1. Панорама Мерiди

По вулицi кiнь процокав,
Вплiтаючи вiтер у гриву.
Сонливо грають у костi
Легiонери сивi.
Мiнерви гора розкриває
Обiйми вiттям безлистим.
Скелi вбрались водограєм,
Мов золотавим намистом.
Зiрки свiтять зламаним носом
Ночi простертого тiла,
Яке лиш чекає свiтанку,
Щоб розлетiтися пилом.
Подеколи лайка лунає,
Зiрвавшись iз уст лiниво.
Скло келихiв розбиває
Стогiн безгрiшної дiви.
Гострить точильний камiнь
В ревiннi ковалень бичачiм
Крицю ножiв iз гаками.
Мерiда ж себе квiтчає
Пiвсонного нарду вiнками
Й ожини чiпким гiлляччям.