Подих лiсу струмує iз логу
На зустрiч
	з промiнням
		зiрок
Як дитина , що стала на ноги
I до матерi
	робить
		крок.

До подiбного тяга одвiчна,
То усього
	життя
		джерело,
Небо наче  додому нас кличе;
Так все буде,
	є,
		i було.

Всi ми - дiти зiркового пилу.
Порожнечi
	та сонця
		шлюб 
Нам дає нашу думку i силу,
Волю серця
	та слово
		з губ.

Ти зiрницi рожевої донька,
Через всесвiт
	кличу
		тебе,
I кохання шовковина тонка
Крiзь зiрки-
	намистинки
		пливе.


Поцiлунки мої нехай будуть
Тобi
	торканням
		зорi.
Ми безсмертнi удвох, моя люба.
Ми -- кохання
	зiрок
		i Землi.