Влес-Книга. Скрижалi буття Орiїв-русiв-українцiв од ХХ тис. до н.д. до 878 року. -Київ: Бiблiотека українця, 2002. - 198 С - С.132-133.

7. Велесова Книга: Легенди.Мiти.Думи. - Київ: Iндоєвропа,7502(1995)-317 C.

8. Красуський М."Древность малороссийского языка". Журнал "Iндо-Європа",1991р., стор.9-19

9. Послання орiян хазарам. - "Рукопис Войнича".- Київ: Iндоєвропа,7503(1996),Љ1-28 С.

10. Словник iншомовних слiв. -Київ: Вища школа. -1977- 775 С.

11. Словарь Ожегова, Lib.Deport.ru http://lib.deport.ru/slovar/ojegov/o/351192.html  

12. С.Наливайко "Хто вони, Дажбог i його внуки". - Iндоєвропа-Київ, 1991

13. В. Шаян "Вiра Предкiв Наших. розд. Великий Бог" http://pravo.iatp.org.ua/lev/booksha1.htm  

14. Ж.Сент-Илер.Криптограммы Востока.-Москва:Международный центр Рерихов,1992г.-80 с.

15. С.Наливайко Таємницi розкриває санскрит. - Київ: Просвiта. - 2001- 273С

16. Великий тлумачний словник сучасної української мови СЛОВНИК.НЕТ http://slovnyk.net/  

17. Є.Чорний "Некоторые эволюционные аспекты развития человека за последние десятилетия как проявление саморегуляции существования вида", Кибернетика и вычислительная техника, 2004, Вып. 142, с 87-98

18. BOLK, L. Das Problem der Menschwerdung. Vortrag, gehalten am 15.April 1926 auf der XXV. Versammlung der Anatomischen Gesellschaft zu Freiburg. Mit 10 Abb. im Text. Jena, Fischer 1926. Or.wr. 44 pp

19. Schwartz J. H. Sudden origins: Fossils, genes, and the emergence of species. John Wiley and Sons:N.York, 1999, 420 p.

20. Берг Л.С. "Труды по теории эволюции", Ленинград: Наука, 1977, с.339-341.

21. Кордюм В.А. И тогда я сел писать эту книгу (не совсем обычные представления о генетике человека), Украинское отделение Всемирной лаборатории, Киев. 1993, 246.

22. MacDonald H. and the Committee on Fetus and Newborn, 2002-2003. Perinatal Care at the Threshold of Viability. Pediatrics, Volume 110, Љ5, November 2002, pp1024-1027.

23. The American College of Obstetricians and Gynecologists. Journal Obstetrics & Gynecology. PROLOG: Gynecology and Surgery , 5th Edition 2004, 218 pages. Обзорная статья. PROLOG-Акушерство. Американская коллегия акушерства и гинекологии. 1996-97 г.г.

24. Инструкция об определении критериев живорождения мертворождения, перинатального периода. Приказ-постановление Минздрава РФ и Госкомстата РФ от 4 декабря 1992 г. N 318/190.

25. В Украине будут бороться за жизнь недоношенных младенцев. По материалам Интерфакс-Украина http://www.podrobnosti.ua/health/2006/08/16/340173.html  

26. Division of Health Policy Research.- Medicaid State Repots -FY 1995-1998. National Center for Health Statistics. - Health, United States.-1999.- P.121; 2003.- P110.

27. American Academy of Pediatrics.- National Vital Statistics Rep. - 1996.- V. 45, N 3(S)2.- P.P.3-12; 1997.- V.45, N11(S).-P.69; 1997.- V.46, N1(S)2.-P.3; 2002.- V.50, N 5.- P.55; 2002.- V.51, N 2.- P.P.3-4, 56-57; 2003.-V.51, N 11.-P.3.

