Дуванский Владимир Петрович : другие произведения.

Метелиця

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:


   Дуванський В. П.

Метелиця

  
   Жив-був добрий чоловік,
   гарну мав дружину,
   та недовгим був їй вік -
   злягла в домовину.
   Полишила після себе
   дочку-семилітку,
   в неї очі - синє небо,
   гарна, наче квітка.
   Стало важко, що й казати,
   то ж для сиротини
   батько змушений узяти
   новую дружину.
   Привела вона з собою
   ще й дочку пихату,
   та ліниві так обоє,
   годі вже й казати.
   От живуть тепер Оленка,
   добра трудівниця,
   поруч Марфа, що як ненька,
   працювать боїться.
   Роботяща рано вранці
   мов бджола працює,
   а ледаща на лежанці
   сном міцним смакує.
   Від роботи у небоги
   все болить та ниє,
   злая мачуха до того
   ще й б`є, не жаліє.
   Якось, трапилось, упало
   в криницю відерце,
   злая мати накричала:
   "Вирву тобі серце!"
   Бідолашній стало лячно,
   скочила в криницю,
   раптом, що так пахне смачно?
   Може це їй сниться?
   Все навколо зелениться,
   сонце виграває,
   піч, неначе молодиця,
   весело співає:
   "Дівчинонька моя мила,
   чудовії коси,
   пиріжків я наліпила,
   та вогню недосить.
   Допоможеш, бо я бачу -
   добреє сердечко,
   я за це тобі віддячу
   смачним пиріжечком.
   Щиросерда трудівниця
   всю зробила справу,
   вийшла добра паляниця
   й пиріжки на славу!
   Піч за поміч надавала
   дівчині гостинців,
   тая в кошик їх поклала,
   пішла по стежинці.
   Йде, милується довкіллям,
   знову пісня ллється,
   бачить яблуньку, що гіллям
   аж додолу гнеться.
   "Дівчинонька моя мила,
   виручи, благаю,
   стільки яблук я вродила -
   гілля поламаю".
   Трудівниця позривала
   яблука червоні
   від роботи аж палали
   маленькі долоні.
   А їй яблунька за теє -
   яблук повний кошик
   за сердечко золотеє,
   за руки хороші.
   Знову бідная дівчина
   йде відро шукати,
   привела її стежина
   до якоїсь хати.
   Біля ганку на ослоні
   старенька бабуся
   каже так їй: "Тебе, доню,
   я жду не діждуся.
   Притомились твої ніжки,
   то ж спочинь. Потому
   попрацюєш в мене трішки
   й вернешся додому.
   Як нам добре поведеться,
   я тобі віддячу,
   поверну твоє відерце
   і щось на додачу".
   Дівчинонька козенятком
   скочила у хату
   розпочала в ній кімнатку
   мити-прибирати.
   От швиденько все прибрала,
   вже ніде ні пилу,
   щось смачне приготувала,
   їсти запросила.
   Пиріжками смакували,
   яблучок поїли,
   як зі столу все прибрали,
   біля хатки сіли.
   Тут дівча і запитало:
   "А скажіть, бабусю,
   чом мені морозно стало?
   Я не застужуся?"
   "Ні, не бійся, в цюю пору
   я відпочиваю,
   пройде осінь - йду нагору
   і людей вітаю.
   Маю там свої турботи:
   замете хурделиця,
   знай, що то моя робота.
   Я Зима-Метелиця!
   Добре, час вже спочивати,
   моя помічниця,
   тож іди, вкладайся спати,
   в мене добре спиться".
   От дівча погостювало
   ще два дні і ночі
   і хазяйці нагадало,
   що до тата хоче.
   Та у відповідь сказала,
   витерши сльозинку:
   "Ось відро, що ти шукала,
   ще дарую скриньку.
   Бачу, що ти не ледача,
   а життя, як нива,
   видно, в тебе добра вдача,
   будеш та щаслива".
   Попрощались і дівчина
   вже іде додому,
   мабуть через цю причину
   геть не чує втоми.
   Вдома скриню відчинила,
   в ній - по вінця повно,
   аж всім очі заліпило,
   камінців коштовних.
   І пита зраділий тато:
   "Ти моя хороша,
   де зуміла це дістати,
   то ж великі гроші?"
   І Оленка вечір цілий
   їм розповідала,
   як відро дістать хотіла,
   де три дні бувала.
   Мати каже: "Марфо, дочко,
   це ж і нам згодиться,
   що сидиш ти, наче квочка,
   біжи до криниці!"
   Марфа хутко йде по воду,
   ляду відчиняє,
   та відро кида і сходу
   вслід за ним плигає.
   Підхопилася і чує
   пісню піч співає,
   Марфа часу не марнує,
   її проминає.
   Далі йде, про допомогу
   яблунька так просить,
   Марфа каже: "Не до того,
   вдома яблук досить".
   О, нарешті видно хату,
   підбіга охоче,
   бачить бабу, ще й горбату,
   хитро мружить очі.
   Марфа каже: "Гей, вітаю,
   часу в мене мало,
   я відеречко шукаю,
   що в криницю впало".
   А бабуся: "Рада чути,
   хочу запитати,
   чи не хочеш тут побути
   та погостювати?"
   Марфа мовить: "Полишаюсь",
   поруч хоче сісти,
   замість цього враз питає:
   "Чи нема що їсти?"
   Їй бабуся: "Візьми просо,
   на вікні - олія,
   кашу звариш, це ж бо просто".
   Марфа: "Я не вмію".
   Так нероба і проспала
   у гостях три ночі,
   в руки віника не брала,
   їла все охоче.
   Час прийшов назад вертати,
   Марфа підхопилась:
   "Там мене чекає мати,
   тут я засиділась.
   Дай відро і дай гостинців,
   їх побільше треба.
   Полишайся наодинці,
   побіжу до себе".
   Зима сумно посміхнулась,
   вийшла на хвилинку,
   та з відерцем повернулась
   ще й принесла скриньку.
   Марфа теє підхопила,
   ніколи прощатись,
   і щосили полетіла
   до своєї хати.
   Вдома скриньку відчиняє
   і що ж вона бачить?
   Різнобарв`ям щось там сяє,
   камінці неначе.
   Всі побачили, каміння
   тануть починає,
   злісно Марфа з тої скрині
   воду виливає.
   Стало добре зрозуміло -
   камінці із льоду.
   Мабуть Марфа так робила -
   заробила воду.
   Мати з дочкою в скорботі,
   але що казати,
   бо яка була робота,
   отака і плата.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   3
  
  
  
  

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"