У тяжких путах б"ються мої крила,
А погляд рiже синю даль,
Душа не там, де зараз моє тiло,
А тiло...гине без душi нехай!

А ланцюги...хоч ними я не скута,
Так мучать, руки натира,
I мука ця - немов якась отрута,
В себе всi силоньки мої вбира.

Я не стомилась - он моє спасiння!
В менi самiй, у серцi, у думках,
I в ще одному серцi, де корiння,
Душа моя пустила в пелюстках...

Не буду я жалiтися на долю,
Її дарунки досi маю я,
Я гартувати буду свою волю, 
Поки не тут в менi душа моя...