Надвечір'я сумне.
Не німе - мовчазне.
Завмирають дерева в безвітряній млості.
Ти торкнешся мене.
І - мине, все мине,
Мрійний легіт жадання пірне в високості.

Навкруги все легке
І пастельно-м'яке.
Та зринає в душі не помічене досі.
Надто серце важке,
І кохання цупке
От-от вічності зерня у ньому проростить.