Зайшла дуже обережно, тихо, ступаючи нечутно, плинучи кiмнатою як примара, як фантом, а єдиний звук, що супроводжував §§ рух, йшов вiд тканини, що торкалась голо§ шкiри. Однак саме той слабкий, ледве чутний шелест збудив вiдьмака, а може тiльки вирвав з напiвсну, в якому вiн колисався монотонно нiби у бездоннiй глибинi, пiдвiшений мiж дном i поверхнею спокiйного моря серед легких брижiв ниток водоростей.
Не ворухнувся, навiть не здригнувся. Дiвчина наблизилась, скинула сукно, потроху, невпевнено сперлася зiгнутим колiном на край ложа. Роздивився §§ з-пiд опущений вiй, не викриваючи, що не спить. Дiвчина обережно пiднялась на постiль, на нього, обiймаючи його стегнами. Спершись на мiцнi лiктi, вона торкнулась його обличчя волоссям, яке пахло ромашкою. Упевнено i немов нетерпляче схилилася, торкнулася кiнчиком грудi його повiки, щоки, губ. Посмiхнувся, приймаючи §§ за плечi дуже плавним рухом, обережно, делiкатно. Випросталася, уникаючи його пальцiв, вона мерехтiла примарним сво§м сяйвом у непевному свiтлi. Вiн ворухнувся, але владним натиском долонь вона заборонила змiнювати позу, легкими але впевненими рухами стегон домагаючись вiдповiдi.
Вiдповiв. Вона вже не уникала його долонь, вiдкинула голову назад, струшуючи волоссям. Ї§ шкiра була холодна й на диво гладенька. Очi, якi вiн побачив, коли схилилася до нього, були великими i темними мов очi русалки.
Заколисаний, вiн потонув у ромашковому морi, що збурилося й зашумiло, втративши спокiй.