28. Sackier J.M., Falcon M. "Ireland leads march against birth defects", USA Today Helth, Jan.17,2000.

29. "Украинская база медико-статистической информации", Центр медицинской статистики МЗ Украины. http://www.medstat.com.ua/ru/download/download_ru.html

30. "Роды: какие бывают осложнения". Medmedia.ru 16.08.02 http://www.medmedia.ru/articles/?id=333519  

31. "Выродимся или вымрем, что наступит раньше?". БИОМЕТРИКА. http://www.biometrica.tomsk.ru/ftp/medicine/vpr.htm  

32. "В России более 60% беременных женщин делают аборты". Newsru,N18, октября 2002г. http://www.newsru.com/russia/18oct2002/pregnant.html 

33. И. Пригожин, И. Стенгерс Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой - Москва,: Прогресс, 1986.-432 с. http://yanko.lib.ru/books/betweenall/prigogine-stengers_ru.htm  

34. Изъявление Господне или азартная игра? "Ю.М. Лотман и тартуско-московская семиотическая школа", М., Изд. "Гнозис", 1994, с. 353-363.

35. Василик П.В. "Вековой ход изменения краниологических признаков древнего населения Украины и магнитное поле Земли. Подход к моделированию". Кибернетика и вычислительная техника. Киев. 1988. Вып.78. с.5-15.

36. Л. Кэрролл, Дж. Тоубер "Дети Индиго", Москва, - "София", 2003 - 288с. www.sophia.ru ; http://book.ariom.ru/index.php?id=298&t=reviews&having=1112  

37. Фiлософський енциклопедичний словник -Москва: Сов. энциклопедия, 1983-840 с

38. С.А.Подолинський. Вибранi твори. - Київ: КНЕУ, 2000. - 327 с

39. В.Шевчук "Українська наукова школа фiзичної економiї: свiтовий вимiр та цивiлiзацiйна перспектива", у книзi М.Руденко "Гносис i сучаснiсть." -Тернопiль:Джура,2001.-248С. http://rudenkomd.narod.ru/Shevchuk_stattia.htm  

40. М.Руденко "Енергiя прогресу: Нариси фiзичної економiї" - К.: Молодь,1998 - 528 С.

41. В. Шевчук Вчення С. Подолинського як фундаментальна основа новiтньої української та свiтової економiчної школи. Збiрник матерiалiв мiжнародної наукової конференцiї "Еволюцiя економiчного розвитку та економiчнi теорiї"- Київ: КНЕУ,2000- стор. 102.

42. Матерiали, Нацiональний iнститут стратегiчних дослiджень, 1997. http://www.niss.gov.ua/book/1/10000010.HTM  

43. Матерiали ВР України, 2000р. http://www.rada.gov.ua/zakon/STENBUL1/7_2.htm

44. В. Подгорна, "Пiдмiна понять", Українська Правда, 24.04.2007; http://www.pravda.com.ua/news/2007/4/24/57934.htm  

45. Є.Чорний Державнiсть козацького ґатунку.Газета "Лiтературна Україна" Љ14, 2.04.1998 р.

46. Характерне козацтво - ПРОГРАМА:: http://kozaky.org.ua/index.htm?id=25  

47. Кому вони потрiбнi, цi вибори? Народний оглядач, 24.04.07, http://observer.sd.org.ua/news.php?id=11818  

48. Д. Донцов Дух нашої давнини. - Дрогобич: "Вiдродження", 1991.

49. Политология. Тоталитаризм и авторитаризм (Политико-правовой анализ) http://www.fineref.ru/46/603/index1.1.html  

50. К. Маркс и Ф. Энгельс. Происхождение семьи, частной собственности и государства. Соч. Т. 21.Стр. 107

51. В. Шаян СВЯЩЕННИЙ ГЕРОЇЗМ http://www.kurgan.kiev.ua/runvira9.htm  

52. Є.Петракова Традицiї українського "ринку влади", Український центр полiтичного менеджменту 2003-2004, http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=17&c=155  

53. Шморгун О. "Авторитарна модель: мистецтво неможливого", "Перехiд-IV", Љ7 (2-2001) http://www.perehid.org.ua/doc/p2_2001/7-06.zip  

54. В.-Ю. Данилiв "Солiдаризм" http://www.perehid.kiev.ua/n9/4.html ;

55. О. Шморгун "Iнтелектуальнi коренi українського солiдаризму" http://www.perehid.kiev.ua/n9/5.html 

56. В. Щербина "Авторитарна модель управлiння з точки зору сучасного менеджменту" http://www.aratta.org.ua/lecture/7.html

57. I. Каганець "Фашизм чи солiдаризм?", Перехiд-IV, http://www.perehid.org.ua/editors/12.html  

58. С. А. Левицкий "Основы органического мировоззрения" (1947) http://ntsrs.nm.ru/liter/vosch/ph.htm