Аннотация: Ось що таке сумнів? Звідки він взявся? Невже ніхто не задумувавсь про те чому ми сумніваімось і що це нам даі? А що таке віра??? Що далі нам Віра???
Ось що таке сумнів? Звідки він взявся? Невже ніхто не задумувавсь про те чому ми сумніваємось і що це нам дає?
В Біблії сказано що диявол спокусив Єву скуштувати заборонений плід, і що цим забороненим плодом було знання про добро і зло. Значить до цього моменту Адам і Єва не знали що таке добро? а що таке зло? Чи може в Раю було лише Добро? Чи все ж таки змій зумів зародити в серці Єви сумнів у тому що все що дає Бог - це є добро? Я схиляюсь до останньої точки зору. Після того як Адам і Єва скуштували заборонений плід, вони почали сумніватись в Богові, в тому що Він є Добро. В наслідок цього Адам і Єва були вигнані з Раю. Отже саме сумнів став причиною вигнання з Раю.
Що ж таке сумнів? Цікаве питання. Ми, люди, сумніваємось майже у всьому. Спробуйте знайти людину що не буде сумніватись у ваших щирих намірах? Самий простий приклад. Вам потрібно досить багато грошей. Підійдіть до будь кого на вулиці, до людини яка вас не знає, і спробуйте її переконати в тому що ви повернете це борг. Ну що? Ще досі не вірите? А подивіться на себе? Ви б як вчинили в такому випадку? Як мінімум вимагали б якісь гарантії, щоб якщо не дай Боже ця людина забуде про ваш борг, то треба ж їй якось нагадати.... Але і це на жаль рідкість. Більшість людей навіть не слухали б далі таку людину, адже немає ніяких гарантій, немає впевненості, є лиш сумнів. Ми все піддаємо сумніву.
А що ж є наша наука? Ви подивіться лишень. Ми шукаємо всьому докази. Навіть те що і так очевидно не сприймаємо на віру. Всі закони природи, все намагаємось довести, щоб самих себе переконати у реальності реального. Безперечно це дає певні результати. Майже всі ми користуємось автотранспортом, комп'ютерами, мобільними телефонами. Але звідки це все взялось? Все це виходить із сумніву, із спроби зрозуміти чому все саме так а ніяк не інакше. Саме сумнів породжує жагу до знань. Саме сумнів наштовхує нас на інші можливі варіанти розвитку того чи іншого процесу як в житті, так і в науці.
Але чи все так гладко? Мабуть не все. Безумовно ми багато здобули сумніваючись. Але ж, щоб щось здобути треба щось втратити. І що ж ми втратили? А втратили ми Віру. Ви подивіться навколо. Ми в усьому шукаємо підступ, ми все піддаємо сумніву, завжди шукаємо підтекст. Чи не так? Ми сумніваємось у своїх діях, ми сумніваємось у результатах своїх дій. Саме сумнів призводить до вагання, коли людина не може ніяк вирішити який з варіантів обрати. Ми розучились слухати те що каже нам підсвідомість, серце. Нам усьому потрібне логічне пояснення, саме логічне. Але при цьому ми розуміємо лиш свою логіку, логіку власної поведінки, вчинків і категорично не приймаємо іншої логіки. Навіщо намагатись зрозуміти чужу логіку, чужі мотиви? Навіщо нам зайвий клопіт? Чи не так? Наскільки ж простіше звести все до власної логіки, до власної моделі світобудови і світосприйняття? Навіщо ж нам зайві варіанти вибору? Щоб викликати ще більше сумніву? Вагань? Страху? Навіщо мучитись, сумніватись, якщо все можна звести до простої і зрозумілої моделі де є лиш два варіанти: "так" і "ні". Навіщо? Ну і що з того що ми таким чином втрачаємо багатобарвність світу? Ми все спрощуємо, абстрагуємось від того, що як ми вважаємо не є потрібним для нас. Зводимо все до простішого, такого простого й зрозумілого для нас, замість того щоб пізнати складніше, пізнати нові барви, новий світогляд. Ми прив'язуємось до одної конкретної точки зору. Ми боїмось того, що змусить нас сумніватись, вагатись.
Ми втратили Віру. Ми засумнівались уже настільки що порою дуже тяжко відрізнити істину від ілюзії. Невже не помічали як часто люди не вірять правді, і як часто брехню сприймають за правду. Своєю підозрілістю ми відкриваємо справжній простір для брехні. Намагаючись знайти відділити ілюзію від реальності, а брехню від істини ми відкидаємо істину, відкидаємо реальність. Ми вимагаємо докази там, де вони зайві.
Ми очікуємо на чудесне зцілення, сумніваючись у ньому. Ми не маємо Віри. Згадайте Біблію. Пам'ятаєте коли Ісус зцілював людей, що він їх питав? Як не дивно, але він не питав їх, чи вірять вони в Нього, чи вірять вони в Бога. Він питав їх чи вірять вони в те, що він може їх зцілити. Як можна зцілити людину яка цього не хоче. Адже якщо ти чогось хочеш, то перше що ти маєш зробити - це повірити, що ти зможеш це отримати. І найголовніше - це позбутись усіх сумнівів. Тільки тоді можна досягти того, що хочеш з мінімальними затратами.
Але чи досить лиш віри для цього? І що буде, якщо людина взагалі не буде сумніватись? Візьмемо простий приклад. Ось ви захотіли навчитись літати. Ви вже не сумніваєтесь. Але ж звичайні фізичні закони ніхто не відміняв. Отже результат відомий. Отже сумнів також відіграє досить важливу роль в нашому житті, змушуючи перш ніж щось зробити, подумати про можливість цього, і наслідки.