Ми соку випили в берези, 
ми в рiчки випили води... (Василь Стус)

Ми  соку випили з берези
Ми з рiчки випили води...
Лиш я довiв до Бога тези -
Василь брехню довiв тобi.
Вiн був жахливим патрiотом
Таким поетом щирих слiв, 
Що рвало мою пiсню потом
Жахливих вирокiв та снiв.
Чого йому ще не хватало?
Родини, що з села Кисляк?
Чи може грошей було мало?
З дитинства був той переляк?
Що вiн собi не дав краплини; 
Води та хлiба... - Москалi!
Лишили Украну неба
I вiн, Тарасом на скалi
Тiй що пiд Гайсином зосталась
...
Так Стусу в Бога  - не досталась.

Бо я ще є! I я спiваю
I щиру вдачу в тому маю
I гомiн свiй за те цiную
Що дурнiв щирих - не виную.
Вони, мене - хай не признають!
Не м дарованi таланти!
Коли у виршах цих вiтають
Слова i мислi - дiаманти.