|
|
||
|
Коли моя кохана в вiрностi заприсягнеться, Я i'й повiрю крiзь тернii' брехнi. Нехай вважа юнцем, що розiб'ється Об мури фальшi цi дурнi. Молодим називати мене марнославно - Час мiй давно уже минув. Та слухаю кохану я старанно, Про правди з'яву й думати забув. Чого ж вона не каже, що невiрна? I чому мовчу про те, що вже старий? Скорлупа кохання - довiрливiсть негiдна, Не в пошанi вже рокiв лiк ламкий. Тому неправдою один одного щодня ми напуваєм, Та й в цьому з тобою ми, грiшнi, втiху маєм. |
|