Аннотация: „Всему своё время, и время всякой вещи под небесами; время рождаться; время разбрасывать камни и собирать камни; время обнимать и время уклоняться от объятий...”
Сьогоднi я заснула дуже рано,
I дiвчину побачила ввi снi,
Вона ховала страшнi свої рани,
Їх заточила в вiршi i пiснi.
А отруїли дiвчину журбою,
Тi друзi, що були колись палкi,
Вони прийшли до неї не з бiдою,
Та не замкнеш у ланцюги свої думки.
I ображали дiвчину вони, але не вбили,
Вiд слiв таких на серцi вже тягар,
Чому, чому її не полюбили,
Згубили теплоти душевний дар.
I насмiхаються вони тепер iз неї,
Говорять: "Ми забрали все в тебе!"
А сльзи котяться i котяться за нею,
Їй не знайти пiдтримки вже нiде.
Поплачем тихо, дiвчинко, з тобою,
Та ми згадеєм всеж таки одне:
Той, хто прийшов до тебе разом iз бiдою,
Iз нею рано ачи пiзно i пiде.