Сьогоднi бачила людину,
Що разом з горем засинає,
Що рве квiтки серед полину,
Що йде шляхом, який зникає...

Що поринає в незбагнене,
Ковтає з келиха печалi,
I забуває все приємне,
Та все сумує так i далi.

Сьогоднi бачила людину,
Що прокидається iз горем,
Час не зарадить - тiльки плине,
Лиш змиє спогад, як i море...