У тяжких путах б"ються мої крила,
А погляд ріже синю даль,
Душа не там, де зараз моє тіло,
А тіло...гине без душі нехай!
А ланцюги...хоч ними я не скута,
Так мучать, руки натира,
І мука ця - немов якась отрута,
В себе всі силоньки мої вбира.
Я не стомилась - он моє спасіння!
В мені самій, у серці, у думках,
І в ще одному серці, де коріння,
Душа моя пустила в пелюстках...
Не буду я жалітися на долю,
Її дарунки досі маю я,
Я гартувати буду свою волю,
Поки не тут в мені душа моя...