Сіра ряса з капюшоном,
Сива борода до пояса,
Лице прикрите тінню,
І очі, що вогнем палають,
Пізнання вогнем...

В руках перо літає,
Дивнії слова лишає,
Не з цього часу,
А може й світу,
Дивнії знання.

Одні вважають навіженим,
Що розум втратив вже давно,
А інші, пророком називають,
Що істину несе,
Лиш час покаже правду.

Відкрита книга на столі,
Перо лежить у стороні,
Та ж сама сіра ряса,
Борода вже до колін,
Лиш в очах незмінно,
Пізнання вогонь палає.

Пройшли століття,
Вже нема того безумця,
(А може все ж таки пророка?)
Лиш книга та лишилась,
Майже не змінилась.

Потерта книга на столі,
Папір лиш трохи пожовтів.
За столом новий безумець,
(А може все ж таки то геній?),
Що зробить революцію в науці?

Пройшло ще часу трохи,
І ось, безумець наш,
Ні... Вже не безумець - геній,
Висуває теорію нову,
Що змінює уявлення про світ.

Палкі дебати й суперечки,
Ще й досі не вщухають.
Старе завжди протистоїть новому,
Так і тут... Не всі і не одразу,
Можуть нове прийняти.

І ось ми звично користуємсь,
Речами різними,
Що спрощують життя,
І хто ж із вас хоть трохи памятає,
Із чого все це починалось?